Види декоративно-ужиткового мистецтва. Використання біоформ у створенні виробів.

Клас: 6                                                    Дата: «____»___________20___ року

Тема: Види декоративно-ужиткового мистецтва.

 Використання біоформ у створенні виробів.

 Мета: навчальна ознайомити з видами декоративно-ужиткового мистецтва, короткою історією про технології і техніки декоративно-ужиткового мистецтва, ознайомити учнів з важливістю та необхідністю використовувати біоформи у створенні екологічних та оригінальних виробів; розкрити можливості використання природних елементів у дизайні та виробництві;

 розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва, аналізувати зображення, що використовуються у творах українського декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відповідальність, самодисципліну та повагу до спільного простору, мистецьких здібностей, креативного мислення, творчого потенціалу; слідкувати за дотриманням правил внутрішнього розпорядку під час проведення уроків з Технологій;

формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

створити умови для того, щоб виховувати зацікавленість творами декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва, культурної спадщини українського народу.

Очікуванні результати:

•    пояснюють, що таке вироби-аналоги та розрізняють їх;
•    розуміють важливість та необхідність використання біоформи у створенні екологічних та оригінальних виробів;
•    називають можливості використання природних елементів у дизайні та виробництві;
•    дотримуються правил внутрішнього розпорядку під час проведення уроків з Технологій.

Обладнання:  підручник, відео, ноутбук.

Тип уроку. комбінований

Хід уроку

          І . Організаційно- підготовчий етап.

         ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Актуалізація опорних знань

У кожного із нас є дуже багато дрібничок, які часто просто безладно валяються в шухляді створюючи безлад. Допомогти впоратися з безладом може якась коробочка чи торбинка.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Дівчатам доволі часто нема куди покласти свою колекцію заколок та резинок, тому ідеальним варіантом буде -  торбинка, яка з легкістю впорається з даним завданням. Також така торбинка буде чудовою ємністю чи упаковкою для подарунка іншим.

V. Повідомлення теми і плану уроку

Темою нашого заняття буде: «Торбинка для дрібничок». Вибір та обґрунтування теми проекту (виду торбинки). Планування роботи з виконання проекту. Проектування торбинки методом біоформ. Графічне зображення. Відкрийте ваші робочі зошити та запишіть сьогоднішнє число, тему нашого заняття . Тема заняття записана на дошці.

        VI. Вивчення нового матеріалу.

1.     Види декоративно-прикладного мистецтва
2.     Історія виникнення сумки (торбинки)
3.     Поняття про біоформу
4.     Практична робота Тема: Створення  моделей-аналогів  для оздоблення торбинки.

1.     Поняття про декоративно-ужиткове мистецтво. Історія технік та технологій декоративно-прикладного мистецтва.

http://libgonchar.org/images/stories/dekor-ilovepdf-compressed.pdf

Декоративно-прикладне мистецтво - предметно-духовний світ людини - включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні види - кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння - виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу.

Ткацтво - один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво - це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.

Килимарство відоме з прадавніх часів і має свою історію. Воно було поширене і в країнах Сходу, і в Стародавньому Римі, і в Київській Русі.

Килими - це унікальні твори, в яких виявлені висока культура технічного виконання, орнаментальне, композиційне, колористичне багатство. Килим ткали з овечої вовни.

Килимарство - це виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Важливе значення мають добір і якість сировини (волокон), відповідна підготовка пряжі, прядіння ниток, їх фарбування, техніка ткання, принципи орнаментально-композиційного розв'язання і кінцева обробка виробів: зарублення, в'язання тороків, вирівнювання, вичісування.

Вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотиповістю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.

В'язання - популярний вид українського домашнього заняття, який полягає в виготовленні суцільного полотна або окремих виробів переплітанням нитки у вигляді петель.

Мереживо - один із популярних видів народного декоративного мистецтва; ажурні. Сітчасті, декоративні вироби з лляних, шовкових, бавовняних, металевих та інших ниток. Мереживо виготовляється для оздоблення одягу, прикрашення тканин інтер'єрного призначення.

Вибійка, розпис (вибиванка, набіка, друкованиця, мальованка, димка, синильниця) - це тканини з візерунками, нанесеними за допомогою різьблених дощок (форм, печатко, стемпів); декорування тканин, коли орнамент утворюється не в процесі ткання, а наноситься на готову тканину, друкується. Дослідники вибійники часто називають її народною графікою. Відмінність назв обґрунтовується різними техніками вибивання узорів, періодами виготовлення та побутування в окремих регіонах України.

Художня обробка шкіри - цей вид декоративно-прикладного мистецтва з специфічними прийомами формоутворення й оздобленням утворює чимало естетично-досконалих побутових речей: взуття, одягу і т.д. Основним матеріалом є натуральна шкіра, а з ХХ ст. - штучна.

