Доповiдь на тему:”Формування сталих світоглядних орієнтирів та екологічної свідомості на основі сучасних інноваційних технологій”

Доповiдь на тему:

”Формування сталих світоглядних орієнтирів та екологічної свідомості на основі сучасних інноваційних технологій”

  ВСТУП

Екологія – це новий образ мислення. Якби кожна людина за мить до того, як викинути сміття у лісі, чи вилити у річку відходи, замислилась про наслідки своїх дій, то кожна б почувала себе відповідальною за підтримання гарної якості довкілля та усвідомила, що екологічний вибір – це головним чином, вибір політичний. Якби ми всі були громадянами у повному розумінні цього слова, то можна було б з деякою певністю дивитись у майбутнє. Нашій матеріалістичній цивілізації необхідна нова ідеологія. Чому б екології, як новому мисленню, не стати одним із догматів сучасного гуманізму.

П’єр Агесс

Аналіз методичної та наукової літератури, екологічної ситуації в світі свідчить, що проблема формування екологічної культури школярів з метою становлення екологічного мислення у процесі навчання та виховання є досить актуальною. Її популярність та цінність визначається сьогоденною екологічною світовою кризою.

Як відмічає академік Микита Миколайович Моїсеєв: „…людство підійшло до порогу, за яким потрібні і нова моральність, і нові знання, новий менталітет, нова система цінностей”.

Чому б однією з нових цінностей не бути екологічній вихованості?

Що ми розуміємо під екологічною культурою? Екологічна культура – це якісне утворення особистості, частина її загальної культури. Таким чином показники її сформованості треба досліджувати на двох рівнях: внутрішньому та зовнішньому, - якісні зміни у структурі особистості та їх прояви у взаємодії людини із довкіллям.

Молодший шкільний вік – це самоцінний етап у розвитку екологічної культури особистості. В цей період проходить якісний вибух, який у значному ступені визначає процес розвитку екологічної культури у подальшому, що виявляється у формуванні у дитини свідомого відношення до навколишнього середовища, у тому, що вона починає виділяти себе із природного середовища, переходить у своєму світосприйманні відстань від „Я – природа” до „Я і природа”, розвиваючи емоційно-ціннісні відношення до навколишнього; інтенсивність накопичення особистого досвіду призводить до формування стійкої наочно-образної картини навколишнього середовища; завершується процес формування основ морально-екологічної позиції особистості до характерних виявів її у взаємодії дитини з навколишнім (природою та людьми, самим собою).

Із всього екологічного матеріалу для вивчення у школі відібрані лише ті поняття, які складають базу науки.

Екологічне виховання повинно починатися з самого раннього дитинства, оскільки діти особливо чутливі до добра, допитливі. Саме у цей вік слід закладати моральні основи, розвивати почуття прекрасного, вміння бачити красу природи. Важливо, щоб поряд з дитиною знаходився грамотний вихователь, який в змозі розвити у неї зародки екологічної культури.

Традиційна педагогічна технологія, на жаль, не вирішує всіх швидко виникаючих потреб у вихованні. Тому все частіше педагоги та методисти намагаються шукати щось нове, те, що більш відповідає сучасним вимогам щодо формування екологічної культури.

Саме на основі поєднання традиційного та нового є посильним спрямування мислення дітей в екологічне русло.

                             Основна частина

Розглянемо деякі  методи екологічного виховання, які можна успішно використовувати на групі продовженого дня.

Метод екологічних асоціацій (від лат. з’єднання) полягає в педагогічній актуалізації асоціативних зв’язків між різними психічними образами у контексті порушеної перед учнями проблеми. Цей метод часто використовують для встановлення певної аналогії між будь-якими проявами природних об’єктів і відповідними соціальними проявами. Уявлення, що виникає при цьому, сприяє розвитку суб’єктивного ставлення учнів до феномена, що вивчається. Прикладами реалізації цього методу у процесі розвитку ставлення до природи можуть бути використані вихователем такі асоціативні образи, як «танці» тварин, «шлюбний» сезон у тварин, екологічна «піраміда» тощо. Наприклад, дуже цікавою була для моїх дітей розповідь про "танці" бджіл:

" Танці бджіл - це  дуже захоплюючі моменти в їхньому житті. Танці - це повідомлення про появу джерела нектару та пилку, про виявлення водяних ресурсів або про нове місце, придатне для будівництва житла та інше. Бджола - розвідниця, знайшовши багате джерело нектару, після повернення до вулика танцює на стільниках із повним зобиком здобичі.

