ВИХОВНА ГОДИННА У 7 КЛАСІ "РОДИННЕ СВЯТО"

Тема: Шануй батька свого і матір свою…

Мета: виховувати глибокі почуття любові до батьків, шанобливе став­лення до батька, матері, ба­жання берегти сім'ю як часточку великої родини; прищеплювати бажання бути гідними дітьми своїх батьків, прагнення приносити щастя в свій дім.

Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, «скринька мрій», корабель, маркери, кольорові  картки, притча, відео та аудіо фрагменти.

Форма проведення: бесіда

ХІД   ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Попередня робота

Створення родовідного дерева.

Конкурс малюнків «Щаслива родина».

Творча робота «Я пишаюся своєю родиною».

Підготувати вірші

Виготовлення вінка з квітів-родин.

Музика Квітка-душа Н.Матвієнко

Класний керівник. Доброго дня, шановна родино! Я таки не помилилася, «родино», бо думаю, що сьогоднішня виховна година– це єднання нас у родину. Сьогодні ми зібрались з вами, щоб поговорити про найдорожче, що є людину – про її сім’ю.

На фоні музики вчитель читає вірш

Усе, що є найкраще у дитини:

Її талант, культура, доброта —

Від тата й мами йде і від родини —

Незаперечна істина свята.

Сім’я, родина — це велике диво,

Там є любов і ласка, і тепло.

Там дітям затишно і радісно, й щасливо,

Тепер у нас і завжди так було.

Як тато є й матуся є рідненька,

Там добре дітям, є в них доброта.

В дітей тоді й сорочечка біленька,

І ластівкою мрія заліта.

Сім’я, родина в кожного хай буде,

В ній стільки щастя, мудрості й тепла!

Живіть щасливо на землі цій, люди,

Й щоб доля ваша світлою була!

Запрошую на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру (Виносять коровай)

Правила:

•               думати швидко;
•               працювати творчо;
•               відповідати чітко;
•               запам’ятовувати міцно;
•               працювати дружно.

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім’я, родина.

Класний керівник читає притчу. Фонова музика

Якось незадовго до Різдва Христового учителька поста­вила своїм учням таке запитання:

-   Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята?

Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки.

Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має ро­дину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його не­давно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні.

Запросила хлопчика сісти, відтак спитала, чому він не підняв руки.

-   Бо я не бідний.

-   А хто є бідним, як ти гадаєш?

-   Діти, що не мають батьків.

Подивилась на нього вражено і мовчки його відпустила.

Наступного дня батько Діні повернувся додому усміх­нений, в доброму гуморі. З’ясувалося, що вчителька побу­вала у нього на роботі.

-   Ми можемо пишатися - так, саме пишатися - нашим сином, - оголосив він удома. І переказав дружині те, що по­чув від учительки.

На Святвечір Діні отримав подарунок. Розкривши йо­го, він побачив дві пари новісіньких черевичків: одну для нього, а другу для сестрички. Доти ніколи ще не отримував нових черевичків!

Але й без подарунку Діні знав: його родина вельми ба­гата.

Класний керівник. Про що говорилося в притчі? (відповіді учнів)

Сім’я! Яке красиве слово! Сім’я, як гріє душу! Воно нагадує ніжний голос мами, дбайливу  суворість  батька. Сім’я – це святиня людського духу, благородних почуттів: кохання, любові, вірності та піклування. Сім'я - це єдиний справжній рахунок у банку. Не за лишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з та­кого капіталу є воістину незліченними.

Скажіть  діти, а що для вас означає сім’я? (відповіді учнів)

Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Я хочу сказати простими словами,

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те , як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!

В моєї країни чудові сусіди,

Запрошують в гості і я до них їду.

Сусіди і самі в нас часто бувають.

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

В моїй Україні є чесная влада,

Про неї в народі складають балади.

Працює й працює, з ранку до ночі,

Щоб людям відкрито дивитись у очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,

Отримують і надають допомогу,

І молодь моя не п'є і не курить,

Займається спортом, співати так любить!

В моїй Україні чемні дівчата!

А хлопці вміють їх щиро кохати!

Навчаються жити, читають книжки,

І горді від того наші батьки!

В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, Дніпро, терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,

- Моя Україна! Люблю її! Крапка!

Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів.

Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника — батьківської хати, Маминої Світлиці.

