До авторського курсу з астрономії "Шлях до зірок" 3-4 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

К З «Дніпрорудненська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів»

 

 

 

 

 

ДО АВТОРСЬКОГО КУРСУ З АСТОРОНОМІЇ

«ШЛЯХ ДО ЗІРОК»

(ДЛЯ УЧНІВ 3-4 КЛАСІВ)

БЕДАШКО Н. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АСТРОНОМІЯ

Astronomy compels the soul to look upwards and leads us from this world to another.
 (Астрономия заставляет душу смотреть вверх и ведет нас из этого мира в другой.)

 

 

Астрономія — наука про Всесвіт. Вона  вивчає будову, походження та розвиток небесних тіл і їхніх систем. З слово «астрономія» походить від грецьких αστρον — зірка і νομος — закон. Наука астрономія – одна із найдавніших, виникла вона внаслідок потреби відліку часу, передбачення явищ, тощо. В найдавніших письмових джерелах говориться про перші розрахункові схеми для передбачення часу сходу і заходу найяскравіших небесних тіл, методи ведення календаря  та відліку часу.

Астрономи досліджують зірки, планети і їх супутники, комети і метеоритні тіла, туманності, зоряні системи і речовину, що заповнює простір між зірками і планетами, в якому б стані вона не знаходилась. Дані про будову і розвиток небесних тіл, про їх положення і рух в просторі дозволяють отримати уявлення про будову Всесвіту в цілому.

 

 

 

 

 

 

МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ

Легенда українців про зоряний Віз.

Якось давно трапилася велика посуха. Вода повисихала не лише в

річках та озерах, а й у колодязях. Одна вдова захворіла без води. Тоді дочка,

щоб урятувати матір взяла глечик і пішла шукати воду. Знайшла десь,

набрала та й несе додому. Аж тут назустріч один спраглий чоловік, що помирав без води, а за ним другий, третій ... сьомий. Усіх напоїла дівчина, усіх урятувала, тільки води в глечику залишилося на дні. Сіла дівчина

відпочити. Як ось біжить собака — та й перекинув посудину. Вилетіло звідти

сім великих зірок і одна маленька, поставали вони на небі в пам'ять про щиру

дівчину та врятованих нею душ — сім людських і собачу. Назвали те сузір'я

Віз. А Бог послав на ту країну дощ.

Цефей  і Кассіопея

Один раз красуня Кассіопея, дружина пануючого в  Ефіопії Цефея, похвасталася своєю красою перед міфічними мешканцями моря - нереїдами, що, у свою чергу, спонукувані жіночими ревнощами, поскаржилися на Кассіопею богу моря Посейдону. Посейдон за це напустив на Ефіопію страшне морське чудовисько. Воно стало постійно спустошувати країну. Тоді Цефей, щоб умилостивити Посейдона, віддав на поживу чудовиську свою єдину дочку Андромеду. Її прикували до скелі, де вона чекала своєї долі. Але в цей час на крилатому коні Пегасі над Ефіопією пролітав один із самих популярних героїв древньої Греції безстрашний Персей, що незадовго до цього відрубав голову іншому чудовиську - Горгоні Медузі. Персей, не роздумуючи вплутався в боротьбу з чудовиськом, що зринуло, за Андромедою. Герой здобув перемогу в цій боротьбі лише тому, що направив на морське чудовисько мертвущий погляд відрубаної голови Медузи. Чудовисько скам'яніло, перетворивши в острів, а історія звільненої Андромеди і Персея закінчилася веселим весіллям. Фантазія ж древніх греків увічнила всіх її персонажів у вигадливих фігурах сузір'їв. Цікаво, що одна з легенд про сузір'я Дракона говорить, що це той самий дракон, що ледве не зжер Андромеду.

 