        Танець-це мова бджіл. За допомогою якої, вони довідуються про відстань від вулика до джерела взятку, про напрямок у якому він знаходиться, про рід корму. Кожен танець принципово відрізняється від іншого і несе важливу інформацію. В танці також бджола вказує напрямок у якому летіти до взятки, щодо сонця, навіть в похмуру погоду вони орієнтуються по сонцю.

        Коротше кажучи ,якби щільники у вулику лежали горизонтально, а не висіли вертикально, то лінія напрямку руху в фігурі вихилястого танцю точно, як компас, показувала б напрямок до місця взятку. Але поскільки щільник висить вертикально, то бджола в танці рухається головою вверх, (вказуючи що бджоли повинні шукати взяток по направленні до сонця), або головою вниз (шукати в зворотному напрямку), або частіше рухається під якимось кутом до сонця.

Чим активніший танець тим більший взяток. На тому місці де розвідниця взяла взятку ,вона лишає спеціальний запах ,по якому її сім’я знаходить ціль. Відригнувши частину принесеного меду, розвідниця танцює в гущі бджіл, кругові рухи під час танцю несуть багато інформації, діаметр танцю навколо однієї соти, означає що відстань до джерела взятку не перевищує 100 метрів. Виконавши такий танець в декількох місцях стільника, її танок повторюють інші бджоли, ті що спостерігали за нею. Так інформація поширюється на весь вулик. Зібравши великий гурт працюючих бджіл, розвідниця летить до місця взятку, а сім’я слідує за нею. По запаху, що розвідниця залишила на місці взятки, бджолам легко знайти здобич. Я дуже стисло розказала про круговий танець бджіл,а  насправді,він є більш складним, вихилястим танцем.

        Але все це відноситься тільки до квітів, розташованих в межах 100 метрів від вулика. Коли бджола знаходить потрібну рослину далі, при поверненні додому вона показує інший вид танцю. Замість опису кругів вона рухається по вісімці, сполучаючи дві петлі прямою лінією, одночасно розгойдуючи черевцем з одного боку в інший.

        Крім попередньої інформації, цей танець пояснює бджолам, як далеко і в якому напрямі летіти. Кількість поворотів в хвилину означає дистанцію. Дедалі менше описується вісімок. Наприклад, 11 поворотів в хвилину рівносильні дистанції в 2700 м. Лінія, по якій йде бджола між двома петлями вісімки, показує точний напрям. Лінія визначається по положенню сонця на небі, так що інші бджоли можуть негайно визначити правильний кут!

    Комахи з різних континентів також швидко вчаться розуміти одне одного : Дослідницькій групі вперше вдалося вивчити поведінку бджолиної колонії, до якої ввійшли представники двох різних видів бджіл. Під час цього новаторського експерименту вчені встановили, що азійська та європейська медоносні бджоли через деякий період адаптації у змішаній колонії могли обмінюватися інформацією і разом займалися збором узятка. Азійські медоносні бджоли копіювали танці європейських бджіл-збиральників і розшифровували закодовану інформацію правильно.

І ще цікавий факт : Бджолина матка ніколи не жалить людину, навіть коли вона завдає їй болю. Але при зустрічі зі своєю суперницею вона з люттю пускає в хід жало."

