Андріївські вечорниці

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

(сценарій свята)

Ведуча 1: Багата українська земля своїми лісами і дібровами і ріками. Багата на хліб і пісню. А ще наше багатство – це наші традиції і обряди. У наших предків були релігійні свята, які вони розділили за трьома видами світла.

Ведуча 2: Свята взимку означали народження світла. У народі кажуть: «Зима прийшла і празників привела».

Ведуча 1: Була у наших предків чудова традиція – це вечорниці. Беручи усе найкраще у наше сьогодення і віддаючи шану минулому відроджуємо усе найкраще, що є у нашого народу: нашу мову, пісню, історію.

Ведуча 2:Взимку наставала пора відносно перепочинку. Було зібрано врожай, зроблені припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже можна було і зібратися в гурт повеселитися, посміятися та потанцювати.

Ведуча 1: Тож давайте завітаємо до однієї з українських осель, де на нас уже чекають добра господиня і весела молодь.

(ведучі ідуть зі сцени, і виходять троє дівчат)

Дівчина 1: Ото взяли і сказали, куди ми всі помандрували, нині всі дівчата гадають, а хлопці їм заважають.

Дівчина 2: Тож ходімо, дівчаточка, до тітоньки в хату, будемо гадати долю закликати.

(Ідуть зі сцени. Тим часом чути спів господині, яка заходить на сцену з пирогом)

Господиня:Ой все по прибирала і стало гарно. Вечерю приготувала смачну. Тепер і гостей можна чекати.

(Заходить дочка господині Наталочка і ставить на стіл посуд)

Наталочка: Мамцю – рибцю пусти на вулицю погуляти?

Господиня: Наталочко, донечко, та яка ж зараз вулиця? Скоро ж гості прийдуть.

Наталочка:Мамо, мамочко ж, я ж на хвилиночку ж. не встигнете оком моргнути, як я вже дома буду.

Господиня: Ну добре, доцю, іди тільки не довго ж, бо скоро ж дівчата прийдуть.

Наталочка: Добре, мамочко, добре голубонько. (іде зі сцени)

Господиня:Вже вечоріє, а дівчат немає… Що то за молодість???!! Мені б пісні та музику, я б до ночі гуляла б! А, як я люблю співати…літа…літа…, летять, як орли сизокрилі, тільки те і роблю, що дома сиджу. Що робити?

(чується сміх дівчат, заходять дівчата і вітаються)

Дівчина 1: обрий день господині!

Господиня: Доброго дня.

Дівчина 2: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: Доброго вечора! (кланяється)

Дівчина 3: Добрий вечір господиня.

Дівчина 4: Добрий вечір тіточко, наша люба квіточко! (Цілуються, а тим часом заходять решта дівчат)

Господиня: Доброго дня дівоньки, мої ясні зіроньки! (Всі заходять і сідають на лавки біля столу і печі).

Дівчина 1: Ти за нами сумувала, дівчаточок виглядала?

Господиня: Звісно, люба, я сумувала. Вам вечерю готувала і варенички й узвар, чарівних трав відвар. Поспішайте все дістати, бо пора вже вечорниці починати!

Дівчина 2: Наваримо вареничків біленьких, смачненьких і запросимо до нас у гості парубків гарненьких.

Дівчина 3: Щоб вони разом із нами гарно погуляли і Андріївські вечорниці піснею стрічали.

Дівчина 4:Уляно, а що ти вишиваєш?

Уляна: Серветку, подивись, які красиві голуби!

Дівчина 5: А я рушник собі на весілля.

Дівчина 6: А я для свого нареченого сорочку вишиваю.

Дівчина 1:Дівчаточка, сестриці, годі щебетати. А давайте спробуємо пісню заспівати!

(Заводять пісню Ой у вишневому саду…)

Дівчина 2:А де ж наші хлопці? Може вони зовсім не прийдуть?

