Види ринків та їх інфраструктура.Ринок товарів ТА послуг.

Види ринків та їх інфраструктура. Ринок товарів ТА послуг.

В сучасній економіці існують різноманітні класифікації ринків. Під ринком слід розуміти певне економічне середовище, де відбуваються певні економічні дії (купівля, продаж, інвестування, позика тощо), що здійснюються різними економічними особами (домогосподарствами, фірмами, державою тощо). Ринки класифікуються за різними ознаками. За рівнем конкурентності між продавцями економічних благ розрізняють типи ринків (або типи ринкових структур):1. Ринок досконалої конкуренції;2. Ринок монополії;3. Ринок олігополії;4. Ринок монополістичної конкуренції. За територіальним охопленням ринки поділяються на:1. Місцевий ринок;2. Регіональний ринок;3. Національний (або внутрішній) ринок;4. Глобальний (або світовий) ринок;За об'єктами купівлі-продажу економічних благ (тобто, що саме продається і купується в усьому економічному середовищі) розрізняють:1. Ринок споживчих товарів;2. Ринок послуг;3. Ринок ресурсів (інвестиційних товарів);4. Ринок праці;5. Фінансовий ринок.

Насамперед слід звернути увагу на спільні риси усіх видів ринків. Загальним для усіх видів ринків є:- універсальна дія ринкового механізму. Це проявляється в тому, що попит і пропозиція на всі об'єкти купівлі-продажу у всіх видах ринку формуються однаково. Рівноважна ціна на те, що продається на всіх видах ринків, залежить від співвідношення попиту і пропозиції. В свою чергу зміна ціни на об'єкт купівлі-продажу однаково впливає на зміну обсягів попиту і пропозиції;- однакове намагання всіх господарських суб'єктів на всіх видах ринків оптимізувати свою економічну поведінку: покупці намагаються купівлею певних благ найвище задовольнити свої потреби і реалізувати власні економічні інтереси з найменшими грошовими сплатами за купівлю, а продавці розраховують на вищий виторг для отримання доходу з метою реалізації власного економічного інтересу;наявність певної інфраструктури, що властива кожному виду ринку. Без відповідних інститутів (або економічних установ) неможливе функціонування будь-якого виду ринку.

Характеристику різних видів ринку слід розпочинати з ринку споживчих товарів. Цей вид ринку можна вважати базовим видом ринку тому, що переважну частку загальнонаціонального економічного обороту складають споживчі товари. В більшості країн світу в структурі валового внутрішнього продукту за витратами 60 — 80% припадає на споживчі витрати.

Усі фірми приймають до уваги ціни факторів виробництва, які вони купують в процесі прийняття рішення про те, що і як виробляти. Таким чином, ринки ресурсів є невід'ємною частиною кругообігу товарів і послуг, що циркулюють між фірмами і домогосподарствами в ринковій економіці. В основі функціонування ринків виробничих факторів знаходяться однакові принципи, що й в основі споживчих ринків кінцевих товарів і послуг.

Проте ретельний розгляд механізмів, що визначають попит і пропозицію на ринках виробничих факторів, дозволяє побачити деякі відмінності, а саме:1. Попит на ресурси, що пред'являється підприємствами, залежить від попиту на кінцеві товари і послуги, що виробляються за допомогою цих ресурсів, і фактично породжується ним. Ніхто не купуватиме деревину лише як деревину. Меблеві комбінати купують її, оскільки вона може бути використана у виробництві різноманітних меблевих товарів, які бажають купити споживачі. З цієї причини попит фірм на виробничі ресурси називають похідним попитом;2. Оскільки покупцями інвестиційних товарів виступають фірми-виробники, ринок товарів виробничого призначення відрізняється більшою концентрацією в порівнянні з ринком споживчих товарів, де врахування кількості і якості окремих груп споживачів більш складні;3. Разом з цим, по вартості і фізичному обсягу ринок економічних ресурсів значно перевищує ринок споживчих товарів.

Інвестиційні товари складаються з засобів праці (машини і обладнання) і предметів праці (сировина і матеріали). У загальній структурі витрат продукції промислового підприємства питома вага предметів праці майже вдвічі перевищує питому вагу засобів праці. Найціннішим природним ресурсом є земля. В умовах ринку ресурсів вона стає об'єктом купівлі-продажу. Ціна на землю, як і на будь-який інший товар, формується за допомогою ринкового механізму — балансом попиту і пропозиції. Проте ринок землі має певні особливості, а саме:1. Попит на землю є похідним, бо залежить від ціни продукції, що виробляється на землі, і від продуктивності землі;2. Пропозиція землі є повністю нееластичною, тобто майже повна незалежність від ціни, що пояснюється майже незмінним характером площі землі, яка знаходиться в господарському обороті. Земля є невідтворюваним даром природи. Можна поліпшити якість землі, проте на кількості землі це не позначиться.