Метод художньої репрезентації природних об’єктів (від франц. представництво) полягає в актуалізації художніх компонентів уявлення світу природи засобами мистецтва. Особливе значення в процесі розвитку ставлення до природи тут належить образотворчому мистецтву, музиці, літературним творам. Скажімо, ставлення учнів до луки, озера чи лісу буде формуватися значно ефективніше, коли поряд з науковою інформацією вихователь буде використовувати поезію, класичні літературні твори, музичні п’єси, твори живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва.

Ось  фрагмент  виховного екологічного заходу з художньої репрезентаціі, проведений мною з учнями 3-А і 4 -х класів :

Сьогодні розповідь моя буде про жінку, яка випромінює тепло і світиться добром. Двома мовами оспівує вона красу рідної землі.Поетично, чи не так? Звичайно, бо ж мова про поетесу. Отже, знайомтесь – Крижановська Людмила Миколаївна, володарка срібного Гран-Прі Міжнародного конкурсу «Національна Премія «Золоте Перо Русі 2008», переможиця загальноукраїнських та обласних конкурсів.

Як і кожна людина, яка по-справжньому любить свій край, Людмила Миколаївна переймається і темою екології. Ось деякі з них.

Дерев'яна вірність.

Ви мені дуже подобаєтеся, - прошепотів маленький Кедр пухнастій Ялиночці, що підросла вже вище за нього.

А через рік додав:

-Дуже!

Ялинка втупила погляд у землю. Як усі виховані дівчата, вона промовчала.

Через три роки Кедр освідчився їй:

- Я вас кохаю.

Ялинка знову нічого не відповіла, але через п'ять років простягнула до Кедра корінець та грайливо наступила йому на ногу.

Кедр був щасливий, кожну весну здіймав на Ялинку погляд з-під волохатих зелених вій. А Ялинка посмілішала та іноді восени кидалась у нього шишечками.

У лісі час тягнувся повільно. Та раптом у їх спокійне життя увірвався страшний буревій. Блискавки підпалювали одинокі дерева. І нікому було захистити їх. Гуркотів грім. Сусідні берізки вивернуло з корінням, кинуло на землю, наче віники.

Буревій дійшов і до нашої пари.

- Тримайся! - гукнув Кедр Ялинці.

- Я намагаюсь, - відповіла вона.

Але дикі пориви вітру, здавалося, хотіли переламати її навпіл. Бідолашна трималася, як могла.

- Я зараз загину, - зойкнула Ялинка.

- Ні! Ні! — не погоджувався Кедр.

- У мене немає більше сили. І перед смертю

я хочу сказати Вам тільки одне. Я також дуже,

дуже кохаю Вас!

За ці кілька буремних секунд дерева сказали один одному стільки, що за все життя того не говорили. Та вмить вітер рвонув с такою лютою силою, що Ялинка не встояла і впала просто на Кедр,що виструнчився поблизу неї. І ось все заспокоїлось. Полився дощ. А Ялинка заридала в обіймах Кедра:

- Покинь мене! — раптово для обох перейшла на «ти».- Я така велика і об ємна. А ти маленький та стрункий. Кинь! Ми ж загинемо разом!

- Я ніколи не покину тебе, - відповів Кедр.

Пройшло багато років. Якось я гуляла у лісі і замилувалася цими двома деревами: високий, тонкий Кедр підтримував величезну зелену Ялинку, яка впала на нього. При найменшому русі вітру Кедр рипить на весь ліс. А знаєте що? Постарілий, майже усохлий, він скрипить не від болю. Він співає від щастя! Про це він сам розповів мені.

Примхливі ромашки

Дівчинка зривала ромашки-королиці, обскубуючи пелюсточки. І кожна квітка говорила їй:

- Не кохає!

Через півгодини всі королики у садочку були пошматовані ревнивими руками. Та ось з'явився той, кого вона обожнювала, - хлопчина з поливалкою. Дівчинка тільки-но обдирала пелюстки з останньої ромашки.

- Не кохає! — мовила остання короличка.

- Що ти робиш? — зойкнув хлопчик. — Зараз же ушивайся звідсіля! Яке ти погане дівчисько!

