Упровадження здоров`язбережувальних технологій в освітній простір початкової школи

Комунальний заклад

 «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»

Запорізької обласної ради

Кафедра початкової освіти

 

 

ТВОРЧА КУРСОВА РОБОТА

На тему «Упровадження здоров’язбережувальних технологій в освітній простір початкової школи»

 

 

                     

 

 

 

  Виконав: слухач

Чорна Катерина Геннадіївна 

вчитель І категорії

Запорізького навчально-виховного  

комплексу № 111

Запорізької міської ради

Запорізької області

м. Запоріжжя                    

Перевірив: Собакар Олена Олександрівна                                                                          

                                                          

                                         

 

 

 

м. Запоріжжя

2019

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП ………………………………………………………………………………….…...3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ  ПОЛОЖЕННЯ  ПРО  ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ …………………………………………………………………………….….5

1.        Проблема та її актуальність ………………………………………………….…..5
2.        Теоретичні аспекти проблеми ………………………………………………..….6

РОЗДІЛ 2. УПРОВАДЖЕННЯ  ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ  В  ОСВІТНІЙ ПРОСТІР ПОЧАТКОВОЇ  ШКОЛИ …………………………………………10

1.   Здоров’язбережувальні форми роботи …………………………………….….....10

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….………...18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………….........…19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Здоров’я  дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання.

  Увага до питання здоров'я школярів суттєво зросла. Про несприятливість у даній сфері говорять давно, але сьогодні ця проблема стоїть дуже гостро.

  За останнє десятиріччя чітко спостерігаються такі фактори, які впливають на стан здоров'я учнів, а саме: зростання навчального навантаження, вільний час діти все більше проводять за переглядом фільмів, за комп'ютерними іграми. Усе це призводить до гіподинамії, порушення постави, порушення зору.

 Сучасна медицина займається не здоров'ям, а хворобами, не профілактикою, а лікуванням. Завдання ж школи – зберегти, зміцнити здоров'я учнів, сформувати в них відповідальне ставлення до власного здоров'я.

 Здоров'язбережувальні технології не є чимось невідомим, таємним, чудодійним. Грамотно складений розклад уроків, використання вчителями на уроках та на перервах прийомів рухової активності, нейтралізації стресів, організації гарячого харчування, зв'язок навчального матеріалу з життям, озброєння учнів валеологічними та екологічними знаннями - це повсякденна діяльність нашої школи.

  Ефективність позитивного впливу на здоров'я школярів різних оздоровчих заходів визначається не хаотичністю методів, а системною роботою педагогічного колективу  школи за всіма напрямками.

 Практика показує, що процес формування свідомого ставлення до власного здоров'я потребує обов'язкового поєднання інформаційного й мотиваційного компонентів із практичної діяльності учнів, що сприятиме оволодінню дітьми необхідними здоров'язберігаючими вміннями і навичками.

  Діяльність учителів  школи щоурочно  орієнтована на формування в дітей стійкої позиції, що передбачає визначення цінності здоров'я, почуття відповідальності за збереження й зміцнення власного здоров'я, поглиблення знань, умінь та навичок, пов'язаних з усіма складовими здоров'я (фізична, соціальна, психічна, духовна). Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров'я неможливе без реалізації всіх складових здоров'я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ  ПОЛОЖЕННЯ  ПРО  ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1.       Проблема та її актуальність

 

