Синтаксична норма. 11 клас

наперекір волі, швидко прочитаний, турбуватися про брата

знайдена книжка, не тільки сумління, промінь сонця

у присмерках ночі, дуже швидко, до п’ятої ранку

відповідно до положення, дарувати квіти, досі не прочитаний

цікавий за змістом, навколо причалу, іти назустріч

шалений успіх, уже переміг, оригінальний за формою

так швидко, шукти вихід, лебедина пісня

у лівій руці, наступає ніч, березовий гай

та дорога, запобігти хворобі, поза жодним сумнівом

яскрава зірка, крізь двері, очолений братом

дуже сумлінний, варити чай, найменш привабливий

залюблений у світ, давним-давно, припорошений снігом

кава з молоком, поворот ліворуч, озиратися навколо

лист від брата, роздуми про майбутнє, будемо співати

надто прискіпливий, через океан, побувати в горах

початок іспитів, найбільш вдало, захоплення гравюрою

зібратися на відпочинок, бігти назустріч, особливо яскраво

зіграти внічию, уникати фальші, найбільш авторитетний

оригінальний у поглядах, бачити уві сні, напроти сіней

сонячний промінь, незважаючи на холод, рік за роком

проводити відповідно до положення

агент у справах продажу

мандрувати містами Європи

усе добре обміркувати

спробувати перейти рубікон

засвоїти новий матеріал

буду переглядати кінофільм

найбільш продуктивна праця

кліпати очима

два фахівці

у зеленому пальті

ходити по горам

вибачити мене

чекати в метро

через сім днів

три олівці

згідно новому закону

відповідно до цього положення

чотири учителі

у місті Харкові

дякувати вам

наказ по школі

через несприятливу погоду

дорожчий золота

знущатися над слабкішим

хворіти грипом

додержувати чистоти

у повній мірі

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

Тут ми з Піратом і кинулись до моркви.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Море було безбарвне, аж чорне.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щире кохання не вкрите серпанками.

Грудневі дерева стоять голі.

О вісімнадцятій тридцять будь обов’язково вдома.

Вести всі роботи з дотриманням графіка — золоте правило.

Передавати досвід молодим — найбільше щастя.

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Лози, кручі, висип, ліс — усе блищить і сяє на сонці.

Селяни виходять на городи, поля, копають і висівають у землю насіння.

Місто не знало спочинку ні вдень ні вночі, а гуркотіло, гомоніло, кипіло.

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Нвіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

Золотожари літня ніч губила, і матіола мліла запашна.

То все було в весняній круговерті, у юності щасливому гнізді.

А вже весна, і знову серця щем, і знов надія мертва оживає.

Глянь за вікно: який чарівний вечір запалює над озером свічки!

Самотність — як обірвана струна, вона ніколи не буває в парі.

Розгулялось літо в росах, в золотих пшеничних косах, в полинових перевеслах.

Життя гортає сторінки, не зупиняється, годинник свариться роками на стіні.

Мати жде і поглядом далеким шукає битий, посивілий шлях.

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Народилося літо з дощів і снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Початок літа — і з-під батьківської опіки виходить молоде покоління.

Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти.

Дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа.

Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвіток, розворушують кожну гілочку.

Годі бити байдики!

Осінь сіла відпочити.

З журбою радість обнялися.

Ранки стають морозними.

Батько з сином були терплячими.

Братик нашкодив і накивав п’ятами.

Літо й досі не здається.

Чумацький Шлях — сузір’я.

Ще сонячні промені сплять.

Сусіди почали бити тривогу.

Сиплеться і сиплеться осіннє листя.

Сміливі завжди мають щастя.

Поети — вічні перехожі.

У високості — блакить.

Краплини перші вдарили об шибку.

Старі дуби, спасибі вам за осінь!

Мораль — в піску зарита.

Не даруйте жовті тюльпани — квіти розлуки.

Я — не мудрець, я лиш поет.

Весна — художник дуже знаменитий.

Трохи вище від ставка — млин.

Навколо тільки дрімучий тютюн і мак.

Марудна справа — жити без баталій.

У долині — луки, трави по пояс.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Батьківщину і матір не вибирають.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Вузенька вуличка. Стіна повита хмелем.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

У синіх відрах листя лопушине.

За вікном жоржини й чорнобривці.

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Ночвами моря не перепливеш.

Поспішайте творти добро!

Лупайте сю скалу!

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль.

З двох бід вибирають меншу.

Правди не сховаєш.

Держи кишеню і уста замкненими.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда неправду перетягне.

Немає пісні без любові.

означено-особове

безособове

узагальнено-особове

неозначено-особове

безособове

означено-особове

узагальнено-особове

неозначено-особове

неозначено-особове

безособове

узагальнено-сосбове

означено-особове

узагальнено-особове

означено-особове

безособове

неозначено-особове

означено-особове

неозначено-особове

безособове

узагальнено-особове

неозначно-особове

узагальнено-особове

означено особове

безособове

узагальнено-особове

безособове

неозначено-особове

означено-особове

безособове

узагальнено-особове

неозначено-особове

означено-особове