Авторська вистава до Свята знань і творчості

 Вистава «Лист до дочки» *

Кирилецька Т.В.,

учитель української мови та літератури,

учитель вищої категорії,

керівник театрального гуртка,  керівник гуртка методист.

Дійові особи: Чарлі (маленький), Чарлі (дорослий), Сід (старший брат Чарлі, конферансьє, Джеральдіна (вулична танцюристка), мама Чарлі, полісмен, жителі Лондона.

Чарлі. Давай подивимося, будь ласка!

Конферансьє. Геть звідси, волоцюги!

Чарлі зі скрипкою та Сід дивляться, як танцює Джеральдіна. Їй кидають гроші

Конферансьє. Аплодисменти, аплодисменти! Не скупіться, жителі Лондона! Погляньте на цю тендітну троянду серед купи буряну! Чарівна Джеральдіна сьогодні танцює для вас! Будьте щедрі! Оплески! Джеральдіна! Всі разом: ДЖЕРАЛЬДІНА!

Сід. Пане…

Конферансьє. А ти, месьє, що хочеш? Сподобалась? Іди геть, волоцюго!

Сід. Я Сід. Сід Чаплін, а це – мій брат, Чарлі Чаплін. Наші батьки – відомі актори, тато хворий, мама втратила голос, але він, він – скрипаль, хоче працювати на вас…

Чарлі. Нам потрібні гроші. Ми хочемо їсти…

Конферансьє. Ну що ж, шановна публіка, зустрічайте скрипаля Чарлі.

Чарлі грає на скрипці. На сцену летить шкірка з бананів, чути вигуки: «Іди звідси, паганіні! Уууууу»

Конферансьє. Поліція, тікаймо!

Втікають зі сцени

Мама. Дякую, пане полісмене, це вони.

Полісмен. Радий служити, пані!

Мама. Синочку, Чарлі, Сіде! Я оббігала три квартали!

Чарлі. Мам, ми намагалися заробити…

Мама. Ти знову грабував? Кажи, знову грабував?!

Сід. Як ти могла подимати? Я вкрав лише одну булочку! Ну дві…

Чарлі. Їжа… (починає їсти).

Мама. Їж, Чарлі, їж, маленький!... (до Сіда) Сіде! В мене до тебе розмова. Я втратила голос. Лікарі кажуть – шансів нема. Ви з Чарлі повинні самі… давати собі раду.

Сід. Але як?!

Мама. Як?!Як?! Не знаю як! Я нещасна одинока жінка! Я була для вас поганою матір’ю!

Сід. З якої це п’єси, мам!

Мама. Ну, добре. До суті справи. Сіде, ти помітив, який Чарлі артистичний! Чому він і досі не грає в театрі?

Сід. Чому? Його всюди проганяють!

Мама. Чому????

Сід. Тому що він не може вивчити жодної репліки! Бо не вміє читати!!! Сама ж казала: школа – це дурня!

Мама. Ви жорстокі, жорстокі, я йду від вас, невдячні діти!

Втікає

Чарлі. Мам!

Сід. Малий, скрипку облиш! Театр теж не варіант.  Треба тобі вигадати щось таке… Ну, чого засмутився?

Чарлі. Он дивись, Джеральдіна танцює…. Їй кидають цукерки…і сама вона як цукерка…

Сід. Цукерка-волоцюжка, безбатченко-безхатченко!

Чарлі. Сіде, а чому Джеральдіну покинули батьки?

Сід. Чому-чому? А нас чому? Плювати їм… Такий цей світ!

Чарлі. Коли я виросту, в мене теж буде дочка. Я назву ії Джеральдіна. І я зміню цей світ.

Сід. Ааааа! Я придумав! Ти будеш – «німий блазень»! кумедний такий. Дай-но капелюх, клас, і слова вчити не треба. А тепер походи отак… як пінгвін. Ще вусики, брови . Німий комік – Чарлі Чаплін.  Ну, спробуй!

Маленький Чарлі ходить по сцені під музику з фільмів Чарлі Чапліна, заходить за сцену, замість нього з’являється дорослий Чарлі з листом у руці.

Чарлі. Дівчинко моя!

Як далеко ти від мене! Там, в казковому Парижі, танцюєш на величній театральній сцені на Єлисейських полях.

Я добре знаю це, і все ж мені здається, що в нічній тиші я чую твої кроки, бачу твої очі, які блищать, немов зірки на зимовому небі.

Будь красунею й танцюй! Будь зіркою та сяй! Але якщо аромат піднесених квітів закрутить тобі голову, то сядь в куточок і прочитай мій лист, прислухайся до голосу свого серця.

