Фольклорне свято для учнів 10-11 класів

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Полтавський професійний ліцей

 

 

 

 

 

 

Фольклорно – етнографічне свято

«Стояла тополя край

чистого поля…»

 

                                                                                           Підготувала

                                                                                           Вихователь Петтер С.Є.

 

 

 

 

 

 

 

Полтава

2019

Форма проведення: виховний захід (проводиться за допомогою комп’ютера).

 

Обладнання: ноутбук, мультимедійна система, музична апаратура (мікрофон – 2, стойки до мікрофонів – 2, колонки – 2, мікшерський пульт, комутація), концертні костюми.

 

Підготовчий етап:

• організація роботи інтелектуальних груп: група «Калина», група «Верба», група «Дуб», група «Тополя»  (вихователь попередньо повідомляє учасникам тему пошукової роботи та вимоги щодо оформлення матеріалу, призначає спікерів );
• організація пошукової роботи  (використання Інтернет ресурсів);
• проведення репетицій концертних номерів;
• оформлення та прикрашення актового залу учнівського гуртожитку.

 

План заходу

№	Етап проведення виховного заходу	Тривалість, хв	Відповідальний
1.	Презентація групами матеріалів пошукової роботи в рамках проекту «Священні дерева – символи українського народу»	15 хв	Спікери груп: «Калина», «Дуб», «Тополя», «Верба»
2.	Священні дерева – символи у літературі	10 хв	Учасники інтелектуальних груп
3.	Концертний виступ «Танок Мавки»	6 хв	Група «Верба»
4.	Священні дерева – символи в українських та сучасних піснях	10 хв	Учасники інтелектуальних груп
5.	Гра з глядачами «Народ скаже, як зав’яже»	5 хв	Вихователь
6.	Цікаві факти про священні дерева символи	8 хв	Учасники інтелектуальної групи
7.	Народні ігри, обряди та звичаї	8 хв	Вихователь
8.	Заключні слова	2 хв	Вихователь
9.	Пісня «Аист на крыше»	3 - 4 хв	Вихователь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Зал прикрашений вишитими рушниками, по центру малюнок верби, дуба і тополі. Над ними слова: «Священні дерева – символи українського народу». На столах – глечики із листям дуба, гілками тополі і верби; колосівка, коровай. Учні сидять за столами в національному вбранні.

 

Лунає музика «Зелене жито»

Виходять діти

 

Учень 1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 

Учениця 1. Для людей відкрита зала наша світла,

                     Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 

Учениця 2. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щиро,

                     Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 

Вихователь. Шановні гості, діти, дорослі!

                       Вітаємо Вас на нашому святі

 

Звучить неголосно пісня у виконанні Ніни Матвієнко

 

                    На прадавній українській землі жили наші діди, прадіди, тут – коріння українського народу, яке сягає в сиву далечінь віків. У кожного народу є свої святині, свої символи, обереги.

Оберегом нашого свята стане цей Хліб, який  завжди лежав у кожній хаті на столі, символізував гостинність. З цим символом зустрічали гостей, йшли на весілля, благословляли молодих.

              І коли ми говоримо про нашу Україну, то не уявляємо її без священних символів - верби і калини, дуба й тополі…

 

Учень 2. Що таке Україна? За віконцем калина,

                 Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

                 Дужі руки у батька, під тополями хата,

                 Під вербою криниця, золотиста пшениця,

                 Серед лугу лелека і діброва далека.

 

Учениця 3. Ми – українці, а значить, маємо знати свою історію, розвивати культуру, шанувати традиції, любити свій народ.

 

Вихователь. Сьогодні ми вирушимо з вами у калинові гаї, дубові ліси, крокуватиме тополиними алеями, річками і побачимо, що ці дерева – символи незримо присутні в українському фольклорі, звичаях та обрядах, що вони супроводжують усе життя людини – від колиски до останніх днів.

