УДК 004(075.3)

 

Упорядник:  

Рибак С.М., вчитель інформатики, Хмельницького спортивного ліцею.

 

Рецензенти: 

Вишинська Г.В., кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.

Монастирська Л.Р.,  заступник директора з навчальної роботи Хмельницького спортивного ліцею.

Суховірський О.В.,  кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту, економіки, статистики та цифрових технологій Хмельницького університету управління та права імені Леоніда

Юзькова, 

 

 

 

У посібнику розглядаються навчально-методичні підходи щодо навчання інформатики у 7-ому класі для закладів загальної середньої освіти. Надаються навчально-методичні рекомендації щодо організації та викладання основних тем курсу.

Запропоновані навчально-методичні рекомендації допоможуть вчителям інформатики в організації навчально-виховного процесу.

 

 

(Навчально-методичний посібник. Інформатика для 7 класу):

/ Упорядник Рибак С.М.: Хмельницький спортивний ліцей, 2026.- 53 с.  

 

 

 

 

© Рибак С.М., 2026

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ................................................................................... 6

РОЗДІЛ 1. ПЕРСОНАЛЬНИЙ ЦИФРОВИЙ ПРОСТІР .............. 7

Тема 1. Цифрове середовище та інформаційні технології для професійної діяльності  та  вирішення  проблемних  життєвих 

ситуацій. ................................................................................................... 7

Тема 2.  Цифрові  пристрої  для  побудови  локальної  мережі.

Драйвери  для  підключення  пристроїв  до  мережі ......................... 11

             Тема     3.     Розширення     браузера     для     захищеної     та

продуктивної роботи та відпочинку онлайн. Технологія VPN. ....... 14

Тема 4. Безпека та конфіденційність облікового запису.

Синхронізація даних між пристроями. ............................................... 17

Тема 5. Інформаційне наповнення персонального цифрового пристрою. Інформаційні потреби. Інформаційні джерела. .............. 19

Тема 6. Пошук даних в мережі Інтернет. Перевірка фактів.

Інформаційне сміття. ............................................................................ 21

РОЗДІЛ 2. ЦИФРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ НАВЧАННЯ

ТА СПІВПРАЦІ ..................................................................................... 24

Тема 1. Огляд операційних систем для різних пристроїв.

Види програмного забезпечення ......................................................... 24 Тема 2. Встановлення програмного забезпечення. .................... 29

Тема 3. Браузер. Порівняння браузерів. Налаштування.

Розширення. ........................................................................................... 33 Тема 4. Облікові записи браузера ................................................ 38

Тема 5. Хмарні сервіси. Моделі надання хмарних сервісів

(IaaS, PaaS, SaaS). Рівні доступу до мережевих документів. ........... 41

Тема 6. Інтеграція сервісів. Резервна копія файлів.

Синхронізація. Обмін файлами. .......................................................... 46

Тема 7. Види прикладних програм: текстові та графічні редактори, електронні таблиці тощо. Власний віртуальний

образ. ....................................................................................................... 50 Тема 8. Цифрова взаємодія, вплив на інших осіб.

Налаштування облікового запису. Авторизація. Верифікація. ........ 53

Тема 9. Месенджери та відеоконференції. Правила етикету. ... 58

Тема 10. Соціальні мережі. Ігрові платформи. Кібербулінг. .... 62

РОЗДІЛ 3. ВІЗУАЛЬНИЙ КОНТЕНТ. ........................................ 66

Тема 1. Кодування графічних даних. Типи файлів з графічними даними. Програмні засоби створення візуального

контенту. ................................................................................................. 66

Тема 2. Генерування зображень в мережі. Етичність і

відповідальність при використанні генерованого контенту. ........... 71 Тема 3. Види інформаційних продуктів. Ліцензії на

використання інформаційних продуктів. ........................................... 75

Тема 4. Поняття  про  статичну  і  динамічну  графіку. 

Поняття доповненої реальності, інструменти її створення та

використання. ........................................................................................ 80 Тема 5. Сайт-портфоліо. ................................................................ 84

РОЗДІЛ 4. ТЕКСТИ ТА ПУБЛІКАЦІЇ ........................................ 89

             Тема    1.     Текстові     документи.    Різновиди     публікацій.

Друковані та електронні публікації. Лінійний та нелінійний

текст. ....................................................................................................... 89

Тема 2. Формування, форматування, збереження текстових

документів та публікацій у різних форматах. .................................... 94

Тема 3. Форматування текстових документів за допомогою

стилів. ..................................................................................................... 99

Тема 4. Автоматизоване формування змісту документа. ........ 103 Тема 5. Колонтитули та нумерація сторінок. Злиття

текстових документів. ......................................................................... 106

Тема 6. Шаблони документів (резюме, портфоліо, буклет,

афіша тощо). ........................................................................................ 110

Тема 7. Публікації для соціальних мереж. ................................ 114

Тема 8. Роль тексту для формування цифрового образу ......... 118

Тема 9. Засоби для перекладу текстів. ....................................... 122

РОЗДІЛ 5. ГРАФІЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ. ........................... 126 Тема   1.      Середовище      програмування:          функції               та 

можливості. .......................................................................................... 126

Тема 2. Основні команди мови  програмування. Робота  зі

змінними. .............................................................................................. 130

Тема 3. Лінійний алгоритм. Черепашача графіка. .................... 135

Тема 4. Алгоритм створення зображень за допомогою

графічного модуля Turtle. ................................................................... 139

Тема 5. Реалізація алгоритмів з розгалуженням. Умовний

оператор if. ........................................................................................... 143

Тема 6. Реалізація алгоритмів з повторенням. Оператор

циклу while. .......................................................................................... 147

Тема 7. Реалізація алгоритмів  з  повторенням.  Оператор 

циклу  for. ............................................................................................. 152

Тема 8. Вкладені умови. Множинне розгалуження. ................ 157 Тема 9. Тестування та налагодження програм. Синтаксичні та логічні помилки. Покрокове виконання програми. .................... 162 Тема 10. Динамічна графіка (анімації). ..................................... 167 РОЗДІЛ 6. МЕДІА-ДИЗАЙН. ..................................................... 171

Тема 1. Поняття мультимедіа та його складові. Сфери застосування. Апаратна та програмна складова мультимедіа. ...... 171 Тема 2. Кодування аудіо та відео даних, формати аудіо-відео

файлів. Медіаконтейнери. Кодеки. ................................................... 177

Тема 3. Поняття про відеохостинг. Основні можливості: пошук відео, збереження. Авторське право, види ліцензій на мультимедійний контент. Рівні доступу до опублікованого

відео. ..................................................................................................... 182

Тема 4. ППЗ мультимедіа: програвачі, редактори, програми

аудіо та відео захоплення. .................................................................. 186

Тема 5. Власний цифровий відеобраз (культура комунікації, культура відеоконтенту, інфосимуляція, дипфейк). ....................... 190

Тема 6. Публікація відео в інтернеті. Види відеоподкастів.

Моушн-дизайн. Зворотний зв’язок та цільова аудиторія. .............. 194

ПЕРЕДМОВА

 

Сучасна інформатика є однією з ключових освітніх галузей, що формує в учнів цифрову компетентність, логічне та критичне мислення, здатність ефективно використовувати інформаційні технології для навчання, спілкування та розв’язання практичних життєвих завдань. Умови цифрової трансформації суспільства потребують оновленого підходу до навчання, орієнтованого на діяльнісну, практичну та компетентнісну складові.

Навчально-методичний посібник з інформатики для 7 класу укладено відповідно до модельної навчальної програми «Інформатика. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: Пасічник О. В., Козак Л. З., Ворожбит А. В.) та з урахуванням вимог Державного стандарту базової середньої освіти і концепції Нової української школи.

Посібник спрямований на формування в учнів умінь безпечно й усвідомлено працювати з цифровими пристроями, інформаційними ресурсами та сервісами, створювати й опрацьовувати різні види цифрового контенту, співпрацювати в цифровому середовищі, а також розвивати алгоритмічне й логічне мислення. Особливу увагу приділено питанням інформаційної безпеки, медіаграмотності, етичної поведінки в мережі Інтернет і відповідального використання цифрових технологій.

Структура посібника передбачає поєднання теоретичного матеріалу з практичними роботами. Матеріал подано в доступній формі, з урахуванням вікових особливостей учнів 7 класу, та орієнтовано на активну навчальну діяльність і формування ключових компетентностей.

Навчально-методичний посібник може бути використаний учителями інформатики як основний або допоміжний навчальний ресурс під час проведення уроків, організації практичної та самостійної роботи учнів, а також для впровадження інтерактивних і сучасних освітніх технологій у навчальний процес.

 

РОЗДІЛ 1. ПЕРСОНАЛЬНИЙ ЦИФРОВИЙ ПРОСТІР

Вступ до розділу

Сучасна людина щодня взаємодіє з цифровими технологіями: навчається, спілкується, працює, відпочиває, розв’язує побутові та життєві проблеми. Персональний цифровий простір — це сукупність цифрових пристроїв, сервісів, облікових записів, даних і навичок користувача, які допомагають ефективно діяти в цифровому середовищі.

Мета цього розділу — сформувати в учнів 7 класу базове уявлення про власний цифровий простір, навчити безпечно й усвідомлено користуватися інформаційними технологіями, критично ставитися до інформації та відповідально керувати своїми даними.

 

Тема 1. Цифрове середовище та інформаційні технології для професійної діяльності та вирішення проблемних життєвих ситуацій.

 

Теоретичні відомості

1. Поняття цифрового середовища

Цифрове середовище – це сукупність комп’ютерних, мережевих та програмних ресурсів, що забезпечують створення, зберігання, обробку та передачу інформації в електронному вигляді.

Складові цифрового середовища:

•       Обчислювальні        пристрої:           комп’ютери,      планшети,

смартфони, сервери;

•       Програмне забезпечення: операційні системи, офісні

програми, спеціалізовані додатки;

•       Мережі та Інтернет: локальні та глобальні мережі, хмарні сервіси;

•       Цифрові дані та ресурси: документи, бази даних, мультимедіа, освітні платформи.

Цифрове середовище забезпечує доступ до інформації, комунікацію та автоматизацію багатьох процесів у професійній діяльності та повсякденному житті.

 

2. Роль інформаційних технологій у професійній діяльності

Інформаційні технології (ІТ) – це технології, що дозволяють ефективно працювати з інформацією: збирати, обробляти, зберігати, передавати та аналізувати дані.

Основні напрямки застосування ІТ у професійній діяльності:

                1.      Автоматизація роботи

o         Автоматичне оброблення даних (таблиці, бази даних, CRM-

системи).

o         Роботи та програми для рутинних завдань. 2.    Підвищення ефективності управління o        Планування проєктів, управління часом та ресурсами.

o         Використання цифрових інструментів для командної роботи (Slack, Microsoft Teams, Trello).

                3.     Аналітика та прийняття рішень

o         Обробка великих обсягів даних для прогнозування та

ухвалення обґрунтованих рішень.

o         Візуалізація даних (діаграми, графіки, інтерактивні панелі).

                4.     Професійна комунікація та навчання

o    Використання електронної пошти, відеоконференцій, онлайн-курсів.

o    Доступ до цифрових бібліотек та фахових ресурсів.

 

3.     Використання цифрових технологій для вирішення проблемних життєвих ситуацій

ІТ допомагають у повсякденному житті вирішувати різноманітні проблеми:

Тип ситуації	Приклади застосування ІТ
Інформаційна потреба	Пошук актуальної інформації через пошукові системи, онлайн-бібліотеки, освітні платформи.
Тип ситуації	Приклади застосування ІТ
Фінансові питання	Онлайн-банкінг, додатки для планування бюджету, оплата послуг через смартфон.
Комунікація та координація	Відеоконференції, месенджери, соціальні мережі для швидкої взаємодії з людьми.
Організація та планування	Цифрові календарі, нагадування, застосунки для управління завданнями.
Здоров’я та безпека	Мобільні додатки для контролю здоров’я, онлайн-консультації лікарів, сервіси екстреної допомоги.

 

4.     Переваги використання цифрових технологій

1.                 Швидкість і зручність – інформація доступна у будь-який час і з будь-якого місця.

2.                 Економія ресурсів – менше паперу, часу та фізичних зусиль.

3.                 Точність і надійність – мінімізація помилок при обробці даних.

4.                 Можливість колаборації – спільна робота над документами і проєктами онлайн.

5.                 Інноваційність – постійний доступ до новітніх технологій та інструментів.

 

5. Ризики та безпечне використання

•              Цифрові загрози: віруси, фішинг, кіберзлочинність.

•              Зловживання технологіями: залежність від гаджетів, інформаційний шум.

•              Рекомендації для безпечної роботи:

•              Використовувати ліцензійне програмне забезпечення.

•              Створювати надійні паролі та двофакторну автентифікацію.

•              Перевіряти джерела інформації та не поширювати фейкові новини.

 

Практична робота.

Тема: Цифрові сервіси в моєму житті 

Мета: Розпізнавати цифрові сервіси, оцінювати їх функції та користь. 

Обладнання та ресурси: комп’ютер або планшет, доступ до Інтернету, зошит або електронний документ.  Хід роботи:

1.     Запишіть не менше 5 цифрових сервісів, якими ви користуєтесь щодня.

2.     Вкажіть, для чого кожен із них використовується.

3.     Проаналізуйте, який сервіс найбільш корисний для навчання. 

Критерії оцінювання:

•              Середній: знайти 3 сервіси та описати їх функції.

•              Достатній: знайти 5 сервісів та пояснити їх користь.

•              Високий: додати власний приклад або альтернативу сервіса. 

 

       

Тема 2. Цифрові пристрої для побудови локальної мережі. Драйвери для підключення пристроїв до мережі.

 

Теоретичні відомості

1. Що таке локальна мережа (LAN)

Локальна мережа (LAN, Local Area Network) — це об’єднання комп’ютерів і інших цифрових пристроїв на обмеженій території (клас, школа, офіс), яке дозволяє:

•       обмінюватися даними та файлами;

•       спільно користуватися принтерами, сканерами та іншими пристроями;  отримувати доступ до Інтернету через один маршрутизатор.

 

2.   Основні цифрові пристрої для побудови локальної мережі

 

Пристрій	Призначення
Комп’ютер / ноутбук	Основні робочі вузли мережі для обміну інформацією
Маршрутизатор (роутер)	Підключає мережу до Інтернету та керує маршрутизацією даних між пристроями
Комутатор (світч, switch)	Об’єднує кілька пристроїв у локальну мережу, передає дані між ними
Точка доступу Wi-Fi	Забезпечує бездротове підключення пристроїв до мережі
Модем	Перетворює сигнал Інтернет-провайдера у формат, який розуміють комп’ютери
Мережеві кабелі (Ethernet)	Фізичне з’єднання пристроїв у мережу
Принтери, сканери	Спільне використання у мережі для друку та сканування документів

 

           

Схема простої локальної мережі:

[Комп’ютер1]───┐

[Комп’ютер2]───┤

[Принтер]─────┤───[Комутатор]───[Маршрутизатор]───

Інтернет

[Ноутбук]─────┘

 

3.   Мережеві інтерфейси та адаптери

Щоб пристрій підключався до мережі, він повинен мати мережевий адаптер:

•              Ethernet-карта – для кабельного підключення.

•              Wi-Fi адаптер – для бездротового підключення.

Мережевий адаптер може бути вбудованим у комп’ютер або зовнішнім (USB, PCI).

 

4. Драйвери для підключення пристроїв до мережі

Драйвер — це спеціальна програма, яка дозволяє комп’ютеру «спілкуватися» з пристроєм.

Для мережевих пристроїв драйвери забезпечують:

•              роботу Ethernet або Wi-Fi адаптера;

•              правильну передачу та прийом даних;        налаштування параметрів мережі. Приклади мережевих драйверів:      Intel Ethernet Adapter Driver

•              Realtek PCIe GBE Family Controller

•              Broadcom Wireless LAN Driver

Примітка: Без драйвера комп’ютер може не бачити мережу або не підключатися до Інтернету.

 

5. Підключення пристроїв до локальної мережі 1. Кабельне підключення: o Ethernet-кабель від комп’ютера підключається до комутатора або роутера.

                2.      Бездротове підключення (Wi-Fi):

o           На пристрої обираємо мережу Wi-Fi; o Вводимо пароль, якщо мережа захищена.

                3.     Перевірка драйверів:

                o             Windows: Диспетчер пристроїв → Мережеві адаптери →

Перевірка статусу драйвера o macOS: Системні налаштування → Мережа → Перевірка

стану

 

6. Важливі правила

•               Для безпечного доступу до мережі використовуйте надійні паролі.

•               Регулярно оновлюйте драйвери мережевих пристроїв.

•               Для кабельного підключення перевіряйте цілісність кабелів і роз’ємів.

 

Практична робота.

Тема: Схема локальної мережі 

Мета: Вміти будувати схему локальної мережі та визначати її елементи. 

Обладнання та ресурси: комп’ютер, папір/зошит, графічний редактор (за бажанням). 

Хід роботи:

1.                Намалюйте схему локальної мережі вашого дому або школи.

2.                Підпишіть усі елементи (комп’ютери, роутер, кабелі, адаптери).

3.                Опишіть, як відбувається передача даних між пристроями.  Критерії оцінювання:

•               Середній: намалювати просту схему з 2–3 пристроями.

•               Достатній: намалювати повну схему з усіма пристроями та підписами.

•               Високий: додати пояснення роботи мережі та роль драйверів. 

 

Тема 3. Розширення браузера для захищеної та продуктивної роботи та відпочинку онлайн. Технологія VPN.

 

Теоретичні відомості

1. Що таке розширення браузера

Розширення браузера — це невеликі програми, які додають браузеру додаткові функції. Вони можуть покращувати продуктивність, безпеку, організацію інформації або допомагати у відпочинку та розвагах. Приклади функцій:

•       Блокування реклами та спливаючих вікон (AdBlock, uBlock

Origin).

•       Менеджери паролів (LastPass, Bitwarden).

•       Інструменти для концентрації (StayFocusd, Forest).  VPN та проксі-розширення для захисту трафіку (NordVPN, ExpressVPN).

•       Розширення для зручності читання та нотаток (Evernote Web Clipper, Pocket).

 

2. VPN та його роль у браузері

VPN (Virtual Private Network, віртуальна приватна мережа) — технологія, яка створює зашифроване з’єднання між вашим пристроєм і сервером у мережі Інтернет.

Основні переваги VPN:

                1.      Безпека та приватність

o         Шифрує ваш трафік, захищаючи від хакерів та підглядання,

особливо в публічних Wi-Fi мережах.

o         Маскує вашу IP-адресу, щоб приховати місцезнаходження.

                2.      Доступ до заблокованого контенту

                o                   Дозволяє переглядати сайти та сервіси, які заблоковані у

вашій країні чи навчальному закладі. 3.    Захист від стеження o Зменшує збір даних рекламними мережами та сайтами.

                4.      Підвищення продуктивності

o Можна обирати сервери, що зменшують затримки при доступі до міжнародних ресурсів.

 

3.   Розширення браузера з підтримкою VPN

Деякі популярні розширення для браузерів із функцією VPN:

Розширення	Особливості
NordVPN	Швидке з’єднання, понад 5000 серверів, сильне шифрування.
ExpressVPN	Надійний захист, простий інтерфейс, доступ до заблокованого контенту.
Windscribe	Має безкоштовну версію з обмеженням трафіку, блокувальник реклами.
TunnelBear	Легке у використанні, підходить для новачків, безпечне шифрування.
Hotspot Shield	Добре підходить для потокового відео та ігор онлайн, має безкоштовну версію.

 

4.   Практичні поради для захищеної та продуктивної роботи

1.                 Використовуйте VPN при роботі з чутливими даними, у відкритих Wi-Fi та для доступу до ресурсів закладу.

2.                 Встановіть блокувальник реклами та трекерів для підвищення швидкості браузера.

3.                 Використовуйте менеджери паролів і двофакторну аутентифікацію.

4.                 Для продуктивної роботи – застосовуйте розширення для тайм-менеджменту та організації завдань.

5.                 Для відпочинку онлайн – безпечні розширення для потокового відео, музики або ігор, щоб уникати шкідливого контенту.

 

           

Практична робота.

Тема: Корисні розширення браузера 

Мета: Вміти знаходити та оцінювати розширення браузера для навчання. 

Обладнання та ресурси: комп’ютер з браузером, доступ до Інтернету. 

Хід роботи:

1.                Знайдіть 3 корисні розширення браузера для навчання.

2.                Опишіть їх функції.

3.                Оцініть, яке розширення є найкориснішим для вашої роботи.

Критерії оцінювання:

•                Середній: знайти 1–2 розширення.

•                Достатній: знайти 3 розширення та описати функції.

•                Високий: запропонувати власне розширення або альтернативу.

 

       

4. Безпека та конфіденційність облікового запису.

Синхронізація даних між пристроями.

 

Теоретичні відомості

1. Безпека та конфіденційність облікового запису

Обліковий запис – це ваш персональний профіль у сервісі або на пристрої, що містить важливі дані, паролі, налаштування та файли.

Щоб зберегти безпеку та конфіденційність:

•              Надійний пароль

Використовуйте складний пароль із літер, цифр і спеціальних символів. Не повторюйте паролі для різних сервісів.

•              Двофакторна автентифікація (2FA)

Додатковий захист через SMS, додаток або апаратний ключ знижує ризик злому навіть при викраденні пароля.

•              Перевірка активності та пристроїв

Регулярно перевіряйте список підключених пристроїв і активних сесій. Виходьте зі старих або незнайомих.

•              Обережність із посиланнями та додатками

Не переходьте за підозрілими посиланнями та не встановлюйте невідомі додатки – це часто шлях для фішингу та вірусів.

•              Шифрування даних

Сучасні сервіси зберігають дані у зашифрованому вигляді, що забезпечує їхню конфіденційність навіть при злому серверів.

 

2. Синхронізація даних між пристроями

Синхронізація дозволяє мати доступ до своїх даних (файлів, закладок, повідомлень, нотаток) на різних пристроях без ручного перенесення.

           Переваги: o        Дані завжди актуальні на всіх пристроях. o Можна швидко відновити дані при заміні або втраті

пристрою.

                o                   Зручно працювати на комп’ютері, смартфоні та планшеті

одночасно.

 Як працює: o Дані зберігаються у хмарному сервісі (Google, iCloud, OneDrive).

o    При підключенні нового пристрою дані автоматично завантажуються на нього.

o    Зміни синхронізуються в реальному часі або через короткий

проміжок часу.

