Урок "Юрій Яновський. Творча біографія митця. Жанрові особливості роману "Вершники"

Про матеріал

Конспект уроку української літератури за творчістю Ю.Яновського в 11 класі профілю українська філологія з використанням проектних технологій ("Яновський та ВАПЛІТЕ", "Добрий геній українського кіно" тощо) та фреймових структур (складання портфоліо за творчістю письменника)

Перегляд файлу

Урок української літератури в 11 класі

Тема. Юрій Яновський. Творча біографія митця. Жанрова своєрідність роману «Вершники»

Мета: - ознайомити учнів із життєписом письменника, його місцем в розвитку української літератури, жанровою своєрідністю роману «Вершники»;

розвивати вміння працювати в групах, узагальнювати матеріал у вигляді схем, портфоліо тощо;
виховувати активну громадянську позицію, інтерес до творчості письменника.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Теорія літератури: неоромантизм, роман у новелах.

Обладнання:портрет письменника, учнівські проекти, виставка творів Ю.Яновського, документальної, художньої та публіцистичної літератури про письменника.

Епіграф

Трапляються люди, що не полишають у пам’яті жодних згадок — були та й нема. Зате життя нас нагороджує великою кількістю людей-зірок, які не гаснуть у нашій пам’яті, які живуть у тобі, зогрівають тебе своїм теплом, своєю мудрістю. До таких світлих, незабутніх людей і належить Юрій Іванович Яновський.

Матвій Талалаєвський

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

Сьогодні на уроці ми:

захищаючи групові проекти, визначимо ключові моменти життя Ю.Яновського
визначимо місце творчості письменника в літературному процесі 1920-1930-х рр., її новаторський характер
з’ясуємо жанрові особливості роману «Вершники», його тематику та проблематику.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

«Мозкова атака»:

Чи впливає на долю людини історичний час? А може, навпаки?
Чи здатен митець змінити світ?
Хто сильніший: митець чи влада?

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях пройшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені пристрасної творчості й горіння. Девізом його стали крилаті слова Еміля Золя: «Ні дня без рядка».

Ю. Яновський залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика. Його справедливо називають сміливим новатором в українській літературі XX ст. Він — один із найяскравіших представників неоромантичної течії. Уже в перших збірках новел Ю. Яновського «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927) позначився вплив футуризму й кіностилістики нової музи, що вабила до себе і Яновського.

Ю. Яновський — романтик за світовідчуттям і стилем, його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися людські риси. Сам письменник назвав себе поетом, який інколи пише прозу.

2. Коментування учнями епіграфу.

3. Захист учнівських проектів (випереджаюче завдання)

Проект І «Ю. Яновський та громадянська війна»

З 1909 по 1919 рік майбутній письменник жив у Єлисаветграді. Будинок, в якому він мешкав, зберігся до наших днів, про що нагадує меморіальна дошка. Поет-академік М.Бажан назве юного Ю.Яновського «ошелешеним споглядачем» карколомних подій, що відбувалися в місті, яке один з дослідників назвав «степовою столицею громадянської війни на Україні». Проте Ю.Яновський був не лише спостерігачем, а й активним учасником однієї з «найкращих сторінок в історії міста», як писала тодішня преса, — «народного повстання» в лютому 1918 року в Єлисаветграді. «Народним повстанням» називали боротьбу міщан з комендантом міста Беленкевичем та захист Єлисаветграда від нападу загонів анархістки М.Никифорової (союзників більшовиків!).

Бої з анархістами стали історичною основою оповідання «Байгород», майбутній автор якого входив до складу добровільної санітарної дружини. Саме в такій ролі Ю.Яновському, студенту земського реального училища, довелося брати участь в повстанні. Участь в боях самого письменника змальовує С.Плачинда : «Ю.Яновський носить поранених на важких нарах до лікарні. Це не легко. Адже їм шістнадцятирічним хлопцям доводиться тягнути поранених через десятки кварталів. Та й кулі свистять над головами. А поранений плаче, стікає кров`ю. Треба поспішати».

Оповідання Ю.Яновського «Байгород» — справжня ода захисникам Єлисаветграда епохи буремних років та заповіт нащадкам, майбутнім поколінням любити, плекати, захищати рідне місто, піклуватися та дбати про нього.

