Вступне слово 225 років тому побачила світ поема українського письменника Івана Котляревського «Енеїда». Котляревский – геніальний автор, творчість якого особливо сьогодні має для нас велике значення – зокрема, у протистоянні з Росією. 1798 рік, коли побачили світ перші частини “Енеїди”, став не лише роком народження нової української літератури. Він дав старт для початку соціокультурного конфлікту між імперською Росією та “провінційною” Україною. Вихід у світ “Енеїди” став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою. На той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснити з ужитку. Відтак твори Івана Котляревського започаткували новий етап формування української літературної мови.
“Енеїда” – скарб українського слова Поема «Енеїда» – перша маштабна пам’ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою – якою спілкувалися і яку розуміли більшість мешканців України, її із захватом читали всі «від грамотного селянина до багатого пана». Вже 225 років українці щиро сміються над пригодами Енея, троянця в козацьких шароварах і жупані. А в підтексті поеми зашифровано пласт нашої історії.
Історія видання поеми Вважається, що Котляревський розпочав роботу над «Енеїдою» у 1749 році, будучи 29-річним прапорщиком у війську і її перші частини поширювалися в рукописних варіантах. У 1798 році в Санкт-Петербурзі, без відома та згоди автора, було вперше надруковано І-ІІІ частини поеми зусиллями багатого поміщика М. Парпури. Книга вийшла під заголовком «Енеида на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским» і орієнтувалася на російського читача і тому містила українсько-російський словник, у якому надавалося тлумачення слів так званого «малоросійського наречія». Котляревський розлютився і у своєму власному першому виданні 1809 року зганьбив його творців. Друге видання «Енеїди» у 1808 році опубліковане в типографії І. Глазунова в Санкт-Петербурзі на основі
видання 1798 року. Четверте видання – 1809 р. видане за фінансової підтримки С. Кочубея разом із попередніми трьома частинами окремою книжкою: «Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревським». У 1821 році Котляревський закінчив написання п’ятої частини “Енеїди”, а 1822 року – шостої. Письменник також склав новий українсько-російський словник на 1547 слів. З біографічних нарисів про письменника відомо, що він працював над поемою до кінця життя. А незадовго до смерті продав рукопис харків’янинові О. Волохінову, який видав його завершений твір у шести частинах 1842 року.
«Котляревський міцно поєднав українську мову з українською літературою – після нього справді нашою літературною мовою остаточно, уже без хитання, стала жива народна мова. І від Котляревського вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка» Іван Огієнко
“Енеїда” в історії української літературної мови Іван Котляревський по праву вважається зачинателем нової української літературної мови. За відсутності українських шкіл, українських словників, жодних мовних норм, Котляревський написав шедевр світової літератури – «Енеїду» – безписемною на той час мовою. Письменник вперше відкинув віджилі традиції старокнижної мови, використав кращі зразки усної народної творчості, народні думи, пісні, фразеологію, відтворив багатство рідної мови. «Енеїду» можна назвати енциклопедією українського слова. Вона зафіксувала все. За підрахунками дослідників, у творі майже 7 000 слів. І ці слова означають предмети українського побуту. Тут і одяг, і взуття, і головні убори. Тут тканини, меблювання, начиння. Тут продукти харчування, знаряддя праці, зброя, музичні інструменти. Згадані народні обряди, звичаї, танці, ігри, гуляння.
Ілюстрування видань поеми Поему «Енеїда» ілюстрували видатні українські художники ХХ століття: М. Левицький, М. Дерегус, І. Їжакевич, Ф. Коновалюк, Г. Нарбут. Найпопулярнішою версією «Енеїди» стала та, яку проілюстрував А. Базилевич у 1967 році. Книга вийшла дуком у 1968 р. у видавництві «Дніпро» (Київ) і перевидавалася 17 разів.
“Енеїда” – книга на всі часи Поему «Енеїда» перекладено понад десятьма мовами Європи, і цей процес творчого перекладу триває донині. Чеською мовою переклад здійснили М. Марчанова, З. Газунова і Я. Туречек – Ізерський (1955); болгарською – К. Кадійський (1987); румунською – А. та І. Ковачі (2001); німецькою – О. Грицай (1915) та І. Качанюк – Спіч і Л. Рудницький (2003); англійською – Б. Мельник (2004); польською – Є. Плєшнарович (1976) і П. Куприш (2013); грузинською – А. Асанідзе (2011).