             Сьогоднішнє фольклорно – етнографічне свято «Стояла тополя край чистого поля…»-  це є кінцевий етап проекту «Священні дерева – символи українського народу, який готували чотири інтелектуальні групи учнів:  група «Калина», група «Верба», група «Дуб», група «Тополя». Групи на чолі зі своїми спікерами провели велику пошукову роботу за наступними завданнями: опрацювати інформаційний матеріал, ознайомитися з деревами – символами та розробити презентацію; дослідити дерева –символи в літературі, українській народній пісні, українському фольклорі та  розкрити цікаві факти про дерева – символи.

              А почнемо ми з того, що ознайомимося із нашими деревами – символами.

 

 

Презентація групами матеріалу (доповідь спікерів)

Група «Калина»

            Спікер.  Калина -  дерево українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і зірки. Тому й отримала калина таке ім’я від старослов’янського Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоного кольору то й стали вони символом крові та безсмертного роду. Найбільш шанували в Україні калину. Не було такої хати, коло якої б вона не росла. Дівчата цвітком калини прикрашали коси.                             На всій планеті відомо понад 200 видів калини. Калина росте в лісі, на луках, по берегах річок високими кущами. Зацвітає білими суцвіттями, а ягоди достигають лише пізньої осені.                 

 

         У народі іздавна цінували калину за її цілющі властивості.  З ягід варили кисіль, джеми, варення. Тому і садили калинові кущі біля кожної оселі, а особливо біля криниць, щоб вода була солодка і смачна. Наруга над калиною вкривала людину ганьбою. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнових січових стрільців:

                                

Лунає пісня «Ой у лузі червона калина похилилася»

 

«Не ламай ніколи, друже,

Цвіту і калини, бо вона –

Шматочок серця неньки України»

 

            Висновок: Калина – символ жіночої краси, любові, весілля.

 

Група «Верба»

(Доповідь спікера)

 

Група «Дуб»

(Доповідь спікера)

Спікер. Дуб – У багатьох українських піснях оспівано дуб. Він здавна користується в народі глибокою шаною. Живе дуб дуже довго. Лише на 25 – му році життя з’являються на ньому зелені квіточки, а за ними – й жолуді. У силу входить, як проживе 100 років. Під Чигирином росте дуб Максима Залізняка – йому вже 1 100 років.

           Дуб, оспіваний у народних думах та піснях, є символом молодого козака. У весільних побажаннях дуб виступає символом подружнього життя: «Дарую два дубочки, щоб жили в парі, як голубочки»; « Дарую дуби, що в діброві, щоб були дужі і здорові».

Це – символ незламної сили, могутності, довголіття. У народі кажуть : « Дужий, як дуб!»

 

Група «Тополя»

(Доповідь спікера)

 

Вихователь. Зараз ми дізналися з вами, що ж символізують собою наші священні дерева.

Калина – символ жіночої краси, любові, весілля.

 

Дуб – є символом молодого козака. Це – символ незламної сили, могутності, довголіття. В народі кажуть: «Дужий, як дуб».

 

«Тополя»- символ красивої стрункої дівчини та заручення, символ рідної землі. «А якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі», - відомі слова Василя Симоненка.

 

Верба – Верба в українському фольклорі – поетичний символ дівчини або заміжньої жінки. Похилене вербове гілля символізує смуток чи жаль, нещасливе кохання.  

Вихователь. Про вербу, калину, дуб та тополю поети склали безліч віршів, оспівані й вони в українському фольклорі. Група « Калина» презентує вірш Лесі Українки «Калина». Написала вона його в тяжку хвилину, після похорону свого коханого Сергія Мержинського. Біль поетеси вилився у зворушливі рядки.

 

Лунає музика

 

Читець. Козак умирає, дівчинонька плаче:

«Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче».

«Ой, коли ж ти справді вірная дівчина,

Буде з тебе на могилі хороша калина.

Як ти , моя калинонько, моя жалібненька»…

Ой ще ж над миленьким не зросла й травиця,

Як вже стала калиною мила – жалібниця.

Дивуються люди і малі діти,

Що такої пригодоньки не видали в світі…

Чия то могила в полі при дорозі,

Що над нею калинонька цвіте на морозі?..

Шуміла калина листом зелененьким:

«Ой, що ж се я німа стою над моїм миленьким?»

А хто вріже гілку, заграє в сопілку,

То той собі серце пустить калинову стрілку.