Історія народної кераміки. Засвоєння людиною глини - першого пластичного і порівняно твердого матеріалу для виготовлення посуду та магічно-ритуальних фігурок - припадає на епоху палеоліту. На території України найдавніші археологічні матеріали (епоха неоліту) засвідчують поширення випаленого керамічного посуду двох стельових відмін.

Художнє плетіння - це вид декоративно-прикладного мистецтва, що означає процес виготовлення творів, виробів з природних рослинних матеріалів. Плетені вироби відомі з епохи, де їх виплітали як місткості для зберігання зерна.

Суцільне плетіння - це переплетення навхрест вертикальних каркасних плотів з горизонтальними стрічками. Візерунчасте плетіння відзначається привабливістю поверхніх виробів. Ажурне плетіння оригінальне за структурою та фактурою поверхні.

Писанкарство. Розпис писанок має стародавнє язичницьке коріння, характеризується вишуканими символічними орнаментальними мотивами, геометричними, рослинними, антропоморфними, які чітко підпорядковуються сферичній формі яйця.

Витинанка. Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з'являються в середині ХІХ ст. Орнамент традиційних витинанок - це геометричний і рослинний, трапляються також антропоморфний та зооморфічні фігурки

Види декоративно-прикладного мистецтва. Класифікація галузей декоративно-прикладного мистецтв за призначенням пред­мета, матеріалом та технікою виконання.

2.     Історія виникнення сумки (торбинки)

Сумка – один з найважливіших аксесуарів людини. Можна сказати, що сумка – обличчя людини, за якою можна припустити, скільки людині років, який її соціальний статус, а також її особистий смак і якості. Історія сумок почалася кілька століть назад і динамічно розвивалася кожне сторіччя.

Початок історії сумок поклала шкіряна кишеня-мішок невеликих розмірів, яка пришивалася до одягу. Починаючи з 15 століття, у побуті з'явилися маленькі мішечки для монет і дрібних предметів. Такі торбинки при ходьбі дзвеніли, їх носили на поясі як чоловіки, так і жінки. Трохи пізніше у жінок були цілі колекції таких шкіряних мішечків різних розмірів.

У 16 столітті жінки стали пришивати мішечки до спідниць зі споду. У другій половині 17 століття в чоловічу моду увійшли штани з кишенями, і в будь-яких торбинках у чоловіків вже не було необхідності. Гроші вони стали зберігати в гаманцях, які клали в кишеню. І надалі історія розвивалася в основному в напрямку жіночих сумок.

У 18 столітті в історії сумок з'явилися дамські сумочки з матерії або мережива, які називалися «помпадур» (на честь фаворитки французького короля Людовіка XV маркізи де Помпадур). Багаті дами змагалися між собою у найвишуканіших сумочках. Цього ж часу у жіночих спідницях з'явилися потайні кишені, які вшивають в бічні шви. У таких кишенях, також як і у чоловічих, можна було зберігати золоті та срібні монети, а також невеликі предмети.

У першій половині 19 століття історія жіночих сумок змінилася радикальним чином: жінки перестали ховати їх під спідницями і зберігати речі в кишенях, навпаки, намагалися показати оточуючим свої багато прикрашені бісером і стеклярусом вишиті, плетені, в'язані ридикюлі (сумочки-кисети). Такі ридикюлі виготовлялися з різноманітних тканин різного кольору. Хитромудрість і строкатість кисета-сумочки з довгими шовковими ручками залежала, головним чином, від спроможності дам.

На початку 20 століття в жіночу моду увійшли вузькі довгі спідниці з перехопленням нижче колін – тут для кишень просто не знайшлося місця. І таким чином розміри сумок стали збільшуватися з великою швидкістю. Жінки і дівчата стали купувати сумки великих і середніх розмірів на довгому ремінці або ремінці-ланцюжку. І згодом в історії сумок з'явилися сумки, які найбільше схожі на сумки нашого часу.

3.     Поняття про біоформу

Під час створення різних побутових предметів, будівництва та оформлення житла людина завжди зверталася по допомогу до природи. Ідея застосування знань про живу природу для вирішення інженерних завдань належить видатному художнику, вченому й винахіднику Леонардо да Вінчі, який намагався побудувати літальний апарат з крилами, як у птахів, — орнітоптер (мал. 129).

Людина завжди спостерігала, як влаштовують своє житло птахи і звірі, й ці знання застосовувала, будуючи власне житло. Для створення літальних апаратів люди запозичили форму птаха, будову його крила, а для плавальних засобів — форму тулуба, плавця і хвоста риби. Багато промислових виробів, споруд нагадують форму мушлі, яйця, шишки, кукурудзяного качана, гриба тощо.

