«Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити…» захід пам’яті Небесної Сотні

«Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити…»

 захід пам’яті Небесної Сотні

                                                      Відео «Гімн Євромайдану»

Ведучий 1. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну! Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна - це Європа», «Ми – вільні», «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день. 22 листопада 2013 року заява  влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

Ведучий 2. А що ж було далі… А далі –  непідписання президентом Віктором Януковичем угоди про асоціацію. А через 8 днів –  жорстоке побиття студентів в ніч з 29 на 30 листопада, покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини –  Революція гідності! Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності.

Ведучий 1. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції  й у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли  1 грудня на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади!

 Ведучий 2. 16 січня 2014 року Верховна Рада ухвалила закони, які люди назвали диктаторськими або "драконівськими". Депутати голосували, порушивши парламентські процедури, без обговорення. Закони були покликані надати силовикам більше можливостей на придушення вуличних протестів, а активістам – обмежити можливість захищатися (під табу потрапив спецодяг, засоби маскування, каски та шоломи). Підтримка мітингувальників народом зростала.

Ведучий 1. Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом В. Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери й вогнепальну зброю. Водохреща 2014-го стало початком кінця для проросійської влади Януковича. І попри те, що "Беркут" поливав майданівців із водометів на морозі -9, люди вистояли із дерев'яними щитами – проти кийків і куль.

Ведучий 2.Той день – 19 січня 2014 – назавжди увійшов в історію України під назвою "Вогнехреща".  Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок».

Ведучий 1. В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу. Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців.  Бійці спецпідрозділу застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали й добивали поранених, зривали світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі.

Ведучий 2. Також мітингувальники «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у них були тільки саморобні дерев’яні щити,  дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів  та палаючі автомобільні шини і  їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ…

Ведучий 1. Справжні бої розгорталися в центрі Києва  на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані Незалежності, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені,  покалічені чоловіки та жінки, поранені священники.  

                                                      Відео «Небесна Сотня»

Ведучий 2. Тисячі поранених і майже 100 людей  вбили снайпери та бійці спецпідрозділів поліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Вони своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дали шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий 1. Учасників Революції Гідності, які загинули від рук силовиків і їхніх найманців, у народі та зі сцени Майдану назвали Небесною Сотнею. Офіційне число тих, хто до неї належить, – 107 осіб. Люди різної національності, віку, освіти з усіх регіонів України та з-за кордону, успішні підприємці й незаможні пенсіонери, науковці, митці, студенти...

Наймолодшому, Назарієві Войтовичу, було 17. Найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки.

Ведучий 2. Усвідомлюємо, що число 107 – не остаточне, його можуть змінити результати слідства, яке й досі не завершилося. У першу річницю Революції Гідності, 21 листопада 2014 року, на зустрічі з президентом України Петром Порошенком родичі Героїв Небесної Сотні вимагали належно вшанувати пам’ять загиблих і надати їм звання "Герой України" посмертно. Оскільки тоді слідство ще не мало достатньої інформації щодо кожного із загиблих, було взято перелік, наданий Міністерству соціальної політики громадською організацією "Євромайдан SOS".

Ведучий 1. Володимир Володимирович Чаплинський  — активіст Євромайдану, наш земляк. Боєць Небесної Сотні, Герой України.

Народився 13 січня 1970 с. Степок, Андрушівський район, Житомирська область, Українська РСР. У 44 роки 20 лютого 2014 року - загинув від снайперської кулі  на вулиці Інститутській, яка влучила йому прямісінько в шию.

Ведучий 2. Проживав Володимир Чаплінський  у місті Обухів, Київська область. Працював  у нашому місті на Київському картонно-паперовому комбінаті монтером з обладнання. Захоплювався автомобілями, мав членство в клубі BMW, любив автомобільні перегони – неодноразово ставав призером змагань, які організовував клуб. Ще займався спортом, зокрема карате, полюбляв малювати, цікавився історією. Дружина каже, що він був майстром  на  всі  руки.  Сам  навчився ремонтувати годинники — це було одне з  його  хобі.  Міг  повернути  до  життя будь-який — навіть той, що не підлягав  ремонту.  

Ведучий 1. Родина Героя Небесної Сотні (дружина Світлана, син та донька) багато  подорожувала  та об’їздила  майже  всю  Україну.  Вони  їздили на море, ходили в походи. Особливо Володимир любив Львів, тому родина намагалася мінімум двічі на рік відвідати це місто. «Чоловік завжди казав, що  коли  хочете  побачити  справжню Україну,  їдьте  до  Львова»,  —  згадує дружина героя Небесної сотні.