Давньогрецький міф про створення світу

Спочатку існував лише вічний, безмежний, темний Хаос. З Хаосу виникла богиня Земля - Гея.  Далеко ж під Землею  народився похмурий Тартар - жахлива безодня, повна вічної пітьми. З Хаосу, джерела життя, народилася і могутня сила, все оживляюча Любов - Ерос. Почав створюватися світ. Безмежний Хаос породив вічний Морок - Ереб і темну Ніч - Нюкту. А від Ночі і Мороку відбулися вічний Світло - Ефір і радісний світлий День - Гемера. Могутня, благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо – Уран. Матір'ю-Землею народжені Небо, Гори і Море. Уран - Небо - запанував в світі. Він узяв собі в дружини благодатну Землю. Шість синів і шість дочок - могутніх, грізних титанів - було у Урану і Геї. Їх син, титан Океан і богиня Феміда породила на світ всі річки  і морських богинь - океанід. Титан ж Гіпперіон і Тейя дали світові дітей: Сонце - Геліоса, Місяць - Селену і рум'яну Зорю - Еос (Аврора). Від Астрея і Еос відбулися всі зірки  і всі вітри: бурхливий північний вітер Борей, східний Евр, вологий південний Нот і західний ласкавий вітер Зефір, що несе рясні дощем хмари. Крім титанів, породила могутня Земля трьох велетнів -циклопів з одним оком на лобі - і трьох величезних, як гори, п'ятидесятиголових велетнів - сторуких (гекатонхейров), названих так тому, що сто рук у кожного з них. Зненавидів Уран своїх дітей-велетнів, в надра богині Землі уклав він їх в глибокому мороці і не дозволив їм виходити на світ. Страждала мати їх Земля. Викликала вона дітей своїх, титанів, і переконувала їх повстати проти батька Урана. Крон, хитрістю скинув свого батька і відняв у нього владу.  Жах, розбрати, обман, боротьбу і нещастя внесли боги в світ, де запанував на троні свого батька Крон. Зевс виступив проти Крона.  Битва тривала 10 років, але не виявила переможця. Тоді Зевс звільнив з Тартар циклопів і сторуких, які присягнулися у вірності Зевсу. Нарешті титани були переможені і скинуті в безодню. Три брати - Зевс, Посейдон і Аїд - розділили владу між собою. Зевсу дісталося панування на небі, Посейдону - море, Аїду - царство мертвих.

 

 

 

 

ІСТОРІЯ АСТРОНОМІЇ

ПЕРШІ АСТРОЛОГИ

Перші спроби пояснити таємничі небесні явища були зроблені в Давньому Єгипті. Єгипетські жреці склали перші карти зоряного неба, дали назви планетам.

 

 

Піфагор у VI ст. до н. е. висунув ідею що Земля має форму кулі й висить у просторі.

 

 

 

 

Астроном Гіппарх у ІІ ст. до н. е. визначив відстань від землі до Місяця та відкрив явище прецесії осі обертання Землі.

 

 

 Давньогрецький філософ Клавдій Птолемей створив геоцентричну систему світу, у якій земля розміщується у центрі.

 

 

 

 

 

У XVI ст. Миколай Коперник запропонував геліоцентричну систему світу у якій у центрі розташоване сонце, а планети обертаються навколо нього по колових орбітах.

 

 

У 1609 р. італійський фізик Галілео Галілей уперше використав телескоп для спостереження за небесними світилами, відкрив супутники Юпітера та побачив зорі в Молочному  Шляху.

 

 

 

 

 

Сьогодні в космосі літають сотні автоматичних станцій, які досліджують не тільки навколоземний простір, але й вивчають інші планети Сонячної системи.

 

 

 

 

 

 

ВСЕСВІТ І ЙОГО ВІК

Все́світ — весь матеріальний світ, різноманітний за формами, що їх приймає матерія та енергія, включаючи усі галактики, зорі, планети та інші космічні тіла. Всесвіт настільки великий, що його розміри важко уявити. Всесвіт, досліджуваний астрономами.

 

 

Зоряне небо та Сонце здавна привертали увагу людини. Вони були її помічником, оскільки допомагали визначати погоду, зміну пір року, найкращий час для посіву та збирання врожаю, сторони горизонту, допомагали не заблукати на місцевості, знаходити дорогу в безмежних морських просторах.

Тривалий час вважали, що нерухома Земля розташована в центрі Всесвіту, а навколо неї обертаються планети, Сонце, Місяць. Зорі, начебто, розташовані на сфері, яка обмежує Всесвіт. Одним із перших 500 років тому ці уявлення спростував польський учений Микола Коперник. Після тридцяти років тривалих спостережень і завдяки складним математичним розрахункам він довів, що Земля є не центром Всесвіту, а лише однією з планет, що обертаються навколо Сонця. Та минуло ще багато років, перш ніж відкриття М. Коперника набуло визнання.

