Самостійна робота. Розділові знаки у простому реченні. Складне речення. Пряма мова. Діалог.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб’є любов мою живу.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Скрізь червоно на небі і на узгір’ях і на горі.

Марійка та Тетянка - подруги з першого класу.

Будинки садки сніги усе мліє в теплі сонця.

 Усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили річки трава дерева птахи люди .

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Раділи з нами і садок, і поле, і долина.

Річка синіє, зітхає, сміється, наповнюється сонячним світлом.

Тут усе і повітря і тиша і вода і дерева сповнене такої імли, що й сам мимоволі сильнішим стаєш.

 Нарешті ліс відпочив од вітру й дощу.

Петрик прийшов але спізнився на потяг. 

І тато, і мама, і бабуся прийшли на наше свято.

Сонце всміхається перехожим, деревам, і будинкам.

 Стоять тихо, й спокійно безлисті дерева.

Як тебе не любити Києве мій! 

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).

Прокидайся доню до школи пора.

Україно Ти для мене диво! (В. Симоненко).

Гетьте думи ви хмари осінні!

Дорога Ольго Сергіївно, бажаю Вам міцного здоров’я! 

Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться, тихі зорі, синові під вії. 

Прийми мене, весно рожева слугою твоєї краси. 

Увечері поїдемо до моря.

Сьогодні, здається, не буде дощу.

До речі, котра година?

Я, на жаль, запізнився.

З ножем може змагатися лише вогонь (М. Дочинець).

На щастя усім мешканцям будинку вдалося врятуватися (К. Колмикова). 

 Десь є гора, де не співають птиці.

Молодим стелять під ноги вишитий рушник на щастя на долю.

Вирветься крик чи іржання і знову в шумі зіллється (П. Тичина). 

Листопад гойда листки і розтрушує гілки (М. Щербак).

Лютий кригою кує і морозу додає (М. Щербак).

Настане літо жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів). 

Викладач спитав: "Який сьогодні день?"

"Бідолашний Недороль, йому таки самотньо",- подумала Аля (Г. Малик). 

Стефа зауважила - "У нашому парку завелися білки".

«Хочу мати з тобою твердий мир і любов», — сказав Святослав (З літопису). 

«Нікого не чекаєш, ?» — у Бориному голосі звучить непідробне здивування.

"Хто це?" - почувся голос по той бік зачинених дверей 

Цар Плаксій велів сердито - «Хай із ними день при дні плачуть всі в країні діти» (В. Симоненко). 

«Я збираюся на теніс» — повідомила Ольга.

- Ви маєте картку нашого магазину? - запитала касирка.

- Так, ось вона, - відповів Іван і дістав із гаманця картку.

- "Вам потрібний пакет?" - додала жінка, не підводячи очей.

- Так, середнього розміру, - пролунало у відповідь.