Урок сучасні тенденції розвитку світового господарства.

Урок № 10

 

Дата:

 

Тема: сучасні тенденції розвитку світового господарства. Глобалізація та регіональна економічна інтеграція. Транснаціональні корпорації.

Мета: ознайомити учнів із сутністю тенденцій розвитку світового господарства, пояснити, як змінювалася секторальна та просторова структура світового господарства за історичний час, причини цих змін; удосконалювати навички учнів аналізувати суспільні процеси, уміння робити узагальнення; виховувати в  них почуття потреби праці як основної складової людського життя. ознайомити учнів із впливом глобалізації на розвиток світового господарства та національних економік країн різних типів, на економічну діяльність населення (на прикладі свого регіону), визначити вплив транснаціональних корпорацій на функціонування міжнародної економіки; розвивати в  учнів уміння працювати із словником; виховувати в  них патріотичні почуття.

Тип уроку: комбінований.

Методи  і методичні прийоми:  дослідницько – пошуковий, словесний (бесіда, розповідь, пояснення, складання опорних схем), наочний (демонстрація наочності).  

Обладнання: підручники, атласи, політична карта світу.

Хід уроку:

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ

Бесіда.

1) Яке виробництво домашніх господарств є рентабельним?

2) Які сектори економіки приносять найбільші доходи для держави?

3) Чи знаєте ви, що таке дотації, і яким виробництвам їх надають?

 

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Знання й розуміння основних законів змін організації світового господарства у ході історії дає можливість людині орієнтуватися на ринку праці, постійно розвивати і вдосконалювати виробництво, впливати на рівень розвитку держави.

Без співпраці з державами-сусідами та сильними державами світу розвиток своєї держави на сьогодні неможливий. Така співпраця має базуватися на взаємовигідній основі. Тому знання економічних законів, зокрема особливостей процесу глобалізації, допоможе краще зорієнтуватися у визначенні кра- щих шляхів економічної політики держави.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.               Інтернаціоналізація виробництва та міжнародна економічна інтеграція.
2.               Глобалізація.
3.               Транснаціональні корпорації та їхні особливості.

 

1.               Інтернаціоналізація виробництва та міжнародна економічна інтеграція.

Участь країн у міжнародному поділі праці та обміні зумовлює інтернаціоналізацію виробництва — установлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. У результаті цього виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі. Так, наприклад, пасажирський авіалайнер, який випускає американська компанія «Боїнг», складається приблизно з 6 млн деталей, які виробляють у понад 30 країнах світу 16 тис. компаній, поєднаних між собою кооперативними зв’язками. Завдяки інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку світового господарства відбувається настільки тісне зближення та зрощення національних економік, що вони починають функціонувати як єдине ціле. Це проявляється в розвитку та вдосконаленні різних форм міжнародної економічної інтеграції, дає змогу державам більш ощадливо використовувати ресурси та переваги територіального розподілу праці.

Міжнародна економічна інтеграція (від латин. іnteger — цілий) — процес господарського та політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків та розподілу праці між національними господарствами, взаємодія їх економік на різних рівнях та в різних формах. Унаслідок економічної інтеграції країни створюють міжнародні економічні об’єднання. Зазвичай країни тісно співпрацюють зі своїми безпосередніми сусідами. Так утворюються регіональні об’єднання (мал. 1). Прикладами таких регіональних об’єднань країн є Європейський Союз, Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), економічний союз держав у Південній Америці (МЕРКОСУР) тощо. Створення таких об’єднань дає змогу країнам-учасницям більш успішно конкурувати з іншими країнами та регіонами світу.

 

2. Глобалізація.

Глобалізація (від франц. global — планетарний, всеосяжний) — складний процес, що охоплює всі сторони людського розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного світового господарського простору. Із часом об’єктом глобалізації стає не лише економіка, а й інші види життєдіяльності людини.

Важливими умовами глобалізації є розвиток транспорту й зв’язку. Протягом XX ст. швидкість пересування, зв’язку та обробки інформації зросла більше ніж у 100 разів. Розвиток інформаційних технологій дає змогу майже миттєво встановлювати контакти між різними куточками Землі. Процес використання інформаційно-комунікаційних технологій та інформації з метою покращення та прискорення економічного, політичного, соціального та культурного розвитку називають інформатизацією.

