Урок з літературного читання. На тему: "Зірка Мензатюк. Каша".

Варварівський НВК
Карлівського району Полтавської області

Підготувала

вчитель початкових класів

Філонець К.Л.
 

Варварівка 2019

Тема: Зірка Мензатюк «Каша».

Мета: ознайомити із біографією Зірки Мензатюк, та її казкою «Каша»; на основі твору показати, що не все підвладне фізичній силі; сприяти формуванню образного мислення і розвитку мовлення учнів, збагачувати словниковий запас учнів, активізувати фантазію, вчити дітей оцінювати вчинки і поведінку людей; виховувати дружні стосунки між дітьми, почуття доброти, любові та поваги до рідних, друзів.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручники, зошити, ручки, телевізор, дошка, кольорові смужки-фігурки, малюнки, кульки із завданнями, іграшкові м’ячики, сигнальні картки, ватман зі намальованими  східцями.

Хід уроку

І. Організаційний момент:

І. Привітання, емоційне налаштування: (на слайді)

1. Привітання:
Станьте, дітки, всі рівненько.
Усміхніться всі гарненько.
Усміхніться ви до мене
Усміхніться і до себе!
Привітайтесь до гостей: «Добрий день!»
Хай у всіх нас гарно розпочнеться день.
2. Емоційне налаштування:
2.1. Опрацювання написаного на слайді (читаємо):
Урок наш буде :                                 Ми будемо:

• Цікавим                                      уважні
• Навчальним                              старанні
• Трохи казковим                         активні
• Організованим                          кмітливі

               2.2.Психоформула:
(діти, сидячи за партами промовляють такі рядки:
Тепло своїх долоньок я друзям віддаю,
Урок новий, цікавий я з радістю почну).

2. Перевірка наявності необхідного на урок (на слайді).

ІІ. Однохвилинне читання:

Учні читають 1хв незнайомий текст «Пташиним базаром», перед читанням отримують завдання (завдання записане на слайді); після читання – дають відповідь на питання.

ІІІ. Вправи на розчитування:
Фонетична розминка за методикою ейдетики пригадування віршика

 Помирились сонце з хмарою,

І тепер танцюють парою.

Ллється дощ, і сонце світить,

Усміхаються їм діти.

Райдуга місток зробила —

Сонце з Хмарою здружила.

Хай з них приклад беруть діти.

Треба дітям всім дружити.

ІV.  Перевірка домашнього завдання:
Гра «Я на сцені»:
учні по черзі виходять до дошки, розповідають вірші.

VІ. Актуалізація опорних знань:
(по класу розкидані листочки із завданнями, кожному учневі по одному листочку; діти за 10сек відшукують завдання на аркушах та займають свої місця у класі; потім з допомогою гри «У колі» відповідають на питання, що розміщені у кожного на аркушах).
- Які види літературних творів ви знаєте?
- Яка особливість віршів?
- Чим особливі п’єси?
- Що спільного між оповіданням та казкою?
-Чим казка відрізняється від оповідання?

V. Оголошення теми уроку:
-Діти, погляньте на дошку. Давайте відгадаємо кросворд та дізнаємось, про що буде йти мова на уроці.
(Відгадуємо загадки, відгадки записую у заздалегідь підготовлені графи.

Морква, біб і цибулина, бурячок і капустина, ще й картопля — шусть у горщик. Ну й смачний ми зварим … (борщик).

Довго з тіста їх ліпили, у окропі поварили. Потім дружно ласували, ще й сметанки додавали.  (Вареники)

І пухкенькі, і смачні. із пшениченьки вони. Зі здобного тіста, Просяться, щоб з’їсти.  (Пампушки).

Насушили ми шипшини, Липи цвіт, суниць, малини. Розігріли самовар, Пити будемо …  (узвар).)

- Діти, яке слово утворилось? (Каша). Так, дійсно, ми сьогодні знайомимося із казкою «Каша» та її авторкою  Зіркою Мензатюк.

VІІ. Робота над темою:

1.Ознайомлення із біографією Зірки Мензатюк:
* Проблемне завдання. Гра « Дізнайся сам»
(на слайдах картинки, за серією картинок самі роблять припущення про те, хто це та встановлюють факти із життя)
* Ознайомлення із біографією Зірки Мензатюк:
розповідь вчителя із елементами бесіди.

2.. Словникова робота:

Працюємо із двома стовпчиками слів:
перший стовпчик – слова, які можуть бути складними для читання;
другий стовпчик слів – які можуть бути незрозумілими при читанні.
(слова, які можуть бути незрозумілі для читання виводяться на слайд з поясненням(після того, як учні зроблять припущення про значення цих слів)).