Біоформа — це форма тіл живої природи, що застосовується при конструюванні виробів у техніці, архітектурі й дизайні.

Форма посуду, меблів, одягу, іграшок, елементів житла часто нагадує нам природні форми (мал. 130).

В оздобленні речей, що оточують людину, ми часто знаходимо зображення рослин, тварин, птахів, комах тощо (мал. 131).

Використання біоформ у різних галузях

Біоформи використовують у різних галузях. У легкій промисловості часто застосовують природні форми, кольори, фактуру під час створення одягу. Це спідниця «тюльпан», брюки «банани», рукав «летюча миша», малюнок тканини «курячі лапки», леопардовий тощо (мал. 132).

Біоформи часто використовують в архітектурі та будівництві. Так, хмарочос у Лондоні має форму огірка, а будівля в індійському місті Мумбаї — форму яйця (мал. 133).

Архітектура— наука і мистецтво проектування, спорудження та художнього оформлення будівель.

Біонічні форми, природні стилізації можуть бути застосовані в побуті як до всього інтер’єру, так і до окремих предметів. Використовують у дизайні будь-які рослинні та тваринні мотиви: листя, трави, квітів, плодів, тварин, риб — тут фантазія художників невичерпна, як невичерпний світ флори та фауни.

Інтер’єр (з фр. intérieur — внутрішній) — оздоблена внутрішня частина будинку.

Людина, яка розробляє нові об’єкти, повинна бачити й розуміти логіку природних форм, аналізувати їх, виділяти найсуттєвіше і потім створювати на цій основі нові вироби

VІІ.  Практична робота

Тема: Створення  моделей-аналогів  для оздоблення торбинки.

Вступний інструктаж

На сьогоднішньому занятті ви маєте розробити організаційно-підготовчий та конструкторський етап творчого проекту. А також визначитися з типом та моделлю вашої торбинки. Розробити візерунок для оздоблення торбинки та визначитися з технікою його виконання.

Перед тим як починати виконувати практичну роботу давайте пригадаємо санітарно-гігієнічні норми та правила безпечної праці в кабінеті трудового навчання. Не викрикуєте, а піднімаєте руку.

1.          В кабінеті слід бути одягненим в…
2.          Волося слід…
3.          Перевірити готовність до роботи…
4.          Правила безпечного поводження з ножицями.
5.          Правила безпечного поводження з голкою.

 Оцінка буде ставитися за правильність та акуратність виконаної роботи. Ви маєте оформити два етапи проекту  Хто не зрозумів завдання на практичну роботу?

Поточний інструктаж

Слідкую за виконанням роботи. При наявності типових помилок зупиняю роботу і пояснюю незрозуміле ще раз. Допомагаю при виконанні роботи.

Заключний інструктаж. Оцінюю та перевіряю роботи дітей. Виставляю оцінки за практичну роботу мотивуючи їх.

ІУ.Закріплення нового матеріалу:

Вправа «Мікрофон»: «Незакінчене речення»

Учні отримують пелюстки квітки, на якій записані незакінчені речення. Щоб квітка розквітла та стала красивою, необхідно підійти до мікрофона, вірно відповісти на запитання і помістити свою пелюстку на квітці.

1.    ДЕКОРАТИВНО  —УЖИТКОВЕ  МИСТЕЦТВО-це...

2.     Види декоративно-ужиткового мистецтва….

3.    Ткацтво- це…

 4.   Ткацтво- це...

5.    Вишивка-це…

6.    В’язання- це…

7.    Мережка- це…

8     Вибійка-це…

9    Художня обробка шкіри….

10  Художнє плетіння…

11   Витинанка….

12   Писанкарство…

13   Кераміка…

14   Лозоплетіння…

15   Гравірування….

16   Кування…

Робота в групах.       1 група Розвиток ковальства.

                                   2 група  Кролевецькі рушники.

Демонстрація навчальної презентації.

VІІІ. Підсумок уроку(Рефлексія)

1.     Що ми сьогодні вивчили?
2.     Що вам найбільше запам’яталося та було цікаве?
3.     Чи сподобався вам сьогоднішній урок?

Отже сьогодні ми з вами завершили проектування  майбутньої торбинки.

Виставлення і мотивація оцінок учнів.

 ІХ. Домашнє завдання

Взяти на наступний урок необхідні матеріали для виготовлення торбинки для дрібничок.

Література

1Відео https://www.youtube.com/watch?v=ZgAQzIUY8rk

2https://naurok.com.ua/materiali-do-urokiv-za-navchalnim-modulem-tehniki-dekorativno-uzhitkovogo-mistectva-118270.html

  3 http://libgonchar.org/images/stories/dekor-ilovepdf-compressed.pdf