 Поради для безпеки синхронізації: o Використовуйте надійний обліковий запис із двофакторною

автентифікацією.

o         Не синхронізуйте конфіденційні дані через публічні або

небезпечні мережі Wi-Fi.

o         Перевіряйте права доступу додатків, які можуть працювати

з вашими даними.

 

Практична робота.

Тема: Надійний пароль 

Мета: Вміти створювати безпечні паролі та оцінювати їх надійність. 

Обладнання та ресурси: комп’ютер, зошит/документ. 

Хід роботи:

1.                  Створіть приклад надійного пароля.

2.                  Поясніть, чому він безпечний.

3.                  Визначте можливі загрози при використанні слабких паролів. 

Критерії оцінювання:

•                Середній: створити простий надійний пароль.

•                Достатній: пояснити надійність пароля.

•                Високий: запропонувати способи підвищення безпеки облікового запису.

       

5. Інформаційне наповнення персонального цифрового

пристрою. Інформаційні потреби. Інформаційні джерела.

 

Теоретичні відомості

1. Інформаційне наповнення персонального цифрового пристрою

Персональний цифровий пристрій — це комп’ютер, планшет, смартфон або інший гаджет, який належить конкретній людині та використовується для роботи, навчання, спілкування або розваг.

Інформаційне наповнення такого пристрою — це всі дані та відомості, які зберігаються на ньому, щоб користувач міг їх використовувати для своїх цілей.

Приклади інформаційного наповнення:

•              Документи (тексти, таблиці, презентації)

•              Фото та відео

•              Музика та аудіозаписи

•              Програми та додатки

•              Закладки вебсайтів, електронні книги

•              Контакти та повідомлення

 

2. Інформаційні потреби

Інформаційні потреби — це потреби людини у знаннях або даних для прийняття рішень, навчання, роботи, досліджень або розваг. Приклади інформаційних потреб учня:

•               Підготувати домашнє завдання → потрібна інформація з підручника або інтернет-ресурсів

•               Дізнатися новини або події в школі → новини на сайті школи чи соцмережах

•               Створити презентацію → потрібні зображення, відео та текстові матеріали

Формування інформаційних потреб допомагає ефективніше шукати та використовувати інформацію.

 

 

3. Інформаційні джерела

Інформаційні джерела — це місця або ресурси, де можна знайти потрібні дані.

Типи джерел:

1.      Особисті джерела – інформація, яку користувач сам створив або зібрав.

o           Записи в зошиті o        Фото та відео, зроблені користувачем o      Власні файли та документи

2.                 Друковані джерела – книги, газети, журнали, підручники.

3.                 Цифрові джерела – інформація в інтернеті, електронні книги, онлайн-бібліотеки, відеоТемаи, освітні платформи.

4.                 Людські джерела – експерти, вчителі, батьки, однокласники, які можуть надати знання або пораду. 💡 Корисна порада:

Перед тим як використовувати інформацію, важливо оцінювати її достовірність та актуальність.

 

Практична робота.

Тема: Порівняння джерел інформації 

Мета: Розпізнавати достовірну та недостовірну інформацію. 

Обладнання та ресурси: комп’ютер з Інтернетом, зошит. 

Хід роботи:

1.                Виберіть дві статті на одну тему.

2.                Порівняйте їх достовірність.

3.                Запишіть висновок, яке джерело надійніше і чому.  Критерії оцінювання:

•              Початковий: порівняти 1–2 джерела.

•              Достатній: порівняти 2 джерела та зробити висновок.

•              Високий: знайти додаткові джерела та пояснити різницю.

 

6. Пошук даних в мережі Інтернет. Перевірка фактів.

Інформаційне сміття.

Теоретичні відомості

1. Пошук даних в мережі Інтернет

Інтернет — це величезне сховище інформації. Щоб знайти потрібні дані, використовують пошукові системи (Google, Bing,  тощо). Пошук даних включає кілька кроків: 1. Формулювання запиту o Слова в запиті повинні точно описувати те, що шукаєте. o Використовуйте ключові слова, а не повні речення:

Наприклад:

§           ❌ «Які тварини живуть у джунглях?»

§           ✅ «тварини джунглі» 2.    Використання операторів пошуку o           "" — пошук точної фрази: "вода в космосі" o        - — виключення слова: панди -іграшка

                o           site: — пошук на конкретному сайті: site:bbc.com космос

                3.     Оцінка результатів пошуку

o         Перевіряйте дату публікації: стара інформація може бути

застарілою.

o         Враховуйте авторитет сайту: офіційні сайти, університети,

наукові портали зазвичай надійніші.

 

2. Перевірка фактів

У мережі багато неправдивої інформації. Щоб не помилитися, застосовують фактчекінг:

1.      Перевіряйте джерела o      Автор статті чи сайту повинен бути відомий.

o          Сайт повинен мати контактну інформацію, дату та посилання на джерела.

                2.     Пошук підтвердження на інших ресурсах

                o             Якщо одна новина є тільки на сумнівному сайті, а на інших

авторитетних її немає — це сигнал до сумніву.

                3.      Аналіз тексту

o         Сильні емоції, гучні заголовки або заклики до дії можуть

вказувати на маніпуляцію.

o         Перевіряйте цифри і факти: чи логічні вони, чи відповідають

реальним даним.

                4.     Використання спеціальних сервісів

                o                          FactCheck.org, Snopes.com, StopFake.org (для України)

допомагають перевірити достовірність новин.

 

3. Інформаційне сміття

Інформаційне сміття — це неправдива, непотрібна або шкідлива інформація в Інтернеті. Воно буває різним:

•                Фейки — неправдиві новини або фото/відео.

•                Спам — реклама, яка заважає або обманює.

•                Маніпулятивна інформація — статті, що викликають страх чи злість, щоб вплинути на думку.

Як не потрапити в пастку інформаційного сміття:

1.                  Думати критично і перевіряти джерела.

2.                  Не довіряти всьому, що бачите у соцмережах.

3.                  Використовувати кілька джерел перед тим, як робити висновки.

 

💡 Корисна порада:

Перед тим як поділитися новиною чи інформацією, спитайте себе: «Чи можу я перевірити це на надійному сайті?»

Якщо відповідь «ні» — не поширюйте.

 

Практична робота.

Тема: Пошукові запити та аналіз результатів 

Мета: Вміти складати ефективні пошукові запити та оцінювати інформацію. 

Обладнання та ресурси: комп’ютер з доступом до Інтернету.  Хід роботи:

1.                Складіть 3 різні пошукові запити до однієї теми.

2.                Порівняйте результати.

3.                Визначте, який запит дав найкращий результат і чому. 

 

Критерії оцінювання:

•                Початковий: скласти 1–2 запити.

•                Достатній: скласти 3 запити та порівняти результати.

•                Високий: запропонувати покращення запитів для ефективного пошуку.

 

Підсумок розділу

У цьому розділі ви дізналися, як формувати власний персональний цифровий простір, безпечно працювати з інформацією, використовувати цифрові інструменти для навчання та повсякденного життя. Отримані знання є основою цифрової грамотності сучасної людини.

           

РОЗДІЛ 2. ЦИФРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ НАВЧАННЯ ТА СПІВПРАЦІ

Вступ до розділу

Сучасна освіта неможлива без використання цифрових технологій, які значно розширюють можливості навчання та взаємодії між учнями і вчителем. Цифрове середовище для навчання та співпраці включає різноманітні інструменти та сервіси, що дозволяють створювати, зберігати та обмінюватися навчальними матеріалами, організовувати спільну роботу над проектами, комунікувати та отримувати зворотний зв’язок.

У цьому розділі учні ознайомляться з основними цифровими платформами для навчання, навчаться ефективно користуватися хмарними сервісами, а також здобудуть навички безпечної й продуктивної онлайн-співпраці.

 

Тема 1. Огляд операційних систем для різних пристроїв. Види програмного забезпечення

 

Теоретичні відомості:

                1.      Що таке операційна система

Операційна система (ОС) — це головна програма комп’ютера або іншого цифрового пристрою, яка:

•       керує роботою всіх пристроїв (процесор, пам’ять, екран, клавіатура);

•       забезпечує взаємодію користувача з пристроєм;         запускає та контролює роботу інших програм.

📌 Без операційної системи пристрій працювати не може.

 

 

           

2.  Операційні системи для різних пристроїв

1.                  Операційні системи для персональних комп’ютерів і ноутбуків

Операційна система	Коротка характеристика
Windows	Найпоширеніша ОС. Зручна для навчання, роботи, ігор
macOS	ОС для комп’ютерів Apple. Відома стабільністю та дизайном
Linux	Безкоштовна ОС з відкритим кодом. Часто використовується програмістами

📌 Використовуються для роботи з текстами, презентаціями, програмування, навчання.

 

2.                  Операційні системи для мобільних пристроїв (смартфони, планшети)

Операційна система	Пристрої
Android	Смартфони та планшети різних виробників
iOS / iPadOS	Смартфони та планшети Apple

📌 Орієнтовані на сенсорне керування та мобільні застосунки.

 

3.                  Операційні системи для смарт-пристроїв

•              watchOS — смарт-годинники Apple

•              Wear OS — смарт-годинники інших виробників

•              Android TV, Tizen, webOS — смарт-телевізори

📌 Забезпечують роботу «розумних» функцій: інтернет, додатки, керування голосом.

 

4. Вбудовані операційні системи Використовуються в:

•              маршрутизаторах;

•              банкоматах;

•              пральних машинах;

•              автомобілях.

📌 Працюють автоматично та майже непомітні для користувача.

 

3. Види програмного забезпечення

Що таке програмне забезпечення

Програмне забезпечення (ПЗ) — це сукупність програм, які керують роботою пристрою та допомагають користувачу виконувати різні завдання.

 

4 Основні види програмного забезпечення

1. Системне програмне забезпечення

Забезпечує роботу комп’ютера або пристрою в цілому.

До нього належать:

•              операційні системи (Windows, Android, iOS);

•              драйвери пристроїв;

•              службові програми (архіватори, антивіруси). 📌 Користувач не може працювати без системного ПЗ.

 

2. Прикладне програмне забезпечення

Призначене для виконання конкретних завдань користувача.

Приклади:

•              текстові редактори (Word, Google Docs);

•              графічні редактори (Paint, Canva);

•              браузери (Chrome, Firefox);

•              навчальні програми та ігри.

📌 Саме з цими програмами користувач працює найчастіше.

 

3. Сервісне програмне забезпечення

Програми для обслуговування та захисту системи:

           антивірусні програми;       програми для очищення диска;          резервне копіювання даних.

📌 Допомагають підтримувати стабільну й безпечну роботу пристрою.

 

5. Класифікація програмного забезпечення за доступом

•                Безкоштовне — не потребує оплати (Linux, LibreOffice)  Умовно безкоштовне — має обмеження (пробна версія)

•                Комерційне — використовується за оплату (Windows,

Microsoft Office)

•                Відкрите ПЗ — користувач може змінювати програмний

код

 

Практична робота.

Тема: Огляд операційних систем для різних пристроїв. Види програмного забезпечення Мета::

•                Ознайомитися з операційними системами різних типів пристроїв (комп’ютери, планшети, смартфони).

•                Розрізняти види програмного забезпечення: системне та прикладне.

•                Розвивати навички пошуку та систематизації інформації про програмне забезпечення. Обладнання:

•                Персональний комп’ютер або ноутбук

•                Планшет або смартфон

•                Доступ до Інтернету

•                Блокнот або текстовий редактор (Word, Google Docs,

Notepad)

Хід роботи:

1.Огляд операційних систем на комп’ютері: o Визначте, яка операційна система встановлена на вашому ПК або ноутбуку.

o           Запишіть її назву, версію та виробника. o Наведіть приклади трьох функцій цієї ОС.

                2.      Огляд операційних систем на мобільних пристроях:

o    Визначте, яка ОС використовується на планшеті чи смартфоні (Android, iOS тощо).

o    Запишіть її назву та основні функції.

3.      Класифікація програмного забезпечення: o    Визначте системне програмне забезпечення на вашому пристрої (операційна система, драйвери).

o         Визначте прикладне програмне забезпечення    (офісні програми, браузери, ігри).

o         Створіть таблицю, де розділите ПЗ на системне та прикладне, і наведіть хоча б 3 приклади для кожного.

                4.      Пошук додаткової інформації:

o         Використайте Інтернет для пошуку цікавих фактів про

історію або унікальні можливості вашої ОС.

o         Запишіть 1–2 речення для презентації класу.

5.      Підсумок роботи: o   Визначте, яку роль грає операційна система в роботі

пристрою.

                o                     Сформулюйте власне коротке визначення системного та

прикладного ПЗ. Форма подання роботи:

•       Звіт у текстовому редакторі або на листку формату А4.

•       Таблиця класифікації програмного забезпечення обов’язкова.

•       Можна      додати       скріншоти          операційних      систем       або знайдених програм.

Критерії оцінювання:

•       Середній: знайти 3 приклади програм.

•       Достатній: знайти 5–7 прикладів та класифікувати.

•       Високий: скласти схему взаємодії системного і прикладного ПЗ.

 

         

Тема 2. Встановлення програмного забезпечення.

 

Теоретичні відомості:

1.                Що таке програмне забезпечення

Програмне забезпечення (ПЗ) — це сукупність програм, які керують роботою комп’ютера та допомагають користувачу виконувати різні завдання: навчання, роботу, спілкування, розваги.

2.                Види програмного забезпечення

За призначенням програмне забезпечення поділяють на:

•              Системне           ПЗ    —     забезпечує         роботу       комп’ютера

(операційні системи Windows, Linux, macOS; драйвери пристроїв).

•              Прикладне        ПЗ    —     програми для   користувача

(текстові редактори, графічні редактори, браузери, ігри).

•              Сервісне   ПЗ    —     обслуговує         систему

(антивіруси, архіватори, програми для очищення диска).

 

                3.     Що означає «встановити програму»

Встановлення програмного забезпечення — це процес копіювання та налаштування програми на комп’ютері або іншому пристрої, щоб вона могла коректно працювати.

Під час встановлення:

•              файли програми копіюються на носій інформації;

•              створюються ярлики для швидкого запуску;

•              налаштовуються параметри роботи програми;  за потреби встановлюються додаткові компоненти.

 

4.                Способи встановлення програм

Програми можна встановлювати різними способами:

1.                  З офіційного сайту розробника Найбезпечніший спосіб отримання програм.

2.                  Через магазин застосунків (Microsoft Store, Google Play, App Store).

3.                  З інсталяційного носія (флешнакопичувач, диск).

4.                  Разом з операційною системою Деякі програми встановлюються автоматично.

5.                Етапи встановлення програмного забезпечення Зазвичай процес встановлення складається з таких кроків:

1.                Завантаження інсталяційного файлу.

2.                Запуск інсталятора.

3.                Прийняття ліцензійної угоди.

4.                Вибір папки для встановлення.

5.                Вибір додаткових параметрів.

6.                Завершення встановлення та запуск програми.

 

6. Ліцензії програмного забезпечення За умовами використання програми бувають:

•               Безкоштовні (Freeware) — можна використовувати без оплати.

•               Умовно безкоштовні (Shareware) — обмежені за часом або функціями.

•               Комерційні — потребують придбання ліцензії.

•               Відкрите ПЗ (Open Source) — з відкритим програмним кодом.

 

7. Правила безпечного встановлення програм Щоб уникнути проблем, слід:

•                завантажувати програми лише з надійних джерел;

•                перевіряти файли антивірусом;

•                уважно читати повідомлення інсталятора;

•                не встановлювати зайві додаткові програми;

•                мати достатньо вільного місця на диску.

 

 

           

Практична робота. Тема: Встановлення програмного забезпечення Мета:

•                навчитися встановлювати програмне забезпечення на персональний комп’ютер;

•                сформувати навички безпечного завантаження програм з офіційних джерел;

•                ознайомитися з етапами встановлення та видалення

програм;

•                розвивати уважність і відповідальність під час роботи з ПЗ. Обладнання та програмне забезпечення:

•                персональний комп’ютер або ноутбук;

•                операційна система Windows / Linux (за наявності);

•                доступ до мережі Інтернет;

•                веббраузер;

•                інсталяційний файл програми (наприклад: LibreOffice, Google Chrome, VLC media player).

Хід роботи:

1.                  Увімкніть комп’ютер та запустіть веббраузер.

2.                  Перейдіть на офіційний сайт обраної програми.

3.                  Переконайтеся, що сайт є безпечним (https, правильна адреса).

4.                  Завантажте інсталяційний файл програми.

5.                  Запустіть інсталяційний файл подвійним клацанням миші.

6.                  У вікні майстра встановлення: o            уважно прочитайте умови ліцензійної угоди; o             оберіть стандартний або вибірковий режим встановлення; o         за потреби зніміть прапорці з додаткових небажаних

компонентів.

7.                  Завершіть процес встановлення програми.

8.                  Запустіть встановлену програму та перевірте її роботу.

9.                  За потреби видаліть програму, скориставшись засобами операційної системи.

           

Завдання:

1.                Встановіть обрану програму на комп’ютер.

2.                Зробіть скріншот вікна встановленої програми.

3.                Запишіть назву програми та її призначення.

4.                Вкажіть, з якого сайту було завантажено програму. Запам’ятай:

•              Завантажуй програми лише з офіційних сайтів.

•              Не встановлюй незрозумілі або підозрілі програми.

•              Уважно читай повідомлення майстра встановлення.

Дотримуйся правил безпеки:

•              не вводь особисті дані під час встановлення програм;

•              не ігноруй попередження системи безпеки;

•              користуйся антивірусним програмним забезпеченням. Контрольні запитання:

1.                Що таке програмне забезпечення?

2.                Чому важливо завантажувати програми з офіційних джерел?

3.                Які етапи має процес встановлення програми?

4.                Як правильно видалити програму з комп’ютера?

 

Критерії оцінювання:

•               Середній: Самостійно встановив програму, але не врахував усі рекомендації безпеки.

•               Достатній: Самостійно правильно встановив програму, дотримувався інструкцій.

•               Високий: Самостійно встановив програму, пояснив етапи встановлення та правила безпек

 

 

         

Тема 3. Браузер. Порівняння браузерів. Налаштування. Розширення.

 

Теоретичні відомості:

1. Браузер

Браузер — це прикладна програма для перегляду вебсторінок, пошуку інформації в мережі Інтернет і роботи з онлайн-сервісами.

За допомогою браузера користувач може:

•                відкривати вебсайти;

•                переглядати текст, зображення, відео та аудіо;

•                працювати з електронною поштою, хмарними сервісами, навчальними платформами;

•                завантажувати й надсилати файли;

•                зберігати закладки та історію переглядів.

2. Приклади популярних браузерів

•              Google Chrome

•              Mozilla Firefox           Microsoft Edge

•              Opera

•              Safari (переважно на пристроях Apple)

 

3.   Порівняння браузерів

Критерій	Chrome	Firefox	Edge	Opera
Швидкість роботи	Висока	Висока	Висока	Висока
Споживання пам’яті	Значне	Помірне	Помірне	Помірне
Захист приватності	Середній	Високий	Середній	Середній
Кількість розширень	Дуже багато	Багато	Багато	Багато
Критерій	Chrome	Firefox	Edge	Opera
Особливості	Синхронізація з Google-акаунтом	Відкритий код	Інтеграція з Windows	Вбудований VPN

4.   Основні налаштування браузера

Налаштування браузера — це параметри, які дозволяють користувачеві змінювати вигляд і поведінку програми.

Основні групи налаштувань:

•               Зовнішній вигляд (тема оформлення, масштаб сторінки, мова інтерфейсу)

•               Домашня сторінка (сторінка, що відкривається при запуску браузера)

•               Пошукова система за замовчуванням (Google, Bing, DuckDuckGo тощо)

•               Конфіденційність і безпека (керування cookies, захист від шкідливих сайтів)

•               Паролі та автозаповнення

•               Керування завантаженнями

⚠️ Важливо: не рекомендується зберігати паролі в браузері на спільних або шкільних комп’ютерах.

 

5. Розширення браузера

Розширення браузера — це додаткові модулі, які розширюють можливості браузера без встановлення окремих програм. Для чого використовують розширення:

•              блокування реклами;

•              захист від шкідливих сайтів;

•              переклад вебсторінок;

•              збереження нотаток;

•              підвищення продуктивності навчання.

 

6 .Приклади популярних розширень:

•                AdBlock / uBlock Origin — блокування реклами;

•                Google Translate — переклад сторінок;

•                Grammarly — перевірка правопису;

•                Dark Reader — темний режим для сайтів;

•                Pocket — збереження статей для читання пізніше.

⚠️ Запам’ятай: Встановлюй розширення лише з офіційних магазинів браузерів і не додавай зайвих — вони можуть уповільнювати роботу та загрожувати безпеці.

 

Практична робота.

Тема. Браузер. Порівняння браузерів. Налаштування та розширення  Мета:

•                ознайомитися з поняттям веббраузер;

•                навчитися порівнювати популярні браузери за основними характеристиками;

•                налаштовувати параметри браузера для зручної та безпечної роботи;

•                встановлювати й використовувати браузерні розширення.

Обладнання та програмне забезпечення

•                комп’ютер або ноутбук з доступом до Інтернету;

•                встановлений один із браузерів: Google Chrome, Mozilla

Firefox, Microsoft Edge або Opera;             обліковий запис Google або Microsoft (за потреби).

 

Хід роботи

Завдання 1. Ознайомлення з браузером

1.                Запусти встановлений на комп’ютері браузер.

2.                Визнач: o назву браузера; o версію; o виробника.

3.                Знайди кнопку Налаштування та відкрий відповідний розділ.

✍️ Запиши відповіді у зошит або таблицю.

Завдання 2. Порівняння браузерів

Заповни таблицю (можна використати Інтернет для пошуку інформації):

Браузер	Швидкість роботи	Захист безпека	і	Підтримка розширень	Зручність
Google Chrome
Mozilla Firefox
Microsoft Edge
Opera

👉 Зроби висновок, який браузер ти вважаєш найзручнішим і чому.

 

Завдання 3. Налаштування браузера У налаштуваннях браузера:

1.                Зміни домашню сторінку.

2.                Перевір або зміни пошукову систему за замовчуванням.

3.                Увімкни або перевір режим захисту персональних даних.

4.                Переглянь налаштування конфіденційності та безпеки.

📌 Опиши, які налаштування ти змінив.