Проект ІІ «Приналежність Ю.Яновського до літературних організацій»

1927 року Ю. Яновський повернувся до Харкова, де активно включився до літературного життя, ставши членом ВАПЛІТЕ з першого дня її заснування. Після ліквідації ВАПЛІТЕ він і далі належав до позагрупового середовища М. Хвильового. 1929 року разом з усіма колишніми ваплітянами письменник брав активну участь у творенні місячника «Літературний ярмарок». Наприкінці 1929 року Ю.І. Яновський стає членом і засновником нової літературної організації ПРОЛІТФРОНТ, що протистоїть ВУСПП. Разом з цією організацією він пережив її ліквідацію за наказом партії 1931 року та перейшов до офіційної спілки письменників.

ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури. Засновник М.Хвильовий. Представники: М. Куліш, В.Сосюра, П.Тичина, О.Довженко, Ю.Яновський та ін.

Принцип творчості: орієнтація на психологічну Європу

Проект ІІІ «Добрий геній українського кіно»

У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші кінозйомки — зафільмував вершників і метальників списів.

1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О.Довженка) — одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі.

Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера Леся Курбаса з письменниками Майком Йогансеном та Юрієм Яновським.

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930).

М.Бажан про Ю.Яновського: «Ільф і Петров у «Золотому теляті» списали з Юри образ того щедрого редактора , який охоче пропонував аванси і міг довірливо дати гроші навіть Остапам Бендерам, яких не бракувало тоді біля кабінетів кіностудії»

Проект IV «Вплив романтичної традиції на стиль Ю.Яновського»

Світова література: Р.Кіплінг, Е.По, Дж. Лондон, М.Твен, А.Теннісон, Дж. Конрад.

Українська література: М. Гоголь, Т.Шевченко.

Їхня творчість кликала юного мрійника в загадкові прерії, на екзотичні острови, , у мандри незвіданими морями, захоплювала сильними, мужніми, сміливими героями. Вони завжди перемагали зло й досягали своєї гуманної мети. Про це мріяв і письменник.

Тому за відчуттям Ю.Яновський романтик, а його стиль називається неоромантизм.

Неоромантизм – стиль в літературі к. ХІХ – поч. ХХ ст., новітня модифікація класичного романтизму ХІХ ст., для якого характерні: неприйняття прози життя, захоплення екзотикою, пригодами , мандрами, наближення ідеалу до дійсності; романтичний герой виступає носієм гуманістичних цінностей та ідеалів, духовної краси і сили.

4. Створення портфоліо письменника

Прізвище, ім’я та по батькові

Яновський Юрій Іванович

Висловлювання письменників про митця

«лицар культури нації» (Г.Костюк)

«поет людської чистоти» (О.Гончар)

«український Гомер» (Луї Арагон)

Псевдонім

Георгій Ней

Творча спадщина

70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика.

Особливість стильової манери

Неоромантизм

Захоплення

СТЕП, МОРЕ, КІНО, МАНДРИ

«До безуму люблю степ. Кожен свій день устаю з бажанням їхати за море і за сині обрії. Лягаю теж із цим. Люблю багато ходити. Всі мої бажання скеровані на: як би побачити побільше світу! Мандри мене тягнуть» (Ю.Яновський).

5. Робота над романом «Вершники»

5.1.Слово вчителя. Роман «Вершники» був даниною своєму часові, але на відміну від подібних творів усе-таки талановитою. «В цій невеликій книжці закладено три роки роботи, три роки всіляких думок і самовідчувань, усяких життєвих умов», — читаємо в записниках автора. У ньому розповідається про братовбивчу війну в Україні 1919 р., яка стала початком трагедій, що випали на долю українського народу після революції 1917 р.

Тема громадянської війни постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти.

Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел («Подвійне коло», «Дитинство», «Шаланда в морі», «Батальйон Шведа», «Лист у вічність», «Чубенко, командир полку», «Шлях армій», «Адаменко»), які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни.

«Вершники» — новелістичний роман.

5.2. Теорія літератури

Роман у новелах — складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об’єднаних спільним задумом.

5.3. Опрацювання особливостей роману (учні записують у зошит):

• Складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел.

• Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій.

• Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів».

• Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели.

• Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах.

• Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією.

• Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб.

Проблеми порушені в романі:

• Трагедія роду й народу.

• Розпад родини заради ідеї.

• Революція і народ.

• Неповторний світ дитинства.

Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів.

Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компаніївкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.

V. Підсумок уроку

«Незакінчені речення»