3.   Первинне сприймання казки учнями:
Читання казки вчителем
(перед читанням учні отримують завдання: на парті смужки різних кольорів, після читання учні мають колективно, самостійно добираючи кольори створіть емоційний фон казки, пояснюємо).
                                    ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА(танцювальна)
4. Робота над казкою. Повторне читання казки учнями:
- Діти, читати ми маємо уважно, бо вас чекають дуже цікаві завдання, які ми разом зачитаємо зі слайдів (читаємо казку «ланцюжком» та відповідаємо на питання, що на слайді).
* читання казки учнями гра «Випадковий читач»
( на парті у кожного є іграшка – м’ячик, один з учнів(за командо вчителя) починає читати, далі той, хто перший за сигналізує з допомогою іграшки – продовжує);
* Гра «Я – вчитель»
кожен, по черзі, йде до дошки, дістає завдання із кульки і  задає класу, (відповіді учні дають з допомогою мікрофона).
5. Гра «Найуважніший»
на слайд виводиться початок рядка, який мають знайти учні, той, хто перший знаходить – сигналізує зеленою карткою, всі решта уважно слухають, якщо згодні – піднімають зелену картку, якщо не згодні – червону – корегують відповідь однокласника(однокласниці).

6. Робота у зошитах:
Виконання тестових завдань з метою перевірки розуміння опрацьованого тексту. Взаємоперевірка.

VІІІ. Підсумок уроку:
1. Метод «Прес» (на слайді).
2. Домашнє завдання:
намалювати малюнок до казки, переказати  той фрагмент казки, до якого намальовано малюнок.
3. Оцінювання учнів:
словесне оцінювання роботи класу на уроці загалом, вербальне оцінювання учнів за шкалою «Східці» (високий, достатній, середній, низький рівні), виставлення оцінок учням без їх обговорення.

 Зірка Мензатюк

КАША

(казка)

Пройшов дощ, пісок вологий, то дівчатка пекли торти: один з ромашками, другий з нагідка́ми, третій, найкращий, з трояндовими пелюстками. Івась допомагав, квіточки збирав. Коли раптом, мов шуря-буря, не знати звідки з’явився змій. Був він трошки дурний, але ж зовні того не видно.
— Ану, хто буде зі мною битися? — заревів він.
Діти розбіглися, як миші. Тільки Івась лишився, бо дуже злякався. Так злякався, що його ніжки мов приросли до землі.
— Хто ти такий? Як тебе звуть? — ревнув до нього змій.
— І... Івась... — ледве пролепетав хлопчик.
— Іван? Та ще, може, й Побиван? — зрадів змій. — Тебе мені й треба. Гайда битися!
Івась з переляку тільки очками кліпав. Тоді Олеся, побачивши його скруту, вискочила з-за куща, за яким сховалася від змія, і заступила Івася. «Чи цей змій, бува, не дурний, що хоче битися з меншим за себе?» — подумала вона. А вголос сказала:
— Не бийся з ним, змію, бо він ще мало каші з’їв!
— Га? Мало з’їв? — гарикнув змій. — То принеси йому ще. 
Хай він з’їсть, а я почекаю.
А сам міркує: «Подумаєш, якась там каша! Я жар, вогонь їм, я все одно дужчий!»
Олеся винесла з хати миску пшоняної каші і подала Івасеві. Хлопчик їсть, а змій сидить та до каші придивляється.
— Що ти їси, таке гарне та жовте? Часом не золото? — запитався він.
— А золото, золото! — відповіла Олеся, бо зрозуміла, що змій пришелепуватий. — Наша каша золота! На вогні варилася, на жару вмлівала, ще й масла в ній ціла грудка, бо маслом каші не зіпсуєш!
Тут уже змій серйозно задумався. Золото, знав він, дороге! Навіть за жар дорожче. Мабуть, від нього прибува більше сили! «Пожую-но і я золотця», — вирішив змій. Полетів до себе в печеру, де в черепочку, у темному куточку тримав захований скарб. Вийняв золотий дукат, гризнув його та й зуба зламав. «Ти диви, яке тверде, — здивувався він. — Треба його цілим ковтнути». Ковтнув, та й мало що не вдавився!
— От біда! Не можу я золото їсти! — вражено похитав головою змій. — Не буду з тим хлопцем битися. Хоч він і малий, але краще не треба. Не полечу в його село.
З досади влігся в печері і захропів, аж стіни задрижали. 
Діти здивувалися, а ще більше зраділи, що змій не вернувся.
— Хай і не прилітає! — сказала Олеся. — Івась тим часом виросте. А вирісши, всипле змієві березової каші1! Отоді він знатиме, як бійки затівати!

*1  Всипати березової каші — покарати.

