Національний університет “Чернігівський колегіум” імені Т.Г.Шевченка

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни основи політології та соціології на тему “Типи політичних систем”

Виконала студентка IV курсу природничо-математичного факультету

43 групи

Коротка Вікторія

Перевірив: Гапоненко Д.І.

Чернігів — 2021

ЗМІСТ

ВСТУП

1.   Загальні підходи та характеристики типологій політичних систем.

2.   Типологія політичних система

2.1.   За типом політичного режиму

2.2.   За характером цінностей

2.3.   За характером взаємодії з зовнішнім середовищем

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Політична система суспільства — інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

Політична система суспільства—цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих кодексу політичних, соціальних, юридичних, ідеологічних, культурних норм, історичним традиціям і настановам політичного режиму конкретного суспільства. Політична система конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним устроєм, формою правління, типом держави, характером політичного режиму, соціально-політичних відносин (стабільних чи нестабільних, помірно чи гостро-конфліктних або консенсусних), полiтико-правового статуту держави (конституційної, з розвиненими чи не розвиненими правовими структурами), характером полiтико-ідеологічних і культурних відносин в суспільстві, історичним типом державності, історичною і національною традицією укладу політичного життя.

1. Загальні підходи та характеристики типологій політичних систем

Функціонування політичної системи обумовлене наявністю відносин з іншими політичними системами. Кожна політична система має свої ознаки й характеристики, форми і типи. Для з’ясування того, як вони формуються, чим різняться або як поєднуються, політологія ставить перед собою важливе завдання з вироблення класифікації, тобто типології політичним систем.

У сучасній західній політичній науці вирізняють такі типі політичних систем: військові та громадянські; консервативні і ті, що трансформуються; закриті й відкриті (в основу покладено ступінь і глибину зв’язків з навколишнім середовищем зовнішнім світом); завершені й незавершені (основний критерій – наявність усіх складників); мікроскопічні, макроскопічні та глобальні; традиційні й модернізовані; авторитарні й тоталітарні.

Досить поширеною є типологія Ж. Блонделя, який вирізняє п’ять типів політичних систем: ліберальної демократії, радикально-авторитарні (комуністичні), традиційні (збереження наявних соціальних відносин), популістські (властиві країнам третього світу), авторитарно-консервативні.

Американський вчений Г. Алмонд визначив чотири типи систем:

-англо-американську (характерні риси – прагматизм, раціоналізм, основні цінності – свобода особистості, індивідуалізм, добробут, безпека);

-континентально-європейську (взаємодія політичних субкультур із модернізованими інститутами);

-доіндустріальну (або частково індустріальну), що передбачає перехрещення різних політичних культур і відсутність чіткого поділу владних повноважень;

-тоталітарну (концентрація влади в руках бюрократичного апарату, монополія правлячої партії, заідеологізованість).

Дж. Коулмен поділяв політичні системи на конкурентні, напівконкурентні та авторитарні. В основу типології російського вченого К. Гаджієва покладено такі ознаки: 1) природа політичної системи, характер політичного режиму (демократія, авторитаризм, тоталітаризм); 2) форми державноадміністративного устрою (унітарна держава, федерація, конфедерація); 3) співвідношення різних гілок влади (монархія, республіка та їх різновиди).

Відомі американські політологи З.Бжезинський і К.Фрідріх (праця “Тоталітарна диктатура та автократія” – 1956 р.), а також С.Хантінгтон (спільна з Бжезинським робота “Політична влада: США/СРСР” – 1961 р.) поділяли всі політичні системи на інструментальні та ідеологічні. Так, до інструментальних вони відносили політичну систему США, бо вона уособлює демократичні установи й інститути. У соціалістичних країнах, на їх думку, існували ідеологічні політичні системи, які є продуктом примусу. Вони створені партіями та їх лідерами силовими методами, хоча і з метою побудови нового суспільства.

Усі вищеназвані типології є умовними. Насправді не існує «чистого» виду політичних систем, оскільки всі вони, насамперед, є плодом свідомих зусиль людей, що живуть у певний час і в певному місці. До того ж політична система суспільства – досить специфічне і своєрідне утворення, характер якого визначається історичними, економічними, культурними та іншими умовами.