Дівчинці довелося утікати. «Цей, звичайно, не любить мене, - подумала вона, - треба було повірити першій ромашці!»

Конвалії.

Почув якось стародавній Фараон від древніх греків, що росте у лісистому краї кривичів та вятичів надзвичайна квітка конвалія.

Духмяніє вона ніжніше за найдорожчі фіміами. Кольором біліша за найясніше. На тонюсінькій стеблиночці тендітні дзвоники коливаються, дзвенять. Казали греки, що конвалія — то пам'ять про чарівну богиню Діану. Що нібито полювала вона в тих лісах та зронила у траву краплі поту, котрі перетворилися у духмяні небесні квітки,Скоріше надіслав Фараон людей своїх у заповідні ліси. Принесли єгиптяни у дар незнайомому народу зливки, дорогоцінні камені та міняли їх на коріння дивовижних рослин.

З тої пори розводили садівники Сирії та Єгипту наші підмосковні конвалії, цінуючи їх дорожче за золото. А наші прабатьки віддавали їх жартуючи. Чи не квіти! Чого жалкувати? Он скільки їх у розлогих лісах на берегах річки Техорки!

А які вірші пише Людмила Миколаївна! Розказать?

Вони втратять свій шарм в переказі. Краще прочитайте самі.

(Діти по черзі ланцюжком читають вголос по одній строфі ).

В прозоро-тьмяній порцеляні хвиль

Мережать вруни донний візерунок,

Вирощує туман у виднокіль

Троянди білі Сонцю в подарунок.

Вмить спалахнуло небо не землі

І розлила рожеву ніжність ватра,

І вияскрила з хмар на тому тлі

Вогнем червоним богатирська варта.

Й дозором вранці стала на Дніпрі.

Над нею золоті буяли крила:

Піднявся воєводою зорі

У променістій величі Ярило!

Роззолотив річки плавневих плахт

І діамантові скарби розкинув,

Розніжився Дніпро і запалав

Лілеями, рубінами калини.

А Сонце, розсміявшись, вигравало,

Лелало в листях райдужний покров,

Та всю розквітлу землю цілувало,

Даруючи тепла гарячу кров

І карбувало у сувої хвиль

Таємні мудрощі блискучих стансів,

І вся любов, пронесена крізь біль,

Співала в сонячному консонансі.

* * *

Так відбивалось полум’я життя

У чистоті глибокостей Славути,

Що ревно зберігав для майбуття

Красу, щоб серцем розуміли люди.

 День.

Дніпро! Який ти гарний, батьку мій!

Коли стою на соколиній кручі,

Глибокий погляд між плавневих вій

Мені у душу ллє красу сліпучу.

Моє життя як адамант горить

В смарагдовій Славути нагороді:

З тобою вмита щастям кожна мить

І сяє, наче сонечко на сході.

Сплітаєш у гарячі килими

Відбитий пломінь сяйва золотого

І пристрасті духмяної пітьми

У співах соловейка молодого.

Моя любов до тебе – білий птах,

А радість у долонях вітер носить,

Та плутає, бешкетник, в комишах

Русалчині, зеленопишні коси!

Милую на світанні жвавість хвиль,

Що голубіють очками дитини.

Між верб я п’ю наснагу, творчий біль

Поезії – уповні, до краплини,

Що вніжена у літню світотінь,

Розбурена у шалі блискавці,

Розплескана в струмінну хвильовінь,

Віншована коронами зірниці.

* * *

У серці, як перлину пронесу,

Між злом й добром, на гостроті розмежжя,

Пророчий погляд, велич і красу –

Твій гордий Дух, Дніпро Білобережжя.

Вечір.

Розніжився Дніпро між берегів,

Духмянощами серпня оповитий ...

Володар Сонце небо перегрів,

Й повільно залишає трон зеніту,

Кипить в мереживі сріблястих верб,

Розпечений уповінь червоним гнівом,

Що ніч тихцем карбує чорний герб

Вже тінню довгою підступно–зліва.