В мого роду — сто доріг.

Сто століть у мого роду.

Вичовганий старий поріг

Старій бабі в нагороду.

Сива стежка в сто доріг

Розлітається од хати,

Сто вітрів мій вік запріг

Сиву хату розхитати.

Сто скажених сивих бід

Та й душило ж роду вроду,

Та не висхне з роду рід

Ні в погоду, ні в негоду.

Роде рідний! Не спинить

Нашу жилаву породу!

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу.

Мати й батько — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживлюють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.

Головною берегинею родини була для нас мати. Її називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас  від народження до глибокої старості — рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.

Повторювати класиків - безглуздя, 
Кузьму переспівати - неможливо. 
Я ці рядки присвячую тим людям, 
Які колись давно дали нам крила. 
Коли на серці вовком вила туга 
І кровоточила в душі велика рана, 
Коли зимою не проходила простуда, 
То сльози проливала тільки мама. 
Коли депресія тягнулась місяцями 
І доля десь у безвісті кидала, 
Ми за порадою приходили до мами, 
Ніхто не любить так, як любить мама. 
Пройшли роки й самі в такому стані: 
У кого третя вже дитина, в кого друга.. 
А ми і далі все розказуємо мамі, 
Коли на серці вовком виє туга.

Споконвіку батько вважався господарем сім’ї. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини.

 Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність.

Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом, споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що в очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.

Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.

Кожен батько вчить своїх дітей любити: рідний край — місце де народились, вчить любити рідну домівку, село, рідну Україну.

Робота в групах

Класний керівник: У вихованні  дітей  поруч  з сім’єю йде і школа. Сім’я та школа – це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримає свої перші уроки життя, а потім перед нею відкривається море знань, а курс у цьому морі, прокладає школа.  Це не означає що вона повинна зовсім відірватися від берега. Ви бачите на дошці  корабель під назвою  «Дитина», а всі фактори що впливають на її  виховання – це вітрила. Ці основні цінності – незакінчені  речення.

(Учням роздаються кольорові  картки, на яких написані визначення:

- сім’я це….

- батьки це……

- щаслива родина це…..

- школа це…..)

Бесіда

У чому СЕНС сімї? (відповіді дітей)

Один чоловік був дуже щасливий у справі створення сім'ї, і це було не тільки з ним, з покоління в покоління, в його роду були скандали. Його мати і батько постійно лаялися, і звинувачували один одного у всіх сімейних проблемах.

Він ріс у цій атмосфері скандалів, докорів і тотального нещастя. Коли був уже підлітком, вирішив: «У мене точно буде не так. Я буду щасливий і у мене в родині буде любов і мир. Знайду собі добру і поступливу дружину і все буде добре».

Ось він виріс і знайшов собі сущого ангела, а не жінку, і через рік вона перетворилася в страшного монстра. В їх будинку, так само стояла постійна лайка, як і у нього в дитинстві. «Страшна жінка» — думав він... А адже мріяв, що вона буде все робити для нього, і коли вони зустрічалися, вона й робила, що ж з нею сталося...

А ця страшна жінка виросла тільки з мамою і бабусею в родині, з дитинства мріяла бути щасливою і хотіла велику дружну сім'ю. Коли вони зустрілися, пару років тому, і коли потім зустрічалися, вона думала, що він просто принц якийсь. У нього такі правильні цілі. Він хоче, щоб сім'я була хорошою. Вона вийшла за нього заміж не роздумуючи, коли він їй запропонував. А через рік, всього через рік, коли народився первісток, вона зрозуміла, що зробила помилку. Чоловік жахливий попався, все робить не так, не піклується про неї...

У далекій селі жив мудрець, який вирішував будь-які проблеми, про нього розповідали чудеса: навіть самі нещасні сім'ї починали жити душа в душу. І ось, в один прекрасний день, чоловік сказав своїй навіженої дружині: «Давай сходимо до цього мудреця, нехай він підкаже, що з тобою робити». Вони знову посварилися, але вона погодилася.

Шлях був довгий і вони обидва втомилися з дороги, але ось нарешті набрели на будинок мудреця. Коли вони зайшли до нього, то обидва майже кричали один на одного: «Ти винна, що так вийшло», — кричав втомлений і виснажений чоловік. «Ти мене потягнув», — плакала жінка. Мудрець, мовчки посміхнувся, і сказав: » Ходімо, я вам щось покажу».