Відмінні особливості кожної окремої типології політичної системи дозволяють визначити якийсь певний основний критерій, що зумовлює різницю між ними. Цими критеріями є: - тип суспільно-економічної формації;

-   характер політичного режиму;

-   модельні характеристики за принциповими, “корінними” ознаками;

-   характер партійної системи;

-   спосіб здійснення виборів;

-   панівна або домінуюча ідеологія;

-   комплексні, інтеграційні (цивілізаційні) чинники розвитку суспільства;

-   форма держави

2. Типологія політичних система

2.1. За типом політичного режиму

Залежно від типу політичного режиму політичні системи поділяють на:

Демократична політична система розглядається як взаємозв’язаний двосторонній процес, в якому керівники держави та державні установи є підзвітними, відповідальними та прозорими для громадян, а громадяни мають право голосу в прийнятті рішень.

Основні типи демократичних систем:

Панівна гілка влади.

-Парламентська демократія. Уряд призначається законодавчим органом влади. Уряд і його глава (прем'єр-міністр) також можуть бути підзвітні церемоніальному главі держави (монарху, президенту чи спеціальному органу). В парламентській республіці глава держави періодично обирається парламентом, або цю посаду суміщає голова уряду.

-Президентська республіка. Президент обирається народом безпосередньо і є главою виконавчої влади.

-Змішані системи.

Регіональна ієрархія влади.

-Унітарна держава. Політична влада зосереджена в руках центрального уряду, який визначає обсяги владних повноважень регіональних органів влади. -Федерація. За конституцією влада поділена між центральним урядом і автономними регіональними урядами.

Структура законодавчої влади.

-Однопалатний парламент. Нормативні акти ухвалюються на засіданнях за участю всіх членів парламенту.

-Двопалатний парламент. Законодавчі збори складаються з двох палат, які формуються і функціонують окремо. Одні нормативні акти можуть вимагати схвалення тільки однієї палати, інші — обох палат.

Система виборів до представницьких органів.

-Мажоритарна виборча система. Територія поділена на округи, кожен з яких має право на одного представника в законодавчих зборах. Цим депутатом стає кандидат, який набрав більшість голосів.

-Пропорційна виборча система. Політичні партії в законодавчих зборах отримують місця пропорційно до набраних ними голосів.

-Групова виборча система. Певні групи населення висувають своїх депутатів за попередньо обговореною квотою.

Провідні партії.

-Двопартійна система. У політичному спектрі домінують дві великі партії. -Багатопартійна система. Призначенню уряду зазвичай передує формування правлячої коаліції з двох або більше партій, представлених в законодавчих зборах.

Тоталітарна політична система

Тоталітари́зм (італ. totalità — сукупність, від лат. totalitos цілісний — той, що охоплює усе загалом) — політичний режим, спрямований на досягнення цілковитого (тотального) контролю держави над всіма сферами суспільного та приватного життя.

Політологи К.-Й. Фрідріх (1901–1984; Німеччина — США) і З. Бжезінський визначили характерні риси тоталітарної держави за шістьма ознаками, до яких Х. Арендт та інші додали ще декілька:

-наявність монопольно функціонуючої партії, що злилася з таємною поліцією і державним апаратом в єдине ціле;

-присутність єдиної ідеології, що нав’язувалася суспільству засобами державної пропаганди, освіти, літератури та мистецтва;

-блокування небажаної інформації за допомогою органів цензури і правопорядку, таємної поліції, навчальних закладів, громадських організацій, творчих спілок тощо;

-проголошення великої мети на перспективу (створення нового суспільства, нового порядку) і використання будь-яких (зокрема репресивних) заходів для її досягнення;

-державний контроль за життям суспільства, починаючи з його первинних осередків (сім’я та інше);

-централізоване планування виробництва і розподілу матеріальних благ;

-підтримування в суспільстві уявлень про зовнішню небезпеку і необхідність

-протистояти їй шляхом нарощування оборонного потенціалу; -створення ілюзії цілковитої згоди громадян із діями вождів.

Авторитарна політична система

Авторитаризм - політичний режим, встановлений або нав'язаний такою формою влади, що концентрується в руках однієї людини або в окремому органі влади, і знижує роль інших, передусім, представницьких інститутів (асоціацій, об'єднань, союзів тощо); формалізація і вихолощування справді організаційного і регулятивного змісту політичних процедур та інститутів, що пов 'язують державу і суспільство.

