Героїне вмирають. (до 4 річниці повномасштабного вторгнення)

          Герої не вмирають

Мета: вшанування пам’яті Героїв Небесної  Сотні та всіх захисників і жертв війни в Україні, формування національної свідомості та почуття гідності

Оформлення: Калина, чорні стрічки, прапор України. Тиха інструментальна музика.

Вступ: (тиха музика)

Ведучий 1: Сьогодні ми зібралися тут, щоб схилити голови перед тими, хто вийшов на Майдан за свободу… і тими, хто став щитом України у війні. 18 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Це день, коли ми згадуємо тих, хто став символом боротьби за права людини та гідність. А також 24 лютого ми згадуємо річницю початку повномасштабного вторгнення, яке змінило хід історії нашої країни

Ведучий 2: Вони були різними – за віком, професіями, мріями. Але їх об’єднало одне – любов до України. Хвилиною мовчання  згадаємо всіх, хто віддав життя за незалежність нашої України.

(Хвилина мовчання, гімн України)

Ведучий 1: Лютий 2014 року. Київ. Майдан Незалежності. Кулі. Дим. Кров. І – народження нової України.

Ведучий 2: Небесна Сотня – це не лише число. Це совість нашої нації. Це ті, хто першими заплатили життям за право України бути вільною. Вони стали символом незламності духу, боротьби за краще майбутнє нашої країни. Кожен з них був особливою людиною. Кожен з них мав свою історію, мрії та плани. Але всі вони вирішили стати на захист своєї  Батьківщини.

Ведучий 1 : Ми не маємо права забути про ці героїчні події та про наших співвітчизників, які віддали свої життя за наші права та свободи. Зараз ми живемо у часи  жорстокої війни, яка триває вже 4 роки. Ми не можемо стояти осторонь, тому важливо пам’ятати про ці події та передавати їх наступним поколінням.

( вірші на фоні відео про майдан)

Учень (читає вірш)

•          А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопець в касці  голубій,

І вчитель  літній – сивий, сивий…

А рани їхні вже не їм болять.

Жовто – блакитний стяг покрив їм тіло

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла

Учень:

Ліна Костенко «А ви думали, що Україна так просто…»

А ви думали, що Україна так просто. Україна – це просто. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни…

Сценічна міні – композиція

( 3 – 4 УЧНІ виходять зі свічками)

Учень 1: Я вийшов, бо не зміг мовчати.

Учень 2: Я стояла, бо вірила

Учень 3: Я залишився, бо Україна – понад усе.

Учень 1: День холодний, затягнуте небо,

            Та сміливість палає в серцях

         Нам країну від ворога треба

           Захистити, підняти нам стяг

Учень 2:   Наша Батьківщина – Україна,

                 А її обплутує біда

                Її доля, мов гірка калина, -

               Предковічна й зовсім молода.

Учень 3: Усміхнулось молоде обличчя

               На щоці сніжинка розтає…

              Так майдан національно звичним

               Символом країни постає

Ведучий 2: Герої небесної сотні – це не минуле, це наші корені.

Відео (про Небесну сотню « Небесна сотня. Герої не вмирають»)

Вчитель: Ми повинні пам’ятати, що ці події стали важливими уроками для нашої країни. Ми стали сильнішими, ми стали згуртованіші, і ми не зламаємося. Ті, хто загинули, показали нам шлях до перемоги. І кожен з нас має продовжити цей шлях, не зупиняючись перед труднощами.

Ведучий 2: Нехай на сьогоднішньому заході прозвучать слова подяки тим, хто не повернувся з фронту, тим, хто пожертвував своїм життям за наше майбутнє. Ми, як нація, продовжуємо їх боротьбу і віримо в перемогу. Кожен з нас має свою роль у великій справі, і наша сила – у єдності.

(змінюється музика, напружена)

Ведучий 1: Та боротьба не завершилась у 2014 році.  24 лютого 2022 року війна увірвалась у кожен дім. Вона триває й сьогодні – на фронтах, у містах, у серцях.  Війна забрала тисячі життів: військових, добровольців, цивільних, дітей…

Кожне ім’я – це чиясь зруйнована доля.

Ведучий 2: Сам Бог плаче над своєю дитиною – Україною. Та Україна – сильна. Піднімає в молитві натруджені руки. Розправляє крила.

Україна: Ти думав, що я вмиюся сльозами?

                 Впаду перед тобою на коліна?

                  Нащадку сумнозвісної орди

                 Не по зубах тобі я – Україна!!!

                 Я – нація, я – сила, я – народ,

                  Я – світло, що ніколи не згасає,

                   Я – правда без прогнилих нагород,

                   Я – істинна любов, що не вмирає!!!

                   Ти думав – я струмочок без води?

                   А я ріка стрімка, глибоководна….

                   Я з кожним днем міцнішаю, а ти?

                   Все нижче й нижче падаєш в безодню.

Ведучий 1: 24 лютого 2022 року назавжди  розділило життя українців на «до» та «після». Цього дня, 4 роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав ще 11 років назад. І вже 4 роки – страшна війна, яка торкнулася кожного українця.

Ведучий 2: І впродовж чотирьох років наші захисники та захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети. Щиро дякуємо Вам, мужні українські воїни, за кожен світанок і кожен вечір. Дякуємо вам за вашу незламність та мужність, сміливість та стійкість

(можна включити відео)

Учень1: Тривожні й радісні ідуть новини,

             Лунають безперервно із екрана

              З надією слідкує Україна

             За тим, що діється, із вечора до рана.

Учень 2:  Жовто  - блакитний український стяг

              Крилом укрив від ворога країну,

               А той лютує! Села і міста перетворити хоче на руїну

Учень 3: Як гордо майорить вкраїнський стяг!

              Над Києвом справіку і донині!

               Звитяга наша житиме в віках!

               Ми переможем! Слава Україні!

 

Ведучий 1: Ми пам’ятаємо, Ми боремось, Ми вистоїмо

 Бо Україна – це не просто земля. Це люди, це герої, це майбутнє.

Ведучий 2: Небесна сотня тримала щит

Ведучий 1: ЗСУ тримають меч

Разом: А ми тримаємо пам’ять

Учень : Червона калина, чому зажурилась? Вже скоро співоча весна.

            Від сліз материнських гілками  схилилась – синів забирає війна

Учень 2 : Не плач, не журися, минеться тривога,

          Дай Боже, цієї весни

         Птахи сповістять, що уже перемога і більше немає війни…

Пісня: «Ой, у лузі Червона калина…»

Учитель: Дякуємо кожному, хто боронить Україну. Дякуємо всім, хто віддав життя. Ми пам’ятаємо. Ми продовжуємо. Сьогодні нам треба гуртуватися, допомагати один одному та ЗСУ, не піддаватися провокаціям та чуткам, із – за яких розповсюджується злість, зневіра та брехня про нашу країну. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість та наснагу для зміцнення власної держави на власній землі

Ведучий 1: Пам’ять – це  не лише сльози

Ведучий 2: Пам’ять – це наша відповідальність

Ведучий 2: Герої Небесної Сотні

                Герої війни… Ви – в наших серцях.

              Герої не вмирають. Слава Україні!

Всі разом: Героям слава!

Океан Ельзи – «Не твоя війна»  або «Молитва за Україну»