 

Завдання 4. Робота з розширеннями

1.                Відкрий магазин розширень браузера.

2.                Знайди та встанови одне корисне розширення, наприклад: o блокувальник реклами; o    перекладач; o      розширення для навчання.

3.                Увімкни або вимкни розширення через налаштування.

4.                Опиши, для чого воно потрібне.

 

Критерії оцінювання:

•              Високий: виконано всі завдання 

•              Достатній: виконано більшість завдань 

•              Середній: виконано частково 

 

         

Тема 4. Облікові записи браузера

 

Теоретичні відомості:

1. Що таке обліковий запис браузера

Обліковий запис браузера — це персональний профіль користувача, який дає змогу зберігати та синхронізувати налаштування і дані браузера між різними пристроями через Інтернет.

Найпоширеніші приклади:

•              Google-акаунт — для браузера Google Chrome

•              Обліковий запис Microsoft — для Microsoft Edge

•              Firefox Account — для Mozilla Firefox

 

2. Для чого потрібен обліковий запис браузера

Після входу в обліковий запис користувач отримує можливість:

•                зберігати закладки (обране);

•                синхронізувати історію перегляду;

•                зберігати паролі та дані для входу на сайти;

•                використовувати ті самі розширення браузера на різних пристроях;

•                зберігати налаштування браузера (мова, тема, стартова сторінка тощо).

Це зручно, якщо людина користується кількома комп’ютерами або смартфоном і планшетом.

 

3. Синхронізація даних

Синхронізація — це автоматичне оновлення даних між пристроями, під’єднаними до одного облікового запису.

Після входу в обліковий запис:

•              дані зберігаються у хмарному сховищі;

•              зміни на одному пристрої з’являються на інших;        у разі втрати пристрою інформацію можна легко відновити.

 

4. Переваги використання облікового запису браузера

•              швидкий доступ до власних даних;

•              зручна робота з різних пристроїв;

•              резервне копіювання важливої інформації;          персоналізація роботи в браузері.

 

5. Ризики та правила безпеки

Обліковий запис браузера містить особисті дані, тому важливо дотримуватися правил безпеки:

•               використовувати надійний пароль;

•               не входити в обліковий запис на чужих або публічних комп’ютерах;

•               обов’язково виходити з облікового запису після роботи;

•               не передавати свої логін і пароль іншим особам;        за можливості вмикати двофакторну автентифікацію.

 

Запам’ятай

•               Обліковий запис браузера — це ключ до персональних даних користувача.

•               Синхронізація полегшує роботу,      але    потребує відповідального ставлення до безпеки.

•               Захист облікового запису — запорука захисту особистої інформації.

 

Практична робота. Тема: Облікові записи браузера Мета:

•               навчитися входити в обліковий запис браузера;

•               з’ясувати можливості облікового запису (синхронізація, збереження даних);

•               сформувати навички безпечної роботи з особистими даними в браузері.

 

Обладнання та програмне забезпечення:

•               персональний комп’ютер або ноутбук з доступом до

Інтернету;

•               веббраузер Google Chrome / Mozilla Firefox / Microsoft Edge;

•               наявний обліковий запис Google або Microsoft (за можливості).

 

Хід роботи

Завдання 1. Перевірка наявності облікового запису 1. Запусти браузер.

2.                Зверни увагу на правий верхній кут вікна.

3.                Визнач, чи виконано вхід в обліковий запис:

o           якщо є аватар або ім’я — обліковий запис активний; o якщо є кнопка «Увійти» — вхід не виконано.

📌 Запиши результат (виконано / не виконано).

 

Завдання 2. Вхід в обліковий запис (за дозволом учителя) 1. Натисни «Увійти».

2.     Увійди в обліковий запис (Google / Microsoft) або скористайся тестовим.

3.     Після входу перевір: o          чи з’явився аватар; o чи доступні налаштування синхронізації.

📌 Зроби висновок, які дані можуть синхронізуватися.

 

Завдання 3. Налаштування синхронізації 1. Відкрий Налаштування браузера.

2.                Перейди до розділу Синхронізація.

3.                Переглянь список даних, що зберігаються: o         закладки; o           паролі; o     історія; o    розширення.

📌 Познач, які дані доцільно синхронізувати, а які — ні.

 

Завдання 4. Безпека облікового запису

1.                З’ясуй, як вийти з облікового запису браузера.

2.                Дай відповідь на запитання: o Чому не можна залишати обліковий запис активним на

чужому комп’ютері?

                o           Які ризики це може створити?

 

Критерії оцінювання:

Рівень	Опис
Середній	Учень визначив наявність облікового запису та виконав частину завдань
Достатній	Учень виконав всі завдання та зробив висновок
Високий	Учень пояснює переваги синхронізації та правила безпеки

 

 

         

Тема 5. Хмарні сервіси. Моделі надання хмарних сервісів (IaaS, PaaS, SaaS). Рівні доступу до мережевих документів.

 

Теоретичні відомості:

1. Хмарні сервіси

Хмарні сервіси — це сервіси, що надають користувачам доступ до           обчислювальних        ресурсів    (сховища даних,       програмного забезпечення, обчислювальної потужності) через Інтернет без необхідності встановлювати та обслуговувати їх на локальних пристроях.

Хмарні сервіси дозволяють:

•              зберігати та обмінюватися файлами;

•              запускати програми без їх локальної установки;  працювати спільно з іншими користувачами;  масштабувати ресурси залежно від потреб.

 

2. Моделі надання хмарних сервісів

Існують три основні моделі хмарних сервісів:

1. IaaS (Infrastructure as a Service – Інфраструктура як сервіс) o Надає базові обчислювальні ресурси: сервери, сховища

даних, мережеві ресурси.

o    Користувач керує операційними системами, додатками,

даними.

o    Приклад: Amazon Web Services (AWS), Microsoft Azure, Google Cloud Platform.

2. PaaS (Platform as a Service – Платформа як сервіс) o Надає платформу для розробки, тестування та розгортання

додатків.

o    Користувачу не потрібно керувати інфраструктурою, лише

створювати та запускати додатки.

o    Приклад: Google App Engine, Microsoft Azure App Service, Heroku.

3.SaaS (Software as a Service – Програмне забезпечення як сервіс) o Надає готові програмні рішення через веб-браузер. o Користувачі працюють із додатками без встановлення на

власний комп’ютер.

o Приклад: Google Workspace (Docs, Sheets, Gmail), Microsoft 365, Dropbox.

 

3. Рівні доступу до мережевих документів

При роботі з хмарними сервісами важливо контролювати доступ користувачів до документів. Основні рівні доступу:

                1.     Тільки для читання

                o                Користувач може переглядати документ, але не може його

змінювати.

                2.      Коментування

o    Користувач може переглядати та залишати коментарі, але не

змінювати основний вміст. 3. Редагування

o    Користувач може переглядати та вносити зміни до документа.

                4.     Повний доступ (адміністратор)

                o                     Користувач може редагувати документ, змінювати права

доступу інших користувачів та керувати налаштуваннями.

 

Запам’ятай

•               Хмарні сервіси дозволяють працювати з ресурсами через Інтернет без встановлення програм.

•               IaaS – надає інфраструктуру, PaaS – платформу для розробки, SaaS – готові програми.

•               Контроль доступу забезпечує безпеку та ефективну спільну роботу з документами.

 

           

Практична робота.

Тема: Хмарні сервіси. Моделі надання хмарних сервісів (IaaS, PaaS, SaaS). Рівні доступу до мережевих документів.

Мета::

•               Ознайомитися з хмарними сервісами та їх моделями надання.

•               Навчитися працювати з мережевими документами та встановлювати рівні доступу.

•               Розвивати практичні навички роботи з документами у хмарі.

Обладнання та програмне забезпечення:

•               Комп’ютер або планшет з доступом до Інтернету.

•               Обліковий запис Google (Google Диск, Google Docs) або Microsoft (OneDrive, Word Online).

•               Браузер (Chrome, Edge, Firefox).

 

Хід роботи: Завдання 1. Вивчення моделей хмарних сервісів 1.      Відкрийте будь-який браузер. 2.     Знайдіть інформацію про моделі хмарних сервісів:

                o                         IaaS (Infrastructure as a Service) – інфраструктура як

сервіс; o PaaS (Platform as a Service) – платформа як сервіс; o SaaS (Software as a Service) – програмне забезпечення як сервіс.

                3.                У Google Docs створіть таблицю з трьома колонками:

|       Модель      |      Приклади       сервісів      |       Короткий       опис        |

Заповніть її інформацією для кожної моделі.

Завдання 2. Практична робота з хмарними документами 1. Створіть новий документ у Google Docs або Word Online.

2.                 Напишіть у документі короткий опис однієї з моделей хмарних сервісів (3–5 речень).

3.                 Надішліть посилання на документ іншому учневі (можна використовувати тестовий обліковий запис вчителя).

Завдання 3. Встановлення рівнів доступу

1.     У створеному документі встановіть рівні доступу: o Редактор – користувач може змінювати документ.

o         Коментатор – користувач може залишати коментарі, але не

змінювати текст.

o         Читач – користувач може лише переглядати документ.

2.Продемонструйте, як змінюється можливість взаємодії з документом для кожного рівня доступу.

Завдання 4. Обговорення

•               Визначте, яка модель хмарного сервісу підходить для вашого навчального класу та чому.

•               Обговоріть переваги та ризики використання хмарних сервісів.

 

Критерії оцінювання:

Критерій	Середній рівень	Достатній рівень	Високий рівень
Таблиця          з моделями хмарних сервісів	Створена, але неповна	Таблиця заповнена, приклади є	Таблиця   повна, приклади правильні та зрозумілі
Документ      у хмарі	Створений, текст короткий	Текст описує модель, містить   3–5 речень	Текст          змістовний, грамотно оформлений, є власні висновки
Рівні доступу	Встановлено один рівень	Встановлено два рівні	Встановлено всі три рівні, правильно демонстровані

 

 

         

Тема          6.      Інтеграція        сервісів.   Резервна копія         файлів. Синхронізація. Обмін файлами.

 

Теоретичні відомості:

1. Інтеграція сервісів

Інтеграція сервісів — це поєднання різних онлайн-сервісів і програм для зручної та ефективної роботи.

•               Наприклад, можна поєднати електронну пошту з календарем, хмарне сховище з текстовим редактором, або месенджер з нотатками.

•               Мета інтеграції — економія часу та спрощення роботи з інформацією. Приклади інтеграції:

•               Google Документи + Google Диск → автоматичне збереження файлів у хмарі.

•               Microsoft Teams + Outlook → планування зустрічей без переходу в інші програми.

•               Додатки для зберігання нотаток + календар → нагадування про важливі події.

Запам’ятай: інтеграція допомагає працювати швидше та безпечніше, зменшуючи дублювання інформації.

 

2. Резервна копія файлів (беккап)

Резервна копія — це копія важливих файлів, яку зберігають на іншому носії або в хмарі для захисту від втрати даних.

          Навіщо потрібна: якщо комп’ютер зламається, файли випадково видалять або буде вірус, резервна копія допоможе відновити інформацію.

Види резервного копіювання:

1.                 Локальне: збереження на зовнішньому жорсткому диску, USB-флешці.

2.                 Хмарне: збереження на сервісах типу Google Drive, OneDrive, Dropbox.

3.                 Автоматичне: системи роблять копії самостійно за розкладом.

Запам’ятай: резервна копія — це «страховка» для важливих файлів.

 

3. Синхронізація файлів

Синхронізація — це процес автоматичного оновлення файлів на кількох пристроях одночасно.

•               Наприклад, змінив документ на комп’ютері, а на телефоні він відразу оновився.

•               Завдяки синхронізації немає потреби вручну переносити файли. Приклади:

•               Google Drive → файли автоматично оновлюються на всіх пристроях, де встановлений додаток.

•               Dropbox → зміни в папках відображаються миттєво на всіх підключених пристроях.

Запам’ятай: синхронізація допомагає завжди мати актуальні дані на всіх пристроях.

 

4. Обмін файлами

Обмін файлами — це передача файлів між людьми або пристроями.

Способи обміну файлами:

1.                Електронна пошта — відправка файлів у вкладеннях.

2.                Хмарні сервіси — надання доступу через посилання

(Google Drive, OneDrive, Dropbox).

3.                Месенджери — швидка передача документів, фото чи відео.

4.                USB та зовнішні носії — передача без Інтернету. Рекомендації:

•                Перевіряти безпечність файлів перед обміном.

•                Не передавати конфіденційні дані через невідомі сервіси.

 

           

Практична робота.

Тема: Інтеграція сервісів. Резервна копія файлів. Синхронізація.

Обмін файлами Мета:

Навчитися створювати резервні копії файлів, синхронізувати дані між різними пристроями та користуватися хмарними сервісами для обміну файлами. Обладнання та ресурси:

•                Персональний комп’ютер або ноутбук з доступом до

Інтернету

•                Обліковий запис Google або іншого хмарного сервісу (OneDrive, Dropbox)

•                Текстові файли, зображення та інші невеликі файли для роботи

Хід роботи:

1.      Резервне копіювання файлів: o         Створіть на комп’ютері папку «Резерв». o        Скопіюйте в неї кілька файлів різних типів (текстові,

зображення).

o         Завантажте папку або окремі файли в хмарний сервіс (Google Drive, OneDrive, Dropbox). 2. Синхронізація файлів між пристроями: o Встановіть на мобільний пристрій або інший комп’ютер

програму хмарного сервісу.

o         Переконайтеся,          що    файли        з        папки        «Резерв» синхронізувалися та доступні на іншому пристрої.

                3.     Обмін файлами:

o         Створіть посилання на спільний доступ до одного з файлів. o Надішліть посилання іншому учневі (колезі) для перевірки

доступу.

o         Переконайтеся, що він може переглядати або редагувати

файл відповідно до налаштувань.

Запитання для самоперевірки:

1.                 Які переваги резервного копіювання файлів у хмарі?

2.                 Як синхронізація файлів допомагає при роботі на кількох пристроях?

3.                 Чим відрізняється надання доступу «тільки для перегляду» і «для редагування»?

Критерії оцінювання:

Рівень	Критерії
Середній	Виконано резервне копіювання хоча б одного файлу; створено посилання на обмін.
Достатній	Виконано резервне копіювання кількох файлів, синхронізація між двома пристроями; обмін файлом через посилання.
Високий	Виконано резервне копіювання та синхронізацію всіх файлів; успішно налаштовано доступ для іншого користувача; продемонстровано розуміння різниці режимів доступу.

 

 

         

Тема 7. Види прикладних програм: текстові та графічні

редактори, електронні таблиці тощо. Власний віртуальний образ.

 

Теоретичні відомості:

1. Прикладні програми — це програмне забезпечення, призначене для виконання конкретних завдань користувача. Вони допомагають обробляти інформацію, створювати контент, аналізувати дані та автоматизувати різні процеси.

Основні види прикладних програм:

1.                 Текстові редактори Програми для створення, редагування та форматування текстових документів.

Приклади: Microsoft Word, LibreOffice Writer, Google Docs.

Функції: набір тексту, зміна шрифту та кольору, вставка зображень і таблиць, перевірка орфографії.

2.                 Графічні редактори Програми для створення і редагування зображень та графіки. Приклади: Adobe Photoshop, GIMP, Paint.NET.

Функції: малювання, ретушування, застосування ефектів, робота з шарами та фільтрами.

3.                 Електронні таблиці Програми для роботи з числовими даними, їх аналізу та візуалізації. Приклади: Microsoft Excel, LibreOffice Calc, Google Sheets. Функції: обчислення формул, побудова графіків, сортування та фільтрація даних.

4.                 Презентаційні програми Призначені для створення наочних слайдів та презентацій. Приклади: Microsoft PowerPoint, LibreOffice Impress, Google Slides. Функції: додавання тексту, зображень, відео, анімацій та переходів між слайдами.

5.                 Мультимедійні програми Програми для роботи з аудіо, відео та інтерактивним контентом. Приклади: VLC Media Player, Audacity, Adobe Premiere. Функції: відтворення, редагування, конвертування файлів та створення мультимедійних проєктів.

 

2. Власний віртуальний образ

Віртуальний образ користувача — це його представлення у цифровому середовищі, яке включає:

•                Профілі в соцмережах і сервісах, де зберігається

інформація про особисті уподобання, досягнення та активність;

•                Аватари   та     цифрові   персонажі,        які    можуть

використовуватися в іграх, форумах або освітніх платформах;

•                Цифрові сліди, що залишаються під час роботи з прикладними програмами та в Інтернеті (документи, фотографії, коментарі). Важливість власного віртуального образу:

•                Допомагає керувати своєю репутацією в Інтернеті;  Дає змогу зберігати та організовувати особисту інформацію;  Використовується для навчання, спілкування та творчості в цифровому середовищі.

 

Практична робота.

Тема: Види прикладних програм та створення власного

віртуального образу Мета:

•                Ознайомитися з основними видами прикладних програм:

текстові редактори, графічні редактори, електронні таблиці, мультимедійні програми.

•                Навчитися створювати власний віртуальний образ (аватар) у графічному редакторі.

Обладнання та програмне забезпечення:

•                Комп’ютер або ноутбук

•                Текстовий редактор (Word, LibreOffice Writer)

•                Графічний редактор (Paint, Canva, Figma, GIMP)

•                Браузер з доступом до Інтернету

 

Хід роботи: 1. Вивчення прикладних програм:

o           Відкрийте текстовий редактор і створіть документ. o У текстовому документі складіть таблицю, де вкажіть:

§           Назву програми

§           Тип   програми (текстова, графічна, електронна

таблиця)

§           Основне призначення

2. Створення віртуального образу: o Відкрийте графічний редактор. o Створіть власний аватар або віртуальний образ (можна

намалювати або використати готові елементи).

o    Використовуйте різні інструменти редактора: пензлі, фігури, кольори, текст.

o    Збережіть роботу у форматі PNG або JPEG.

3.      Оформлення результату: o        Вставте створений віртуальний образ у документ текстового

редактора.

                o           Додайте підпис: «Мій віртуальний образ».

Рівневі завдання:

•               Початковий рівень: Створити простий аватар із 1–2 елементів.

•               Достатній рівень: Використати 3–4 інструменти редактора, додати підпис.

•               Високий рівень: Створити детальний образ із декількома шарами, використати ефекти та кольорову палітру.

Критерії оцінювання:

Критерій	Середній	Достатній	Високий
Використання прикладних програм	Створено таблицю   без оформлення	Створено  таблицю   з оформленням	Створено таблицю з оформленням та коментарями

 

 

         

Тема 8. Цифрова взаємодія, вплив на інших осіб. Налаштування облікового запису. Авторизація. Верифікація.

 

Теоретичні відомості:

1. Цифрова взаємодія та вплив на інших осіб

Цифрова взаємодія — це спілкування та обмін інформацією між людьми за допомогою електронних пристроїв і цифрових технологій (комп’ютерів, смартфонів, планшетів, онлайн-сервісів). Основні форми цифрової взаємодії:

1.                 Обмін повідомленнями – через чати, месенджери, електронну пошту.

2.                 Публікації та контент – створення постів, відео, зображень, коментарів у соціальних мережах.

3.                 Спільна робота – редагування документів, участь у проєктах, онлайн-Темаах, відеоконференціях.

Вплив цифрової взаємодії:

           Позитивний: o Можливість навчання та обміну знаннями. o          Підтримка дружніх і професійних контактів.

                o           Участь у суспільному житті та подіях.

           Негативний: o Булінг та цькування в мережі.

o         Розповсюдження недостовірної інформації.

o         Залежність від соціальних мереж. Правила безпечної цифрової взаємодії:

•       Пам’ятати, що всі повідомлення і пости можуть залишитися в мережі назавжди.

•       Поважати інших користувачів і уникати конфліктів онлайн.        Критично оцінювати інформацію, що надходить.

 

2. Налаштування облікового запису

Обліковий запис — це персональна цифрова “папка” користувача в сервісі (соцмережа, пошта, освітня платформа), яка містить дані про нього: ім’я, електронну адресу, пароль, налаштування приватності.

Основні налаштування:

1.                 Особисті дані: ім’я, фото, контактна інформація.

2.                 Приватність: хто може бачити ваші дані, пости та активність.

3.                 Сповіщення:    отримання         повідомлень      про   нові повідомлення, коментарі, події.

4.                 Безпека: пароль, двофакторна автентифікація, контроль доступу сторонніх пристроїв.

Рекомендації:

•               Використовувати складний пароль (з великої та малої літери, цифр і символів).

•               Періодично змінювати пароль.

•               Встановлювати обмеження видимості інформації для сторонніх користувачів.

 

3. Авторизація

Авторизація — це процес підтвердження права користувача на доступ до облікового запису чи ресурсу. Основні способи:

1.                 За логіном і паролем – класичний спосіб входу.

2.                 Через електронну пошту або номер телефону – отримання коду підтвердження.

3.                 Соціальні логіни – авторизація через акаунти Google, Facebook тощо.

Принципи безпеки авторизації:

•              Не передавати свій пароль нікому.

•              Використовувати різні паролі для різних сервісів.  Виходити з облікового запису на чужих пристроях.

 

4. Верифікація

Верифікація     —     це     підтвердження достовірності    даних користувача, його особистості чи облікового запису.

Основні види:

1.                 Електронна пошта – підтвердження за допомогою листа з кодом або посиланням.

2.                 СМС-код на телефон – підтвердження через одноразовий код.

3.                 Документальна верифікація – надсилання фото паспорта або іншого документа.

4.                 Верифікація через банки або державні сервіси – підтвердження особи через офіційні дані.

Навіщо потрібна верифікація:

•                Забезпечує безпеку облікового запису.

•                Дозволяє користувачу отримувати доступ до повного функціоналу сервісу.

•                Допомагає захистити сервіс від шахрайства та ботів.

 

Практична робота.

Тема: Цифрова взаємодія та безпека облікових записів Мета:

•                Навчитися правильно налаштовувати обліковий запис у цифровому середовищі.

•                Розуміти поняття авторизації та верифікації.

•                Усвідомлювати етичний вплив власної цифрової поведінки на інших користувачів. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або планшет.

•                Підключення до Інтернету.

•                Веб-браузер.

•                Обліковий запис у будь-якому цифровому сервісі (Google, Microsoft, освітня платформа тощо).

 

Хід роботи:

Частина 1. Налаштування облікового запису

1.                 Відкрийте налаштування свого облікового запису.

2.                 Перевірте актуальність персональної інформації (ім’я, електронна пошта, номер телефону).