Дівчина 3: Дівчатонька, а годі вам сумувати. Давайте краще погадаємо? Я гілки з вишні принесла. (Роздає кожній дівчині по гілці)

Господиня: А гілки з вишні ми поставимо у воду і на них все загадаємо. Як розпустяться листочки – заміж піде чиясь дочка. Якщо пустить пагінець – через рік піде під вінець. А як зів’яне, то погано, але в нас все буде гарно. Мерщій гілочки беріть і за мною говоріть: «Ух, ух, ух іди з хати злий дух (2 рази). З дівчатами я ставлю гілочку вишневу, я грію для щастя свого ух, ух, ух. Хай тут буде добрий дух, злий дух відступися, святий Андрію заступися. Дай боже вишні зацвісти, а мені долю чекати. У воду гілочку вмочайте і до Різдва тепер чекайте.» (Дівчата у воду ставлять свої гілочки)

 Господиня: Мерщій, дівчата, мерщій..

Дівчина 4: Ой, а я з чобітком сьогодні на святі і знаю, що з ним можна погадати. Чобітку, мій новенький, теплий, гарний і сіренький вкажи халявкою дорогу, хто посланий мені від Бога. (кидає через плече чобіт)

Дівчина 5:Ходи, ходи та не гордися і з вулицями розберися, минувши вуличку Івана, вкажи на вуличку Степана.

Дівчина 6:А я свій поставлю гарненько, нехай розшукує пару рідненьку.

Дівчина 7:Торік я чобіт свій кидала та долю свою не впіймала, то хай тепер оцінять люди, а може й доля не забуде.

Дівчина 8: Нема чобіт, то що робити у мене валянки підшиті, поставлю просто навмання, нехай долю поганя.

Дівчина 9: Може цього року пощастить вийти заміж, чуєш!

Всі разом: Чуєш?

Господиня: Дівчатонька, а відгадайте загадку: «З квітів його виплітають, їм голівоньки прикрашають, щоб дівчиноньку зберіг український оберіг? Що це?» (Дівчата всі разом відповідають – вінок). Молодці дівчата.

Дівчина 1:Сплели ми із квітів і сонечка вінок, любі мої подруженьки станьмо у танок. Нехай завжди лунає дівчат веселий сміх, а наш вінок чарівний єднає в коло всіх.

Дівчина 2: Я прикрашу вінок рожевою стрічкою – символом чистоти та вірності.

Дівчина 3: А я прикрашу вінок зеленою стрічкою – це символ оновлення та нового життя.

Дівчина 4: А я причеплю синю стрічку – це символ мудрості.

Дівчина 5: Блакитна стрічка – символ мирного неба і нехай буде таке небо над нашою Україною.

Дівчина 6: Зачеплю я золоту стрічку – символ багатства і благополуччя, щоб наша Україна процвітала.

Дівчина 7: А я прикрашу наш віночок червоною стрічкою – символ прекрасного почуття, символ кохання без якого не існує життя на землі.

(Всі вішають свої стрічки і танцюють навколо віночка)

Господиня: Стало в хаті холодати треба когось по дрова послати?

Дівчина 8: Я піду, тітко, наберу дровець очіпку. (пішла)

Дівчина 2: Ой я знаю, як гадати, треба дрова рахувати: парна кількість буде в парі, а як ні то хай зачекає. (Заходить дівчина з дровами)  

Дівчина 4: Де ти довго так блукала? Що, коноплі засівала? Давай дрова порахуємо бути тобі в парі чи ні? (рахує)Всі разом бути!!!

Господиня:Дівчата, час нам калиту випікати, замісимо тісто швиденько. Ти, Надійко, тісто міси, а ти, Марійко, зубчиками та промінчиками калиту прикрашай, а ти, Наталочко, навхрісний хрест у піч став. Бо навхрісний хрест у народі є символом сонця і вогню.

Дівчата разом: Гори вогонь ясно, спечи нам калиту красно!. Щоб ми її кусали і горя не знали.