Кохану землю владар милував,

Всю заціловану теплом й розквітлу,

Сміявся, як востаннє, розсипав

У любощах між крон веселки світла,

Пишноту пестив виноградних лоз,

Пухнасту мерехтливість полуниці ...

Горіха листя міддю зайнялось –

Стоїть у латах величезний лицар!

У небі тьмяно загустів сапфір,

А в плавнях вирував злотавий пломінь.

Застигли береги, як хвилі з гір,

Не встигши розплескатись в яру повінь.

Окрасць неба довго ще білів,

Неначе личко мрійної красуні,

Володар Сонце бився і світив –

Ще гралося смарагдове відлуння!

І тихим подихом зітхань земних

Прозорий ластився до верб серпанок,

Сюрчаннями завзяті цвіркуни

Все кликали такий жаданий ранок ...

Метод екологічної рефлексії (від лат. відображення) полягає в педагогічній актуалізації самоаналізу, осмисленні людиною своїх дій та вчинків щодо їх екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення того, як поведінка дитини може «виглядати» з погляду тих природних об’єктів, яких вона стосується.

 Одного разу, мій вихованець  забув своєчасно полити кімнатні квіти ,які попросила полити вчителька.Тоді я його запитала: «Уяви,що квіти можуть думати і розмовляти.Що вони могли б про тебе подумати і розповісти в цю мить?». Хлопчик замислився ,але потім  відповів:"Женя,як ти міг забути про нас!Ми ж такі живі,як і ти.І ми також хочемо пити як ти ївсти,коли голодний.Напої нас водицею ! А за це  ми тобі віддячимо  і зробимо чистим повітрям у  твоєму класі.І не будь більше байдужим і не відпоповідальним до нас!"

Метод екологічної ідентифікації (від лат. ототожнювати) полягає в педагогічній актуалізації особистої причетності людини до того чи іншого природного об’єкта, ситуацій, обставин, в яких він перебуває. Метод стимулює процес психологічного моделювання стану природних об’єктів, сприяє кращому розумінню цього стану, що поглиблює уявлення школярів про даний об’єкт. Крім того, такий механізм актуалізує відповідну поведінку стосовно об’єкта.

Ілюстрацією використання цього методу може бути така педагогічна ситуація:Коли під час своєї  розповіді про риб у зимовий період  я учням запропонувала  затиснути пальцями власний ніс і, не відкриваючи рота, протриматися, скільки можливо, потім відпустити один палець і відкрити доступ повітря в одну ніздрю. Свої відчуття в цій ситуації учні проектували на стан риб, які перебувають під льодом, коли їм не вистачає кисню. Звільнення однієї ніздрі для дихання супроводжувалося  значним полегшенням, моделюючи стан риб після того, коли будуть пробиті лунки в товщі льоду.

Метод екологічної емпатії (від грец. співпереживання) має на меті педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природного об’єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об’єкти через ототожнення з ними (співпереживання), а також переживання особистих емоцій та почуттів з приводу стану природних об’єктів (співчуття). Таким чином, формується суб’єктивізація природних об’єктів.

Метод екологічної емпатії передбачає використання запитань, що актуалізують прояви емпатії до живих істот, на кшталт «Що він тепер відчуває?», «Який він має настрій?».

Метод екологічної турботи полягає в педагогічній актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги і сприяння благу природних об’єктів. Метод стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об’єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає школярів до підвищення своєї екологічної компетентності – до оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогу будь-якому природному об’єкту, слід знати і вміти, що і як потрібно зробити.

Метод гри. Екологічні ігри та завдання дають дитині змогу відчути себе частиною природи, реагувати на проблеми, викликають бажання допомогти природі, захистити її від небезпеки. Нижче наведу приклади сюжетних  ігор з екологічним змістом,в яких  діти з бажанням виконують свої ролі.

Екологічна гра .

Мета гри: Необхідність охорони океанічних вод від забруднення .

Діючі особи: риби Долопіхтіс  і  Лоцман ,автор.