3.                 Увімкніть двофакторну     аутентифікацію          (2FA)         або верифікацію через телефон/пошту.

4.                 Перегляньте дозволи для сторонніх додатків і відключіть зайві. Результат:

          Скриншот          або   запис         виконаних          налаштувань     без відображення пароля.

 

Частина 2. Авторизація та верифікація 1. Вийдіть із облікового запису.

2.                 Авторизуйтесь повторно, використовуючи пароль та другий фактор (SMS, пошту або додаток).

3.                 Поясніть у зошиті, чим відрізняється авторизація від верифікації. Запитання для самоперевірки:

           Що таке авторизація?         Що таке верифікація і чому вона важлива для безпеки?

 

Частина 3. Цифрова взаємодія та вплив на інших осіб

1.                 Перевірте налаштування приватності свого облікового запису (хто може бачити ваші публікації, коментарі).

2.                 Опишіть приклади, як ваша цифрова поведінка може впливати на інших людей.

3.                 Обговоріть із однокласником, які дії можуть бути шкідливими для інших і як їх уникати.

Результат:

 Короткий письмовий звіт (3–5 речень) про етичну поведінку онлайн.

 

           

Критерії оцінювання:

Рівень	Критерії
Середній	Виконав налаштування облікового запису, авторизувався повторно, дав загальні відповіді на запитання.
Достатній	Коректно виконав налаштування, описав різницю між авторизацією та верифікацією, надав приклади впливу цифрової поведінки.
Високий	Виконав всі налаштування без помилок, аргументовано пояснив авторизацію та верифікацію, проаналізував етичні аспекти цифрової взаємодії.

 

         

Тема 9. Месенджери та відеоконференції. Правила етикету.

 

Теоретичні відомості:

1. Месенджери

Месенджер       —     це     програма або   сервіс        для   обміну повідомленнями між користувачами в реальному часі.

Основні функції месенджерів:

•              Обмін текстовими повідомленнями;

•              Надсилання фотографій, відео, аудіо та файлів;

•              Голосові та відеодзвінки;

•              Створення групових чатів;

•              Використання стікерів, емодзі та реакцій. Популярні месенджери:

•              WhatsApp, Telegram, Viber, Signal, Messenger (Facebook), WeChat. Переваги використання:

•              Миттєвий обмін інформацією;

•              Можливість спілкування з людьми з різних країн;     Зручність для роботи та навчання.

Можливі ризики:

•              Небезпека отримання небажаного контенту або спаму;

•              Порушення конфіденційності;              Кібербулінг (булінг у мережі).

 

2. Відеоконференції

Відеоконференція — це онлайн-зустріч, де учасники спілкуються за допомогою відео та аудіо в реальному часі. Популярні сервіси для відеоконференцій:

•              Zoom, Microsoft Teams, Google Meet, Skype, Cisco Webex. Основні функції:

•              Передача відео та аудіо;

•              Обмін файлами та посиланнями;

•              Спільний доступ до екрана;

•              Чат для текстових повідомлень під час зустрічі;

•              Запис конференції для подальшого перегляду.

Переваги:

•              Зручність дистанційного навчання та роботи;

•              Економія часу та ресурсів;

•              Можливість спілкуватися з великою кількістю людей одночасно. Можливі ризики:

•              Небезпека           вторгнення        сторонніх (злами,      небажані

учасники);

•              Проблеми з конфіденційністю;            Втома від тривалих відеозустрічей (Zoom fatigue).

 

3. Правила етикету

Етикет  (Netiquette) — це правила ввічливого та безпечного спілкування в Інтернеті.

Основні    правила   етикету    для   месенджерів     і відеоконференцій:

1.                 Ввічливість і повага: o      Не використовувати грубі або образливі слова; o           Поважати думку інших учасників.

2.                 Чіткість і лаконічність повідомлень: o Писати зрозуміло і по суті; o Не перевантажувати чат довгими текстами.

3.                 Конфіденційність: o            Не розголошувати особисту інформацію без дозволу; o   Не пересилати чужі фото або повідомлення без згоди.

4.                 Використання емодзі та стікерів: o Доречне використання підкреслює емоції, але не заважає

спілкуванню.

5.                 Поводження під час відеоконференцій: o Увімкнути мікрофон тільки під час виступу; o    Слухати інших і не перебивати;

                o            Дотримуватися дрес-коду та чистоти фону при навчанні або

роботі.

                6.     Безпечні посилання та файли:

o           Не відкривати сумнівні посилання або файли; o Перевіряти джерела інформації.

7.      Час та темп спілкування: o Враховувати часові пояси учасників;

                o                      Не надсилати повідомлення вночі або у святкові дні без

важливої потреби.

 

Практична робота.

Тема: Месенджери та відеоконференції. Правила етикету Мета::

•       Навчитися         користуватися   месенджерами та відеоконференціями для навчання та спілкування.

•       Ознайомитися з основними правилами етикету.

•       Формувати навички безпечної та ввічливої онлайнкомунікації. Обладнання та програмне забезпечення:

•       Комп’ютер або планшет з доступом до Інтернету.

•       Встановлений месенджер (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або платформа для відеоконференцій (Zoom, Google Meet, Microsoft Teams).

•       Презентаційний матеріал (за бажанням).

 

Хід роботи:

Частина 1. Робота з месенджером

1.                  Відкрийте ваш улюблений месенджер.

2.                  Створіть   новий        чат    або   групу         з        двома-трьома однокласниками.

3.                  Напишіть повідомлення, дотримуючись правил етикету:

o    Використовувати ввічливі слова.

o    Не використовувати нецензурну лексику. o Не надсилати повідомлення великим шрифтом без потреби (не кричати).

4.Відповідайте на повідомлення інших учасників конструктивно та уважно.

Частина 2. Робота з відеоконференцією

1.                Запустіть відеоконференцію на обраній платформі.

2.                Перевірте мікрофон та камеру.

3.                Дотримуйтесь правил етикету під час відеодзвінка:

o         Не перебивайте співрозмовника. o       Використовуйте «підняту руку» або чат для запитань. o      Одягайтеся відповідно до навчального контексту.

o         Вимикайте звук, коли не говорите, щоб уникнути шуму.

4.Проведіть коротку дискусію на тему «Мої улюблені месенджери та їх переваги».

Частина 3. Аналіз і висновки

•               Складіть список правил етикету, яких дотримувалися під час роботи.

•               Опишіть, які труднощі виникли при використанні месенджера або відеоконференції та як їх можна уникнути.

 

Критерії оцінювання:

Критерій	Середній		Достатній	Високий
Використання месенджера	Надсилає повідомлення помилками етикеті	з в	Дотримується більшості правил нетикету	Повністю дотримується правил, підтримує ввічливий діалог

 

 

         

Тема 10. Соціальні мережі. Ігрові платформи. Кібербулінг.

 

Теоретичні відомості: 1. Соціальні мережі Визначення:

Соціальні мережі — це онлайн-платформи та сервіси, що дозволяють людям спілкуватися, обмінюватися інформацією, публікувати контент

(тексти, фото, відео) та створювати спільноти за інтересами.

Приклади: Facebook, Instagram, TikTok, Twitter/X, LinkedIn,

Pinterest.

Можливості соціальних мереж:

•                Спілкування з друзями та родиною.

•                Обмін фото, відео та текстовими повідомленнями.

•                Пошук нових знайомств за інтересами.

•                Участь у спільнотах та групах за хобі чи професійними інтересами.

•                Поширення новин і навчального контенту.

Правила безпечного користування:

•                Не надавати особисті дані незнайомим людям.

•                Встановлювати приватні налаштування профілю.

•                Критично оцінювати інформацію, що з’являється у стрічці новин.

•                Не приймати участі у сумнівних опитуваннях або конкурсах.

 

2. Ігрові платформи Визначення:

Ігрові платформи — це онлайн-сервіси або програми, що дозволяють запускати, завантажувати та грати у комп’ютерні або відеоігри, часто з можливістю мультиплеєрного спілкування.

Приклади: Steam, Epic Games Store, Origin, Xbox Live, PlayStation Network, Nintendo Switch Online. Можливості ігрових платформ:

•                Завантаження та запуск комп’ютерних ігор.

•                Спілкування з іншими гравцями через чат або голосові канали.

•                Участь у спільних ігрових подіях та турнірах.

•                Створення ігрових груп або кланів.

•                Збереження досягнень та прогресу в хмарі.

Правила безпечного користування:

•                Контролювати час гри та робити перерви.

•                Не спілкуватися з незнайомими людьми без необхідності.

•                Не надавати особисті дані під час гри.

•                Використовувати налаштування безпеки та фільтри контенту.

 

3. Кібербулінг Визначення:

Кібербулінг (онлайн-цькування) — це використання цифрових технологій (соціальних мереж, месенджерів, ігрових платформ) для навмисного образи, залякування або приниження іншої людини. Приклади кібербулінгу:

•                Надсилання образливих повідомлень або коментарів.

•                Поширення чуток, фото або відео без дозволу.

•                Ігнорування або виключення людини з онлайн-спільнот.

•                Створення фейкових профілів для цькування.

Наслідки кібербулінгу:

•                Психологічний стрес, страх, депресія.

•                Проблеми зі сном та навчанням.

•                Соціальна ізоляція.

Правила протидії кібербулінгу:

•                Не відповідати на образливі повідомлення.

•                Зберігати докази (скріншоти, посилання).

•                Повідомляти дорослих або адміністрацію платформи.

•                Використовувати функції блокування та звітів про порушення.

 

           

Практична робота.

Тема: Соціальні мережі, ігрові платформи. Кібербулінг.

Мета::

•                Ознайомитися з видами соціальних мереж і ігрових платформ.

•                Розпізнавати прояви кібербулінгу та навчитися реагувати безпечно.

•                Розвивати навички безпечної поведінки в цифровому середовищі. Обладнання та ресурси:

•                Персональний комп’ютер або планшет з доступом до

Інтернету.

•                Браузер або мобільний додаток соціальної мережі.

•                Таблиця для запису спостережень.

Хід роботи:

1.Дослідження соціальних мереж o Відкрийте одну з популярних соціальних мереж (наприклад, Facebook, Instagram, TikTok).

                o           Заповніть таблицю:

Назва мережі

Основна функція

Цільова аудиторія

Переваги

Можливі   ризики

                §                        Поясніть, чому люди користуються цією мережею.

2.Дослідження ігрових платформ o Виберіть одну онлайн-ігрову платформу (наприклад, Steam, Epic Games, Roblox).

                o           Визначте:

§     Які типи ігор доступні.

§     Чи є вбудовані функції спілкування між користувачами.

§     Можливі ризики (кібербулінг, шахрайство, надмірна залежність).

                3.     Аналіз кібербулінгу

o         Ознайомтеся з прикладами повідомлень або ситуацій, які можна вважати кібербулінгом (у навчальному кейсі або за зразком викладача).

o         Визначте, які дії можна зробити для захисту себе та інших

користувачів.

o         Заповніть таблицю:

Ситуація

Ознаки кібербулінгу

Можливі          дії користувача

Допомога від дорослих

                4.     Рефлексія

o Напишіть короткий звіт (5–7 речень) про те, що нового дізналися про безпечне користування соціальними мережами та ігровими платформами.

 

Критерії оцінювання:

Рівень	Ознаки
Середній	Виконав завдання частково, таблиці заповнені не повністю, приклади кібербулінгу не описані.
Достатній	Виконав завдання, таблиці заповнені, наведені приклади соціальних мереж, ігрових платформ та кібербулінгу, дії захисту запропоновані.
Високий	Виконав завдання повністю, навів кілька прикладів мереж та платформ, детально описав прояви кібербулінгу та можливі дії, рефлексія змістовна.

 

Підсумок розділу:

Цифрове середовище для навчання та співпраці допомагає організувати навчальний процес більш гнучко, інтерактивно та цікаво. Знання та навички роботи з цифровими сервісами дозволяють учням ефективно знаходити, обробляти та обмінюватися інформацією, брати участь у спільних проєктах та вдосконалювати свої комунікативні й організаційні здібності.  

           

РОЗДІЛ 3. ВІЗУАЛЬНИЙ КОНТЕНТ.

Вступ до розділу 

У сучасному цифровому світі зображення відіграють надзвичайно важливу роль. Ми щодня бачимо фотографії, ілюстрації, піктограми, схеми та інфографіку — у підручниках, презентаціях, на вебсайтах і в соціальних мережах. Візуальний контент допомагає швидше зрозуміти інформацію, привернути увагу та передати ідею без зайвих слів.

У цьому розділі ви ознайомитеся з основними видами графічних зображень, дізнаєтеся, чим відрізняється растрова графіка від векторної, навчитеся працювати з графічними редакторами та створювати власні зображення. Ви отримаєте практичні навички редагування, збереження й використання графіки для навчальних і творчих проєктів, дотримуючись правил авторського права та цифрової безпеки.

 

Тема 1. Кодування графічних даних. Типи файлів з графічними даними. Програмні засоби створення візуального контенту.

 

Теоретичні відомості:

1. Кодування графічних даних

Графічні дані — це інформація, подана у вигляді зображень (малюнків, фотографій, схем, піктограм тощо).

У комп’ютері будь-яке зображення зберігається у закодованому вигляді, тобто подається за допомогою чисел (двійкового коду).

Існують два основні способи кодування графічних даних:

Растрова графіка

Растрове зображення складається з великої кількості маленьких елементів — пікселів (точок), кожен з яких має власний колір.

Основні характеристики растрових зображень:

•                роздільна здатність (кількість пікселів по горизонталі та вертикалі);

•                глибина кольору (кількість бітів для кодування кольору);

•                залежність якості від масштабу (при збільшенні зображення втрачає чіткість).

Растрова графіка найчастіше використовується для фотографій та реалістичних зображень.

Векторна графіка

Векторне зображення описується за допомогою математичних формул (лінії, криві, фігури).

Особливості векторної графіки:

•                не втрачає якості при масштабуванні;

•                зазвичай має менший розмір файлу;            добре підходить для логотипів, схем, іконок, креслень.

 

2. Типи файлів з графічними даними

Графічний файл — це файл, у якому зберігається закодоване зображення разом із його властивостями.

Найпоширеніші формати графічних файлів:

•               BMP — простий растровий формат без стиснення, має великий розмір файлу.

•               JPEG (JPG) — растровий формат зі стисненням, широко використовується для фотографій.

•               PNG — растровий формат із підтримкою прозорості, добре підходить для вебграфіки.

•               GIF — растровий формат, підтримує анімацію та обмежену кількість кольорів.

•               SVG — векторний формат, часто використовується для іконок і вебдизайну.

•               PDF — може містити як растрові, так і векторні зображення. Вибір формату файлу залежить від призначення зображення, вимог до якості та розміру файлу.

 

3. Програмні засоби створення візуального контенту

Візуальний контент — це зображення, інфографіка, ілюстрації, банери, презентації та інші графічні матеріали.

Програмні засоби для створення та опрацювання графічних даних поділяються на кілька груп:

Растрові графічні редактори

Використовуються для редагування фотографій і малюнків:

•                Paint

•                GIMP

•                Adobe Photoshop

Векторні графічні редактори

Призначені для створення схем, логотипів, ілюстрацій:

•                Inkscape

•                Adobe Illustrator

•                CorelDRAW

Онлайн-сервіси та універсальні інструменти

Зручні для швидкого створення візуального контенту:

•                Canva

•                Figma

•                Google Drawings

Вибір програмного засобу залежить від типу графіки, складності завдання та досвіду користувача.

 

Практична робота.

Тема. Кодування графічних даних. Типи графічних файлів.

Створення візуального контенту.

Мета:

•                ознайомитися зі способами кодування графічних даних;

•                навчитися розрізняти растрову та векторну графіку;

•                дослідити основні формати графічних файлів;

•                набути практичних навичок створення та збереження візуального контенту в різних форматах.

Обладнання та програмне забезпечення

•                персональний комп’ютер або ноутбук;

•                доступ до мережі Інтернет (за потреби);

•                графічний редактор (Paint, GIMP, Inkscape, Canva, Figma або інший).

Хід роботи Завдання 1. Аналіз графічних форматів 1.     Створи таблицю з такими стовпцями:

o         Формат файлу o            Тип графіки o Переваги o            Недоліки

o         Приклади використання

2.     Заповни таблицю для форматів: JPEG, PNG, BMP, SVG, GIF.

 

Завдання 2. Дослідження кодування зображень 1. Відкрий будь-яке зображення у графічному редакторі.

2.                Збережи його у форматах JPEG та PNG.

3.                Порівняй: o           розмір файлів; o            якість зображення; o наявність або відсутність прозорості.

4.                Зроби висновок.

 

Завдання 3. Створення візуального контенту

1.                 Створи просте зображення на тему «Мій цифровий світ» або «Безпека в Інтернеті».

2.                 Додай: o     геометричні фігури; o           текстовий напис; o      зміну кольорів і розмірів.

3.                 Збережи роботу у двох різних форматах (наприклад, PNG і JPEG).

 

           

Критерії оцінювання:

Початковий рівень

•              створити зображення з мінімум 3 об’єктів;

•              зберегти файл у одному графічному форматі.

Достатній рівень

•              використати текст і фігури;

•              зберегти роботу у двох форматах;

•              пояснити різницю між растровою та векторною графікою. Високий рівень

•              створити власний мініплакат або іконку;

•              використати прозорість або шари;

•              порівняти якість і розмір файлів у різних форматах та зробити аргументований висновок.

 

 

           

Тема 2. Генерування зображень в мережі. Етичність і відповідальність при використанні генерованого контенту.

 

Теоретичні відомості:

1. Генерування зображень — це створення графічних зображень за допомогою комп’ютерних програм і штучного інтелекту. Сучасні онлайн-сервіси можуть створювати ілюстрації, малюнки, фотореалістичні сцени або художні образи на основі текстового опису (запиту користувача).

Як працює генерування зображень

Основою таких сервісів є нейронні мережі, які навчаються на великих наборах зображень. Під час навчання система виявляє закономірності між об’єктами, формами, кольорами та стилями. Коли користувач вводить текстовий опис, програма створює нове зображення, яке відповідає цьому опису.

Можливості використання

Генеровані зображення застосовують у різних сферах:

•              навчання та освіта (ілюстрації до Темаів, презентацій);

•              дизайн і творчість (плакати, обкладинки, ідеї для проєктів);

•              реклама та медіа;

•              ігрова та кіноіндустрія;     соціальні мережі.

Переваги генерованого контенту

•              швидке створення унікальних зображень;

•              доступність без спеціальних художніх навичок;

•              можливість експериментувати зі стилями та ідеями;  підтримка творчості та навчальної діяльності.

 

2. Етичність використання генерованих зображень

Етичність — це дотримання моральних норм і правил під час створення та використання контенту.

Під час роботи з генерованими зображеннями важливо враховувати такі аспекти:

1.                 Авторське право Генеровані зображення можуть бути схожими на роботи реальних художників. Неетично видавати такий контент за оригінальні твори конкретних авторів або порушувати умови використання сервісів.

2.                 Правдивість і чесність Не можна використовувати зображення для введення інших в оману (наприклад, поширювати фейкові фото подій або людей).

3.                 Повага до людей Заборонено створювати зображення, що принижують гідність людини, містять дискримінацію, насильство або образи.

4.                 Безпека та приватність Неетично генерувати зображення реальних людей без їх згоди або використовувати їхній вигляд у шкідливих цілях.

 

3. Відповідальність користувача

Користувач несе відповідальність за те, як і з якою метою використовується згенерований контент. Відповідальне використання означає:

•                перевіряти доречність і правдивість зображень;

•                дотримуватися правил онлайн-платформ;

•                зазначати, що зображення створене за допомогою штучного інтелекту;

•                використовувати контент з навчальною, творчою або корисною метою.

 

Практична робота.

Тема: Генерування зображень в мережі. Етичність і відповідальність при використанні генерованого контенту Мета:

•                навчитися створювати зображення за допомогою онлайн-

сервісів з генерації зображень;

•                зрозуміти принципи відповідального         та      етичного

використання згенерованого контенту;

•                навчитися оцінювати можливі ризики та наслідки використання ШІ-зображень. Обладнання:

•                комп’ютер або ноутбук з доступом до Інтернету;

•                браузер (Google Chrome, Mozilla Firefox або інший);

•                онлайн-сервіс для генерації зображень (наприклад: Bing Image Creator, Canva AI, Adobe Firefly тощо).

 

Хід роботи.

Завдання 1. Генерування зображення

1.                  Відкрий онлайн-сервіс для генерації зображень.

2.                  Створи зображення за таким описом (або власним, погодженим з учителем):

«Школяр працює за комп’ютером у сучасному цифровому класі, стиль — реалістичний»

3.                  Збережи зображення на комп’ютері.

 

Завдання 2. Аналіз результату

Заповни таблицю:

Критерій	Відповідь
Чи відповідає зображення опису?
Чи виглядає воно реалістичним?
Чи може вводити в оману?
Чи потребує підпису «Згенеровано ШІ»?

 

Завдання 3. Етична оцінка

Дай письмову відповідь (3–5 речень):

1.                 Чи можна використовувати це зображення в шкільній презентації?

2.                 Чи можна публікувати його в соцмережах без пояснення походження?

3.                 Яку   відповідальність        несе людина,    що    поширює згенерований контент?

 

Завдання 4. Ситуаційне завдання Прочитай ситуацію та дай відповідь.

Ситуація:

Учень створив за допомогою ШІ зображення людини та опублікував його як реальне фото в соціальній мережі.

Запитання:

•              Які етичні порушення допущено?

•              Як можна було вчинити правильно?

Критерії оцінювання

Рівень	Характеристика
Середній	Зображення створено, відповіді неповні
Достатній	Завдання виконано, є аналіз та висновок
Високий	Глибокий аналіз,       аргументовані   відповіді, усвідомлення етичних аспектів

 

Тема 3. Види інформаційних продуктів. Ліцензії на використання інформаційних продуктів.

 

Теоретичні відомості:

1. Види інформаційних продуктів

Інформаційний         продукт   —     це     результат опрацювання інформації, створений у цифровій або матеріальній формі та призначений для використання іншими людьми.

Основні види інформаційних продуктів

1. Текстові інформаційні продукти Містять інформацію у вигляді тексту:

•              електронні документи;

•              книги, підручники, статті;           інструкції, довідники;          вебсторінки, блоги.

 

2. Графічні інформаційні продукти

Передають інформацію за допомогою зображень:

•              фотографії;

•              малюнки, ілюстрації;

•              схеми, діаграми, інфографіка;  логотипи, піктограми.