ЗНАЙОМСТВО З ВЕНЕРОЮ

Сонячна система  (або Со́нцева систе́ма) — планетна система, що включає в себе центральну зірку — Сонце , і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо Сонця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЛЬОТИ ДО МАРСУ

 

 

Майбутнє Марса

 

 

 

ЮПІТЕР         САТУРН

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УРАН   НЕПТУН

МЕРКУРІЙ   ПЛУТОН

Плутон - дев'ята і остання відома планета. Названа на честь римського бога підземного світу - Плутона. Мабуть ця назва як не можна краще підходить самій далекій планеті сонячної системи, до якої майже не доходить сонячне світло. Вона була відкрита в   1930 р. Клайдом Томбо після довгих пошуків. У 1978 р. Джеймс Крісті виявив у неї великий супутник, названий Хароном. Невеликий Плутон покритий льодом і цим відрізняється від кам’яних планет і газових гігантів. Вчені вважають його особливим тілом сонячної системи і називають крижаним планетезималем. В останніх астрономічних дискусіях Плутон перестали вважати повноцінною планетою, і визнали малою 1ланетоїдом, що не заважає астрологам як і включати її у свої розрахунки.

 

ЗЕМЛЯ – БЛАКИТНА КУЛЯ

 

МІСЯЦЬ – СУПУТНИК ЗЕМЛІ

 

 

 

 

Місяць не випромінює власного світла, а світить відбитим сонячним світлом. Одна половина Місяця завжди освітлена Сонцем, друга ж занурена в пітьму. Так само одна половина Землі завжди залита світлом дня,  а на другій панує нічний морок. Коли Місяць рухається навколо Землі,  видно різні частини його півкулі, освітленої Сонцем. Тому здається, що Місяць увесь час змінює свою форму

Від початку космічної ери досліджень в астрономії до Місяця було відправлено понад 60 космічних апаратів. Два з них доставили на Місяць самоходи “ Луноход - 1” та “ Луноход - 2”, а дев'ять були пілотовані американськими астронавтами (з них шість апаратів здійснили м'яку посадку.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Першою людиною, яка 20 липня 1969 року ступила на Місяць був відомий астронавт Нейл Армстронг. Разом з Едвіном Олдріном вони здійснили м'яку посадку у місячному модулі корабля “Аполлон - 11” на західній околиці Моря Спокою, тоді як третій астронавт, Майкл Коллінз, залишався на орбіті Місяця. Відтоді і до грудня 1972 року 12 дослідників США провели на поверхні Місяця загалом 300 годин, встановили там різноманітні наукові прилади, зібрали і доставили на Землю 400 кг зразків місячного ґрунту.

Рухаючись навколо Землі, Місяць може потрапити із сонячного світла в тінь, яку відкидає Землі. Але орбіта Місяця така, що він не при кожному  оберті навколо Землі проходить через земну тінь. Тому Місяць потрапляє в тінь лише до трьох разів на рік. Коли Місяць повністю занурюється в тінь Землі, настає повне місячне затемнення. Коли Місяць лише частково покривається цією тінню, настає часткове місячне затемнення.

Майбутнє Місяця

 

 

 

ЗІРКИ. СУЗІР’Я

Зоря́ — велетенське розжарене, самосвітне небесне тіло, у надрах якого ефективно відбуваються  термоядерні реакції

 Сонце — одна із зір, середня за своїми розмірами та світністю.

Зорі поряд з іншими небесними тілами вивчає наука астрономія.

 

Зорі — найпоширеніші у Всесвіті об'єкти, з них складаються більші структурні утворення — галактики.

Температуру зовнішніх шарів зорі визначають за їх кольором:
червоні зорі мають 2000 – 3000С,
жовті – 6000 -70000 С,
білі – 120000 С,
голубі – 250000 С.

 

 

 

 Сузір’я – одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін вживається для назви групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.
Зорі в сузір'ї рідко мають якийсь зв'язок одна з одною. Насправді вони розташовані в нашій галактиці далеко одна від одної і лише випадково опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з Землі. Цікавий виняток із цього правила становить група зір сузір'я Великої Ведмедиці

Історія сузір'їв дуже цікава. Ще дуже давно спостерігачі неба об'єднали найбільш яскраві й помітні групи зірок у сузір'я і дали їм різні найменування. Це були імена різних міфічних героїв або тварин, персонажів легенд і сказань.
У назвах сузір'їв була відображена епоха Великих географічних відкриттів.

Для того щоб розрізняти на небі всі інші зірки, користуються або буквеними, або числовими позначеннями.
У XVII ст. астрономи для позначення зірок в сузір'ях в порядку зменшення яскравості запровадили літери грецького алфавіту. Найяскравіша зірка в сузір'ї називалася α, наступна за яскравістю — β  

 

МЕТЕОРИ

У міжпланетному просторі рухається величезна кількість космічного пилу. У більшості випадків це залишки зруйнованих комет.

Часом вони вриваються в атмосферу Землі і спалахують, проносячись по небу яскравою світиться рискою: здається, що падає зірка. Ці спалахи на небі називають метеоритами.