 

Вихователь. Група «Верба» презентує монолог Мавки з драми – феєрії лесі українки «Лісова пісня». Тут поетеса використала волинські легенди про вербу. Коли Лукаш запитує Мавку: «А хто ж твій рід?», та відповідає:

Мені здається часом, що верба,

ота стара, сухенька, то – матуся.

Вона мене на зиму прийняла

і порохном м’якеньким устелила

для мене ложе.

Верба рипіла все: «Засни, засни…»

І снилися мені все білі сни:

на сріблі сяли ясні самоцвіти,

стелилися незнані трави, квіти…

 

         А в кінці твору чарівна Мавка сама стає вербою. І коли ви дивитиметеся на вербу, згадайте, що в ній живе душа доброї, ніжної, поетичної Мавки.

 

Лунає пісня. ВиходитьМавка.

 

Мавка. О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

Чистим, палючим, як добре вино,

Вільними іскрами вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувшися, в рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю, -

стане початком тоді мій кінець.

Будуть приходити люди,

вбогі й багаті, веселі й сумні,

радощі й тугу нестимуть мені,

їм промовляти душа моя буде.

Я обізвуся до них

шелестом тихим вербової гілки,

голосом ніжним тонкої сопілки,

смутними росами з вітів моїх.

Я їм тоді проспіваю

все, що колись ти для мене співав,

ще як напровесні тут вигравав,

мрії збираючи в гаю…

Грай же, коханий, благаю!

 

Вихователь. Група «Дуб» презентує поезію з народної лірики – «Чом дуб не зелений», де дуб асоціюється з молодим парубком.

 

Лунає музика

 

Читець. Чом дуб не зелений?

Бо туча прибила…

Козак невеселий,

Бо лиха година.

«Ой як мені, мати,

Веселому бути?

Любив дівчиноньку,

Та й узяли люди.

Любив дівчиноньку,

Та й узяли люди.

Мені. Молодому,

Пароньки не буде.

 

Вихователь. Група «Тополя» презентує вірш Володимира Івашка «Солдати», у якому полеглі  в боях у роки Другої світової війни солдати порівнюються з тополями.

 

Читець. Мені приводилось, немов в блакиті

Солдати не вернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Стоять, замислившись, тополі,

Бійців нагадують мені –

Отих, полеглих в травах, в полі,

В кривавих січах на війні.

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять –

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

Торкнутись силяться зеніту…

Немов з легенди, мов живі,

Тополі наші всього світу –

Усього людства вартові.

 

Хвилина мовчання

 

Лунає пісню на слова Василя Симоненка «Лебеді материнства»

Вихователь. Кожен народ протягом століть виробив свої первісні знання про календарну структуру у вигляді повір’їв – сукупності вірувань і знань, за якими протягом календарного року жив і діяв той чи інший етнос. У що вірив  народ у зв’язку з нашими священними деревами?

«Коли зробити з калини сопілку, в сім’ї з’явиться продовжувач роду – син».

«Коли посадити два жолуді, у сім’ї народиться син».

«Якщо зрубати тополю, то чекай біди чи розлуки з коханим хлопцем або дівчиною»

«У хату, де є верба, не вдарить блискавка. Верба припиняє дорогу відьмам»

 

Вихователь. Прислів’я і приказки – золоті зерна мудрості народної. «Народ скаже, як зав’яже», - каже народне прислів’я. До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів’я і приказки про наші священні дерева, які підібрали інтелектуальні групи.

 

Лунає музика

Група «Калина». Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте .

Не ламай калини, накличеш морози.

У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.

Який кущ, такай калина, яка мати, така дитина.

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує.

 

Група «Дуб». Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.

Дурний і під дубом змокне.

Зробив з дуба шпичку.

 

Група «Тополя». Щебече, як соловейко на тополі, а кусає, як гадюка у полі.

Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.

На вербі – груші, на осиці – кислиці, на тополі – бараболя.

 

Група «Верба». Прийде тиждень вербовий, бери віз у дорогу дубовий.

Де верба, там вода.

Де срібліє водиця, там здорова водиця.

Дарма, вербо, що груш нема, аби зеленіла.