Дівчина 3: (з глечиком у руках ходить кропить водою)Води студениця, кропи калиті дорогу від печі до порогу, а від порогу до стелі, щоб ми були гарні та веселі.

Господиня: А поки калита печеться, ви б дівчатка затанцювали б і заспівали б щось? (Дівчата танцюють)

Господиня: Дівчата, а от і калита вже спеклася. Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте, бажання промовляйте.

(Обряд з Калитою)

Господиня. Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! Ану, дівчата, знаєте, що треба робить?

(Двоє дівчат беруть два рушники і створюють із них ворота, інші дівчата парами стають по обидві сторони «воріт»).

1-а дівчина. В одне віконце - ісходе сонце.

2-а дівчина. У друге віконце - в обіді сонце.

3-я дівчина. У третє віконце - в полудні сонце.

4-а дівчина. А й у четверте віконце - заходе сонце.

(П'ята дівчина проходить крізь рушникові ворота, несучи в руках Калиту на рушнико­ві. Піднімає Калиту над головою і промовляє молитву).

5-а дівчина.

Добридень тобі, сонечко красне!

Ти святе, ти ясне, ти прекрасне!

Ти чисте, величне, прекрасне,

Освіти та нагрій святую землю,

Зроби її родючою та плодючою.

Дай сили людині, тварині й рослині!

6-а і 7-а дівчина. Калита, Калита! Із чого ти вилита?

5-а дівчина. Ой, я з жита сповита, ой, я сонцем налита

Для красного цвіту, по білому світу!

(Дівчата прив'язують червону стрічку до Ка­лити і підв'язують до стелі. Таким чином Кали­та висить десь на висоті людського зросту. Вико­нуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова).

6-а і 7-а дівчина. У небо, наша Калита, у небо! А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися!

1-а і 2-а дівчина. Ми Калиту чіпляємо та на місяць поглядаємо.

3-я і 4-а дівчини. Свою долю-радість закликаємо!

Господиня: Ось і почепили Калиту - наше сонечко. А тепер і спробувати її годиться.

(Дівчата по черзі кусають калиту)

Господиня: Ну, усі скуштували нашої Калити? На Андрія обов'язково треба відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровіши­ми та сильнішими.

Всі (разом). Калита, Калита, солодка була, тебе ми наїлися, як від сонця нагрілися!

Господиня: А тепер можна і колядку заспівати…

Колядка

Господиня: От і закінчилося наше свято. Але в селі воно тривало до самісінького ранку. Хто нехтував цією традицією, тому збитки робили: кому віз сіна на хату знесуть, кому ворота знімуть та віднесуть аж на край села, а кому тин переставлять. І, не дай Боже, кому образитися - ще гірше зроблять! Бо всі ці пустощі були дозволені громадою тільки на Андрія. Адже це свято молоді, краси та пару­вання. Так що...

Всі разом. З красною вас Калитою!

Кінцівка:

Ведуча: Ісусе любий, Ісусе милий, вже ангели у небі зірку засвітили. Ніч вже надходить і всі у поклоні підносим до тебе маленькі долоні. І молимось щиро за маму і тата, за діда, бабусю, сестричку і брата. За всіх кого любим, за всіх хто нас любить, що нам помагають і ніжно голублять. Дозволь нам щасливо всю ніч переспати, набратися сили щасливими стати.

Ведуча: Всевишнього Святого Андрія просимо благодаті, що у всіх збулась надія, найзаповітніша мрія, а для цього має бути сильна віра.

Дівчина 1: Ми співали, веселились і всім весело було, вечорниці закінчились і здається все пройшло.

Дівчина 2: Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить, спогад про святвечір в серці нашім буде жить. Дякуємо господині за цю теплу хату і стіл багатий.

Дівчина 3: Бажаємо миру й добра, щедрого свята Різдва, веселої Меланки і Василя і світлого Водохреща. (Заключна пісня)