Діалог риб – глибоководної Долопіхтіса і риби - Лоцмана, яка живе в поверхневих шарах води океану.

Глибоководна риба – вудильник Долопіхтіс вирішила побувати в інших місцях. “Хіба ж можна все життя прожити у пітьмі? Треба зробити подорож на поверхню і подивитись, як там живуть”. Піднімаючись, риба дивувалася змінам, які відбуваються з водою. Вона стала голубою, потім зеленуватою.

- Що за чарівний світ! – захоплено вигукнув Долопіхтіс і помітив перед собою рибку з чотирма поперечними смугами.

- Дозвольте представитись, - сказала вона, - я риба – Лоцман. Ви, мабуть, знизу? Я покажу Вам поверхневі шари води океану.

- Чи не могли б Ви пояснити, чому вода стала раптом голубою? – запитав Долопіхтіс.

- Голубою воду роблять промені Сонця, тільки пора чистої води вже давно минула. Дивіться, дивіться, ось ніби величезна хмара закрила Сонце! Ох, ці люди! Щорічно вони викидають в океан від 3 до 10 млн. тонн нафти. Швидше пливімо до берега, бо задихнемося! – Вони швиденько попливли до берега.

- Ой-ой” – закричав вудильник, - я в полоні якогось чудовища!

- А я плавець поранила консервною банкою! Ох, ці люди! Ви знаєте, біля берегів Бразилії десятки китів задихнулися в поліетиленовій плівці, кілька тонн якої люд скинули в океан. А в районі Гавайських островів вони викинули в нього 35 млн. порожніх пластмасових банок і 70 млн. скляних пляшок. Скоріше, скоріше, звідси! – закричала риба – Лоцман.

- Що з Вами, чому Ви стали різнокольоровою? – запитав Долопіхтіс.

- Ох, люди, вони отруюють нас, у мене вже луска починає зніматися. Вони скинули океан радіоактивні відходи! (Риба-Лоцман почала світитися). Скоріше пливіть вниз, там безпечніше! Вудильник ринувся вниз, він був майже вдома, коли помітив, що й він світиться.

- Ой, люди, за що ви вбили мене? – це було останнє, що подумав Долопіхтіс. (Вертикальне переміщення вод принесло радіоактивні відходи і на глибину).

Екологічна гра.

Тема: Охорона надр земної поверхні.

Мета гри: ознайомлення учнів із сучасним впливом людини на земну поверхню, розкриття можливостей розумного використання надр на користь людству.

Діючі особи: Господарка Мідної гори, Данилко,автор.

Данилко починає засипати на уроці, схилившись на книжку. Вчитель показує жестом, щоб всі мовчали, чим викликає здивування у дітей.

У цей час відчиняються двері кабінет і в зеленій сукні входить Господарка Мідної гори (Данилку сниться сон).

Вона повільно підходить до Данилка, простягає до нього руки, в яких тримає мінерали, і каже: “Данило – майстер, подивися, які багатства дарую я людям! Та в мене болить душа, коли я бачу величезні гори відвалів гірських порід, в яких поховані мої багатства. В усіх країнах відвали зайняли мільйони гектарів родючих земель. Уся земля вкрилася ніби ранами – котлованами, ярами, проваллями . Що ж це робиться, Данило-майстер? Серце болить дивитися на це, серце болить, Данило! .”

І вона повільно виходить з класу.

Данилко “прокидається”, скрикує.

- Що з тобою, Данилко? – запитує учитель.

- Де я? Що з мною? Ой, який страшний сон мені приснився, - і повертається до класу, - приснилася Господарка Мідної гори. Вона скаржилась на безгосподарність людей, на безвідповідальне ставлення до природи та й багатств.

- От і поговоримо про те, як слід ставитися до природних багатств, - каже автор.

Екогра «Телеграми». Суть її в тому, що діти будуть відправляти телеграми, адресовані будь-кому (другу, вчителю, матері, а також орлу, дереву, жабі, річці). Діти будуть одержувати такі ж телеграми-відповіді.