На відміну від міжнародної інтеграції, яка має регіональний характер і об’єднує певні регіони світу, глобалізація охоплює практично всі країни світу, які прагнуть взаємодії, і передбачає тісну взаємозалежність між ними. Позитивними наслідками глобалізації є:

зростання економічної відкритості країн;

прискорення темпів зростання життєвого рівня більшої частини населення країн, що розвиваються, збільшення тривалості життя, підвищення рівня освіти;

поширення досягнень науково-технічного прогресу, культурних цінностей та інших благ цивілізації.

Однак не слід забувати, що до глобалізації залучені національні господарства різного рівня економічного розвитку.

Серед негативних наслідків глобалізації найбільш значними є такі:

економічна залежність країн, яка спричиняє перенесення кризових ситуацій з однієї країни до інших;

поглиблення розколу світового співтовариства на «золотий мільярд» і решту (тобто лідерів та аутсайдерів);

можливість втрати самобутньої культури народів;

посилення і наростання масштабів екологічних проблем.

Головне

Сучасними тенденціями розвитку світового господарства є інтернаціоналізація виробництва, міжнародна економічна інтеграція, інформатизація, глобалізація.

Головними особливостями, яких набуває сучасне світове господарство в умовах глобалізації, є зростання взаємозалежності економік різних країн, поглиблення інтеграційних процесів, зменшення ролі державних кордонів.

Сучасне світове господарство хоча і є єдиною системою, дуже неоднорідне. Воно складається з різних за рівнем розвитку національних господарств. Залежно від залучення до світових економічних процесів країни умовно поділяють на «центр», «периферію» та «напівпериферію».

Процеси глобалізації можуть мати позитивні наслідки й водночас створювати ризики для національних господарств.

 

3. Транснаціональні корпорації та їхні особливості.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — великі промислові компанії, які мають виробничі підрозділи в багатьох країнах світу. Іншими словами, ТНК — це сукупність підприємств (дочірніх фірм), розташованих у різних країнах світу й підпорядкованих материнській компанії. На відміну від звичайних великих підприємств, ТНК переміщують за кордон не товар, а сам процес виробництва, поєднуючи його із закордонною робочою силою.

Провідну роль у світовому господарстві відіграють ТНК, які розташовані в США, Китаї, Японії, Німеччині, Франції, Великій Британії, Південній Кореї, Швейцарії, Нідерландах, Канаді.

Найбільші ТНК спеціалізуються на нафтовидобутку та нафтопереробці, виробництві електроніки та електротехніки, автомобілів, хімічних та фармацевтичних виробах, продуктах харчування.

 

 

Таким чином, ТНК виконують у світовому господарстві ряд важливих позитивних функцій:

сприяння розвитку науково-технічного прогресу;

залучення приймаючих країн до загальносвітових господарських відносин;

створення нових видів продукції та робочих місць;

стимулювання розвитку світового господарства.

Водночас діяльність ТНК може мати й негативні наслідки. Економічна потужність ТНК перетворює їх на провідних «гравців», які можуть диктувати свої умови навіть національним господарствам. Деякі корпорації створюють екологічно небезпечні підприємства на «периферії», користуючись більш лояльним законодавством цих країн.

Не менш важливим є створення й розвиток власних транснаціональних корпорацій. До найбільших українських ТНК відносять компанію «УкрАВТО» (виробляє автомобілі та комплектуючі до них, а також здійснює сервісне обслуговування), кондитерську корпорацію «Рошен», будівельну корпорацію «Граніт» тощо.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота зі схемою (с. 31, §7).

Розглянути схему. Визначити, які сектори в які часи мали найбільшу вагу; чому відбувалися зміни, у які періоди. Які галузі господарства приносять найбільші доходи в наш час?

Назвати й показати на карті держави, у яких третинний сектор займає найбільшу частку у виробництві.

 

VІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Евристична бесіда.

1) Визначити, які чинники найбільше впливали на розвиток господарства в минулому.

2) Як змінилася роль сировинного чинни- ка сьогодні?

3) Назвати держави, які в минулому розвивали власну економіку за рахунок сировинних чинників.

4) Які держави, не маючи сировини, ство- рили високорозвинені галузі господарства та економіку в цілому?

5) Які чинники, 12 на вашу думку, відіграватимуть найбільше значення в найближчій та віддаленій перспективі?

 

VІІ. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Прийом «Власна думка»

Чого ви очікуєте від вивчення теми?

 

VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Підручник, опрацювати § _________
2.               Проаналізувати карти атласу, які відображають зайнятість в основних секторах господарства. Зробити висновки щодо відмінностей структури зайнятості у двох різних регіонах або країнах світу.