Календарно-тематичне планування міжгалузевого інтегрованого курсу " Драматургія і театр" для учнів 7 класу НУШ

Очікувані результати навчання

Пропонований зміст інтегрованого курсу

Пропоновані види навчальної діяльності

свідомо застосовує прийоми активного слухання [9 МОВ 1.1.1-1] здійснює емоційну саморегуляцію, доречно використовуючи вербальні та невербальні засоби (зокрема під час виступу перед аудиторією)[9 МОВ 1.8.2-1] застосовує різні види критичного читання текстів різних стилів, зокрема фрагментарних (зокрема художніх текстів, медіатекстів) [9 МОВ 2.1.1-1] коментує власні почуття під час читання тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) і враження від прочитаного, аналізує вплив виражальних засобів на емоційно-естетичне сприйняття тексту [9 МОВ 2.3.2-1] на основі прочитаного створює власний або колективний медійний продукт [9 МОВ 2.7.2-1]…

Розділ 1. Актор і глядач в театрі різних часів і народів

( 2 год. )

слухання / перегляд художніх текстів, медіатекстів;

● обговорення почутого / прочитаного / переглянутого в контексті життєвого досвіду;

● інтерв’ю;

● публічний виступ, зокрема декламування;

● сценічне читання п’єси;

● репетиція невеликих сцен на основі літературного твору;

● застосування прийомів критичного читання художнього тексту, медіатексту відповідно до визначеної мети; ● ведення театрального блогу

● створення театральних костюмів, театрального реквізиту;

● обмін враженнями, думками, зокрема в цифровому середовищі, щодо почутого / прочитаного / переглянутого.

● рольові ігри;

● режисерування;

● імпровізація;

●створення медійного продукту (самостійно або колективно);

● театральний проєкт;

● вправи з акторської майстерності;

•екскурсія (зокрема віртуальна).

застосовуючи набуті вміння художнього творення [9 МИО 2.2.1-1] визнає право інших осіб на власні вподобання в мистецтві; розуміє емоції інших [9 МИО 3.4.1-5] використовує різні художні способи, засоби для передачі настрою та емоцій у власній творчості [9 МИО 3.4.2-3] називає та пояснює критерії оцінки достовірності інформації про мистецтво, зокрема в інформаційному просторі

Розділ 2. Актор і глядач античного театр ( 4 год. )

● слухання / перегляд художніх текстів, медіатекстів;

● обговорення почутого / прочитаного / переглянутого в контексті життєвого досвіду;

● інтерв’ю; ● публічний виступ, зокрема декламування;

● сценічне читання п’єси;

● репетиція невеликих сцен на основі літературного твору;

● застосування прийомів критичного читання художнього тексту, медіатексту відповідно до визначеної мети; ● ведення театрального блогу; ● створення театральних костюмів, театрального реквізиту;

● обмін враженнями, думками, зокрема в цифровому середовищі, щодо почутого / прочитаного / переглянутого.

● рольові ігри;

● режисерування;

● імпровізація

Див. за програмою

Розділ 3. Актор і глядач театру епохи Відродження

( 4 год. )

Див. за програмою

Розділ 4. Актор і глядач вертепу братських шкіл

( 4 год. )

Розділ 5. Актор і глядач театру епохи класицизму

 ( 4 год. )

Розділ 6. Актор і глядач театру епохи сентименталізму ( 4 год. )

Розділ 7. Актор і глядач театру епохи романтизму

( 4 год. )

Розділ 8. Європейський театр: від Есхіла до Шевченка (підсумки)

( 4 год. )

Розділ 9. Актор і глядач японського театру Кабукі

( 3 год. )

№

Дата

Тема

Для роботи на уроці

Примітки

1.

Розділ 1. Актор і глядач в театрі різних часів і народів (2 год.)

Сучасне театральне мистецтво різних країн (Україна, Польща, Франція, США, Японії, Китай тощо). Розмаїття видів театру. Сцена – глядацька зала; актор – глядач. Уявлення про європейський театр. Уявлення про національний театр. Діалог культур і вплив інших культур на національний театр.

Словник театральних термінів: актор; антракт; вистава; глядач; дійова особа; драма; жанр; комедія, драматург; композитор; п’єса; режисер; репертуар; роль; суфлер; сцена; театрознавство; трагедія.

2.

Видатні театри Європи, зокрема України. Видатні драматурги, композитори, режисери, актори європейського театру. Професійні якості сучасного актора. Взаємодія між актором і глядачем.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Неждана Неда «Мандрівка у Віртуляндію» (уривки), Сікорська-Міщук Малґожата «Незвичайна подорож Пана Вішалки» (уривки).

3.

Розділ 2. Актор і глядач античного театру (4 год.)