 

3. Аудіоінформаційні продукти

Інформація подається у звуковій формі:

•              музичні файли;

•              подкасти;

•              аудіокниги;        голосові повідомлення.

 

4. Відеоінформаційні продукти Поєднують зображення, рух і звук:

•              навчальні відео;

•              відеоТемаи;

•              фільми, кліпи;              відеопрезентації.

 

5. Мультимедійні інформаційні продукти Об’єднують кілька видів інформації одночасно:

•              презентації;

•              інтерактивні навчальні матеріали;

•              вебсайти;             комп’ютерні ігри.

 

6. Програмні інформаційні продукти

Це програми та сервіси для роботи з інформацією:

•              операційні системи;

•              прикладні програми;           мобільні додатки;

•              онлайн-сервіси.

 

2. Ліцензії на використання інформаційних продуктів

Ліцензія — це офіційний дозвіл, який визначає, як можна використовувати інформаційний продукт: копіювати, змінювати, поширювати або використовувати з комерційною метою.

Основні види ліцензій

1. Авторське право (Copyright)

•              усі права належать автору;

•              заборонено копіювати та поширювати без дозволу;  використання можливе лише з дозволу власника.

 

2. Вільні ліцензії (Open Source, Free License)

           дозволяють вільно користуватися продуктом;  можна змінювати та поширювати;    автор зберігає право на своє ім’я.

 

3. Безкоштовне програмне забезпечення (Freeware)

•              дозволено безкоштовне використання;

•              заборонено змінювати програму;       часто містить рекламу або обмеження.

 

4. Умовно-безкоштовне ПЗ (Shareware)

           безкоштовне використання протягом певного часу;  після закінчення терміну потрібно придбати ліцензію.

 

5. Ліцензії Creative Commons (CC)

Використовуються для текстів, зображень, музики, відео. Можуть дозволяти:

•              копіювання;

•              поширення;       змінювання (з обов’язковим зазначенням автора).

 

Практична робота.

Тема: Види інформаційних продуктів. Ліцензії на використання інформаційних продуктів.

 

Мета:

•              навчитися розрізняти         основні     види          інформаційних

продуктів;

•              ознайомитися    з        типами      ліцензій    на     використання інформаційних продуктів;

•              сформувати навички аналізу умов використання цифрового

контенту;

•       усвідомити важливість дотримання авторського права.

Обладнання та програмне забезпечення

•       комп’ютер або планшет з доступом до Інтернету;

•       веббраузер (Google Chrome, Mozilla Firefox, Microsoft Edge тощо);

•       зошит або текстовий редактор (Google Docs, Microsoft Word).

 

 

Хід роботи.

Завдання 1. Визначення виду інформаційного продукту Заповніть таблицю, визначивши вид інформаційного продукту.

Назва прикладу	Вид продукту	інформаційного
Електронний підручник
Музичний трек
Комп’ютерна гра
Навчальне відео з YouTube
Мобільний застосунок

 

Завдання 2. Аналіз ліцензій

Ознайомтеся з описами ліцензій і визначте, що дозволено користувачу.

Тип ліцензії	Чи можна безкоштовно використовувати	Чи можна змінювати	Чи можна поширювати
Commercial
Freeware
Shareware
Open Source
Creative Commons

 

Завдання 3. Практичний пошук 1. Знайдіть в Інтернеті:

o           одне зображення з ліцензією Creative Commons; o     один приклад безкоштовного програмного забезпечення.

2.      Запишіть: o          назву ресурсу; o тип інформаційного продукту; o            тип ліцензії.

 

Критерії оцінювання:

🔹 Початковий рівень

Назвіть 3 види інформаційних продуктів та 2 типи ліцензій.

🔹 Достатній рівень

Поясніть різницю між комерційною ліцензією та Open Source.

🔹 Високий рівень

Наведіть приклад порушення авторського права в Інтернеті та запропонуйте правильний спосіб використання інформаційного продукту.

 

 

         

Тема 4. Поняття про статичну і динамічну графіку. Поняття доповненої реальності, інструменти її створення та використання.

 

Теоретичні відомості:

1. Статична та динамічна графіка

Графіка — це спосіб відображення інформації у вигляді зображень, схем, діаграм або анімацій на екрані комп’ютера чи іншому цифровому пристрої.

Статична графіка

•       Представляє не рухомі зображення, які не змінюються під час перегляду.

•       Використовується для створення:

o           Ілюстрацій та малюнків; o             Інфографіки та діаграм; o Плакатів, постерів та обкладинок.  Формати файлів: JPEG, PNG, BMP, TIFF.

•               Основні інструменти: графічні редактори (Paint, Adobe Photoshop, GIMP, Krita).

Динамічна графіка

•               Представляє рухомі або змінні зображення, що створюють ефект анімації.

•               Використовується для: o     Анімаційних фільмів; o       Відеороликів та презентацій; o          Інтерактивних навчальних матеріалів і ігор.              Формати файлів: GIF, MP4, AVI, MOV.

•               Основні інструменти: анімаційні програми (Adobe Animate, Blender, Synfig, Powtoon). Важливо запам’ятати:

Статична графіка — «фото», динамічна графіка — «кіно» чи

«анімація».

 

           

2. Доповнена реальність (AR)

Доповнена реальність (Augmented Reality, AR) — це технологія, яка дозволяє поєднувати віртуальні об’єкти з реальним світом у режимі реального часу. Особливості AR:

•                Відображає цифрові об’єкти поверх реального середовища;

•                Може бути інтерактивною та реагувати на дії користувача;

•                Часто використовується в навчанні, медицині, іграх та маркетингу. Інструменти для створення AR:

•                Програми та платформи: Spark AR Studio, Lens Studio,

Unity з AR Foundation, Vuforia;

•                Пристрої: смартфони, планшети, AR-окуляри;

•                Мови програмування: C#, Python, JavaScript (для WebAR).

Приклади використання AR:

•                Освітні додатки для вивчення анатомії чи хімії;

•                Віртуальні примірочні в магазинах одягу;           Інтерактивні книги та навчальні посібники;             Рекламні кампанії з інтерактивними елементами.

Важливо запам’ятати:

Доповнена реальність «додає» віртуальні об’єкти у реальний світ, а не створює його повністю.

 

Практична робота.

Тема: Поняття про статичну і динамічну графіку. Поняття доповненої реальності, інструменти її створення та використання.

Мета:

•                Ознайомитися зі статичною та динамічною графікою.

•                Дослідити можливості створення доповненої реальності (AR).

•                Розвивати навички роботи з графічними та ARінструментами. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Комп’ютер або планшет з доступом до Інтернету.

•                Програми для роботи з графікою (наприклад: Paint, Canva, Krita, Photoshop).

•                Онлайн-інструменти або додатки для доповненої реальності

(наприклад: CoSpaces, ZapWorks, HP Reveal, AR Makr).

 

Хід роботи:

Частина 1. Статична графіка

1.Відкрити програму для створення графіки (Paint або Canva). 2. Створити статичне зображення: наприклад, постер, малюнок або інфографіку.

3.     Зберегти результат у форматі PNG або JPEG. Запитання для обговорення:

           Які елементи графіки є на вашому зображенні?          Що відрізняє статичне зображення від динамічного?

 

Частина 2. Динамічна графіка

1.                 Відкрити програму або онлайн-ресурс для створення анімації (наприклад: Canva, Animaker, Scratch).

2.                 Створити коротку анімацію тривалістю 5–10 секунд, використовуючи власні малюнки або готові елементи.

3.                 Зберегти анімацію у форматі GIF або MP4.

Запитання для обговорення:

•               Чим відрізняється ваша анімація від статичного зображення?

•               Які ефекти допомагають зробити графіку більш динамічною?

 

Частина 3. Доповнена реальність (AR)

1.Вибрати онлайн-сервіс або додаток для AR (наприклад, CoSpaces). 2. Створити просту AR-сцену: o Додати об’єкт (малюнок або 3D-модель). o Встановити взаємодію (наприклад, натискання на об’єкт

запускає анімацію).

3.     Перевірити, як AR-об’єкт відображається через камеру пристрою.

4.     Зробити скріншот або коротке відео результату. Запитання для обговорення:

•       Які можливості доповненої реальності ви помітили?

•       Як AR може бути використана у навчанні, презентаціях або іграх?

 

Критерії оцінювання:

Критерій	Середній рівень	Достатній рівень	Високий рівень
Статична графіка	Створено зображення       з базовими елементами	Зображення          з кольором, текстом               та формами	Естетично оформлене зображення   деталями композицією	з та
Динамічна графіка	Створено просту анімацію	Анімація має декілька кадрів та рух	Анімація плавними переходами ефектами	з та
Доповнена реальність	Створено ARоб’єкт без інтерактивності	AR-об’єкт відображається і має   базову взаємодію	AR-об’єкт інтерактивний, анімацією додатковими ефектами	з та
Оформлення звіту	Короткий       опис дій	Опис        дій       + скріншоти	Повний    звіт описом, скріншотами власними висновками	з та

 

 

Тема 5. Сайт-портфоліо.

 

Теоретичні відомості:

1. Що таке сайт-портфоліо

Сайт-портфоліо — це персональний веб-сайт, на якому зберігається і демонструється інформація про людину, її навички, досягнення та роботи. Основна мета портфоліо:

•                продемонструвати власні досягнення, проєкти та вміння;

•                показати професійний або навчальний розвиток;

•                створити електронну «візитку» для майбутніх роботодавців, вчителів чи однокласників.

 

2. Структура сайту-портфоліо

Сайт-портфоліо зазвичай складається з таких розділів:

1.                  Головна сторінка – коротка інформація про автора;

2.                  Про мене – детальна інформація про освіту, хобі, навички;

3.                  Мої роботи / проєкти – галерея або список робіт з описом;

4.                  Досягнення – сертифікати, нагороди, участь у конкурсах;

5.                  Контакти – e-mail, соцмережі, посилання на месенджери;

6.                  Блог / новини (необов’язково) – цікаві статті або оновлення про діяльність.

 

3. Формати та інструменти створення портфоліо Портфоліо можна створювати різними способами:

•               Онлайн-конструктори: Wix, Tilda, WordPress, Google Sites.  HTML/CSS/JS: створення сайту «з нуля» для тих, хто вивчає веб-програмування.

•               Документні та презентаційні формати: PDF, презентації PowerPoint/Google Slides (для простого електронного портфоліо).

 

           

4. Основні принципи ефективного портфоліо

1.                 Зрозуміла структура – користувач має швидко знаходити потрібну інформацію.

2.                 Оригінальність та унікальний дизайн – сайт має відображати особистий стиль автора.

3.                 Актуальність – портфоліо постійно оновлюється новими досягненнями та роботами.

4.                 Якість контенту – тексти, зображення та відео повинні бути чіткими та грамотно оформленими.

5.                 Безпека – персональні дані потрібно захищати та уникати публікації приватної інформації.

 

5. Використання портфоліо

•                Для навчання: демонстрація шкільних проєктів та робіт;

•                Для професійного розвитку: пошук стажування, робочих

місць;

•                Для самопрезентації: участь у конкурсах, олімпіадах, творчих виставках.

 

6. Переваги цифрового портфоліо

•                Доступність у будь-який час та з будь-якого пристрою;

•                Можливість інтерактивного подання матеріалу (відео,

презентації, галереї);

•                Легке оновлення та доповнення новими роботами;

•                Можливість демонструвати портфоліо широкій аудиторії через інтернет.

 

Практична робота. Тема: Створення сайту-портфоліо Мета:

•                Навчитися створювати власний веб-сайт-портфоліо.

•                Ознайомитися з базовими елементами веб-сторінки: текст, зображення, посилання, структура сторінки.

•                Розвивати навички організації інформації та презентації власних досягнень у цифровому середовищі. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або ноутбук.

•                Інтернет-браузер (Chrome, Edge, Firefox).

•                Онлайн-сервіс для створення сайтів (наприклад, Google

Sites, Wix, Tilda) або редактор HTML (наприклад, Notepad++, VS Code).

•                Зображення, тексти та документи для наповнення портфоліо.

Хід роботи:

Крок 1. Планування сайту-портфоліо

1.                 Визначте мету вашого портфоліо: навчальні досягнення, творчі роботи, хобі.

2.                 Складіть приблизний макет: які розділи та сторінки будуть на сайті (наприклад: Головна, Про мене, Мої роботи, Контакти).

Крок 2. Створення сайту

1.                 Відкрийте обраний сервіс для створення сайту або редактор HTML.

2.                 Створіть головну сторінку та додайте заголовок вашого портфоліо.

3.                 Додайте основні розділи:

o    Про мене – коротка інформація про себе (текст + фото). o Мої роботи – приклади проектів або творчих робіт (тексти,

зображення, документи).

o    Контакти – способи зв’язку (електронна пошта, соцмережі).

Крок 3. Додавання елементів

1.                 Вставте текстові блоки та відформатуйте їх (жирний, курсив, заголовки).

2.                 Додайте зображення та мультимедійні файли.

3.                 Додайте гіперпосилання на зовнішні ресурси або внутрішні сторінки.

4.                 Перевірте, щоб усі елементи відображалися правильно на сторінках сайту.

Крок 4. Перевірка та публікація

1.                  Перегляньте сайт у режимі попереднього перегляду.

2.                  Виправте помилки в тексті та оформленні.

3.                  Опублікуйте сайт (якщо використовуєте онлайн-сервіс) та перевірте доступність за посиланням.

Критерії оцінювання:

Критерій	Середній рівень	Достатній рівень	Високий рівень
Структура сайту	Має лише одну сторінку	Має 2–3 сторінки, основні розділи	Повна структура з усіма розділами та навігацією
Оформлення	Текст              і зображення є, без стилю	Використовуються заголовки,          базове форматування	Гармонійне оформлення, чітка навігація, різні стилі
Контент	Містить мінімум інформації про себе	Є опис про себе, приклади робіт	Повний опис, приклади робіт, посилання на зовнішні ресурси
Технічна частина	Сайт працює частково	Сайт                працює, елементи відображаються правильно	Сайт            повністю функціональний, без               помилок, публікація доступна

 

Підсумок розділу:

Під час опрацювання цього розділу ви дізналися, що таке візуальний контент та яку роль він відіграє в сучасному інформаційному середовищі. Ви навчилися розрізняти основні види графіки, працювати з растровими й векторними зображеннями, використовувати інструменти графічних редакторів для створення та редагування зображень.

Набуті знання й уміння допоможуть вам ефективно використовувати візуальний контент у навчанні, презентаціях, проєктній діяльності та повсякденному житті. Ви зможете не лише сприймати графічну інформацію, а й створювати власні візуальні матеріали, творчо виражати ідеї та відповідально використовувати цифрові ресурси.

 

           

РОЗДІЛ 4. ТЕКСТИ ТА ПУБЛІКАЦІЇ

Вступ до розділу

Текст є одним із головних способів передавання інформації у цифровому світі. Ми читаємо, пишемо, редагуємо й публікуємо тексти щодня: у зошитах, документах, на сайтах, у соціальних мережах. У цьому розділі ти навчишся створювати сучасні текстові документи та публікації, правильно їх оформлювати й використовувати для навчання, спілкування та самопрезентації.

 

Тема 1. Текстові документи. Різновиди публікацій. Друковані

та електронні публікації. Лінійний та нелінійний текст.

 

Теоретичні відомості.

1. Текстові документи

Текстовий документ — це електронний файл, що містить текстову інформацію, створену та відредаговану за допомогою текстового процесора (наприклад, Microsoft Word, Google Документи, LibreOffice Writer). Текстові документи можуть містити:

•              текст;

•              зображення;

•              таблиці;

•              списки;

•              гіперпосилання;

•              діаграми та інші об’єкти.

Приклади текстових документів:

•              реферати та твори;

•              заяви, листи, оголошення;

•              інструкції, правила;             статті, книги, підручники.

 

2. Різновиди публікацій

Публікація — це інформаційний матеріал, підготовлений для поширення серед читачів у друкованій або електронній формі.

Основні види публікацій:

•              інформаційні (статті, новини, оголошення);

•              навчальні (підручники, посібники, презентації);

•              рекламні (буклети, флаєри, банери);           довідкові (інструкції, довідники, каталоги).

 

3. Друковані та електронні публікації

Друковані публікації

Це матеріали, створені для читання на папері. Приклади:

•              книги;

•              газети;

•              журнали;

•              буклети;

•              листівки.

Особливості:

•              не потребують електронних пристроїв;

•              мають фіксований вигляд;           неможливо швидко змінити зміст після друку.

 

4. Електронні публікації

Це матеріали, які зберігаються та поширюються в цифровому вигляді.

Приклади:

•              електронні книги;

•              вебсторінки;

•              блоги;

•              PDF-документи;         онлайн-журнали.

Особливості:

•              доступні з різних пристроїв;

•              легко редагуються та оновлюються;

•              можуть містити мультимедійні елементи (відео, звук, анімацію).

 

5. Лінійний та нелінійний текст

Лінійний текст

Лінійний текст — це текст, який читається послідовно від початку до кінця.

Приклади:

•              оповідання;

•              твір;            стаття;

•              інструкція.

Характерні ознаки:

•              чітка послідовність;             логічний порядок викладу;  немає переходів між частинами.

 

6. Нелінійний текст

Нелінійний текст — це текст, у якому читач сам обирає порядок ознайомлення з інформацією.

Приклади:

•                вебсайти;

•                презентації;

•                енциклопедії;

•                гіпертекстові документи. Характерні ознаки:

•                наявність гіперпосилань;

•                можливість переходу між розділами;          зручний для швидкого пошуку інформації.

 

Запам’ятай

•                Текстові документи — основний спосіб подання текстової інформації.

•                Публікації бувають друкованими та електронними.

•                Лінійний текст читається послідовно, а нелінійний — у довільному порядку.

Практична робота.

Тема: Текстові документи. Різновиди публікацій. Лінійний та нелінійний текст Мета:

•                навчитися створювати та форматувати текстові документи;

•                розрізняти друковані та електронні публікації;

•                порівнювати лінійний і нелінійний текст;

•                формувати навички підготовки простих інформаційних публікацій.

Обладнання та програмне забезпечення

•                комп’ютер або ноутбук;

•                текстовий редактор (Microsoft Word / Google Docs /

LibreOffice Writer);  браузер (за потреби).

 

Хід роботи.

Частина 1. Аналіз тексту

1.                Відкрий підготовлений учителем текстовий документ.

2.                Визнач: o    чи є текст лінійним чи нелінійним;

                o             до якого виду публікацій він належить (стаття, оголошення,

інструкція тощо); o     чи призначений він для друкованої або електронної публікації.

 

Частина 2. Створення лінійного тексту

3.                Створи       текстовий           документ на     тему:

«Мій улюблений цифровий сервіс для навчання» (6–8 речень).

4.                Оформи текст: o            заголовок — напівжирний, 16–18 pt; o основний текст — 12–14 pt; o      вирівнювання по ширині.

 

Частина 3. Створення нелінійного тексту

5.                На новій сторінці створи нелінійний текст у вигляді: o маркованого або нумерованого списку або o        таблиці (не менше 2 стовпців і 4 рядків).

Тема: «Види публікацій» (наприклад: оголошення, буклет, презентація, вебсторінка).

 

Частина 4. Порівняння публікацій

6.                Створи таблицю «Друковані та електронні публікації»:

Ознака	Друковані	Електронні
Форма подання
Приклади
Переваги

 

Критерії оцінювання

Рівень	Характеристика
Середній	Виконано частину завдань, є помилки в оформленні
Достатній	Усі завдання виконано, оформлення правильне
Високий	Додано приклади, логічне оформлення, без помилок

 

                 

Тема 2. Формування, форматування, збереження текстових документів та публікацій у різних форматах.

 

Теоретичні відомості.

1. Текстовий документ та його призначення

Текстовий документ — це електронний файл, що містить текстову інформацію та може включати зображення, таблиці, списки, гіперпосилання й інші об’єкти.

Текстові документи використовують для:

•              створення навчальних робіт (рефератів, повідомлень);

•              підготовки публікацій (оголошень, буклетів, статей);

•              ділового листування;

•              оформлення інструкцій, звітів, презентаційних матеріалів.

Для роботи з текстами застосовують текстові процесори: Microsoft Word, Google Документи, LibreOffice Writer тощо.

 

2. Формування текстового документа

Формування документа — це процес створення його змісту та структури.

До формування належить:

•              введення та редагування тексту;

•              поділ тексту на абзаци;

•              створення заголовків і підзаголовків;          вставлення списків, таблиць, зображень;            логічне впорядкування матеріалу.

Правильна структура документа робить його зрозумілим, зручним для читання та сприйняття.

 

3. Форматування тексту

Форматування — це зміна зовнішнього вигляду тексту та елементів документа без зміни його змісту.

Основні види форматування:

                          Символьне форматування:

o         шрифт;

o         розмір; o     накреслення (напівжирний, курсив, підкреслений); o          колір тексту.

•              Абзацне форматування: o            вирівнювання тексту; o      відступи; o            міжрядковий інтервал; o марковані та нумеровані списки.

•              Форматування сторінки:

o           поля сторінки; o            орієнтація (книжкова або альбомна); o           колонтитули; o   нумерація сторінок.

Форматування допомагає зробити документ охайним, зрозумілим та професійно оформленим.

 

4. Стилі та шаблони

Стиль — це набір параметрів форматування, який можна швидко застосувати до тексту (наприклад, стиль «Заголовок 1»).

Використання стилів:

•              забезпечує єдиний дизайн документа;

•              полегшує редагування;

•              дозволяє автоматично створювати зміст.

Шаблон документа — це заздалегідь оформлений зразок документа, який містить стандартну структуру та оформлення.

 

5. Збереження документів

Після створення та оформлення документ необхідно зберегти на носії інформації або в хмарному сховищі.

Під час збереження задають:

           ім’я файлу;        місце збереження;      формат файлу.

 

6. Формати текстових документів та публікацій

Формат файлу визначає спосіб збереження та відкриття документа.

Найпоширеніші формати:

•                DOCX — стандартний формат Microsoft Word;

•                ODT — формат LibreOffice;

•                PDF — формат для перегляду та друку без змін;

•                TXT — простий текст без форматування;

•                HTML — формат для веб-публікацій;

•                RTF — універсальний формат з підтримкою форматування. Вибір формату залежить від мети документа та способу його використання.

 

7. Публікації та їх особливості

Текстова публікація — це документ, призначений для широкого розповсюдження (оголошення, буклети, листівки, статті).

