СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ 4

На єднальні, розділові, протиставні.

На сурядні і безсполучникові.

На підрядні і безсполучникові.

На сполучникові і безсполучникові.

З єднальними сполучниками.

З протиставними сполучниками.

Єднальні, розділові, протиставні.

З розділовими сполучниками.

Тихі зорі спадали з неба — білі, непрозорі — і клалися в намети. Біло, чисто попід наметами.

Уже за вирій відлітає літо і звідти не повернеться ніколи.

Щастя твоє летить, і радість твоя розгорнула крила, і погожий день обій­має по-батьківському.

Наснився сад, струнка смерічка край воріт і найрідніша в цілім світі матуся сива на дворі.

Диплом - свідчення не лише глибоких знань, а й політичної зрілості фахівця.

Леся Українка - поет не тільки свого народу, а вона поет всіх народів, всього людства.

Для тебе вмерло все, що серце гріє, а я живу минулим, як на гріх.

Щасливий я не тим, що маю квіти, а тим, що є кому їх віднести!

Іду я вольною землею понад схвильованим Дніпром і ніби з радістю моєю все обіймається кругом.

Був зорепад і зелен сад, і ми були у парі.

Відійшла журавлина пора, відлетіли з озеречка й останні качки, і вже за хатою в золотій метелиці листу кружляє, гуде падолист.

Цвіла у серці квітка, й надив очі знайомий погляд — з мін­ливих зірок, з цвіту дерев... 

Душа втомилася від грози і хоче свята.

Скоро вони [птахи] заворушаться, прокинуться і защебечуть.

Я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать і буду пісню веселу співать.

Суворий закон, але ж це закон.

Сполучники сурядності і підрядності, співвідношення форм присудків.

Сполучники, інтонація.

Сполучники і сполучні слова, порядок розташування.

Сполучники, сполучні слова, співвідношення форм присудків, порядок розташування, інтонація.

Та, і, й, ні...ні, ані...ані.

І, й, та, чи, ні...ні.

Ні...ні, але, не тільки, а й.

І, та, або, хоч, та.

Людина без імені — що сонце без світла: світло погасло — і сонця нема.

Серцю дано не бідніти, і думам не дано всихать!

Ще день — і в поле! Буде славна праця

Я перо те візьму і журавкою стану.

І, як каже Біблія, «між ранком і вечором вороги твої розпадуться, а з ними пропадуть і почесті їх».

Данило посміхнувся: йому сподобалась дівоча безпосередність, її три­вога, та й личком і станом дівчина була наче виморожена.

Все минеться з роками, доля сивою стане, та лишиться кохання, як бу­ло, — молоде.

Я став мовчазним, хмурим, та хмурість моя — на час...

Отак би тут стоять години цілі і слухать мову птиць, лугів, дібров.

Як добре у житті закоханим і як тривожно в світі їм!

У вікна дивиться степ, і все спливає, як безконечне море.

Горіти зорі і тужавіти сокам, старіти корі, і вкриватися мохом.

Так много записалося в поети, і так мало поетів.

Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі...

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом.

Тебе утрачу — і сама загину.