Самостійна робота.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави.

Життя пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Понад морями пролягають тіні.

Після дощового літа, після серпневих теплих днів настала золота осінь.

Сонце піднялося, туман розходився лісом.

Повітря навколо було чисте й прозоре.

Защебетав соловейко в гаю, залився піснею дзвінкою

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Я люблю і вітер і сніг.

Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Налетів сильний та холодний вітер і зірвав останні листочки. 

Ми маємо право на сум і тепло. 

 Працею людина сильна і красива. 

З добра й любові приходить щастя. 

Шукаю вже не щастя а поради.

Ти зійди на гору брате, і поглянь на схід.

Україно, ти, для мене диво!

О пісне, на світ увесь лунай.

Процвітай, мово, моя українська!

У мене душа, зрозумійте, піснями аж бринить.

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

На жаль квітки папороті ніхто ніколи не бачив.

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини — її шишки. 

Лине сумна зате рідна пісня.

Діти збирали в саду різні фрукти яблука груші сливи.

На небі на узгір'ях на горі скрізь червоно.

Бабуся дістала любисток чорнобривці маки.

Тут мене з дитинства пам’ятають і стрічають радо земляки.

Наче вчора бігав я до школи і садив ті вишеньки малі.

Гуляє вітер і співає симфонію дощ.

Тимко взяв косу і хотів шаркнути нею по траві.

Летять у далекому вирії гуси.

Кожна  травичка на своєму корені росте.

Вишиває осінь золоті квітки.