Він відвів їх в одну велику кімнату, там стояв величезний круглий стіл. За ним сиділи втомлені, виснажені люди. Посередині столу стояла величезна каструля з дуже смачною їжею, у руках у людей були ложки з дуже довгими ручками. Вони діставали, кожен, до їжі, але НІЯК не могли покласти її в рот. Вони просто вмирали від голоду в кімнаті з великою кількістю смачної їжі. Це було страшне видовище...

Молодята злякано перезирнулися і промовчали.

Потім мудрець відвів їх у другу кімнату, точно таку ж, але дуже відмінну від першої... Вона була така ж за розміром, там стояв такий же стіл і на столі стояла каструля з дуже смачною їжею. Навколо столу сиділи пишащие здоров'ям веселий карапузи, які жартували і сміялися. В їх руках так само були ложки з довгими ручками, АЛЕ...Цими ложками вони годували один одного.

Молодята подякували мудреця і пішли додому. Довго чи коротко, але йшли вони мовчки, обнявшись. Після того, як вони повернулися додому минуло три роки. Вони живуть в мирі і злагоді. У них двоє малюків і в їхньому домі завжди радість і любов. «А мудрець, що мудрець», — кажуть вони. «Він нам показав у чому сенс сім'ї, по-справжньому»!

Класний керівник: У вашому підлітковому віці часто виникають суперечки з батьками.

Як ви вважаєте  чому? (відповіді учнів)

Можете надати приклади контролю? (відповіді учнів)

На вашу думку чому вони постійно втручаються у ваше життя? (відповіді учнів)

Класний керівник: Я зрозуміла, що ви прагнете самостійності і не бажаєте щоб батьки втручалися у ваші справи, але послухайте притчу і потім ви зробите для себе висновки.

(під фон музики зачитується притча)

В одній сільській сім'ї був єдиний син. Батьки тішилися ним, виконували всі його забаганки, в усьому догоджали йому. Тому він ріс не дуже доброю дитиною, а пізніше зустрічався з товаришами, які мали погану репутацію, тобто став на злочинний шлях. Залишив батьків і подався по світу. Не давав про себе ніякої звістки тільки від чужих людей батьки дізнавались щось про сина, оплакували ночами свою одиноку старість. А через декілька років, набідившись у чужій стороні, скуштувавши лихої долі, син згадав про батька й матір. Написав їм листа, в якому сповістив, що зрозумів свої помилки, просить у них прощення й хотів би повернутися. І ще написав, що розуміє, яким поганим сином був, то знає, що батьки можуть його не простити і не прийняти. Він пам'ятає, що в їхньому селі на зупинці є дерево. Якщо батьки прощають йому, то нехай почіплять на те дерево білу хустину, а син проїздом через село, дізнається як йому бути. Батьки вчинили інакше. І ось син їде автобусом. Чим блище наближався до села, тим більше тремтіло його серце, а в голові не давала спокою думка: «А що, коли… не простили, не одержали листа…». І ось зупинка. Дерево повністю обвішали білими хустинками, а біля дерева – батько й мати. Настала хвилина зустрічі. Коли син спитав, для чого вони так багато хустинок почіпили, якщо він просив тільки одну. Батьки відповіли, що боялися, що однієї хустинки син не помітить і пройде село, та більше його ніколи не побачать. Які милосердні батьки.

Підбиття підсумків

Класний керівник: Давайте спробуємо узагальнити все, про що говорили сьогодні на виховній годині.

ЩО Ж ОЗНАЧАЄ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ЛЮБИТИ СВОЇХ БАТЬКІВ?

(відповіді  учнів)

«Корабель мрій»

 Класний керівник:

Давайте ми з вами  укладемо угоду! Я роздаю вам ці хмаринки, на яких ви напишете якою ви бачите свою сім’ю в майбутньому, потім  кинете їх  у цю «скриньку мрій». Угода полягає в тому, що через  10 років, на зустрічі з випускниками ми її  відкриємо і ви подивитесь чи справдилися ваші надії. (учні пишуть)

Дякую Вам, учні,  за щирі  слова,  за мудру бесіду. І хай Бог допомагає   вам   у свій час створити  міцні  сім’ї,  де буде панувати  добро, любов, мир, злагода, взаєморозуміння.