Звертання, вставні слова, словосполучення, речення

Бандуристе орле сизий

Добре тобі брате

Маєш крила , маєш силу

Є коли літати.

О краю мій підгір'я ти прекрасне

Як я люблю як я люблю тебе !

Земле Шевченкова земле Франкова

Зорана горем, засійся добром.

Розмай Карпат де юниться на скелі

Смерічка недоторкано-струнка

Незгасне сяйво вбогої оселі

Що нам дала у спадщину Франка .

Свята святих землі цієї

Що у Франковій стороні.

Шановні гості зупиніться

І поклоніться цій землі.

Любіть землю Любіть працю на землі бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті.

Здрастуй сонце і здрастуй вітре

Здрастуй свіжосте нив !

О мій народе Прометея ти маєш душу молоду.

Ходи собі мій голубе

Поки не заснуло

Твоє серце та виспівуй

Щоб люде не чули.

Добре єси мій кобзарю.

А щоб тебе не цурались

Потурай їм брате !

Привітай же моя нене

Моя Україно

Моїх діток нерозумних як свою дитину.

Вітчизно Горді ми тобою трудом і подвигом твоїм.

Я любити тебе не покину Батьківщино безсмертна моя!

Виростай калино

Ми в одвіті і за рідну землю і за все.

Живи Україно живи для краси,

Для сили, для правди, для волі !

Ходять довгі журавлі

Щось воркують щось віщують

Вже весну здається чують.

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Мені осіння ніч короткою здається.

Здається дивом кожне слово що з серця лине у віки.

Можливо саме вони, українські повстанці - це ті таємничі вершники, що " пролопотіли" вузькою Багацькою вулицею.

Життя вносить корективи у моральні норми суспільства, але на щастя існують вічні цінності.

Отже культура відіграє велику роль у житті кожної людини.

Безумовно красномовство - це привілей висоосвічених людей.

Люди кажуть що чужим добром не забагатієш.

Не можна кажуть людині помолодшати а подобрішати завжди можна.

Про нього кажуть що п'ятками киває бо діла не знає.

Якщо тобі кажуть робити добро не кайся.

Десь може там зустрінемося ми.

Не буде рук - обнімемось крильми .

І може вже такий той біль

Бува і радості хвилина,

Але ж з'їдає рану сіль

За нас і батькова сльозина!

Місяць дивно чомусь поглядає,

Та не може пізнати ніяк.

Хто позаздрить а може

осудить -

Ми у вальсі знайшли забуття.

все -таки, все ж таки, мовби, наче

отже, мабуть, а втім, по-перше

навіть, майже, приблизно, принаймні

адже, нібито, ніби, немов

Як шукати Тебе, Україно,

Серед злоби й нікчемної гри ?

Ти гориш, о, моя Україно,

Слово чисте, велике, святе !

І ось і я покинув Рідний край,

недобиток великої руїни,

прощай же, Срібна Земле, о, прощай,

найкраща ти перлинко України.

О краю рідний, любий, дорогий,

скажи... чого ж так тужно за тобою?

Шоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було..., було чути, як реве ревучий.

... шляхи полтавськії і саму Полтаву.

Щоб відповісти на запитання про сенс життя... і життя замало.

У віконечко бомбосховища ... , як жовкне трава без людської уваги і відчуття, від якого все терпне, вростає в твої кістки.

Нам з тобою видно по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли.

Вже почалось мабуть, майбутнє.

Оце либонь вже почалось.

Що можеш ти, розгублене , дитя,

зробити для вселюдського прогресу ?

Що писав би Шевченко

в тридцять третьому,

в тридцять сьомому роках?

Певно, побувавши в Косаралі,

побував би ще й на Соловках.