“Енеїда” на театральних підмостках. Опера «Енеїда» поставлена 23 листопада 1910 року в Києві Миколою Лисенком. Опера “Еней в мандрівці” поставлена 6 червня 1912 року у Чернівцях театром “Руська бесіда”. Оперета «Енеїда» за сценарієм В. Василька в театрі «Березіль» в Одеській держдрамі. Вистава-мюзикл «Енеїда» поставлена режисером В. Грипичем у 1978 році на сцені Запорізького академічного музично-драматичного театру імені В. Г. Магара. Рок-опера «Енеїда» поставлена у 1986 році режисером С. Данченком у київському Національному театрі імені Івана Франка. У 2002 році у Донецьку відбулася прем’єра вистави «Енеїда» у Донецькому обласному музично-драматичному театрі імені Артема режисера В. Шулакова. За яку у 2003 році він отримав Національну премію імені Т. Шевченка.
“Енеїда” в нумізматиці «Енеїда» - золота пам’ятна монета Національного банку України номіналом 100 гривень, присвячена 200-річчю першого видання «Енеїди»І. Котляревського. Монету введено в обіг 28 жовтня 1998 року. Належить вона до серії «Духовні скарби України». Художник та скульптор – Роман Чайковський.
Набір із дев’яти срібних пам’ятних монет «Енеїда», номіналом 10 гривень кожна, випущений Національним банком України, присвячений поемі «Енеїда» І. Котляревського. Монети введено в обіг 22 грудня 2020 року і належать до серії «Духовні скарби України». Художники – Володимир Таран, Олександр і Сергій Харук. Скульптори: Анатолій Дем’яненко, Роман Чайковський і Володимир Атаманчук.
Візуалізація поеми До 200-річчя «Енеїди» у Чернівцях встановлено «Пам’ятник літописцям Русі-України – подвижникам українського письменства» з барельєфом І. Котляревського і написом «Енеїда» (скульптор В. Гамаль) На батьківщині літературного батька «Енеїди» в Полтаві є мініскульптура Енея (фрагмент Енея з мультфільму).
Про поему“Енеїда” – поема народна, істинно класичне творіння. Цей твір наіскрений сонцем, розпашілий од земних пристрастей.” Олесь Гончар“З появою “Енеїди” забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче фенікс з попелу, воскресло знову. Котляревський показав, що і під грубою свитою б’ється людське серце.” Михайло Коцюбинський “Від часу появи Котляревського наше письменство стає щораз ближче до реального життя, щораз відповідніше до його потреб, входить щораз глибше в душу народну.” Іван Франко
Цікаві факти про поему і її автора Котляревський був товариською людиною і мав гарне почуття гумору, тому свою “Енеїду” почав писати як жарт, щоб розважити друзів. Твір з легкістю пройшов цензуру, бо його сприймали як легкий та жартівливий. Над “Енеїдою” письменник з перервами працював близько 30 років. Уперше “Енеїда” була видана без відома автора 1798-го видавцем Максимом Парпурою. А повністю поема вийшла 1842-го тільки після смерті письменника. Серед поціновувачів творчості Котляревського – Т. Шевченко, П. Куліш, М. Коцюбинський. Імператор Олександр І зберігав “Енеїду” із автографом письменника. А примірник твору також був в особистій бібліотеці Напалеона І Бонапарта.
Заключне слово Україна, як і дуже часто було в минулому, знов у вогні. Так само, як і «скажений сват» Петро І накинувся з дикими ордами на стражденну 1709 року, кремлівські кати терзають миролюбну країну людиноненависницькою війною, яка випалює «градами», розоряє благословенний край, отруює землю, воду, повітря, прирікає людей на смерть, безвихідь та відчай. Автор «Енеїди» закликає тих, кому від природи заповідано свій рід обороняти: Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинність ісправлять.