Авторитарній політичній системі притаманні специфічні риси. По-перше, носієм політичної влади виступає одна людина (монарх, тиран тощо) або група осіб (військова хунта та ін.). Здійснюється монополізація влади і політичної діяльності вузькою групою осіб, не допускається утворення політичної опозиції існуючому режиму. По-друге, виникнення неконтрольованих владою сфер суспільного життя: незалежних профспілок, професійних об' єднань творчої інтелігенції, молодіжних організацій, економічних структур. Невтручання держави в економіку, заохочення ринкових механізмів саморегулювання суспільного життя. Необмеженість влади, її непідконтрольність громадянам. По-третє, всіляке заохочення владою прагнення людей до трудової активності, до придбання власності, акцій, до участі в різноманітних економічних програмах. Наявність жорсткої податкової політики в умовах авторитарного режиму поєднується з цільовими державними кредитами на розвиток галузей матеріального виробництва. Держава бере на себе фінансування програм у сфері науки, культури, освіти, охорони здоров' я. Опора, в разі необхідності, - на силові структури, що покликані оберігати безпеку режиму, суспільний порядок, охорону кордонів держави.

2.2. За характером цінностей

Типологію політичних систем за характером цінностей запропонував американський політолог Алмонд Габріель. Він розрізняв чотири типи:

-англо-американська політична система з гомогенною культурою, що означає: більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми; громадяни і політичні еліти толерантні одні до одних. Багатоманітність соціальних інтересів представлена в політичній системі незалежними політичними партіями, групами інтересів, засобами масової інформації, які функціонують на демократичних засадах. Політичні системи цього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегулювання. Англо-американський тип політичної системи склався у Великій Британії, США, Канаді, Австралії та ін..

-континентально-європейська політична система характеризується співіснуванням і взаємодією в політичній культурі елементів старих і нових культур, традицій. Це зумовлює політичну нестабільність у суспільстві й може призводити до суттєвих змін політичної системи (Німеччина у 20 — 30 роки XX сторіччя). Притаманна Німеччині, Італії, Франції другої пол. XX — поч. XXI сторіччя.

-доіндустріальні та частково індустріальний тип передбачає поєднання різних політичних культур і відсутність чіткого розподілу владних повноважень; цей тип склався у багатьох країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

-тоталітарну з гомогенною політичною культурою, що визначається відсутністю плюралізму і можливості реалізації власного інтересу. Тотальний ідеологічний вплив. Цей тип існував у фашистських Італії і нацистській Німеччині, СРСР. Зберігається донині у Північної Кореї, В'єтнамі.

2.3. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем.

За характером взаємодії з зовнішнім середовищем розрізняють:

-відкриті системи, мають динамічну структуру й широкі зв'язки з навколишнім середовищем;

-закриті системи, для яких характерна жорстко фіксована структура. Прикладом закритої політичної системи була політична система СРСР, для якої була притаманна відсутність будь-яких зв'язків з країнами, які не належали до соціалістичного табору.

ВИСНОВКИ

1.                 Політична система суспільства — інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

2.                 Насправді не існує «чистого» виду політичних систем, оскільки всі вони, насамперед, є плодом свідомих зусиль людей, що живуть у певний час і в певному місці. До того ж політична система суспільства – досить специфічне і своєрідне утворення, характер якого визначається історичними, економічними, культурними та іншими умовами.

Відмінні особливості кожної окремої типології політичної системи дозволяють визначити якийсь певний основний критерій, що зумовлює різницю між ними.

Цими критеріями є:

-   тип суспільно-економічної формації;

-   характер політичного режиму;

-   модельні характеристики за принциповими, “корінними” ознаками;

-   характер партійної системи;

-   спосіб здійснення виборів;

-   панівна або домінуюча ідеологія;

-   комплексні, інтеграційні (цивілізаційні) чинники розвитку суспільства;

-   форма держави

3. Залежно від типу політичного режиму політичні системи поділяють на:

-демократичні

-тоталітарні

-авторитарні

За характером цінностей розрізняють чотири типи:

-англо-американська політична система з гомогенною культурою; -континентально-європейська політична система;

-доіндустріальні та частково індустріальний тип;

-тоталітарну з гомогенною політичною культурою.

За характером взаємодії з зовнішнім середовищем розрізняють:

-відкриті системи; -закриті системи.