Особливості публікацій:

•                поєднання тексту та графіки;

•                чітка структура;

•                привабливе оформлення;             адаптація до друку або публікації в Інтернеті.

 

Запам’ятай 💡

•                Формування — це створення змісту документа.

•                Форматування — це оформлення тексту та сторінки.

•                Формат файлу визначає можливості використання документа.

•                Правильно         оформлений      документ легше        читати й використовувати.

 

           

Практична робота.

Тема. Формування, форматування та збереження текстових документів і публікацій у різних форматах

 

Мета:

•                навчитися створювати текстовий документ;

•                відпрацювати навички форматування тексту (шрифт,

абзаци, списки);

•                навчитися вставляти об’єкти в документ;

•                зберігати текстові документи та публікації у різних форматах.

Обладнання та програмне забезпечення

•                персональний комп’ютер або ноутбук;

•                текстовий редактор (Microsoft Word / LibreOffice Writer /

Google Документи);            доступ до Інтернету (за потреби).

 

 

Хід роботи Завдання 1. Створення текстового документа 1.       Запусти текстовий редактор.

2.                  Створи новий документ.

3.                  Уведи заголовок: «Цифрові технології в житті учнів»

4.                  Під заголовком набери текст (3–5 речень) на тему використання цифрових технологій у навчанні.

 

Завдання 2. Форматування тексту 1. Заголовок оформи так: o     шрифт — напівжирний; o            розмір — 18–20 пт; o вирівнювання — по центру.

2.     Основний текст оформи так: o    шрифт — 14 пт; o       вирівнювання — по ширині; o міжрядковий інтервал — 1,5.

3.     Створи маркірований список з 3 переваг використання цифрових технологій.

 

Завдання 3. Додавання об’єктів

1.                  Встав зображення, що відповідає темі документа.

2.                  Зміни розмір зображення так, щоб воно не перекривало текст.

3.                  Додай підпис до зображення.

 

Завдання 4. Збереження документа у різних форматах

1.                  Збережи документ у форматі DOCX (або ODT) під назвою Практична_робота_Текст.

2.                  Збережи цей самий документ у форматі PDF.

3.                  За потреби збережи текст без форматування у форматі TXT.

 

Критерії оцінювання:

Середній рівень

•              створити текстовий документ;              застосувати базове форматування;

•              зберегти файл у форматі DOCX (ODT). Достатній рівень

•              оформити заголовок і основний текст;

•              створити список;

•              вставити зображення;

•              зберегти документ у двох форматах.

Високий рівень

•              додати колонтитул або нумерацію сторінок;

•              створити міні-публікацію (оголошення або інформаційний

лист);

•              зберегти роботу у форматі PDF з коректним оформленням.

 

 

Тема 3. Форматування текстових документів за допомогою стилів.

 

Теоретичні відомості.

1. Що таке стиль у текстовому документі

Стиль — це заздалегідь налаштований набір параметрів форматування тексту, який можна швидко застосувати до абзаців, заголовків або окремих елементів документа.

Стиль може містити такі параметри:

•              тип і розмір шрифту;

•              колір тексту;

•              вирівнювання;

•              міжрядковий інтервал;

•              відступи;

•              нумерацію або маркери.

Використання стилів значно спрощує оформлення текстових документів і забезпечує їх єдиний вигляд.

 

2. Навіщо використовувати стилі Використання стилів має багато переваг:

•               📄 Охайність документа — усі заголовки та текст

оформлені однаково;

•               ⏱ Економія часу — не потрібно форматувати кожен

елемент окремо;

•               🔄 Швидка зміна оформлення — змінив стиль один раз, і зміни застосуються до всього документа;

•               📑 Автоматичний зміст — стилі дозволяють створювати зміст документа автоматично;

•               ♿ Зручність читання — правильна структура покращує сприйняття інформації.

 

           

3. Основні види стилів

У текстових процесорах (Microsoft Word, Google Docs, LibreOffice Writer) найчастіше використовують:

•              Заголовок 1 — для назви документа або розділу;

•              Заголовок 2 — для підрозділів;

•              Заголовок 3 — для пунктів усередині підрозділів;

•              Звичайний текст — основний текст документа;        Список — маркований або нумерований перелік;        Цитата — виділення важливої думки або прикладу.

 

4. Застосування стилів Щоб застосувати стиль:

1.                Виділи текст або абзац.

2.                Обери потрібний стиль на панелі Стилі.

3.                Текст автоматично набуде відповідного форматування.

👉 Один стиль застосовується до всього абзацу, навіть якщо виділено лише частину тексту.

 

5. Створення та зміна стилів Користувач може:

•               змінити наявний стиль (наприклад, змінити розмір шрифту заголовка);

•               створити   власний    стиль         для   певного     типу           тексту

(наприклад, «Визначення» або «Приклад»).

Це особливо корисно для великих навчальних, наукових або проєктних робіт.

 

Запам’ятай 💡

•               Стилі — це не просто красиве оформлення, а інструмент структурування документа.

•               Не варто форматувати заголовки вручну (зміною шрифту чи розміру) — краще використовувати стилі.

•               Документ зі стилями виглядає професійно та зручно для роботи.

Практична робота.

Тема. Форматування текстових документів за допомогою стилів

Мета:

•               навчитися застосовувати стилі до тексту документа;

•               формувати навички структурування тексту за допомогою

стилів заголовків і абзаців;

•               усвідомити переваги використання стилів порівняно з ручним форматуванням.

Обладнання та програмне забезпечення

•               персональний комп’ютер або ноутбук;

•               текстовий процесор Microsoft Word або Google Документи;  файл із текстом (наданий учителем або створений учнем).

 

Хід роботи.

Завдання 1. Підготовка документа 1. Запусти текстовий процесор.

2.                Створи новий документ.

3.                Уведи текст (або відкрий файл учителя) за зразком:

 

Зимова казка

У великому, дрімучому лісі, далеко на півночі Фінляндії, росли поруч дві величезні сосни.

Вони були такі старі, такі старі, що ніхто — навіть синій мох — не міг пригадати, чи були вони колись молодими, тонкими сосонками. Звідусюди було видко їхні темні верхів'я, що високо здіймалися над лісовими хащами. Навесні серед густих віт старих сосон співав веселі пісеньки дрізд, а маленькі рожеві квіти вересу підводили свої голівки і дивилися вгору так боязко, ніби хотіли сказати: "О, невже й ми будемо

такими ж великими і такими ж старими?"

Взимку, коли віхола обгортала всю землю білою ковдрою і квіти вересу спали під пухнастими сніговими заметами, дві сосни, наче два велетні, стерегли ліс.

Зимова буря з шумом проносилася по хащах, змітала сніг з гілок, обламувала крони дерев, валила додолу міцні стовбури. І тільки соснивелетні стояли завжди твердо й прямо, і жоден найдужчий ураган не міг примусити їх схилити голови.

 

Завдання 2. Застосування стилів

1.     Виділи назву документа та застосуй стиль Заголовок 1.

2.     До підзаголовків застосуй стиль Заголовок 2.

3.     Основний текст оформи стилем Основний текст або Звичайний.

4.     Зміни стиль Заголовок 1 (розмір або колір шрифту) та перевір, як змінився вигляд документа.

 

Завдання 3. Робота зі стилями

1.                  Створи власний стиль для основного тексту.

2.                  Застосуй його до одного з абзаців.

3.                  За потреби відредагуй стиль (шрифт, інтервал, вирівнювання).

Критерії оцінювання:

Середній рівень

•              застосувати готові стилі до заголовків і основного тексту. Достатній рівень

•              змінити параметри одного зі стилів;

•              застосувати стилі до всього документа.

Високий рівень

•              створити власний стиль;

•              оформити документ із чіткою структурою та єдиним дизайном.

 

                 

Тема 4. Автоматизоване формування змісту документа.

 

Теоретичні відомості.

 

1. Що таке зміст документа

Зміст документа — це структурований перелік розділів, підрозділів і пунктів документа із зазначенням номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Зміст допомагає:

•                швидко знайти потрібний розділ;

•                зрозуміти структуру документа;

•                зручно працювати з великими текстами (реферат, проєкт, звіт, посібник).

 

2. Автоматизований зміст

Автоматизований зміст — це зміст, який створюється текстовим редактором (наприклад, Microsoft Word або Google Docs) автоматично на основі спеціально оформлених заголовків.

Його особливість полягає в тому, що:

•              номери сторінок додаються автоматично;

•              після змін у документі зміст можна оновити одним кліком;  структура документа зберігається впорядкованою.

 

3. Заголовки та їх роль

Для автоматичного формування змісту використовують стилі заголовків:

•              Заголовок 1 — назви основних розділів;

•              Заголовок 2 — підрозділи;        Заголовок 3 — пункти підрозділів.

⚠️ Важливо:

Просто збільшити шрифт або зробити текст жирним недостатньо

— потрібно застосувати саме стиль заголовка.

 

           

4. Принцип роботи автоматизованого змісту

1.                  Користувач оформлює назви розділів стилями заголовків.

2.                  Текстовий редактор аналізує структуру документа.

3.                  На основі заголовків створюється зміст.

4.                  Під час редагування документа зміст можна оновити автоматично.

 

5.                  Переваги автоматизованого змісту

•              економія часу;

•              відсутність помилок у нумерації сторінок;          зручна навігація по документу;    професійний вигляд роботи.

 

6. Де використовується автоматизований зміст Автоматизований зміст застосовують у:

•                навчальних проєктах і рефератах;

•                звітах і дослідницьких роботах;

•                інструкціях і методичних посібниках;        електронних книгах і презентаційних матеріалах.

 

Практична робота.

Тема. Автоматизоване формування змісту документа.

Мета:

•                навчитися застосовувати стилі заголовків у текстовому документі;

•                сформувати автоматичний зміст документа;

•                оновлювати зміст після внесення змін до тексту.

Обладнання та програмне забезпечення

•                персональний комп’ютер або ноутбук;

•                текстовий процесор Microsoft Word або Google Документи;

•                файл з готовим текстом (або створений учнем під час роботи).

 

Хід роботи.

1.                Створи новий текстовий документ або відкрий наданий учителем файл.

2.                Уведи текст, який містить: o          назву документа; o      не менше 3 розділів; o             у кожному розділі — 1–2 підрозділи.

3.                Виділи назви розділів і застосуй стиль Заголовок 1.

4.                Виділи назви підрозділів і застосуй стиль Заголовок 2.

5.                Перейди на початок документа (або на окрему сторінку).

6.                Встав автоматичний зміст: o Microsoft Word: Посилання → Зміст → Автоматичний

зміст;

o Google Документи: Вставка → Зміст → З номерами сторінок.

7.                Додай ще один підрозділ у будь-який розділ.

8.                Онови зміст документа.

9.                Збережи файл з назвою

Практична_робота_Автоматичний_зміст_Прізвище.docx

 

Критерії оцінювання:

Середній рівень

•              застосувати стилі заголовків;

•              створити автоматичний зміст.

Достатній рівень

•              додати підрозділи;

•              правильно оновити зміст після змін. Високий рівень

•              змінити вигляд змісту (шрифт, інтервал);

•              додати нумерацію сторінок і перевірити її коректність у змісті.

 

           

Тема 5. Колонтитули та нумерація сторінок. Злиття текстових документів.

 

Теоретичні відомості.

1. Що таке колонтитули?

Колонтитули    —     це     частини    сторінки   документа,         які розташовуються у верхньому (верхній колонтитул) або нижньому (нижній колонтитул) полі сторінки та повторюються на всіх сторінках документа.

Вони використовуються для розміщення інформації, яка має бути на кожній сторінці, наприклад:

•              назва документа, розділу;

•              ім’я автора;        дата створення;

•              номер сторінки.

 

2. Види колонтитулів.

•               Верхній колонтитул – розташовується у верхній частині сторінки.

•               Нижній колонтитул – розташовується у нижній частині сторінки.

 

3. Нумерація сторінок.

Нумерація сторінок – це автоматичне додавання номерів сторінок у документ.

•               Нумерація може бути верхньою або нижньою.

•               Можна обирати різні стилі нумерації: арабські цифри (1, 2, 3…), римські (I, II, III…), буквену (A, B, C…).

•               Можна починати нумерацію з будь-якої сторінки або пропускати титульну сторінку.

 

4. Використання колонтитулів та нумерації.

•               Колонтитули спрощують читання довгих документів.

•               Нумерація допомагає швидко орієнтуватися у структурі документа.

•               Можна      поєднувати        колонтитули      та      нумерацію           для оформлення навчальних, офіційних і наукових документів.

 

5. Що таке злиття документів?

Злиття документів – це процес об’єднання двох або більше текстових файлів в один.

Мета злиття:

•              створити єдиний документ із декількох файлів;

•              зберегти    структуру           та      форматування   оригінальних

документів;

•              спростити редагування та друк.

 

6. Способи злиття документів. 1. Копіювання та вставка o            Відкриваємо всі документи; o       Копіюємо текст із одного документа; o        Вставляємо його в інший.

2.     Використання функцій текстового редактора o У Microsoft Word: вкладка Вставка → Об’єкт → Текст із

файлу; o    У LibreOffice Writer: Вставка → Файл.

3.     Автоматичне злиття за допомогою макросів або спеціальних програм o Використовується для великих обсягів тексту.

 

7. Особливості при злитті.

•       Збереження форматування (шрифти, абзаци, стилі).

•       Перевірка нумерації сторінок після злиття.

•       Можливість додати заголовки або колонтитули до нового об’єднаного документа.

 

 

Практична робота.

Тема. Колонтитули та нумерація сторінок. Злиття текстових документів.

Мета: 

•       навчитися додавати верхні та нижні колонтитули в

текстовому документі;

•       освоїти нумерацію сторінок і налаштування її вигляду;

•       сформувати навички злиття кількох текстових документів в один файл;

•       розвивати уважність, логічне мислення та культуру оформлення документів.

Обладнання та програмне забезпечення

•       персональний комп’ютер або ноутбук;

•       текстовий процесор (Microsoft Word, LibreOffice Writer або Google Docs);

•       папка з підготовленими текстовими файлами (2–3 документи).

 

Хід роботи.

Завдання 1. Створення документа 1. Створи новий текстовий документ.

2.     Введи текст обсягом не менше 2 сторінок (або використай готовий текст).

3.     Збережи файл під назвою Praktichna_robota_Kolontituly.

 

Завдання 2. Додавання колонтитулів

1.                Додай        верхній    колонтитул      з        текстом:

Практична робота з інформатики

2.                Додай нижній колонтитул з такими даними: o прізвище та ім’я учня; o         клас; o         навчальний рік.

3.                Зміни шрифт колонтитулів (менший за основний текст).

 

Завдання 3. Нумерація сторінок

1.                  Додай нумерацію сторінок у нижньому колонтитулі.

2.                  Встанови формат: арабські цифри.

3.                  Перевір, щоб нумерація відображалася на всіх сторінках документа.

 

Завдання 4. Злиття текстових документів 1. Відкрий два додаткові текстові файли.

2.     Скопіюй їх вміст і встав у головний документ після основного тексту.

3.     Переконайся, що: o     текст вставлений у правильному порядку; o       форматування виглядає охайно; o         нумерація сторінок продовжується автоматично.

Результат роботи

У результаті виконання практичної роботи учень створює один текстовий документ, що містить:

•              оформлені колонтитули;

•              нумерацію сторінок;            об’єднаний текст з кількох документів.

 

Критерії оцінювання:

Рівень	Опис виконання
Середній	Створено документ, частково додані колонтитули або нумерація
Достатній	Правильно оформлені колонтитули та нумерація, виконано злиття
Високий	Акуратне оформлення, логічна структура, правильне форматування

 

 

                 

Тема 6. Шаблони документів (резюме, портфоліо, буклет, афіша тощо).

 

Теоретичні відомості.

 

1. Поняття шаблону документа

Шаблон документа — це заздалегідь підготовлений файл із готовим оформленням та структурою, який можна використовувати для створення нових документів.

Він містить стандартні елементи: текстові блоки, заголовки, стилі, розташування зображень, таблиці та інші об’єкти. Використання шаблонів дозволяє:

•              економити час при створенні документів;  дотримуватися єдиного стилю оформлення;

•              уникати помилок у форматуванні.

 

2. Основні види шаблонів

1.                 Резюме – документ, у якому коротко викладається інформація про освіту, досвід роботи, навички та досягнення людини. Призначення: подача на роботу або навчання. Особливості: структура за блоками (особисті дані, освіта, досвід, навички, додаткові відомості).

2.                 Портфоліо – збірка робіт, досягнень, проєктів або результатів навчальної чи творчої діяльності. Призначення: демонстрація умінь і досягнень. Особливості: може містити тексти, зображення, графіки, посилання на мультимедійні матеріали.

3.                 Буклет – друкований або електронний інформаційний матеріал, зазвичай складений у декілька сторінок (часто у формі згинної листівки). Призначення: презентація товарів, послуг, заходів або інформації про організацію. Особливості: короткі тексти, яскраві заголовки, фотографії та графіка.

4.                 Афіша – плакат, який інформує про подію, акцію, захід або виставу. Призначення: привернення уваги та інформування широкої аудиторії.  Особливості: великий заголовок, яскраві кольори, мінімум тексту, чітка дата і місце проведення.

5.                 Інші шаблони – запрошення, листівки, сертифікати, звіти, презентації тощо.

 

3. Переваги використання шаблонів

•               Швидкість створення: не потрібно починати документ з нуля.

•               Єдиний стиль: всі документи мають однакове оформлення.  Зручність редагування: легко змінювати тексти, зображення та дизайн.

•               Професійний вигляд: готові шаблони розроблені так, щоб документ виглядав акуратно та сучасно.

 

4. Робота з шаблонами

•               Вибір шаблону залежить від мети документа.

•               Шаблон відкривають у програмі для редагування (текстовий редактор, графічний редактор або спеціальні онлайн-сервіси).

•               Вносять власну інформацію, змінюють кольори, шрифти, розташування елементів.

•               Зберігають документ у потрібному форматі (DOCX, PDF, JPEG тощо).

 

5. Поради щодо використання шаблонів

•                Обирайте шаблон відповідно до теми та аудиторії.

•                Не перевантажуйте документ зайвими елементами.

•                Перевіряйте орфографію та граматику після редагування.

•                Додавайте власні елементи, щоб документ був унікальним.

 

           

Практична робота.

Тема: Шаблони документів (резюме, портфоліо, буклет, афіша тощо).

Мета:

•                Ознайомитися з шаблонами документів різного типу.

•                Навчитися створювати та редагувати документи за готовими шаблонами.

•                Розвивати навички оформлення тексту, вставки зображень та форматування документа. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або ноутбук.

•                Текстовий редактор (Microsoft Word, LibreOffice Writer або Google Docs).

•                Інтернет-браузер (для пошуку шаблонів).

 

Хід роботи:

1. Ознайомлення з шаблонами

1.                 Відкрити текстовий редактор та знайти розділ шаблони документів.

2.                 Ознайомитися з наявними шаблонами: o     Резюме – документ, що містить відомості про освіту, навички та досвід.

o         Портфоліо – збірка робіт або досягнень.

o         Буклет – невелика рекламна або інформаційна брошура.

o         Афіша – графічний плакат для анонсу події.

2. Створення документа за шаблоном

1.                Вибрати один із шаблонів (на ваш вибір).

2.                Замінити зразкові тексти на власні: o Для резюме – вказати своє ім’я, освіту, досягнення,

навички.

o         Для портфоліо – додати власні роботи або проєкти.

o         Для буклету – вставити інформацію про школу, гурток, захід або хобі.

o         Для афіші – додати назву події, дату, місце та графічні

елементи.

3. Форматування документа

•       Відформатувати заголовки, підзаголовки та основний текст.  Додати зображення, таблиці або графічні елементи (за потреби).

•       Перевірити читабельність та зовнішній вигляд документа.

4. Збереження та презентація

•       Зберегти документ у форматі .docx або .pdf.

•       Підготувати коротку презентацію свого документа перед класом (необов’язково).

Критерії оцінювання:

Критерій	Середній рівень	Достатній рівень	Високий рівень
Вибір шаблону	Обрано шаблон, але є помилки   у структурі	Обрано відповідний шаблон, документ   частково оформлено	Обрано правильний шаблон, документ оформлено професійно
Заміна тексту	Заміна тексту частково	Текст замінено коректно, присутні дрібні помилки	Текст        замінено коректно, логічно та повно
Форматування	Мінімальне або відсутнє	Документ відформатовано частково	Документ відформатовано професійно, естетично

 

 

                 

Тема 7. Публікації для соціальних мереж.

 

Теоретичні відомості.

 

1. Поняття публікації в соціальних мережах

Публікація — це будь-який контент, який користувач розміщує у соціальній мережі для спілкування, обміну інформацією або самовираження. Вона може містити:

•              Текст (повідомлення, статус, опис до фотографії);

•              Зображення та фото;

•              Відео;

•              Аудіо та музичні файли;

•              Посилання на інші ресурси;

•              Опитування та інтерактивні елементи.

 

2. Види публікацій у соціальних мережах

Соціальні мережі підтримують різні типи публікацій:

1.                 Текстові публікації — короткі повідомлення, думки, цитати.

2.                 Фото та відео — для демонстрації подій, настрою, творчих робіт.

3.                 Інформаційні пости — новини, статті, навчальні матеріали.

4.                 Рекламні та промо-пости — анонси товарів, заходів, послуг.

5.                 Інтерактивні публікації — опитування, голосування, челенджі, вікторини.

 

3. Основні правила публікацій

Щоб публікації були корисними та безпечними, потрібно дотримуватися таких правил:

•               Чіткість і зрозумілість: текст має бути коротким, легким для читання;

•               Актуальність: публікувати лише достовірну та важливу інформацію;

•               Безпека: не розголошувати особисті дані (адреси, телефони, паролі);

•               Поважати інших користувачів: не використовувати

образливі слова, не порушувати права інших;

•               Якісний контент: фото, відео та графіка повинні бути зрозумілими та охайними;

•               Дотримання авторських прав: не копіювати чужі роботи без дозволу.

 

4. Лінійний та нелінійний контент

•               Лінійний контент — публікації, які читаються послідовно, наприклад, блог або серія постів.

•               Нелінійний контент — інтерактивні пости з можливістю обирати порядок перегляду, наприклад, гіперпосилання, каруселі фото або відео.