 

Вихователь. Не обходяться без калини, верби, дуба, тополі українські народні, ліричні пісні.

 

Лунає українська народна пісня «При долині кущ калини»

 

Вихователь. Група «Верба» презентує українську народну пісню в сучасній обробці «Верба край дороги»

Лунає пісня

 

Вихователь. До вашої уваги українська народна пісня «Ой на горі два дубки».

 

Лунає пісня

 

Вихователь. Група «Тополя» презентує авторську пісню.

 

Лунає пісня

 

Вихователь. Кожній групі було дано завдання знайти цікаві факти про їхні символи - дерева. Послухаємо ж їх.

Група «Калина»(презентація та доповідь)

Група «Дуб»

(Доповідь спікера)

Учасник. На острові Хортиця росте дуб, якому вже 800 років. Славна його історія. Паросток проклюнувся на могутнє дерево. Тут лунав козацький голос, коли запорожці писали листа турецькому султанові. Тут збирав військо Богдан Хмельницький. Дуб був свідком руйнування Січі, бачив арешт останнього кошового – Петра Калнишевського.

      Під Чигирином Черкаської обл. на південному схилі Кирилівського Яру на території Холодного Яру, за селищем Будою росте дуб Максима Залізняка – йому 1 100 років. Під його шатром відпочивали Б. Хмельницький, Северин Наливайко, Максим Залізняк, Тарас Шевченко.1972 року дуб отримав статус Державної пам’ятки природи місцевого значення. Це найбільше дерево в Україні та одне з 10 найбільших дерев у Європі.

        На Полтавщині, в селі Мар’янське, є дуб, якому 600 років. Під ним любив відпочивати Шевченко, Тут він написав поеми «Невільний» та «Єритик».

        А в селі Сковородинівка на Харківщині (колишня Пан – Іванівка) є дуб Сковороди.

28 років мандрував селами український філософ, та завжди повертався до свого побратима. Чарівний голос сопілки скликав сюди селян на бесіду з улюбленим учителем. Сковорода в останні дні життя знайшов сили викопати під дубом могилу для себе. Тут його й поховали. Могила й досі знаходиться на території музею –заповідника.

 

Група «Тополя» (Презентація та доповідь)

 

Група «Верба» (Презентація та доповідь)

 

Вихователь. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя, Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних справах. В усіх народах світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. У нашого народу існує повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв,родяться діти, що стають вовкулаками.

          Наша календарно – обрядова пісенність нероздільно пов’язана з калиною. Крім веснянок, калина оспівується в колискових, русальних, петрівчаних піснях, гаївках, колядках, щедрівках.

 

Водіння хороводу – веснянок.

 

Вихователь. Ще стародавні слов’яни влаштовували біля дуба обрядові дійства, приносили жертву богам. У ХІХ столітті на Зелені свята влаштовували «Гральний дуб». У центрі села ставили довгу жердину з прикріпленим зверху колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обковували ровом. Довкола такого дуба відбувались ігри. Цей обряд символізував початок літа.

 

Гра з глядачами. Змагання молодців

 

Вихователь. У першій половині ХІХ ст.. існував обряд «водити тополю», який виконувався на Зелені свята. Обирали дівчину, піднімали їй руки на головою, вішали на них стрічки, водили селом та співали.

 

Народна гра «Водили тополю»

 

Вихователь. Тиждень перед Великоднем називається Вербною неділею. У церкві освячують вербу, промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – Червоне яєчко». Цим нагадують, що після Великодня можна справляти весілля.

 

Народна гра «Пасхальне яєчко»

Вихователь. Дорогі діти, гості! Ми з вами згадали лише найбільш поширенні дерева – символи українського народу. Це наше багатство, гордість, адже саме із народознавства утворюється культура нашого народу.

 

Нехай всміхнеться вам доля журавлина.

Нехай завжди дарує вам червоні ягоди калина.

 

Нехай щаслива буде ця доба,

Хай допоможе вам усім верба.

 

Нехай чарують душу мимоволі

Високі, лагідні й стрункі тополі.

 

І у житті хай кожному з вас люб

Навіки буде мудрий красень – дуб!

 

Лунає пісня