Проблема навчання і виховання здорової людини, створення сприятливих умов для формування здорового способу життя – проблема міждисциплінарна, яка вивчалася багатьма представниками педагогічної науки, відповідні аспекти можна знайти в працях К. Гельвеція, А. Дістервега, Я. Коменського, І. Песталоцці, Ж. - Ж. Руссо, Л. Толстого та інших. Серед класиків вітчизняної педагогіки, що приділяли увагу проблемі здоров’язбереження учнів можна відзначити П. Блонського, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К. Ушинського. Проблеми збереження та зміцнення здоров’я дитини, необхідність створення умов у дітей активності та витривалості, формування культури здорового способу життя учнів розв’язуються у працях сучасних українських учених В. Ареф’єва, С. Кириленко, О. Леонова, Н. Оксенчук, В. Оржеховської, С. Якименко та інших. Ідея технологізації навчання не є новою, її відстоював Я.А.Коменський. Вітчизняну теорію та практику здійснення технологічних підходів до навчання відображено у наукових працях П. Гальперина, Н. Тализіної, Ю. Чабанського, П. Ердієва, В. Безпалько, М. Кларіна та ін.У роботах вчених (Ю. Змановський, В. Колбанов, А. Лаптев, Ю. Науменко, О. Хухлаєва) відображені шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу з метою збереження та зміцнення здоров’я дітей та підлітків; розроблені здоров’язбережувальні технології для роботи з учнями (Г. Зайцев, Л. Кравцова, Л. Татарникова та інші), викладено сучасні теоретико-методологічні підходи до формування здорового способу життя школярів (С. Омельченко). Пошуком ефективних шляхів здорового способу життя у своїх дослідження займались психологи В. Братусь, Л. Виготський, Н. Максимова, В. Рибалко, Б. Херсонський. Питання збереження здоров’я дітей і молоді відображені в працях сучасних медиків, гігієністів, фізіологів Г. Апанасенко, Д. Баличієвої, Т. Бойченко, І. Муравова, Л. Попової; соціологів А. Габіяні, Я. Гданського, В. Козак, С. Татарухіна, В. Шаповалова.

2.        Теоретичні аспекти проблеми

 

Одним із актуальних шляхів вирішення зазначеної проблеми є упровадження освітніх технологій формування й збереження здоров'я, і розпочинати упровадження здоров'язбережувальних  технологій в освітній простір  необхідно з початкової школи, де престиж здоров'я на високому рівні.

       Науковці вважають, що здоров'язбережувальними освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно вважати всі педагогічні технології, які не шкодять здоров'ю учнів, створюють їм безпечні умови для перебування, навчання і праці в школі.

      Інші науковці під здоров’язбережувальними технологіями пропонують розуміти:

•сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

•оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

•повноцінний та раціонально організований руховий режим.

  Отже поняття “здоров’язбережувальні технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

      Така діяльність загальноосвітнього закладу лише тоді може вважатися повноцінною й ефективною, якщо в повній мірі професійно й творчо в єдиній системі реалізуються здоров'язбережувальні технології.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко):

• здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
• оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартовування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
• технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;
• виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Тут наведено  одну з деяких запропонованих науковцями класифікацій здоров’язбережувальних освітніх технологій. Однак слід зазначити, що поняття “здоров’язберігаюча” можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язбережувальною.

Знання, володіння і застосування здоров’язбережувальних технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

Напевне, ніхто не сумнівається в тому, що рух має величезне значення в житті дитини. Справді, коли вона рухається – ходить, бігає, стрибає, кидає м’яч, катається на велосипеді тощо, дихання її прискорюється,  серце б’ється частіше, а це означає, що й організм краще працює, активізуються процеси, які сприяють росту і розвитку.               

 Отже, діти відчувають величезну потребу в русі, що є для них засобом пристосування до життя, пізнання навколишнього світу.

 Завдяки загальному зусиллю вчителів, учнів і батьків щодо здоров’язбереження, завдяки систематичній, послідовній і творчій роботі з організації фізкультхвилинок, динамічних пауз та ін. технологіям забезпечується достатній рівень функціональної діяльності всіх органів та систем організму дітей на уроці, їхній загальний бадьорий стан.             