Від грецького слова «метеорос» - ширяючий в повітрі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Космічні частинки розжарюються в результаті тертя об атмосферу, спалахують і згорають. Зазвичай це відбувається на висоті 80-100 км. У народі метеори називають «падаючими зірками». Дуже яскраві метеори називають болідами.
Метеоритний дощ – надзвичайно красиве явище природи. Але не всі знають, що явище це є регулярним. Більше того в різну пору року ми спостерігаємо різні метеоритні дощі чи, спричинені різними метеоритними потоками.

КОМЕТИ

Комети — це тіла Сонячної системи,  що рухаються по витягнутих орбітах. При наближенні до Сонця комети утворюють хвіст із газу та пилу, що іноді досягає в довжину мільйонів кілометрів. Назва "Комета" походить від давньогрецького слова "kometes" – довговолосий. Кома і хвіст комети — це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. 

З давніх часів люди спостерігали комети в небі. Тільки раз в 10 років ми можемо побачити комету із Землі неозброєним поглядом. Її вражаючий хвіст спалахує по небу протягом декількох днів або тижнів.
В давнину комети вважалися прокляттям або знаменням, що передує біду. Так в 1910 році, коли Землю зачепив хвіст комети Галлея, деякі підприємці  скористалися ситуацією і продавали людям протигази, таблетки від комети, а також парасолі для захисту від комет.
Свою назву комета отримала від грецького слова «довговолосий», так як люди в Стародавній Греції думали, що комети схожі на зірки з розпущеним волоссям.

 

 

 

 

 

 

 

АСТЕРОЇДИ

Астероїд - невелике планетоподібне небесне тіло Сонячної системи, яке рухається навколо Сонця між орбітами Марса і Юпітера.

На даний момент в Сонячній системі виявлені сотні тисяч астероїдів. 
Більшість відомих на даний момент астероїдів зосереджено в межах поясу астероїдів, що розташований між орбітами Марса і Юпітера.

Перший з відкритих і найбільший астероїд - Церера, єдиний астероїд сферичної форми, його екваторіальний діаметр дорівнює 975 км 
Найбільші астероїди - Веста, Паллада, Гігея, Сільвія, Давида, Камілла, Інтерамнія, Європа та інші. Відомо кілька десятків астероїдів, за розмірами перевершує 100 км.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАЙБУТНЄ АСТРОНОМІЇ

Польоти у космос почалися із запуску першого штучного супутника Землі.

Цей супутник запустили у Радянському Союзі у 1957 році.

Для того, щоб вивести супутник на орбіту Землі, потрібен ракетоносій. Із часом люди навчилися виготовляти такі потужні ракети, що здатні виводити у космос навіть великі космічні кораблі.

 

Російсько-казахстанський космодром «Байконур» розташований у степах Казахстану.

 

 Космодром може бути навіть у морі, як, до прикладу, космодром «Морський старт», зведений на плавучій платформі «Одіссей».

 

 

 

Космічні апарати, призначені для дослідження планет, називаються міжпланетними станціями.  

 

 

 

Для вивчення космічних тіл використовують рухомих роботів. Радянський робот, призначений для експериментів на Місяці, називається «Місяцеходом».

 

Після підкорення космосу людиною почали зводити великі космічні станції. Першу таку станцію побудував Радянський Союз. Це була станція «Мир».

 

 

 

Людей, що літають у космос, у нас називають космонавтами, а в Америці – астронавтами. На борту космічної станції створені всі умови для нормального життя і космонавтів, і астронавтів.

На орбіті  люди та речі втрачають свою вагу, і настає стан невагомості. Якщо предмет не закріпити, він плаватиме у просторі корабля. Космонавти навіть сплять у мішках, зафіксованих на стінах корабля.

 

 

 

Із космічних кораблів і станцій космонавти виходять у відкритий космос у спеціальних скафандрах. Вперше вихід у відкритий космос здійснив радянський космонавт Олексій Леонов.

 

Першим космонавтом був Юрій Олексійович Гагарін із Радянського Союзу. Він полетів у космос 12 квітня 1961 року.

 

Американський астронавт Ніл Армстронг став першою людиною, що ступила на Місяць. Це відбулося у 1969 році. З того часу люди висаджувалися на Місяць ще п'ять разів.

 

 

 

 

Якщо ти добре ростимеш, займатимешся спортом, гарно вчитимешся, то, можливо, полетиш у космос, як Юрій Гагарін, потрапиш на Місяць, як Ніл Армстронг, чи станеш першою людиною, що ступить на Марс.