Вечір-реквієм «Голодомор – біль в серці України»

Вечір-реквієм

«Голодомор – біль в серці України»

Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої  і  найблагодатнішої землі – України.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Їм – неоплаканим і невідспіваним...

Їм – похованим без труни й молитви... позбавлених могили й шани – присвячується цей вечір-реквієм.

Вірш «Свічка пам’яті».

Ніч огорнула мою Україну.
В небі високо засяли зорі.
Чому ж до зірок я думкою лину,
Схиляючи голову в тихій покорі?

Може ті зорі – то душі людей,
Які відлетіли в Голодні часи?
А серед них скільки було дітей!
Їм не бачити більше земної краси.

Ніколи вже їм не пізнати Кохання...
Не пройтися щасливими лісом, ні полем...
Голод знищив життя й сподівання...
Збережи, Боже, рід наш!
Повернись до нас, Доле!

Раптом туга стискає душу мою...
Свічку поставлю в вікні. Запалю.
Прошепчу я тихенько молитву свою-
Тих, голодних, 30-х я гріх замолю.

Хай світло від свічки у небо летить-
Хоча б одну Душу зігріє в цюмить,
Щоб Душа ця загублена спокій знайшла-
І у Вічність до Бога вона відійшла.

У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами. Отже ми з вами сьогодні запалимо Свічку Пам’яті.

(Запалюють свічки)
 

Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації – гении розуму, здоров’я, гении досконалості фізичної й духовної, гении милосердя, справедливості, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському народові,  якого ніколи не щадила доля, було завдано смертельного удару. 
 

Це булла безкровна війна тоталітарної системи протии українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
Уявляєте собі, щоб без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, було знищено голодом мільйони людей! Тільки дітей, зморених голодом - 3 млн. 900тис.! Ось наслідки цієї війни. І це ще не остаточний підрахунок жертв.
 

Масове голодування селян розпочалося в грудні 1931 року і тривало вподовж 22 місяців. У 1932 році в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод підкошував цілі райони й області. А вже до лютого 1933 року з України було вивезено майже все зерно. Офіційні органи влади замовчували трагедію українського села. Згідно з установкою Сталіна ставилися до голоду як до неіснуючого явища.
 

Щоб устав із могили Тарас
Й подививсь на Вкраїну навколо,
Заридав би, бо пекло у нас
Ще страшніше від пекла Миколи.
Скрізь голодної смерті коса
По містах лютувала і селах
Де поділася краю краса!?
Де поділася пісня весела?
У Кирилівці, де він зростав,
У обдертій, нетопленій хаті,
Похилилась, мов знята з хреста,
Над охлялими дітками мати.
В них забрали корову й воли,
Оборали город аж по хату,
Діда й батька на схід повезли,
Матір з дітьми лишили вмирати.
…. Погасила каганчик, лягла…
Не замкнула й на хвилю повіки,
У ту ніч, як уже півсела,
Усі троє заснули навіки.

(тримаючи хліб): 

Хліб… Скільки приємного щемету появляється в душі кожного при згадці про Тебе. Святий Хлібе, про Тебе не сміли згадувати жертви тридцять третього. Ти являвся їм увісні рожевою мрією.Скільки померло з Твоїм іменем на вустах. Іменем жертв тридцять третього року благаю вас – бережіть цей святий хліб. І нехай смак цього короваю не дозволяє нам забувати, що Хліб – це Життя.

(ломає і роздає хліб )

В Україні від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня…

Найбільш постраждали від голоду Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів. У Донбасі – у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.

Пом’янімо мільйоннії жертви

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році що вмерли

І лишились лежать коло хат.

Вірш «Україні».

Моя Вкраїно, вистраждана доле,
Тобі б до сонця гордою рости,
Тебе ж із дому нелюди вигонили,
І мусила свій хрест тяжкий нести.

Тебе з корінням – та на попелище,
Тебе у воду з каменем тяжким.
А ти злітала усе вище й вище,
Не скорена й не зламана ніким.

Із серця слово рідке виривали,
Палили вроду у сліпім вогні.
А ти весною знову зацвіла
У вишитім вкраїнському вбранні.

Тебе топтали, били, розпинали,
Стріляли у калину і пісні,
А ти співала, як же ти співала!
Й верталися до саду солов’ї.

Моя Вкраїна, гарна, як тополя,
Я – українка із прапрадідів.
Схиляюсь в молитовному поклоні
Щоб наш не перевівся родовід.