Формування громадянськості у трикутнику взаємин «батьки-вчителі-діти»

Хирна Г.М.,

 вчитель початкових класів

Люботинської гімназії №1

«Формування громадянськості у трикутнику взаємин «батьки-вчителі-діти»

«Національне виховання –це виховання в дусі

своєї рідної мови, на українських переказах,

віруваннях, звичаях історії свого народу,

своїй культурі, фольклорній творчості народу.»

С. Русова

      Ми живемо у неспокійний час-час великих роздумів і сподівань… В умовах, коли Україна, з одного боку перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних, економічних перетворень, а з іншого боку- знаходиться в стані загрози її національної безпеки, національно-патріотичному вихованню належить пріоритетна роль. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття, як базової якості особистості.

За час спілкування у трикутнику взаємин «батьки-вчителі-діти»» я пройшла шлях від  формування цінностей колективу до формування  повноцінної конкурентно -спроможної особистості,   становлення учня як громадянина - патріота.  Сьогодні я маю честь представляти власний досвід роботи з напрямку «Формування громадянськості у трикутнику взаємин «батьки-вчителі-діти». Пропоную свій погляд на проблему, свої шляхи вирішення основних завдань з даного питання.

Маю певні напрацювання з цього питання і, як класний керівник,  хочу поділитися досвідом роботи щодо формування громадянських цінностей:

• формування  національної свідомості та відповідальності за долю України;
• виховання любові до рідної землі, її історії;
•  виховання громадянського обов’язку перед країною, суспільством;
• виховання бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, культури, традицій.

         Патріотичні почуття кожного з нас у цей складний час зазнають великих випробувань. Ми всі у постійному  творчому пошуку нових форм і методів роботи. Для себе я обрала найбільш актуальні та результативні:

Метод групового дослідження: Дітям дається завдання щодо вивчення традицій рідного краю, наприклад, збір предметів народного побуту, Діти, ділячись на групи, збирають матеріал, а потім обмінюються досвідом.

Метод відродження звичаїв та обрядів: Обряд свята розучуємо  і показуємо, що народні свята вічні. Діти ознайомлюються зі сценарієм свята і вибирають собі роль за бажанням. Головне - провести свято, обряд на практиці, в житті.

Метод народження актора: Діти дуже люблять грати якусь роль. Тому я роздаю "зірки театру" - звичайні паперові символи - та слова ролей учням. Ті розбирають їх з великим бажанням, і самостійно вдома проводять репетиції , а потім виконують свою роль.

Метод  рольової  гри: У рольовій грі з розподіленими ролями учасники отримують інструкції з виконання своєї ролі або «сценарій» гри. У грі, що не пов'язана з розподілом ролей, учасники грають самі себе та демонструють свої власні реакції на певні ситуації.

… Не важливо  які з цих методів будуть застосовані…. Важливо те, що    усі вони спрямовані на  формування активної, творчої, дієвої, компетентної особистості.

Робота у цьому напрямку проводиться систематично. Це години спілкування на такі теми: «Україна – наш спільний дім», «Життя людини – найвища цінність», «О слово рідне, України слава», « Ми прогнозуємо своє завтра», бесіда «Людина починається з добра», історико - краєзнавча конференція «Збережемо пам’ять про подвиг», історична година «Я твій син, Україно!», інформаційна година «День соборності України», урок пам’яті «Вони загинули під Крутами», інформаційний урок «Захист прав дітей у нашій державі».

Я намагаюся:

-не забороняти, а направляти;

-не змушувати, а переконувати;

-не командувати, а організовувати;

-не обмежувати, а надавати свободу вибору.

Та  мало працювати тільки з дітьми, необхідно встановити тісний контакт з батьками. Ми знаємо, що це – не простий шлях педагога, класного керівника. За чотири роки ми маємо налагодити контакти із кожним членом родини. Стати учителем для них, вихователем, взірцем, якому вони довіряють не лише власну дитину, а й свої секрети, проблеми тощо.

Перш за все розумію, що я– не член родини. Для того, щоб впливати, втручатися, давати рекомендації, настанови, робити зауваження я маю стати для них педагогом-професіоналом. Тому працюю над собою, над самоосвітою, самовдосконаленням. Відвідую курси, спецкурси, тренінги… Намагаюся йти у ногу з часом, оволодівати новітніми, цікавими, корисними педагогічними знахідками. На сьогодні це важливо, але дуже складно.

  Батьківські збори ніхто не відміняв. Проводити їх у новий спосіб потрібно, але як? Адже зараз ми навчаємось дистанційно. 

Індивідуальні консультації завжди були у нагоді кожному класному керівнику і мені також.

 Я завжди оформлювала куточки для батьків. Вони користувалися попитом. Зараз це здійснюю на освітній платформі Klassroom. Батьки учнів налаштовані досить позитивно й прагнуть зробити все від них залежне для навчання і виховання своїх дітей. Саме на цій платформі мною організовано привітання дітей з днем народження, за ініціативи батьківського комітету були створено відеопривітання зі святами, організовується виставки малюнків, конкурси, діти діляться новинами  суспільного життя країни.

У роботі з батьками використовую ко­лективні бесіди, зустрічі за «круглим» столом. У години батьківського все­обучу знайомлю їх із новинками педагогічної літератури для батьків із проблем родинної педагогіки, моделюю різні ситуації під час батьківських зборів, які допомагають батькам розв'язувати родинні конфлікти. Батьківський комітет працює разом зі мною, бере участь в організації класних та позакласних заходів. Загалом, виховна робота в класі проводиться регулярно, але в основному в онлайн-режимі. Батьки знають про успіхи своїх дітей,  допомагають усунути недоліки у навчанні і вихованні .        

       Для кожної дитини школа- це маленький тест-драйв дорослого життя.  Для мене- стиль життя. Виховання – це моє покликання,  моя стихія.  Діти завжди були біля мене: на уроці, під час виховних та класних годин, шкільних та позашкільних заходів. Я шукаю істину разом з дітьми, вирішую задачі та проблеми, навчаю їх своїм прикладом і завжди щира з ними. Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна задача – виховання громадянина України, який знає і пам’ятає свій рід,  материнську мову, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє, який бореться й відмовляється здаватись. Слава Україні! Героям слава!

.