Я твій батько, Джеральдіно!

Я Чарлі, Чарлі Чаплін!

Чи знаєш ти, скільки ночей я просиджував у твого ліжечка, коли ти була зовсім малою, розповідаючи тобі казки про сплячу красуню . Я бачив дівчину, що танцює на сцені, фею, яка пливе по небу. Чув, як публіці говорили:

«Бачите цю дівчину? Вона дочка старого блазня. Пам'ятайте, його звали Чарлі?».

 Так, я Чарлі! Я старий блазень!

Сьогодні твоя черга. Танцюй! Я танцював у широких рваних штанях, а ти танцюєш в шовковому вбранні принцеси. Ці танці й грім оплесків часом будуть підносити тебе на небеса. Лети! Лети туди! Але спускайся й на землю! Ти повинна бачити життя людей, життя тих вуличних танцівників, які танцюють, тремтячи від холоду й голоду. Я був таким, як вони, Джеральдіно. У ті ночі, в ті чарівні ночі, коли ти засинала, заколисана моїми казками, я не спав.

Я дивився на твоє личко, слухав удари твого сердечка й запитував себе: «Чарлі, невже це кошеня коли-небудь дізнається про тебе?». Ти не знаєш мене, Джеральдіно. Безліч казок розповідав я тобі в ті далекі ночі, але свою казку   ніколи. А вона теж цікава. Це казка про голодного блазня, який співав і танцював у бідних кварталах Лондона, а потім збирав милостиню.

Ось вона, моя казка! Я пізнав, що таке голод, що таке не мати даху над головою. Краще поговоримо про тебе. Після твого імені – Джеральдіна – слідує моє прізвище –Чаплін. З цим прізвищем понад сорок років я смішив людей на землі. Але плакав я більше, ніж вони сміялися. Джеральдіно, у світі, в якому ти живеш, існують не самі тільки танці й музика!

Опівночі, коли ти виходиш з величезного залу, ти можеш забути багатьох шанувальників, але не забувай запитати у шофера таксі, який повезе тебе додому, про його дружину. І якщо вона вагітна, якщо у них немає грошей на пелюшки для майбутньої дитини, поклади гроші йому в кишеню.

Придивляйся до людей! Дивись на удів і сиріт! І хоча б один раз в день говори собі: «Я така ж, як вони».

І якщо настане день, коли ти відчуєш себе вище за публіку, відразу ж кидай сцену!

І пам'ятай: у сім'ї Чарлі не було такого грубіяна, який вилаяв би візника або посміятися над жебраком.

Я помру, але ти будеш жити. Я хочу, щоб ти ніколи не знала бідності. З цим листом посилаю тобі чекову книжку, щоб ти могла витрачати скільки забажаєш. Але коли витратиш два франка, не забудь нагадати собі, що третя монета – не твоя. Вона повинна належати незнайомій людині, яка її потребує. А такого ти легко зможеш знайти. Варто тільки захотіти побачити цих незнайомців, і ти зустрінеш їх всюди. Я говорю з тобою про гроші, бо пізнав їх диявольську силу.

 Можливо, в один прекрасний день тебе полонить прекрасне обличчя якогось принца. Цього ж дня ти станеш недосвідченим канатоходцем, а недосвідчені падають завжди. Не продавай свого серця за золото й коштовності. Знай, що найбільший діамант - це сонце. На щастя, воно виблискує для всіх. А коли прийде час, і ти полюбиш, то люби цю людину всім серцем.

Робота у тебе важка, я це знаю. Твоє тіло прикрите лише шматком шовку.

Заради мистецтва можна з'явитися на сцені й оголеним, але повернутися звідти треба не тільки одягненим, але й більш чистим. Я старий, і, можливо, мої слова звучать смішно. Але, по-моєму, твоє оголене тіло повинно належати тому, хто полюбить твою оголену душу..

Чарлі вже постарів, Джеральдіно. Рано чи пізно замість білої сукні для сцени тобі доведеться надіти траур, щоб прийти до моєї могили. Зараз я не хочу засмучувати тебе. Тільки час від часу вдивляйся в дзеркало –  там ти побачиш мої риси. У твоїх жилах тече моя кров. Навіть тоді, коли кров у моїх жилах охолоне, я хочу, щоб ти не забула свого батька Чарлі.

Я не був ангелом, але завжди прагнув бути людиною.

Постарайся й ти.

Цілую тебе, Джеральдіно.

Твій Чарлі.

Пісня А.Мірзояна «Джеральдіна»*У виставі цитується лист Чарлі Чапліна до дочки Джеральдіни.