Ведучий 2. Нагороди: Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності;

Медаль «За жертовність і любов до України» (червень 2015) (посмертно).

Ведучий 1. Та жоден орден чи нагорода не замінять коханого чоловіка вдома, люблячого батька чи рідного сина. Жодні слова не вгамують біль, що навічно пронизав серця тих, чиї рідні більше не повернуться додому і ніколи не відкриють очі. 

Наш земляк – обухівчанин  Володимир Чаплінський, теж, на жаль, потрапив до числа тих, хто віддав свою душу Богові у цій боротьбі. Вже 9 років його немає з нами, а в душі й досі болить.

Ведучий 2. Уперше Володимир поїхав на Майдан 2 грудня.  Після  побиття  студентів мовчати вже не було сил. Тоді він сказав, що настав час устати з колін! В основному приїздив увечері й чергував  усю  ніч,  охороняючи  Майдан  від «тітушок».  Був  переконаний,  що  саме досвідчені чоловіки мають стояти на варті вночі. Для власного захисту виготовив саморобний щит із кришки старої пральної машини та зробив на ньому напис: "Паровоз Анархія" – так називала себе група активістів, які мешкали у наметі з такою самою назвою, і до якої належав Володимир.

Ведучий 1. Їхній намет стояв неподалік від барикади «Львівська брама» і його мешканці часто долучалися до активістів з Першої сотні Самооборони Майдану, або, як вони самі себе називали. Там же потоваришував з уродженцем Донеччини Іваном Пантелєєвим, з яким загинуть в один день, захищаючи Майдан. 25 грудня 2013 року став членом Всеукраїнського об’єднання «Майдан».

Ведучий 2. Володимир не думав, що в центрі Європи будуть стріляти у мирних людей. На запитання дружини Світлани, коли він повернеться,  Володимир відповідав, що на Майдані мало людей і він залишався, кажучи «якщо не я, то хто?». Відомо, що  наш земляк допомагав виносити поранених з епіцентру подій. Із засобів захисту мав щит, зелену каску, саморобні захисні накладки на ногах і маску-респіратор на обличчі.

Ведучий 1. У відеохроніці того дня видно, як разом з іншими майданівцями він дістався скверу на Інститутській та, прикриваючись щитом, присів біля дерева на тротуар, на підступах до барикади № 8 навпроти верхнього виходу зі станції метро «Хрещатик». Саме у цей момент у нього поцілила куля, влучивши у шию. Після поранення Володимир ще спробував підвестися й побігти вниз Інститутською, але зробив кілька кроків і впав на тротуар. Сталося це між 10:25 та 10:26.

Ведучий 2. До пораненого відразу підбігли побратими й медики Майдану, прикривши його щитами. Близько 10:27 Володимира відтягнули нижче за територію скверу й винесли з небезпечної зони. Однак, на жаль, урятувати життя нашого земляка не вдалося. Загиблого Володимира Чаплінського дружина знайшла у фойє готелю "Україна".

Ведучий 1. У 2014 році Володимир Володимирович посмертно став почесним громадянином міста Обухів. 11 липня 2014 року  на стіні одного з цехів ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", де працював Герой, на його честь було відкрито меморіальну дошку; а 12 липня 2014 року меморіальну дошку встановили на фасаді будинку 1-А на вулиці Миру, де жив Володимир.

Ведучий 2.Неподалік від його помешкання створено Алею пам’яті Героїв Небесної Сотні, де на честь Володимира Чаплінського встановлено пам’ятний знак та стенд. Його ім’я присвоєно одній із вулиць Обухова. За сприяння громадських активістів у лютому 2015 року в Обухові зініційовано щорічний турнір з міні-футболу, присвячений пам’яті Героя Небесної Сотні Володимира Чаплінського.

Ведучий 1. 13 січня народився наш славетний земляк. В цей день на алеї Героїв Небесної Сотні –  Національного музею Революції Гідності,  лунає Дзвін Гідності на знак пошани й пам'яті про Героя. Долучаються до вшанування рідні та близькі Володимира. В цьому році йому б виповнилося 53 роки…

Ведучий 2. Дякуємо за увагу! Герої не вмирають, а в наших серцях вони живуть вічно!