Екогра «Право на простір». Суть гри полягає в тому, що діти моделюють ситуації, котрі дають їм можливість відчути на собі те ж саме, що почувають звірі, закриті в клітці.

Екогра «Що буде, якщо...». Це гра про вчених, що вивчають, наприклад, вплив краплини води, розлитої, під час миття посуду, або вплив викинутої в лісі порожньої консервної банки чи пластикової пляшки.

Екогра «Створимо образ звіра (птаха)». Суть гри: відчути іншу істоту (звіра, птаха), спробувати поспілкуватися, уявити собі це спілкування зі своїми товаришами у грі. Бажано намалювати силует тварини і вписати туди її можливі почуття.

           Екогра «Битва з чудовиськом».

Місце: клас, природа.

Матеріали: папір, ручка.

Мотивація. Страшні чудовиська водяться, як правило, у казках, де завжди з’являється сміливий Іван-царевич або прекрасний принц і перемагає чудовисько. Уявіть собі, що і в наш час існують чудовиська, а деякі з них і насправді страшними. Хочете стати Іваном-царевичем? Спробуйте! Тільки наші чудовиська будуть незвичайними, може, навіть на перший погляд зовсім не страшні. Чи, може, на ваш погляд, кислотні дощі, озонові діри, відходи – це не чудовиська? Хіба вони не мають до нас ніякого відношення? Помиляєтесь: мають. І боротьба з ними буде воістину важкою. Яка в нас буде зброя? Насамперед знання, відсутність страху, а також здібність діяти на свій погляд і розсуд.

Організація гри. Розділіть дітей на 2 команди. Кожна команда складає список із 3–4-х чудовиськ, якими і буде «атакувати» іншу команду. Потім список передається противнику, що ї він міг теоретично підготуватися. Після короткої підготовки можна починати «атаку» своїм чудовиськом і при цьому погратися в театр: «Я – чудовисько на прізвисько «Озонова діра». Через мене на Землю проникають прямі ультрафіолетові промені. Вони гублять усе живе». Інша команда повинна тут же зреагувати: «А ми не боїмось тебе. Ми знищимо тебе голодом. Перестанемо годувати тебе фреоном та іншими речовинами, що руйнують озон. А до тих пір, поки ти повністю не зникнеш, ми будемо обережні. У нас є окуляри з ультрафіолетовими фільтрами, і нам навіть не спаде на думку засмагати. Згинь, Озонова Дірко!»

Висновки

Таким чином, для виховання справжньої людини, яка, крім всіх інших якостей, мала б сформований екологічний світогляд, необхідно шукати творчі шляхи, залучаючи сучасне і класичне мистецтво, туризм,екскурсії, відроджуючи  національні традиції, створюючи дискусійні клуби ,екологічні гуртки тощо.

   Також,  ми можемо чітко прослідкувати те, що застосування даних педагогічних технологій для формування бази подальшої екологічної культури є досить успішними методами, тобто залучення молодших школярів до екологічного проектів підвищує їхній інтерес до екологічної ситуації, вони більш стали цікавитись питаннями екологічної тематики, стали добре знати забруднювачів навколишнього середовища та місце людини в цьому процесі, стали активнішими на групі  і в школі, намагались більше спілкуватись з товаришами. Все це позитивно вплинуло на загальну ерудицію та становлення групи як колективу.

Досвід, отриманий учнями, у взаємодії з природою та позитивні результати проведених занять  дають змогу стверджувати, що така екологічна робота -перевела молодших школярів на більш високий рівень екологічної свідомості, -сформувала морально-екологічні позиції особистості дитини, які при подальшій екологічній роботі допоможуть формувати екологічно культурну людину, яка буде робити все можливе для вирішення екологічних проблем;

-сприяла формуванню вміння у дітей правильно оцінювати результати взаємодії людини і природи, покращення  відношення до природи, розуміння  необхідності допомагати природі, щоб зберегти її, її цілісність, готовності  дітей допомагати природі.