 

5. Цілі публікацій у соціальних мережах Публікації можуть мати різні цілі:

•                Інформаційна: донести новини або знання;

•                Розважальна: зацікавити аудиторію, викликати емоції;

•                Освітня: навчальні матеріали, поради, інструкції;

•                Рекламна: привернути увагу до продукту чи послуги;

•                Комунікаційна: підтримувати зв’язок з друзями, однокласниками або колегами.

 

6. Етика публікацій

При розміщенні контенту в соціальних мережах важливо пам’ятати:

•                Думати перед тим, як публікувати;

•                Не поширювати неправдиву інформацію;

•                Підтримувати поважну та дружню атмосферу;

•                Використовувати контент, який не порушує закони та права інших людей.

 

Практична робота.

Тема: Публікації для соціальних мереж.

Мета: 

Навчитися створювати та оформлювати публікації для соціальних мереж, дотримуючись правил безпеки та етики онлайн. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або планшет

•                Інтернет-браузер

•                Обліковий запис у соціальній мережі (Facebook, Instagram, Telegram, TikTok тощо)

•                Графічний редактор (наприклад, Canva, Figma, Paint, Photoshop або онлайн-інструменти)

 

Хід роботи:

1.      Підготовка публікації: o   Визначте тему публікації (наприклад: «Мій улюблений

хобі», «Екологія навколо нас», «Шкільне життя»).

                o           Напишіть короткий текст (100–150 слів) для публікації.

2.Візуальне оформлення: o Підберіть або створіть зображення чи графіку, що відповідає темі.

o         Додайте текст на зображення, використовуючи заголовки та

підписи.

o         Використайте кольори та шрифти, що забезпечують читабельність і привабливість. 3. Створення публікації: o Оберіть платформу соціальної мережі для публікації.

o         Складіть пост: вставте текст, додайте зображення, при

потребі — хештеги та емодзі.

o         Перевірте публікацію на наявність помилок і відповідність

етичним нормам (без образ, реклами шкідливого контенту).

4.      Публікація та оцінка: o    Опублікуйте пост у власному акаунті (можна у приватному

режимі для класу).

o Оцініть свій пост за критеріями: привабливість, зрозумілість, відповідність темі, етичність.

 

Критерії оцінювання:

Рівень	Опис
Середній	Публікація створена, але текст короткий або графіка не оформлена.
Достатній	Публікація містить текст і зображення, оформлення читабельне, дотримані правила етики.
Високий	Публікація         цікава,       оформлена         творчо,      текст структурований, графіка гармонійна, пост готовий до публікації у соціальних мережах.

 

 

                 

Тема 8. Роль тексту для формування цифрового образу.

 

Теоретичні відомості.

 

1. Поняття цифрового образу

Цифровий образ — це спосіб представлення особистості або організації у цифровому середовищі, який формується через тексти, зображення, відео та інші медіа.

Цифровий образ відображає:

•              інтереси та вподобання;

•              стиль спілкування;

•              професійні та освітні досягнення;

•              репутацію у мережі.

 

2. Роль тексту у формуванні цифрового образу

Текст — один із головних елементів цифрового образу. Він впливає на те, як інші користувачі сприймають людину чи організацію.

Основні функції тексту в цифровому середовищі:

1.                 Інформаційна – передає факти, події, новини та досягнення.

2.                 Комунікативна – забезпечує спілкування з іншими користувачами.

3.                 Презентаційна – демонструє професійні або особисті якості.

4.                 Рекламна – привертає увагу до особистих проєктів або продуктів.

5.                 Репутаційна – формує довіру та авторитет у цифровому середовищі.

 

3. Види текстів для цифрового образу

•               Особисті публікації – пости в соціальних мережах, блоги, коментарі.

•               Професійні тексти – резюме, опис проєктів, наукові або освітні статті.

•               Рекламні та промоційні тексти – оголошення, постери, електронні листи.

•               Комунікаційні тексти – чати, форуми, коментарі, електронна пошта.

 

4. Основні принципи текстів для цифрового образу       Чіткість та зрозумілість – текст має легко сприйматися.

•               Правильність – граматично та орфографічно без помилок.

•               Відповідність стилю – текст має відповідати цифровому середовищу та цільовій аудиторії.

•               Лаконічність – короткі та змістовні повідомлення сприймаються краще.

•               Авторитетність та достовірність – інформація має бути перевіреною.

 

5. Вплив тексту на сприйняття цифрового образу

Текст визначає перше враження про користувача або організацію в Інтернеті.

•                Позитивний текст створює довіру та зацікавленість.

•                Невдалий або некоректний текст може зіпсувати репутацію.  Стиль і тон тексту (формальний чи дружній) впливають на аудиторію.

 

Практична робота.

Тема: Роль тексту для формування цифрового образу.

Мета:

•                Ознайомитися з поняттям цифрового образу особистості.

•                Розвивати навички формування власного цифрового образу за допомогою тексту.

•                Навчитися оцінювати вплив текстової інформації на імідж у цифровому середовищі.

Обладнання:

•                Персональний комп’ютер або планшет з доступом до

текстового редактора (Word, Google Docs тощо)

•                Підключення до Інтернету для перевірки прикладів

публікацій

•                Зразки текстів у соціальних мережах, блогах або публікаціях

 

Хід роботи:

1.      Теоретичний вступ: o         Прочитайте визначення цифрового образу: це сукупність інформації про особистість, яка доступна в Інтернеті (пости, коментарі, фото, тексти).

                o           Обговоріть,    як     текстові    повідомлення    та      публікації

впливають на сприйняття людини іншими користувачами.

2.Аналіз тексту: o Виберіть три публікації (тексти) з соціальних мереж або блогів.

                o           Для кожної публікації визначте:

1.                 Основну інформацію про автора (що можна дізнатися про людину).

2.                 Емоційне забарвлення тексту (позитивне, нейтральне, негативне).

3.                 Як текст впливає на уявлення про автора (формує довіру, симпатію, чи відштовхує).

                3.      Створення власного цифрового образу:

o         Напишіть короткий текст про себе (5–7 речень), який би ви

розмістили у власному профілі.

o         Текст повинен:

§     Підкреслювати ваші позитивні якості та захоплення

§     Бути зрозумілим і ввічливим

§     Не містити особистих даних, які небезпечно публікувати 4. Оцінка ефективності тексту: o Попросіть однокласника прочитати ваш текст і відповісти

на питання:

§     Яке враження створює текст про автора?

§     Чи хотілося б вам спілкуватися з такою людиною?

o     За результатами внесіть невеликі зміни для покращення тексту.

 

Критерії оцінювання:

Критерій	Початковий рівень	Достатній рівень	Високий рівень
Аналіз      чужого тексту	Визначено          1 параметр	Визначено              2 параметри	Визначено всі 3 параметри
Створення власного тексту	Текст короткий,          є основна інформація	Текст структурований, підкреслено позитивні якості	Текст        чіткий, емоційно приємний, підкреслює інтереси             та особистість
Вдосконалення тексту       після оцінки	Неможливо оцінити	Внесено   часткові зміни	Внесено зміни, текст покращено  для формування позитивного цифрового образу

 

 

                 

Тема 9. Засоби для перекладу текстів.

 

Теоретичні відомості.

1.   Що таке переклад текстів

Переклад текстів — це процес передачі змісту тексту з однієї мови на іншу. Переклад може бути письмовим або усним. У письмовому перекладі важливо не лише правильно передати слова, а й зберегти зміст, стиль і тон тексту.

 

2.   Види перекладу

1.                 Машинний переклад — виконується автоматично комп’ютером або спеціальними програмами без участі людини.

2.                 Напівавтоматичний переклад — коли програма робить попередній переклад, а людина його редагує та покращує.

3.                 Людський переклад — виконується людиною, яка знає обидві мови. Зазвичай точніший, особливо для художніх текстів або спеціалізованих документів.

 

3. Засоби для перекладу текстів

А. Онлайн-перекладачі

•               Google Translate — дозволяє перекладати тексти, вебсторінки, документи та навіть голос.

•               DeepL — відомий точним перекладом складних текстів, зберігає стилістичні особливості.

•               Microsoft Translator — інтегрований у Microsoft Office, може перекладати документи та повідомлення.

Б. Перекладацькі програми

•               Програми встановлюються на комп’ютер чи мобільний пристрій і працюють без підключення до Інтернету.

•               Приклади: PROMT, ABBYY Lingvo, Reverso Context.

В. Розширення та додатки для браузерів

•               Дозволяють швидко перекладати веб-сторінки та виділені тексти.

•               Приклади: розширення Google Translate для Chrome,

ImTranslator для Firefox. Г. Голосові перекладачі

•               Деякі застосунки можуть перекладати усну мову в реальному часі.

•               Приклади: Google Translate (режим “Розмова”), SayHi

Translate.

 

4. Переваги та недоліки машинного перекладу Переваги:

•                Швидкість перекладу великих текстів.

•                Доступність у будь-який час та на різних пристроях.

•                Підтримка багатьох мов.

Недоліки:

•                Можливі помилки в передаванні сенсу.

•                Складно перекласти художній стиль або спеціалізовані терміни.

•                Не завжди правильно обирає форму слова та контекст.

 

5. Рекомендації при використанні перекладачів

•               Завжди перевіряйте переклад на правильність і адекватність.  Для важливих документів або текстів художнього стилю бажано звертатися до людини-перекладача.

•               Використовуйте         додаткові словники або   контекстні приклади для уточнення значень слів.

 

Практична робота.

Тема: Засоби для перекладу текстів.

Мета:

•               Ознайомитися з онлайн- та офлайн-засобами для перекладу текстів.

•               Навчитися перекладати тексти з однієї мови на іншу, перевіряти точність перекладу та редагувати результат.

•               Розвивати навички роботи з цифровими сервісами для навчання та комунікації.

Обладнання:

•               Персональний комп’ютер або планшет із доступом до Інтернету

•               Встановлений браузер (Google Chrome, Mozilla Firefox, Edge)

•               Онлайн-сервіси          перекладу          (Google     Translate, DeepL,

Microsoft Translator)

•               Текстовий редактор (Word, LibreOffice Writer або Google Docs)

 

Хід роботи:

1.                 Відкрийте браузер і оберіть один із онлайн-перекладачів: Google Translate або DeepL.

2.                 Скопіюйте текст українською мовою (3–5 речень) та вставте його у поле для перекладу.

3.                 Виберіть мову перекладу (наприклад, англійська, німецька або французька).

4.                 Проаналізуйте отриманий переклад: o Чи зберігається зміст оригіналу?

                o           Чи є помилки у словах або словосполученнях?

5.                 Спробуйте перекласти той самий текст іншою онлайнсистемою і порівняйте результати.

6.                 Зробіть власний варіант перекладу, виправляючи неточності сервісу.

7.                 Збережіть обидва       переклади          та      власний    варіант      у текстовому документі.

 

 

           

Критерії оцінювання:

Критерій	Середній рівень	Достатній рівень	Високий рівень
Виконання перекладу	Текст перекладено, є неточності	Текст перекладено двома сервісами, відмінності відмічено	Створено власний точний переклад,   коментар            про помилки
Використання засобів	Використано один сервіс	Використано два сервіси	Використано     два   сервіси та власне редагування
Оформлення документа	Документ збережено	Документ збережено, порівняння перекладів	Документ збережено, порівняння, власний переклад і коментар

 

 

Висновок до розділу

Уміння працювати з текстами — важлива цифрова компетентність. Створюючи та оформлюючи документи, публікації й дописи, ти не лише навчаєшся працювати з інформацією, а й формуєш власний цифровий образ.

           

РОЗДІЛ 5. ГРАФІЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ.

Вступ до розділу

Сформувати в учнів початкові навички програмування з використанням графіки; навчити створювати прості графічні зображення та анімації, застосовувати алгоритми лінійної, розгалуженої та циклічної структури, працювати зі змінними, аналізувати та налагоджувати програми.

 

Тема 1. Середовище програмування: функції та можливості.

 

Теоретичні відомості

1.     Середовище програмування — це програмний комплекс, призначений для створення, редагування, налагодження та виконання програм. Воно об’єднує в собі інструменти, які допомагають програмісту працювати з кодом зручно, швидко та безпечно.

Середовища програмування можуть бути текстовими, візуальними, локальними або хмарними. У навчанні часто використовують середовища, адаптовані для початківців (наприклад, Scratch, Python IDLE, Thonny).

 

2.     Основні складові середовища програмування

                1.     Редактор коду

Призначений для введення та редагування програмного коду.

Забезпечує:

o         підсвічування синтаксису; o         автоматичні підказки; o нумерацію рядків; o   перевірку помилок під час введення. 2. Компілятор або інтерпретатор

o         Компілятор перетворює програму у машинний код перед

виконанням.

o         Інтерпретатор виконує програму по рядках без попередньої компіляції.

Вибір залежить від мови програмування (C++, Java, Python тощо).

3.                Засоби запуску програми

Дають змогу виконати програму та побачити результат її роботи.

4.                Налагоджувач (debugger)

Допомагає знаходити й виправляти помилки у програмі:

o           покрокове виконання; o       перегляд значень змінних; o зупинка виконання в заданих місцях.

                5.      Консоль або вікно виведення

Відображає результати роботи програми, повідомлення про помилки та попередження.

 

3. Функції середовища програмування

Середовище програмування виконує такі основні функції:

•              створення та редагування програмного коду;

•              перевірка синтаксичних помилок;

•              виконання програм;

•              налагодження та тестування;

•              збереження та організація файлів проєкту;          спрощення роботи програміста завдяки автоматизації дій.

 

4. Можливості сучасних середовищ програмування

Сучасні середовища програмування надають широкі можливості:

•              підтримку різних мов програмування;

•              роботу з бібліотеками та модулями;

•              автозаповнення коду;

•              збереження версій програм;

•              інтеграцію з хмарними сервісами;     налаштування інтерфейсу під потреби користувача.

 

5. Значення середовища програмування в навчанні

Використання середовища програмування в навчальному процесі:

•                полегшує розуміння основ алгоритмів і програмування;

•                допомагає швидше знаходити помилки;

•                розвиває логічне та алгоритмічне мислення;

•                формує практичні навички роботи з кодом.

 

Практична робота.

Тема: Середовище програмування: функції та можливості. Мета:

•                ознайомитися з інтерфейсом середовища програмування;

•                навчитися використовувати основні інструменти середовища;

•                набути навичок створення, запуску та збереження програм;

•                сформувати уявлення про призначення основних елементів середовища програмування.

Обладнання та програмне забезпечення

•                комп’ютер або ноутбук;

•                підключення до Інтернету;

•                середовище програмування (на вибір учителя): Scratch /

Python (IDLE, Thonny) / онлайн-середовище;  інструкційна картка або навчальний посібник.

 

Хід роботи Завдання 1. Ознайомлення з середовищем 1.     Запусти середовище програмування.

2.                Розглянь його інтерфейс.

3.                Визнач і запиши призначення таких елементів: o           меню команд; o    панель інструментів; o         робоча область; o кнопка запуску програми.

 

Завдання 2. Створення простої програми 1. Створи новий проєкт (файл).

2.                Створи програму, яка: o       виводить повідомлення «Привіт, світ!»; o        або показує повідомлення/анімацію;

3.                Запусти програму та перевір її роботу.

 

Завдання 3. Збереження результатів

1.                  Збережи створену програму у власній папці.

2.                  Дай файлу зрозумілу назву.

3.                  Закрий і знову відкрий файл, переконайся, що програма збереглася.

 

Критерії оцінювання:

Середній рівень

•                Запусти готову програму.

•                Поясни призначення кнопки «Запуск».

Достатній рівень

•                Зміни текст повідомлення або зовнішній вигляд об’єкта.

•                Запусти програму з внесеними змінами.

Високий рівень

•                Додай ще одну дію (друге повідомлення, рух, зміну кольору тощо).

•                Поясни, які можливості середовища ти використав.

 

 

         

Тема 2. Основні команди мови програмування. Робота зі змінними.

 

Теоретичні відомості

 

1. Що таке мова програмування

Мова програмування — це набір правил і команд, за допомогою яких людина описує дії, що має виконати комп’ютер. Програма складається з послідовності команд, які виконуються комп’ютером у заданому порядку.

Найпоширеніші навчальні мови програмування:

•              Python

•              Scratch

•              JavaScript

У цьому розділі розглядаються загальні поняття, спільні для більшості мов програмування.

 

2. Команда

Команда — це інструкція для комп’ютера, що вказує, яку дію потрібно виконати.

Приклади дій, які виконують команди:

•              вивести текст на екран;

•              зчитати дані з клавіатури;

•              виконати обчислення;

•              зберегти значення;    повторити дію кілька разів.

Кожна команда має:

•              синтаксис (правильний запис);           призначення (що саме вона робить).

 

3. Змінна

Змінна — це іменована комірка пам’яті комп’ютера, у якій зберігається певне значення.

Змінна має:

•              ім’я — назву змінної;

•              значення — дані, які вона зберігає.

Значення змінної можна змінювати під час виконання програми

— звідси і назва «змінна».

 

4. Правила іменування змінних Ім’я змінної повинно:

•              починатися з літери;

•              складатися з літер, цифр і символу підкреслення _;

•              не містити пробілів;

•              не бути зарезервованим словом мови програмування.

                Рекомендація:     ім’я     змінної     має     відображати     її      зміст.

Наприклад: age, score, name, total_sum.

 

5. Типи даних

Тип даних визначає, які значення може зберігати змінна та які операції з ними можна виконувати.

Основні типи даних:

•              цілі числа (наприклад, 5, −3, 100);

•              дійсні числа (наприклад, 2.5, 3.14);             рядки (текст): "Привіт", "Інформатика";             логічні значення: істина або хибність.

 

6. Присвоєння значення змінній

Присвоєння — це запис значення у змінну.

Після виконання команди присвоєння:

•              у змінній зберігається нове значення;  попереднє значення (якщо було) втрачається.

Присвоювати можна:

•              конкретне число або текст;

•              результат обчислення;        значення іншої змінної.

 

7. Введення та виведення даних

Більшість програм працюють з даними, які:  вводяться користувачем;            виводяться на екран.

Основні дії:

           введення даних — отримання інформації від користувача;  виведення даних — показ результатів роботи програми. Це дозволяє програмам бути інтерактивними.

 

8. Арифметичні операції

Зі змінними можна виконувати арифметичні дії:

•              додавання;

•              віднімання;        множення;         ділення.

Результат обчислень також можна зберігати у змінних.

 

9. Послідовність виконання команд

Команди програми зазвичай виконуються послідовно, зверху вниз.

Результат виконання попередніх команд може впливати на наступні.

Саме правильна послідовність команд забезпечує коректну роботу програми.

 

Практична робота

Тема. Основні команди мови програмування. Робота зі змінними.

Мета:

•              ознайомитися з основними командами мови програмування

Python;

•              навчитися створювати та використовувати змінні;     формувати навички введення та виведення даних;

•              розвивати алгоритмічне мислення.

           

Обладнання та програмне забезпечення

•              комп’ютер або ноутбук;

•              середовище програмування Python (IDLE, Thonny, Replit, VS

Code або онлайн-інтерпретатор);       доступ до Інтернету (за потреби).

 

Приклад:

name = input("Введіть ім'я: ")

print("Привіт,", name)

 

Хід роботи

Завдання 1. Створення змінних 1. Створи змінні: o           name — ім’я користувача; o    age — вік користувача.

2.                              Виведи повідомлення:

3.                              Мене звати … Мені … років.

 

Завдання 2. Арифметичні обчислення 1. Введи два числа з клавіатури.

2.                Обчисли: o суму; o різницю; o добуток.

3.                Виведи результати з поясненнями.

 

Завдання 3. Робота з рядками

1.                              Створи змінну school — назва школи.

2.                              Виведи речення:

3.                              Я навчаюся у школі …

 

Завдання 4. Мініпрограма Створи програму, яка:

•                запитує довжину та ширину прямокутника;

•                обчислює периметр;           виводить результат на екран.

 

Критерії оцінювання:

Середній рівень

•                Вивести своє ім’я та улюблений предмет, використовуючи змінні.

Достатній рівень

•                Ввести три числа та знайти їх середнє арифметичне.

Високий рівень

•                Створити програму, яка визначає, скільки років залишилось користувачу до 18 років.

 

 

         

Тема 3. Лінійний алгоритм. Черепашача графіка.

 

Теоретичні відомості

 

1. Алгоритм — це чітка послідовність команд, які потрібно виконати, щоб розв’язати задачу або досягти результату.

Лінійний алгоритм — це алгоритм, у якому всі команди виконуються послідовно, одна за одною, у тому порядку, в якому вони записані, без розгалужень і повторень. Основні ознаки лінійного алгоритму:

•              команди виконуються зверху вниз;    кожна команда виконується один раз;             немає умов (якщо) та циклів (повторити). Приклади лінійних алгоритмів:

•              приготування бутерброда;

•              інструкція ввімкнення комп’ютера;

•              програма, що малює фігуру без повторень і перевірок умов.

У програмуванні лінійні алгоритми є найпростішими та використовуються як основа для вивчення складніших алгоритмів.

 

2. Черепашача графіка.

Черепашача графіка (Turtle Graphics) — це спосіб створення зображень за допомогою спеціального об’єкта черепашки, яка рухається по екрану та залишає слід.

У мові програмування Python для цього використовується модуль turtle.

Черепашка:

•              може рухатися вперед і назад;

•              повертатися вліво або вправо;

•              піднімати та опускати перо;

•              змінювати колір і товщину ліній.

Усі дії черепашки виконуються послідовно, тому черепашача графіка є зручною для вивчення лінійних алгоритмів.

 

3. Основні команди черепашки

•              forward(число) — рух уперед на задану відстань;

•              backward(число) — рух назад;

•              left(кут) — поворот ліворуч;

•              right(кут) — поворот праворуч;

•              penup() — підняти перо (лінія не малюється);

•              pendown() — опустити перо (лінія малюється);

•              color("назва_кольору") — змінити колір пера;  pensize(число) — змінити товщину лінії.

 

4. Лінійний алгоритм у черепашачій графіці

Програма з черепашачою графікою, яка не містить умов і повторень, є лінійним алгоритмом.

Приклад лінійного алгоритму:

1.                Черепашка рухається вперед.

2.                Повертає праворуч.

3.                Знову рухається вперед.

4.                Повертає ліворуч.

Кожна команда виконується один раз і в заданому порядку, що повністю відповідає визначенню лінійного алгоритму.

 

Практична робота Тема: Лінійний алгоритм. Черепашача графіка.

