«Вплив валеологічних знань здобувачів освіти на формування навичок здорового способу життя».

«Вплив валеологічних знань здобувачів освіти на формування навичок здорового способу життя».

Поняття і складові здорового способу життя . Показники здорового способу життя та засоби впливу на його формування. Задачі, методи та організація дослідження. Формування культури здорового способу життя здобувачів освіти. ЗМІСТ

Валеологія. Валеологія – наука про формування, збереження та зміцнення здоров’я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані. Мета : збереження і зміцнення здоров’я молоді, шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я, як головної умови всебічної реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості.

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ – це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає її генетичним особливостям, конкретним умовам життя й спрямованийна формування, збереження і зміцнення здоров’я. ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Основними складовими здорового способу життя є:раціональне харчування;фізична активність і загартовування;особиста гігієна;відсутність шкідливих звичок (вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння);позитивні емоції;інтелектуальний розвиток;режим праці та відпочинку;самоконтроль за станом здоров'я.

- вивчати і проаналізувувати науково-методичну літературу з даної проблеми;- вивчати рівень культури здорового способу життя здобувачів освіти за даними літературних джерел;- виявиляти необхідність і умови формування ЗСЖ здобувачів освіти ;- вивчати умови створення позитивної мотивації здобувачів освіти до ведення здорового способу життя .. Задачі, методи та організація дослідження

Формування здорового способу життя через освіту, створення здоров’язберігаючого освітнього середовища – один із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти. У цьому контексті завданням сучасної школи є: використання здоров’язберігаючих технологій навчання; дотримання режиму рухової активності, поєднання рухового і статичного навантаження; організація збалансованого харчування; заміна авторитарного стилю спілкування на стиль співробітництва, створення емоційної сприятливої атмосфери навчання; формування в учнів та їхніх батьків усвідомлення цінності здоров’я, культивування здоров’я тощо.

Принцип неперервності передбачає обов’язкове безперервне формування в учнів свідомого прагнення до збереження та зміцнення здоров’я починаючи з молодших класів і продовжуючи у основній та старшій школі. Принцип аксиологічного підходу до розуміння здоров’я. Даний принцип є одним з чи не найважливіших принципів формування культури здоров’я учнів. Це пов’язано з тим, що повноцінне формування культури здоров’я школярів можливе тільки за умови їх свідомого відношення до життя йрозуміння учнем значення свого здоров’я в ієрархії життєвих цінностей. Принцип холістичного підходу. Згідно зазначеного принципу при формуванні культури здоров’я школярів не можна обмежуватись акцентуванням уваги вчителем лише на соматичний (тілесний) бік учнів (привиття гігієнічних навичок, фізичного розвитку, харчування тощо). Від природи людина має психічну й духовну сутність. Тому, дуже важливо приділяти значну увагу формуванню у школярів психічного та, що особливо важливо, духовного здоров’я. При цьому слід обов’язково пам’ятати, що духовна складова людини стоїть вище, а ніжпсихічна та фізична. Принципи формування культури здоров’я здобувачів освіти

Принцип превентивності передбачає озброєння школярів знаннями, уміннями та навичками, які попереджуватимуть дії учнів, що сприяють розвитку негативних наслідків відносно здоров’я. Принцип гуманізації. Зазначений принцип повинен пронизувати червоною ниткою усю систему середньої освіти. Виховання в учнів високого рівня культури здоров’я, на наш погляд, не вбачається можливим без чуттєвого ставлення до кожної особистості. Таке ставлення проявляється у дбайливому відношенні до дитини, прояві до неї уваги, любові, толерантності. Бачення вчителем в кожному окремому школяреві неповторну й незвичайну особистість, прагнення до розвитку в дитині природньо закладених здібностей, сприяння побудові взаємовідносин повної довіри, а також намагання бути другом для кожної особистості є важливою умовою виховання здорової молоді. Принцип культуровідповідності передбачає при формуванні культури здоров’я учнів урахування історичних особливостей свого народу, його національних традицій тощо. Цей принцип відіграє достатньо важливу роль, оскільки виховання здорового підростаючого покоління справа не легка, особливо враховуючи те, що сьогодні мова йде не лише про фізичне здоров’я дитини, але й психічне та духовне.