        Вчителі початкових класів використовують в навчально-виховному процесі здоров’язбережувальні форми роботи:

• Ранкова гімнастика;
• фізкультхвилинки, руханки;
• вправи-енергізатори;
• дихальна гімнастика;
• пальчикова гімнастика;
• звукова гімнастика;
• ігри та ігрова терапія;
• казки та казкотерапія;
• гімнастика для очей;
• кольоротерапія;
• релаксаційні паузи (звуки музики у поєднанні зі звуками природи: спів пташок, шум води);
• вправи для зняття напруження,покращення осанки;
• тематичні виховні години, свята.
• зустрічі з медичними працівниками
• оформлення стендів, стіннівок;
• фітотерапія;
• аромотерапія;
• арт-техніка;
• уроки у природі.

РОЗДІЛ 2. УПРОВАДЖЕННЯ  ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ  В  ОСВІТНІЙ ПРОСТІР ПОЧАТКОВОЇ  ШКОЛИ

1.       Здоров’язбережувальні форми роботи

 

Впровадження здоров'язбережувальних технологій в навчальний процес початкової школи налаштовує, по-перше, не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання, враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, індивідуальні мовні особливості кожного учня. Намагаємося планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми. Здоров'язбережувальні технології передбачають: зміну видів діяльності, чергування інтелектуальної, емоційної, рухової видів діяльності; групової й парної форм роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать вмінню поважати думки інших, висловлювати власні думки, правилам спілкування; проведення ігор та ігрових ситуацій, нестандартних уроків, інтегрованих уроків.

 У учнів розвивається  інтуїтивна здатність чути емоційний стан учителя, а тому з перших хвилин уроку створюю середовище доброзичливості, позитивного емоційного налаштування. Пам’ятаю, що психологічний стан і психологічне здоров’я учнів впливає і на фізичне здоров’я.

 Велике значення для попередження втоми я приділяю чіткій організації навчальної праці. На уроках, де більша частина навчальної діяльності пов’язана з класною дошкою,  до початку уроку роблю необхідні записи на дошці: завдання для усного рахунку, опитування, можливо, план роботи на уроці. Можна зразу вказати в залежності від ступеня складності завдання якому рівню відповідає його виконання. Знаючи весь план уроку, які знання, вміння, навички необхідно набути, який обсяг роботи виконати, учень може обрати ступінь складності завдання, розподілити свою роботу на свій погляд, що формує учня як суб’єкта навчальної діяльності.

Пропоную деякі з них детальніше.

Починаємо робочий день з зарядки

Самий найкращий спосіб розпочати учбовий день із ранкової гімнастики. Вона може бути представлена, як фізкультурною паузою, або дихальною гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що всі учні класу збираються разом та налагоджуються на робочий лад, отримують позитивні емоції, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень.

 Ранкова гімнастика починається з ходьби. Комплекс ранкової гімнастики включає вправи для різних груп м’язів. Спочатку – для м’язів плечового пояса і рук – потягування, розведення рук в сторони, обертання перед грудьми. Потім вправи для тулуба й ніг – нахили, повороти,присідання, стрибки. Закінчується ранкова гімнастика бігом або підскоками, що переходять у ходьбу.

Фізкультхвилинка

 Руханки необхідно проводити на всіх уроках, особливо це важливо для шестирічних першокласників, в яких основним видом діяльності в дошкільному періоді була гра. На уроках письма рекомендуємо проводити такі фізпаузи:

1. Фізична вправа «Потягування»: сидячи розкрити руки, підняти вгору, потягнутися назад, потім вперед, вправо, вліво (3 рази).
2. Фізична вправа «Оберти»: сидячи випрямити руки вперед, зробити калька обертів кистями рук.
3. Фізична вправа «Нахили»: встати, руки на пояс і під рахунок вчителя зробити нахили вправо, вліво і назад (2 рази).
4. Гра «Коник». Руки на поясі. Підстрибуючи на двох ногах, пересуватися вперед у напрямі до дошки, а потім у зворотному напрямі.
5. Гра «Вітер». Школярі уявляють, як вітер колише дерева, піднімають руки вгору, роблять нахили разом з тулубом вправо і вліво, імітуючи при цьому шум вітру.