Зірка Мензатюк народилася 21 жовтня 1954 року в селі Мамаївцях Кіцманського району Чернівецької області, Україна. Писати почала, коли вчилася у другому класі. Це сталося так: одного разу вчителька задала написати вдома переказ "Ліс восени". Почавши з переказу, Зірка написала про лисячу нору, яку бачила в лісі, про білочку, що збирала ліщинові горіхи, а далі й про те, яким ліс стане взимку, коли його засипле сніг. Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п'ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану "Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну", а в наступні дні — чимало віршиків. Однокласники чомусь не повірили, що дівчинка пише вірші сама, і стали говорити, що все те написав її прадід Олекса та й закопав, а вона викопала і видає за свої.

Закінчивши школу, Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Вступ, насправді, виявився нелегким, але їй допомогли численні публікації творів у газетах, здобуте перше місце на обласній олімпіаді з української мови і літератури та ще рекомендація Спілки письменників, яку вона дістала як авторка-початківець.

Закінчивши у 1977 р. університет з червоним дипломом, вона працювала кореспондентом газети "Радянська Україна". Робота була цікавою і відповідальною, проте скоро письменниця стала відчувати, що пише не про те, не так, як хоче, тому відмовилася від кар'єри, залишила газету і присвятила себе творчості для дітей.

З 1995 р. Зірка Мензатюк — член Національної Спілки письменників України; з 1997 р. веде в дитячому журналі "Соняшник" рубрики "Храми України", "Фортеці України", "Щоб любити", "Щоденник мандрівника"; з 2004 р. — автор рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів "АБЦ" Національного радіо.

Казки письменниці почали друкувати в журналах "Барвінок", "Соняшник", "Малятко", у закордонному журналі "Веселка", який виходив у США і Словаччині.

У 1990 році видавництво "Веселка" випустило її першу книжку казок "Тисяча парасольок". Невдовзі в тому ж видавництві вийшла друга книжка "Арніка" (1993) — казка про найчарівніше зілля Карпат. У видавництві "Лелека" побачила світ книжка "Мільйон мільйонів сестричок" (1999).

У 2002 р. як спеціальний випуск журналу "Соняшник" вийшла друком книга про найвідоміші церкви та монастирі України, адресована дітям, "Наші церкви: історія, дива, легенди", де у цікавій, доступній формі письменниця оповідає про різні стилі церковної архітектури, будову іконостаса, про чудові ікони України, найвизначніших українських святих, вміщує легенди і перекази, багато з яких на той час публікувалися вперше.

Не могла письменниця не написати і казок про Київ — нашу столицю — казкове місто, про яке складали казки ще за княжих часів. Всі ми їх знаємо: казку про киянина з Подолу Кирила Кожум'яку, про чарівницю Добраду та ін. І от у 2006 р. "Видавництво Старого Лева" надрукувало книгу під назвою "Київські казки". Цього ж року у видавництві побачили світ ще два видання письменниці — "Таємниця козацької шаблі" і "Казочки-куцохвостики", яке здобуло титул "Книжка року-2006" у номінації "Дитяче свято" і 3-тю премію київського ярмарку "Книжковий світ-2006" у номінації "Краща дитяча книга".

У 2007 р. у видавництві "Букрек" вийшла книга "Катрусині скарби", в якій письменниця знайомить юного читача з традиційним народним мистецтвом України. Цього ж року у видавництві "Грані-Т" побачила світ збірка казкових історій "Як до жабок говорити" про пригоди хлопчика-мрійника Іванка, якого називали чарівним не за те, що він умів робити чудеса всілякі, а тому, що вірив у них. Разом з ним можна навчитися говорити до жабок, равликів, ластівок та інших істот, зрозуміти, чому долиною цвіте бузьків вогонь, ведмежа цибуля та заяча конюшина.

У своїх казках Зірка пише про вічні цінності українського народу. У 2008 р. у видавництві "Школа" побачила світ її книжка "Макове князювання", в яку включено казки про наші свята, адже саме в них приховано багато казкового, чарівного! От хоча б перетворення звичайного яєчка в красуню-писанку, що несе на собі чарівні знаки. Про неї письменниця розповіла в казці "Писанка". Або звичай справляти на Великдень обновки, про який нам нагадує вірш Тараса Шевченка "На Великдень, на соломі". Чому їх справляли? Що вони значили? Про це — казка "Молоданчик". А хіба не варті казок свято Івана Купала, коли зілля набирається найбільшої сили, або повна краси й поезії Зелена неділя, в якій можна віднайти загублену гармонію життя, і Різдво, і Спаса та Маковія, і чимало інших свят. Вони прикрашали її дитинство, без них життя втратило б свої найяскравіші барви, тому бережімо їх!