Принцип природовідповідності, відомий нам з наукових робіт Я. Коменського, Ж. Руссо, К. Ушинського та ін. У формуванні культури здоров’я сучасної молоді даний принцип передбачає розуміння дорослими, що дитина не повинна виховуватись у протидії з природою, бо вона сама є частиною природи. Формування здорової дитини не можливе без урахування особливостей, якими вона наділена, а також впливу природи на саму дитину. Принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей. Зазначений принцип набуває надзвичайно важливого значення враховуючи специфіку виховання здорових школярів. Особливо це стосується озброєння школярів певною інформацією з питань зміцнення й збереження здоров’я та підборі оздоровчих технологій, що впливають на духовний, психічний та фізичний аспект здоров’я. Принцип наочного прикладу відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні культури здоров’я школярів. Це пов’язано з тим, що учень повинен не тільки чути про необхідність ведення здорового способу життя, але й спостерігати відповідний спосіб життя на прикладі свого вчителя. Дотримання здорового способу життя дуже часто передбачає відмову від певних звичок.

Принцип морального підходу до статтевого виховання. Не менш важливим у формуванні культури здоров’я школярів є врахування необхідності статевого виховання учнів. Особливого значення, на нашу думку, при статевому виховання набирає моральний підхід. Зазначений принцип передбачає не тільки надання учням інформації стосовно безпечного сексу та захворювань, що передаються статевим шляхом, але й, що особливо важливо виховання в школяреві майбутнього батька, або майбутню матір, в залежності від статі учня. На нашу думку, зазначений принцип повинен передбачати здійснення статевого виховання через призму розвитку духовності в людині. Принцип взаємодії сім’ї та школи повинен стати обов’язковим у формуванні культури здоров’я учнів. Виховання здорових школярів не повинно обмежуватись лише зусилями загальноосвітнього закладу. Слід зазаначити, що пришеплення дитині навичок здорового спосбу життя, формування у неї позитивного ставлення до збереження і зміцненя власного здоров’я повино починатися саме у лоні сім’ї. Відомо, що батьки є першими педагогами. Особливо це стосується питань виховання у дітей високого рівня культури здоров’я. Видатний педагог Ян Амос Коменський, не одноразово зазначав, що піклуватися про здоров’я дитини необхідно з моменту її народження. Він наголошував, “...перша турбота батьків – оберігати здоров’я дітей”

Принцип самореалізації передбачає формування в учнів перспективного планування свого життєвого шляху з урахуванням постійного удосконалення у духовному, психічному й фізичному планах. Зазначений принцип передбачає, що вчитель повинен протягом усього періоду навчання учнів у школі спрямовувати їх на постійне самовдосконалення, прагнення реалізувати себе у житті, ставити перед собою мету та досягати її. Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого їх розвитку. Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що у теперішній час стрімкого погіршення здоров’я сучасної молоді, надзвичайно важливо спрямовувати зусилля освітян на виховання всебічно розвинених та здорових школярів. Формуванню в учнів загальноосвітніх навчальних закладів високого рівня культури здоров’я можливе за умови дотримання вищезазначених принципів.

1. Об’єднати увесь педагогічний колектив для розв’язання завдань щодо формування освіти про здоровий спосіб життя в школярів.2. Довести всі елементі навчально-виховного процесу у відповідність із станом здоров’я і психофізіологічними можливостями учнів і педагогів.3. Здійснювати оздоровче супроводження навчально-виховного процесу, передбачати такі напрямки роботи як: оздоровче обґрунтування та експертиза навчально-виховної роботи, діагностика й корекція здоров’я учнів, профілактичні ззаходи, допомога в розвитку дітей . Для успішного та вдалого формування здорового способу школярів у навчальних закладах необхідно вирішити наступні завдання:

Проблема здоров’я належить до глобальних проблем, вирішення яких зумовлює подальший розвиток суспільства. Особливої уваги потребує молодь. Усвідомлення нею цінностей здоров’я, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки на цих засадах. У Леонардо да Вінчі є такі слова: «Пам’ятай, життя є дар, великий дар. І той, хто його не цінує, цього дарунку не заслуговує». Завдання усіх педагогічних працівників – навчити дітей цінувати своє здоров’я, відповідально поводитися, робити правильний вибір і нести відповідальність за предмет свого вибору. Висновки

БАЖАЮ ВСІМ ЗДОРОВ’Я !!!ДЯКУЮ ЗА УВАГУПідготувала вчитель ЛФК : Чередник Наталія Сергіївна.