Ринок праціТрудовий ресурс теж відноситься до інвестиційних товарів, проте, враховуючи особливу роль людини в економіці як носія трудового ресурсу, виділяють окремий вид ринку — ринок робочої сили (або ринок праці). Праця — це сукупність фізичних та розумових здібностей, які використовуються у виробництві різноманітних економічних благ. В умовах ринку фактор виробництва "праця" отримує адекватну ринкову оцінку, що формується в процесі взаємодії попиту і пропозиції.

Фінансовий ринок. Сучасна ринкова економіка не може існувати без розвинутого фінансового ринку. Фінансовий ринок — це і середовище купівлі-продажу фінансових ресурсів, і сукупність інститутів, які забезпечують їх обіг, тобто сукупність економічних відносин у сфері трансформації бездіяльних грошових засобів в позичковий капітал через фінансово-кредитні інститути на основі попиту і пропозиції. В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб'єктами якого є домогосподарства, підприємства, держава і різноманітні фінансові установи (інститути). У процесі господарювання у деяких суб'єктів виникає потреба в коштах для розширення їх діяльності, а у інших накопичуються заощадження. Розподіл таких засобів відбувається шляхом формування фондів: централізованих (належать державі) і децентралізованих (належать господарським суб'єктам). Економіка неможлива без відповідної фінансової системи, а в останній найважливіше місце займає фінансовий ринок, на якому відбувається рух грошей (капіталу).

Основними суб'єктами фінансового ринку є:1. Позичальники — фізичні або юридичні особи, що залучають грошові засоби кредиторів для розвитку бізнесу і стають дебіторами (боржниками) перед інвесторами (кредиторами);2. Інвестори — фізичні або юридичні особи національної (резиденти) або іноземної (нерезиденти) економіки, що приймають рішення про вкладання власних, займаних або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кредиторів, покупців. Права у всіх інвесторів однакові, незалежно від форми власності, рівні, і здійснення інвестицій в будь-які об'єкти є їх добровільним і неподільним правом, що охороняється законом;3. Фінансові інститути — це посередники, що забезпечують партнерство позичальника і інвестора (кредитора) на фінансовому ринку. Вони і здійснюють трансформацію тимчасово вільних грошових засобів. Якщо інвестор діє самостійно, то він має великі витрати, а при роботі з посередниками його витрати спадають. До того ж фінансові інститути приймають на себе ризик відповідних операцій. Основними фінансовими інститутами виступають наступні кредитні установи:- емісійний банк (центральний банк країни, в Україні — Національний банк України);- комерційні банки;- спеціальні кредитні інститути, до яких відносяться як спеціалізовані банківські установи (інвестиційні банки, зовнішньоторговельні банки, іпотечні банки тощо), так і спеціалізовані небанківські установи (інвестиційні компанії, ощадні установи, пенсійні фонди, фінансові фонди, страхові компанії, трастові (довірчі) товариства, ломбарди тощо).

Основними функціями фінансового ринку є:- мобілізація коштів для економічного розвитку;- перерозподіл грошових засобів між галузями, сферами, регіонами;- забезпечення нагромадження коштів, що визначають економічне зростання;- забезпечення рівнодоступності грошових засобів для всіх учасників фінансового ринку — держав, підприємств, домогосподарств. Складовими фінансового ринку виступають грошовий ринок, ринок капіталів і ринок цінних паперів (або фондовий ринок), кредитний ринок. Ринкова інфраструктура — це сукупність інститутів (установ), які забезпечують ефективне функціонування ринкового господарства, всіх видів ринків. Кожному з видів ринків відповідає та обслуговує його відповідна інфраструктура. Так, до інфраструктури товарного ринку належать товарні біржі, торгово-промислові палати, торгові дома, торгові посередники тощо.

Висновки:• В економіці функціонує стільки ринків, скільки є окремих економічних благ.• В залежності від того, що є об'єктом купівлі-продажу, розрізняють окремі види ринків (товарів, послуг, ресурсів, землі, праці, грошей, капіталу, цінних паперів).• Умовою нормального розвитку кожного з видів ринків є відповідна цьому ринку інфраструктура (товарні і фондові біржі, комерційні банки, торговельна мережа, служби зайнятості тощо).• Функціонування кожного з видів ринків здійснюється за єдиними ринковими принципами, однаковою дією попиту, пропозиції, цін (хоча на окремих видах ринків присутня деяка особливість).