Уявлення про античний театр як різновид мистецтва в Давній Греції та Римі. Давня Греція – колиска європейського театру. Вистави як змагання (конкуруючі драматурги) на святах на честь бога Діоніса.

Словник театральних термінів: античний театр, епілог; декламування; корифей (керівник хору); котурни; маска; поміст; пролог; ритуальне дійство; реквізит; танець; хор.

4.

Структура давньогрецького театру: театрон, орхестра та скене. Умовність театру: актори- чоловіки в жіночих ролях; роль маски; котурни. Роль хору.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Аристофан «Птахи» (уривки), «Ахарняни»» (уривки), Плавт Тит Макцій «Скарб» (уривки).

5.

Особливості акторської майстерності, зокрема виконання тим самим актором кількох ролей; уміння декламувати, співати і танцювати. Особливості глядацької публіки, зокрема відсутність жінок.

6.

Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан, Плавт як представники античного театру.

7.

Розділ 3. Актор і глядач театру епохи Відродження

(4 год.)

Епоха Відродження — віра в особистість людини, в її духовні здібності. Учені, філософи, письменники, художники - провідники віри в особистість людини, в її духовні здібності. Характерні риси епохи Відродження в комедії дель арте, у творчості Дона Педра Кальдерона де ла Барки, Лопе де Вега та Вільяма Шекспіра

Словник театральних термінів: декорація; завіса; імпровізація; лаштунки; комедія дель арте; композиція; конфлікт; сюжет; театральна трупа.

8.

Творчість Вільяма Шекспіра як вершина епохи Відродження. Зображення історичних конфліктів і розкриття психології людини в творах Вільяма Шекспіра.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Шекспір Вільям «Сон літньої ночі» (уривки).

9.

Основний конфлікт: воля людини і протидія з боку інших людей, які зводять нанівець її вільну волю. Особливості композиції: розгортання одночасно кількох сюжетних ліній, які не просто співіснують, а переплітаються, перетинаються і "заважають" одна одній. Чергування ліній і показ у вигляді невеликих фрагментів подій.

10.

Театр «Глобус» (особливості будівлі, відсутність декорацій, відсутність завіси між сценою та глядацькою залою). Особливості акторської майстерності, зокрема імпровізування акторів на сцені, спілкування з глядачами (відповіді на жарти глядачів); увага до голосу. Особливості глядацької публіки, зокрема диференціація місць для знаті та простолюдинів.

11.

Розділ 4. Актор і глядач вертепу братських шкіл

(4 год.)

Роль братських шкіл у становленні та розвитку вертепу. Види вертепу. Основні персонажі вертепу. Польська шопка та український вертеп. Вертепний ляльковий театр як попередник вертепної драми. Лялькар – ляльковод – власник вертепу і ляльок. Особливості виконання: імпровізація з текстом залежно від умов виступу. Глядацька аудиторія вертепного лялькового театру: усі бажаючі, зокрема діти.

Словник театральних термінів: вертеп; вертепна драма; лялька; ляльковод

12.

Форма вертепної драми: «поважний текст і весела інтермедія». Біблійна основа вертепної драми. Релігійна та світська частини драми. Язичницьке підґрунтя вертепу: обрядові пісні та дійства зимового циклу. Сюжет вертепної драми як спільне явище європейських народів.

13.

Мандрівні актори, вистави на вулицях, площах, ярмарках просто неба. Глядацька аудиторія вертепної драми, зокрема відсутність обмежень за віком або статтю.

14.

Історія вертепу: перші згадки про український вертеп. Вертеп в сучасній українській традиції. Збереження і популяризація українських традицій Різдвяного циклу.

15.

Підсумок за 1 семестр.

16.

Розділ 5. Актор і глядач театру епохи класицизму ( 4 год.)

Епоха класицизму — нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів. Закон трьох єдностей: єдність дії, часу й місця. Наслідування зразків античного мистецтва. Раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів). «Золоте століття» театру. Аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви. Поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія) та «низькі», «розважальні» (комедія). Вплив трагедійної драматургії класицизму на становлення нових засобів акторської виразності: майстерність декламації, розуміння природи віршу, вміння володіти голосом і тілом, експресія. Розвиток оперного театру.

Словник театральних термінів: балет; експресія; епоха класицизму; «високі» та «низькі» жанри; драматургія; закон трьох єдностей; комізм; лібрето; опера; партитура; публічний театр; трагізм; хореографія.

17.

Мольєр – актор і драматург, засновник європейської класичної комедії, комедії балету. Характерні риси драматургії Мольєра: схематизація образів, успадкована від комедії дель арте; розгортання в п’єсі дії через увагу до зовнішніх факторів (нові обставини, нові персонажі), а не через увагу до переживання дійових осіб.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Мольєр Жан-Батист «Міщаниншляхтич» (уривки).