На уроках математики краще використовувати фізпаузи із називанням чисел. Граючись, дитина краще осмислює, сприймає, запам’ятовує навчальний матеріал. Це дасть змогу закріпити лічбу до 10 чи 20, а слабшим учням опанувати її (1-2 класи). Наприклад:

Раз, два—дерева (встали),

Три, чотири—вийшли звірі,

П'ять, шість — пада лист (нагнулися),

Сім, вісім — птахи в лісі (помах руками в сторони),

Дев'ять, десять—це сунички (підняли руки і голови вгору)

Підняли червоні личка.

 Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі фізичні вправи для осанки, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад:

- Зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною; теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени.

Вправи – енергізатори

Слід зауважити, що в дитини є певні межі працездатності, і чим менший учень, то швидше вона знижується. Це пов’язано з виснаженням нервових клітин, зумовленим нестійкістю нервових процесів, підвищеною збудливістю кори головного мозку. Ось чому важливо запобігти виникненню втоми, своєчасно виявити перші її ознаки та якомога швидше її зняти. Для цього проводяться енергізатори, ретельно підібрані педагогами. Вони мають відповідати віковим особливостям учнів, бути простими, цікавими і доступними, зручними для виконання на обмеженій площі, емоційними, досить інтенсивними і теж знайомими дітям.

Енергізатор – це коротка вправа, що відновлює енергію класу.

Призначення енергізаторів на уроці – створення позитивної психологічної атмосфери в класі, відновлення енергії та посилення групової активності.

Енергізатори корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці.

Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, оскільки останній використовується не лише для зняття втоми, але й для релаксації. Наприклад, вправа «Колективний крик». Всі стають в круг. Керівник просить всіх присісти. По сигналу керівника всі починають тягнути звук, одночасно піднімаючись. В процесі вставання шум повинен зростати. Піком являється підстрибування з підняттям рук вверх. Потім шум поступово стихає з моменту повернення в вихідне положення.

Вправа «Квітка». «Теплий промінь упав на землю і зігрів у землі насіннячко. З насіннячка проклюнувся паросток. З паростка виросла прекрасна квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляючи теплу і світлу кожну свою пелюстку, повертаючи голівку слідом за сонцем».

   (Виразні рухи: сісти навшпиньки, голову й руки опустити, піднімається голова, розпрямляється корпус, руки піднімаються у сторони – квітка розцвіла, голова злегка відкидається назад, повільно повертається слідом за сонцем, очі напівзакриті, усмішка, м’язи обличчя розслаблені).

Дихальна гімнастика

 Уроки гімнастики корисно розпочинати з дихальної гімнастики, яка добре очищає дихальні органи, покращує їх роботу, розвиває уяву.

 Також вправи для розвитку дихання тренують різні види видихів.

 Ось  деякі вправи для розвитку дихання.

1. «Свічка». Візьміть вузеньку смужку паперу й, уявили, що це свічка, дмухайте на неї. Струмінь видиху повинен бути без різких коливань – папір контролює рівність видиху.
2. «Надування кульки». Імітування надування кульки.
3. «Рубання дров». Діти стають прямо, ноги ширші за плечі. Руки опущені, пальці зчеплені в замок. Піднімають руки вгору, вдихають, прогинаються назад. Потім, різко видихають, зі звуком «ха» нахиляються, опускають руки, як під час удару сокирою, поміж ніг і відразу піднімають їх угору. Повторити 5-10 разів. Дуже важливо, щоб звук «ха!» був результатом різкого видиху, ішов із грудної клітки. Вправа добре очищає дихальні органи, покращує їх роботу.

Пальчикова гімнастика

 Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.

1) «Піаніно», «Віяло», «Рибка», «Нам холодно» і т. д.

      Я «пальчикову» гімнастику використовую, як додаткову паузу відпочинку на уроках, де дітям доводиться багато писати. Це уроки математики, української та російської мови. Виконуємо різні рухи для відпочинку м’язів рук та для поліпшення настрою всього класу:

«Ми писали, ми трудились…» 

Чистомовки

  Ши – ши – ши – чистомовку допиши.

  Ша – ша – ша – гарна дуже школа наша.

  Шу – шу – шу – вправно приклади пишу.

  Ші – ші – ші – вчу цікаві тут вірші.

 

 Додаємо звукотерапію. (Учні набирають через ніс максимальну кількість повітря в легені. Видихаючи, промовляють певний звук або  звуки.)

Учень продовжує:

• звук «О» – оздоровлює серце, печінку, шлунок;
• звук «А» – посилює діяльність щитовидної залози, зору, слуху;
• звуки «О», «У», «М» – посилюють вібрацію мозку, комплексно оздоровлюють всі органи й функціональні системи організму.

Ігри та ігрова терапія

Гра - найулюбленіша форма роботи для дітей, особливо молодшого шкільного віку. Існують багато ігор, які можна назвати терапевтичними. Такі ігри корисні для будь-яких дітей, тому що вчать дружному спілкуванню, порозумінню, знижують напруження та формують певні моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення.

Чим цікавіші ігрові події, які використовуються на уроках, тим непомітніше, але ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отримані знання.

Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, є неодмінною умовою кожної колективної діяльності. У процесі гри у дітей формуються поняття та норми громадянської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті. Займаючись рухливими іграми діти удосконалюють будову тіла: зміцнюють м’язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу. Можна назвати такі рухливі ігри: «Ми веселі діти», «Гуси – лебеді», «Горобчики – стрибунчики»,  «Мисливці», «Другий зайвий» та ін.

Розважальні ігри – це ігри – забави (ігри з ляльками, предметами, танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри.

Такі ігри розширюють інтереси школяра, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору. Театральні ігри наділяють учнів повними ролями при розіграші казок, історій.

В такі ігри грають будь-які класи. «Еврика», різні пантоміми, «Юний детектив», «Країна казок», осінні свята. Ці та багато інших ігор залишаються найулюбленішою розвагою учнів впродовж усього шкільного життя.

Гра-фантазія – у таких іграх дитяча уява реалізується у рольовій поведінці за допомогою різноманітних засобів безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, малюнків, інтонації.

Розвиваючі ігри – це особливий вид ігор, базований на цілеспрямованому розвитку, вдосконаленні інтелекту, на передачі важливої інформації. Такими прийомами можна успішно користуватися не тільки на заняттях психолога, а й на будь-яких уроках (математиці, фізиці, читанні та письмі). Розвиваючі ігри вчать дітей бачити міжпредметні зв’язки, загальні риси, схожість та різність речей. Наприклад, на уроках іноземної мови часто можна зустріти завдання: «знайдіть із списку речей зайві речі», або «розподіліть наступні слова по трьох категоріях».

Успішність розвитку дитини залежить від оволодіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками. У зв’язку з цим особливе значення має дидактична гра. Такі ігри допоможуть вчителю сформувати дитячий колектив, де обов’язковими умовами є уміння грати разом, допомагати один одному, радіти успіхові товариша, знаходити компроміси. Важливо, щоб дитина, яка відчуває себе неловкою і не знає як себе поводити у таких іграх, грала разом з дітьми, які вже оволоділи цими навичками і здатні допомогти іншому.

Наприклад, у ході гри «Математичні струмочки» кожен учень стежить за математичними обчисленнями, які виконують товариші, придумує свій приклад на додавання чи віднімання. Це він виконує відповідно до правил гри: отримав м’ячик – склади приклад. Якщо правило не виконується – гра не виходить: не розв’яжеш попередній приклад, не придумаєш свій – команда не розв’язує ігрову задачу («струмочки» не досягнуть озера).