18.

Мандрівна трупа, трупа публічного театру. Особливості глядацької публіки епохи класицизму: представники знаті як основні відвідувачі публічного театру, любов глядача до музичного супроводу п’єси (вплив придворних розваг).

19.

Поступова втрата інтересу глядача до театру із-за відсутності людських переживань на сцені. Популярність та переосмислення п’єс Мольєра в сучасності.

20.

Розділ 6. Актор і глядач театру епохи сентименталізму ( 4 год. )

 Сентименталізм як спроба наблизити театр до реальної дійсності. Тематика п’єс – приватне життя, життя родини; мова п’єси – прозаїчний текст замість віршованого; персонажі – представники буржуазії, селяни, ремісники. Акцент на почуттях жалю та співчуття.

Словник театральних термінів: внутрішній світ персонажа; гумор; діалог; жест; лірична пісня; міміка; монолог; пафос; патетика; позитивний герой; репліка; сентиментальна комедія; сентименталізм; образ; характер персонажа.

21.

Вибір позитивного героя. Утвердження любові до природи, природності в проявах, довіри до людини. Визнання права на автономні почуття. Лірична пісня у виставі.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Котляревський Іван «Наталка Полтавка» (уривки)

22.

Сентиментальна комедія. Пафос і гумористичні ситуації в патетичних ситуаціях. Особливості діалогів. Особливості акторської майстерності: звернення до внутрішнього світу своїх персонажів, пошук психологічної переконливості та багатогранності характерів, акцент на самобутності образів та швидких змінах настрою.

23.

Емоційна взаємодія глядачів та акторів. Реакція глядача на передачу акторами емоцій голосом, мімікою і жестами.

24.

Розділ 7. Актор і глядач театру епохи романтизму ( 4 год. )

Романтизм як подолання безжиттєвості класицизму: акцент на героїчному пафосі п’єс, емоційному піднесенні, сильних і глибоких почуттях. Зображення непокірного героя. Унікальність і сила головного героя, пошуки індивідуальних прав та свободи.

Словник театральних термінів: грим; костюм; романтизм; перспектива; психологізм; ракурс; репетиція; співпереживання; сценографія

25.

Типи акторських ролей. Головна і другорядна роль. Особливості акторської майстерності: вимога до акторів вживатися в роль, психологізм як основа створення ролі; бурхлива емоційність, яскрава драматична експресія, багатогранність і суперечливість психологічної розробки характерів; поява у театральній практиці застільних репетицій.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Шевченко Тарас «Великий льох» (уривки), Міцкевич Адам «Дзяди» (уривки), Гете Йоган Вольфганг «Фауст» (уривки).

26.

Особливості глядача епохи Романтизму: співпереживання як основна функція глядача під час перегляду вистави.

27.

Візуальні елементи театру епохи Романтизму: сценографія, сценічний грим, оздоблення акторських костюмів. Роль художника, композитора, декоратора у забезпеченні емоційного впливу вистави на глядача.

28.

Розділ 8. Європейський театр: від Есхіла до Шевченка (підсумки) (4год. )

Трансформація театру як спеціально обладнаного місця: від просто неба до функціональної будівлі. Становлення акторської майстерності: «маска» у Стародавній Греції і театрі Шекспіра; підпорядкування гри актора вимогам декламації, умінню знаходити для кожного почуття зовнішній вираз і точно фіксувати його в жесті, інтонації, міміці в епоху Класицизму; реалістичні тенденції в майстерності актора в епоху Сентименталізму; утвердження емоційності, прагнення до динамічної дії, розкриття складності людського характеру в творчості актора в епоху Романтизму.

29.

Ставлення до акторства в суспільстві в різні епохи. «Високі» жанри – аристократичний глядач, «низькі» жанри – демократичний глядач. Вплив глядача на розвиток театрального мистецтва (відчуженість глядача в епоху Класицизму, співпереживання глядача в епоху Романтизму).

30.

Обмеження в театрі для жінок і дітей: заборона жінкам грати на сцені та відвідувати театр у якості глядача; відсутність жінок серед драматургів; відсутність театру для дітей.

31.

Розширення кола театральних професій: поступова поява в театрі крім драматурга та акторів режисера, художника, композитора тощо.

32.

Розділ 9. Актор і глядач японського театру Кабукі ( 3 год. )

Синтез співу, музики, танцю у театрі Кабукі. Танець Кабукі. Костюми та сценічне оформлення.

33.

Дидактичне спрямування вистав театру Кабукі: «винагороджуйте доброчесних і карайте злих». Взаємодія акторів і глядачів. Звертання до глядачів

34.

Підготовка акторів Кабукі: танець, вокал, проведення чайної церемонії, складання японських квітів, каліграфія.

35.

Підсумок 2 семестру.