Уроки у природі

Також до здоров’язбережувальних технологій відносяться заняття на свіжому повітрі.

У початковій школі кожен навчальний предмет має стати не лише метою навчання, а насамперед засобом розвитку і виховання дитини. Це, у свою чергу, вимагає розвивального, діяльнісного характеру організації навчального процесу.

Саме тому відбулися інноваційні процеси у створенні такого уроку, що готував би для життя людину мислячу, людину – діяча.

Для того, щоб змусити дитину мислити, В.Сухомлинський закликав педагогів: «Умійте примусити її дивуватись». Здивувати можна дитину тільки на цікавих уроках – уроках у природі. Вони мають величезний вплив на навчання, виховання і розвиток, залишаючись у пам’яті дітей на все життя. І це тому, що вони відбуваються в іншому спілкуванні з учнями, за інших умов.

 

ВИСНОВКИ

 

Звичайно, вирішення проблеми щодо стану здоров’я у сучасних умовах, формування культури здорового способу життя засобами здоров’язбережувальних технологій у дітей та підлітків потребує пильної уваги всіх зацікавлених у цьому осіб: педагогів, соціальних працівників, медиків, батьків, психологів, представників громадськості. Але особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна і має всі можливості для того, щоб зробити навчально-виховний процес здоров’язбережувальним. І в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України, створення здоров’язберігаючого освітнього простору.

Здоров’язбережувальні технології вчать дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини - процес досить складний і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави, громадська думка, тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від школи. Орієнтація і стан  сімейного виховання не завжди допомагають нам у цій роботі. Збільшення кількості проблемних родин, зайнятість батьків, звідси - несумлінне виконання виховних функцій. До того ж, за результатами соціологічних досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід., Тому слід не один рік працювати над тим, щоб кожна  дитина усвідомила той факт, що стан здоров’я і творчих можливостей  людини майже на 70 % залежить від неї самої, від рівня і стилю її життя, від  її власної культури здоров’я і тільки на 30 % - від чинників зовнішнього  середовища, а також те, що здоров’я є основною життєвою цінністю людини.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Антонюк, Г. Здорова дитина – здорова нація : програма виховання / Г. Антонюк // Шкільний світ. – 2013. – № 5. – с. 11-13.
2. Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим /Т.Бойченко // Здоров’я та фізична культура. — 2005. — №2. — с. 1—4.
3. Жиденко С. Модель Школи сприяння здоров’ю / С. Жиденко // Директор школи (Шкільний світ). – 2012. – № 21. – с. 4-17.
4. Заклади  охорони здоров'я та захворюваність населення України у 1999 році. // Стат. Біол. - К., 2000. - 39 с.
5. Здоров’я  дітей у системі самоосвіти : спецвипуск // Директор школи (Шкільний світ). – 2013. – № 13/14. – с. 1-111.
6. Іванова, Л. Оздоровча робота в школі / Л. Іванова // Відкритий урок. – 2007. - №1. – с. 17-18.
7. Л.Г.Горяна Організація навчально-пізнавальної діяльності на екологічних стежках, як здоров’язбережувальна технологія.//Науково-методичний посібник.- К.:ФОСПД Куц В.М. – 2012р.-120 с.
8. Лисенко, Р.С. Створення моделі «Школи культури здоров’я» / Р.С. Лисенко // Управління школою. – 2005. - №2. – с. 2-7.
9. Парієнко С.В. Вибір на користь здоров’я//Класному керівнику усе для роботи. – 2013. - №3. - с.40
10. Суботіна Т.В. Виховуємо фізично, психічно та морально здорову дитину //Класному керівнику усе для роботи. – 2011. - №6. - с.11-18
11. Формування здорового способу життя в умовах гуманітарної школи художньо-естетичного спрямування: Науково-методичний посібник. За ред. Кириленко С. В. –Запоріжжя, 2002. – 180 с.