Мета:

•                навчитися створювати лінійні алгоритми;

•                ознайомитися з основними командами черепашачої графіки

(turtle);

•                навчитися будувати прості графічні об’єкти за допомогою Python;

•                розвивати алгоритмічне мислення та уважність.

Обладнання та програмне забезпечення

•                комп’ютер або ноутбук;

•                середовище програмування IDLE / Thonny / online Python (з підтримкою turtle).

Хід роботи

Завдання 1. Малювання відрізка 1. Запусти середовище програмування.

2.  Створи новий файл.

3.  Введи та виконай програму:

import turtle* t = turtle.Turtle() t.shape("turtle")

t.forward(150) turtle.done()

Результат: на екрані з’явиться відрізок довжиною 150 пікселів.

 

Завдання 2. Малювання ламаної лінії Склади лінійний алгоритм для побудови ламаної.

import turtle* t = turtle.Turtle() t.shape("turtle")

t.forward(100)

t.right(90)

t.forward(50)

t.left(90)

t.forward(100)

turtle.done()

 

Завдання 3. Малювання квадрата

Побудуй квадрат, використовуючи лише лінійний алгоритм

(без циклів).

import turtle* t = turtle.Turtle() t.shape("turtle")

t.forward(100)

t.right(90)

t.forward(100)

t.right(90)

t.forward(100)

t.right(90)

t.forward(100)

turtle.done()

 

Критерії оцінювання:

Середній рівень 

•                змінити довжину сторін квадрата;

•                змінити напрямок поворотів черепашки.

Достатній рівень

•                намалювати прямокутник;

•                побудувати фігуру з 3–4 відрізків за власним задумом.

Високий рівень 

•                створити малюнок «Будиночок» або «Сходи» з лінійних команд;

•                змінити колір пера та товщину ліній.

 

         

Тема 4. Алгоритм створення зображень за допомогою графічного модуля Turtle.

 

Теоретичні відомості

 

1. Що таке графічний модуль Turtle

Turtle — це графічний модуль мови програмування Python, який дозволяє створювати зображення за допомогою керування віртуальною «черепашкою». Черепашка рухається по екрану, залишаючи слід у вигляді ліній. Керуючи її рухом, напрямком та кольором, можна створювати геометричні фігури, візерунки та малюнки.

Модуль Turtle часто використовують у навчанні, оскільки він:

•              наочно демонструє роботу алгоритмів;

•              допомагає розвивати логічне мислення;    дає швидкий візуальний результат виконання програми.

 

2. Основні поняття модуля Turtle

Під час роботи з Turtle використовують такі поняття:

•              Черепашка (turtle) — виконавець команд;

•              Полотно (екран) — область, де відображається малюнок;

•              Позиція — поточне місце розташування черепашки;

•              Напрямок — кут, у якому рухається черепашка;        Слід (лінія) — шлях, який залишається під час руху.

 

3. Основні команди керування черепашкою

Для створення зображень використовують команди:

•              forward(…) — рух уперед;

•              backward(…) — рух назад;

•              left(…) — поворот ліворуч;

•              right(…) — поворот праворуч;

•              penup() — підняти перо (рух без малювання);

•              pendown() — опустити перо (малювання);

•              color(…) — зміна кольору лінії;

•              pensize(…) — зміна товщини лінії;

•              goto(x, y) — перехід у задану точку.

 

4. Алгоритм створення графічного зображення

Процес створення зображення за допомогою Turtle можна подати у вигляді алгоритму:

1.     Імпортувати модуль Turtle.

2.     Створити черепашку та налаштувати екран.

3.     Задати параметри малювання (колір, товщину лінії, швидкість).

4.     Скласти алгоритм руху черепашки: o        визначити напрямки руху; o   задати довжини ліній; o       використати повороти.

5.     Використати цикли для повторюваних дій (побудова багатокутників, орнаментів).

6.     Завершити роботу програми та зберегти результат (за потреби).

 

5. Використання алгоритмічних конструкцій Під час створення зображень у Turtle застосовують:

•              лінійні алгоритми — послідовне виконання команд;

•              розгалуження — зміна дій залежно від умов;

•              цикли        —     багаторазове     повторення        однакових          дій

(наприклад, малювання сторін багатокутника).

Завдяки циклам можна значно скоротити код і зробити його зрозумілішим.

 

6. Освітнє значення Turtle

Робота з модулем Turtle допомагає учням:

•                краще зрозуміти поняття алгоритму та виконавця;

•                наочно побачити результат виконання програми;  поєднати програмування з математикою та графікою;        розвивати творчі здібності.

Практична робота

Тема.         Алгоритм         створення         зображень         за           допомогою графічного модуля Turtle.

Мета:

•                навчитися використовувати графічний модуль turtle для створення зображень;

•                формувати вміння складати та реалізовувати алгоритми малювання;

•                розвивати логічне мислення, просторову уяву та навички програмування.

Обладнання та програмне забезпечення

•                персональний комп’ютер або ноутбук;

•                середовище програмування Python (IDLE, Thonny, Mu);  встановлений графічний модуль turtle.

 

Хід роботи

Завдання 1. Намалюй квадрат

import turtle* t = turtle.Turtle() t.speed(3) for i in range(4):

    t.forward(100)

    t.right(90)

turtle.done()

 

Завдання 2. Намалюй рівносторонній трикутник import turtle* t = turtle.Turtle() for i in range(3):

    t.forward(120)

    t.left(120)

turtle.done()

 

 

Завдання 3. Створи візерунок із багатокутників import turtle* t = turtle.Turtle() t.speed(0) for i in range(36):     for j in range(4):

        t.forward(100)

        t.right(90)

    t.right(10)

turtle.done()

 

Критерії оцінювання:

Середній рівень  змінити розмір фігури;  змінити колір ліній.

Достатній рівень

•               створити зображення з кількох геометричних фігур;  використати цикл for.

Високий рівень

•               створити власний малюнок (квітка, сніжинка, орнамент);  використати змінні та вкладені цикли.

 

         

Тема 5. Реалізація алгоритмів з розгалуженням. Умовний оператор if.

 

Теоретичні відомості

 

1. Алгоритми з розгалуженням

Алгоритм з розгалуженням — це такий алгоритм, у якому виконання дій залежить від певних умов. Тобто комп’ютер може обирати, яку дію виконати, залежно від того, чи є умова істинною або хибною. Приклад із життя:

•              Якщо йде дощ, взяти парасольку.

•              Інакше — йти без парасольки.

Розгалуження дозволяє алгоритму «приймати рішення» і робить його більш гнучким і корисним у різних ситуаціях.

 

2. Умовний оператор if

У програмуванні для реалізації розгалужень використовується умовний оператор if. Він перевіряє логічну умову і виконує певні дії тільки тоді, коли умова істинна.

Синтаксис у більшості мов програмування (псевдокод):

if <умова> then

    <дії, якщо умова істинна> end if

Пояснення:

•               <умова> — це логічний вираз, який може бути істинним (True) або хибним (False).

•               <дії, якщо умова істинна> — це команди, які виконає комп’ютер, якщо умова виконується. Приклад (псевдокод): if температура > 0 then     print "На вулиці тепло" end if

Тут комп’ютер перевіряє: якщо температура більша за 0 градусів, він виведе повідомлення. Якщо ні — нічого не відбувається.

 

3. Розширене розгалуження: if … else

Щоб алгоритм міг реагувати не лише на істинну умову, але й на хибну, використовується конструкція if … else:

if <умова> then

    <дії, якщо умова істинна> else

    <дії, якщо умова хибна> end if

Приклад (псевдокод): if температура > 0 then     print "На вулиці тепло" else     print "На вулиці холодно" end if

Тепер комп’ютер обов’язково виведе повідомлення, незалежно від значення температури.

 

4. Логічні вирази в умовах

Умови у if зазвичай формуються за допомогою логічних операторів:

•                > — більше

•                < — менше

•                >= — більше або дорівнює

•                <= — менше або дорівнює

•                = — дорівнює

•                <> або != — не дорівнює

Можна також об’єднувати умови за допомогою логічних операторів:

•                AND (і) — істина, якщо істинні обидві умови

•                OR (або) — істина, якщо істинна хоча б одна умова

•                NOT (не) — змінює істинність умови на протилежну

Приклад:

if температура > 0 AND опади = "дощ" then

    print "Візьми парасольку" end if

Комп’ютер виведе повідомлення тільки якщо температура позитивна і йде дощ.

 

Практична робота

Тема. Реалізація алгоритмів з розгалуженням. Умовний оператор if.

Мета:

•                Ознайомитися з поняттям алгоритмів із розгалуженням.

•                Навчитися         використовувати        умовний   оператор   if для прийняття рішень у програмі.

•                Розвивати логічне мислення та вміння аналізувати умови.

Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або ноутбук.

•                Середовище      програмування (наприклад,       Python IDLE,

Code::Blocks, Scratch, або інше доступне).

•                Зошит для записів результатів.

 

Хід роботи Завдання

Завдання 1. Просте розгалуження

1.                Створіть змінну x і присвойте їй будь-яке число.

2.                Використайте оператор if, щоб перевірити, чи є x додатним числом.

3.                Виведіть повідомлення: o   "Число додатне", якщо x > 0.

Завдання 2. Розгалуження з альтернативою (if-else) 1. Створіть змінну y і присвойте їй будь-яке число.

2.     Використайте оператор if-else, щоб перевірити число на парність.

3.     Виведіть повідомлення:

o           "Число парне", якщо число парне. o   "Число непарне", якщо число непарне.

Завдання 3. Складна умова (if-elif-else)

1.                Створіть змінну mark для оцінки учня (число від 1 до 12).

2.                Використайте оператор if-elif-else, щоб вивести:

o         "Відмінно", якщо mark >= 10 o   "Добре", якщо mark >= 7 o           "Задовільно", якщо mark >= 4

o         "Незадовільно", якщо mark < 4

 

Критерії оцінювання:

Рівень	Завдання
Середній	Виконати завдання 1.
Достатній	Виконати завдання 1 та 2.
Високий	Виконати всі завдання та придумати власну умову для розгалуження.

 

 

         

Тема 6. Реалізація алгоритмів з повторенням. Оператор циклу while.

 

Теоретичні відомості

1. Що таке повторення в алгоритмах

Повторення (цикли) — це виконання одного й того самого набору дій кілька разів підряд, поки виконується певна умова.

Цикли використовуються, щоб не писати однаковий код багато разів і автоматизувати процеси, які повторюються.

Приклад із життя:

•               Коли ми чистимо зуби — рухи щітки повторюються кілька разів.

•               Коли виконуємо завдання до отримання правильного результату — наприклад, поки комп’ютер не знайде потрібне число.

 

2. Типи циклів у програмуванні

У більшості мов програмування є кілька видів циклів:

1.                 Цикл з передумовою – перевірка умови відбувається перед кожним виконанням. (Наприклад, while)

2.                 Цикл з післяумовою – спочатку виконується тіло циклу, а потім перевіряється умова. (Наприклад, do...while)

3.                 Цикл з лічильником – виконується певну кількість разів.

(Наприклад, for)

 

3. Цикл while

Цикл while — це цикл з передумовою. Він виконує блок команд доти, доки умова істинна (True). Синтаксис (псевдокод) while умова:

    команди, які виконуються повторно

•                умова — логічний вираз, який перевіряється перед кожним повторенням.

•                команди — дії, що повторюються.

•                Цикл припиняє роботу, коли умова стає хибною (False).

Приклад (псевдокод)

x = 1 while x <= 5:

    вивести x     x = x + 1

Що відбувається:

1.                  x = 1, перевіряємо умову x <= 5 → True

2.                  Виводимо 1, збільшуємо x на 1 → x = 2

3.                  Повторюємо, поки x = 5 → виводимо 5

4.                  Після цього x = 6 → умова x <= 5 стає False → цикл завершено

Результат: 1 2 3 4 5

 

4. Основні правила роботи з циклом while

1.                 Умова повинна змінюватися у циклі, інакше цикл буде нескінченним. Наприклад:

2.                 while True:

3.                 вивести "Привіт"

Цей цикл ніколи не закінчиться, бо умова завжди True.

4.                 Тіло циклу має бути правильно відформатоване та містити дії, що змінюють умову.

5.                 Цикл while підходить, коли невідомо наперед, скільки разів потрібно повторювати дії, але відома умова закінчення.

 

5. Приклади використання циклу while

•       Повторювати введення числа, поки користувач не введе правильне значення.

•       Збільшувати суму вкладу поки вона менша за цільову суму.        Виводити всі числа від 1 до N.

 

6. Переваги та недоліки Переваги:

•                Гнучкий, умова може бути будь-якою.

•                Легко використовувати для невідомої кількості повторень.

Недоліки:

•                Можна легко зробити нескінченний цикл, якщо забути змінювати умову.

 

7. Запам’ятай!

•                Цикл while виконує команди поки умова істинна.

•                Умова перевіряється перед виконанням циклу.

•                Щоб           уникнути нескінченних    циклів,      умова має змінюватися всередині циклу.

 

Практична робота

Тема: Реалізація алгоритмів з повторенням. Оператор циклу while. Мета:

•                Навчитися створювати алгоритми з повторенням дій.

•                Ознайомитися з роботою оператора циклу while.

•                Навчитися контролювати умови повторення циклу.

Обладнання:

•                Комп’ютер або ноутбук із встановленим середовищем програмування (наприклад, Python, Scratch, або інше).

•                Зошит для запису алгоритмів.

 

Хід роботи:

Завдання 1. Виведення чисел у циклі

1.                Створіть змінну i та присвойте їй значення 1.

2.                Використайте цикл while, щоб вивести числа від 1 до 10.

3.                Після кожного виведення збільшуйте значення змінної на 1. Очікуваний результат:

1

2

3

...

10

 

Завдання 2. Сумування чисел

1.     Використовуючи цикл while, знайдіть суму всіх чисел від 1 до 20.

2.     Виведіть результат на екран.

Підказка:

Створіть змінні i = 1 та sum = 0, всередині циклу додавайте i до sum і збільшуйте i на 1.

 

Завдання 3. Виведення парних чисел

1.                 Виведіть усі парні числа від 2 до 20 за допомогою циклу while.

2.                 Використайте змінну для контролю поточного числа і оператор % для перевірки парності. Очікуваний результат:

2

4

6

...

20

 

Завдання 4. Робота з користувачем

1.     Напишіть програму, яка просить користувача вводити числа до тих пір, поки не буде введено число 0.

2.     Після завершення циклу виведіть суму всіх введених чисел.

 

Критерії оцінювання

Рівень	Критерії оцінювання
Середній	-                     Програма виконує мінімальні завдання (наприклад, виводить числа 1–10) -                     Використано while, але є незначні помилки в логіці або форматуванні
Рівень	Критерії оцінювання
Достатній	-                                   Програма     правильно          реалізує    завдання     1–3 -                                   Цикл    while         працює      коректно -                                   Присутні коментарі до коду, зрозуміле форматування
Високий	-                     Програма правильно реалізує всі завдання, включаючи додаткове  -                     Цикл while використано ефективно, код структурований - Присутня перевірка введення користувача на коректність, оптимізація алгоритмів

 

 

         

Тема 7. Реалізація алгоритмів з повторенням. Оператор циклу for.

 

Теоретичні відомості

 

1. Алгоритми з повторенням

Алгоритм з повторенням — це **послідовність команд, у якій деякі дії виконуються неодноразово до досягнення певної умови або заданої кількості повторень.

Такі алгоритми дозволяють автоматизувати рутинні операції, зменшують кількість коду та роблять програму більш ефективною.

Існують два основні види повторень:

1.                 Повторення з відомою кількістю повторів — коли точно відомо, скільки разів потрібно виконати дію.

2.                 Повторення за умовою — коли виконання дій триває, поки істинна певна умова.

 

2. Цикл for

Цикл for — це оператор повторення з відомою кількістю кроків.

Він дозволяє автоматично повторювати команди певну кількість разів, змінюючи значення лічильника циклу. Загальний синтаксис циклу for у Python:

for змінна in range(початкове_значення, кінцеве_значення, крок):     тіло_циклу Пояснення:

•               змінна — лічильник циклу, який змінює своє значення на кожному кроці.

•               range() — функція, яка задає послідовність чисел, по яких буде рухатись лічильник.

o         початкове_значення — перше число послідовності.

o         кінцеве_значення — число, до якого цикл йде, але не

включно.

o         крок — на скільки збільшується лічильник на кожному кроці (за замовчуванням 1).  тіло_циклу — команди, які виконуються на кожній ітерації.

 

3. Приклад використання циклу for

Приклад 1. Виведення чисел від 1 до 5: for i in range(1, 6):     print(i)

Результат:

1

2

3

4

5

Приклад 2. Обчислення суми чисел від 1 до 10: sum = 0 for i in range(1, 11):     sum += i

print("Сума чисел від 1 до 10:", sum)

Результат:

Сума чисел від 1 до 10: 55

Приклад 3. Виведення парних чисел від 2 до 10: for i in range(2, 11, 2):     print(i)

Результат:

2

4

6

8

10

 

4. Основні правила роботи з циклом for

1.                 Тіло циклу повинно бути відокремлене відступом (у Python — 4 пробіли або табуляція).

2.                 Якщо необхідно виконати кілька команд у циклі, всі вони повинні мати однаковий відступ.

3.                 Лічильник циклу може використовуватися у обчисленнях або для керування логікою програми.

 

5. Переваги використання циклів  Автоматизація повторюваних дій.

•                Зменшення кількості рядків коду.

•                Просте управління лічильником і умовами повторення.

•                Легкість    модифікації       програми (змінивши кількість повторів або крок, можна змінити поведінку циклу).

 

6. Запам’ятай

•       Цикл for використовується, коли відома кількість повторів.  range() визначає послідовність чисел для лічильника.

•       Тіло циклу виконується стільки разів, скільки елементів у послідовності.

 

Практична робота Тема: Реалізація алгоритмів з повторенням. Оператор циклу for.

Мета: Навчитися створювати алгоритми з повторенням, освоїти використання циклу for для обчислень і виведення даних. Обладнання: Персональний комп’ютер або ноутбук, середовище програмування (наприклад, Scratch, Python, або інше обране вчителем).

 

Хід роботи

1. Повторення теорії

•       Алгоритм з повторенням виконує одну й ту саму дію кілька разів.

•       Цикл for використовується, коли відома кількість повторень.

Синтаксис у Python:

•       for змінна in range(початок, кінець):

•       блок_інструкцій

                o                                     початок – число, з якого починається рахунок (за

замовчуванням 0) o     кінець – число, до якого виконується цикл (не включно) o            блок_інструкцій – дії, що виконуються у циклі

 

2. Завдання 1. Виведення чисел

1.     Створіть програму, яка виводить числа від 1 до 10. Приклад (Python):

2.     for i in range(1, 11):

3.     print(i)

4.     Спробуйте змінити програму, щоб числа відображалися через один пропуск (1, 3, 5 …).

 

3. Завдання 2. Обчислення суми чисел

1.Створіть програму, яка обчислює суму чисел від 1 до 100. Підказка: використайте змінну для накопичення суми. 2.suma = 0

3.                 for i in range(1, 101):

4.                 suma += i

5.                 print("Сума чисел від 1 до 100:", suma)

 

4. Завдання 3. Таблиця множення

1.                  Створіть програму, яка виводить таблицю множення на 5. Приклад:

2.                  for i in range(1, 11):

3.                  print("5 x", i, "=", 5*i)

 

5. Завдання 4. Графічне повторення (для Scratch або подібного середовища)

1.     Намалюйте 10 кіл, використовуючи цикл for.

2.     Кожне коло має бути більшого розміру або зміщене на певну відстань.

 

Критерії оцінювання

 

Рівень	Вимоги
Середній	Виконані завдання 1–2, числа та суми виведені правильно
Достатній	Виконані завдання 1–3, таблиця множення та сума чисел обчислені вірно
Високий	Виконані всі завдання, включно з графічним повторенням, програму можна легко модифікувати

 

 

 

         

Тема 8. Вкладені умови. Множинне розгалуження.

 

Теоретичні відомості

1.   Вступ

У програмуванні часто виникає необхідність приймати рішення залежно від певних умов. Для цього використовують умови та оператори розгалуження. Вкладені умови та множинне розгалуження дозволяють програмі приймати складніші рішення та виконувати різні дії залежно від ситуації.

 

2.   Вкладені умови

Вкладена умова — це умова, яка розташована всередині іншої умови.

Вона застосовується, коли потрібно перевірити додаткову умову після того, як виконалася основна.

Схема вкладеної умови:

якщо (умова1) тоді     якщо (умова2) тоді

        дії, якщо обидві умови виконуються     інакше         дії, якщо умова1 виконана, а умова2 — ні інакше     дії, якщо умова1 не виконана Приклад на Python: вік = 16

має_дозвіл_батьків = True

 

if вік >= 16:     if має_дозвіл_батьків:         print("Можна брати участь у заході")     else:

        print("Потрібен дозвіл батьків") else:

    print("Захід не дозволено")

Пояснення:

•               Спочатку перевіряється, чи вік >= 16.

•               Якщо так, перевіряється ще одна умова — чи є дозвіл батьків.

•               Таким чином, умова всередині іншої дозволяє деталізувати рішення.

 

3. Множинне розгалуження

Множинне розгалуження використовується, коли потрібно вибрати одну дію з багатьох можливих, залежно від значення змінної.

Схема множинного розгалуження:

якщо (умова1) тоді

    дії1

інакше якщо (умова2) тоді

    дії2

інакше якщо (умова3) тоді

    дії3

...

інакше     дії_за_замовчуванням Приклад на Python:

оцінка = 4

 

if оцінка == 5:

    print("Відмінно") elif оцінка == 4:     print("Добре") elif оцінка == 3:

    print("Задовільно") else:

    print("Потрібно повторити") Пояснення:

•                elif означає "інакше якщо".

•                Програма перевіряє умови зверху вниз і виконує тільки ту, що перша відповідає дійсності.

•                Якщо жодна умова не виконана, спрацьовує блок else.

 

4. Відмінності між вкладеними умовами та множинним розгалуженням

Параметр	Вкладені умови	Множинне розгалуження
Кількість умов	Умова всередині іншої	Послідовність       умов       на   одному рівні
Коли застосовується	Коли результат однієї умови залежить від іншої	Коли потрібно вибрати одну з багатьох альтернатив
Приклад	Перевірка віку та наявності дозволу батьків	Оцінки: відмінно, добре, задовільно, потрібно повторити

 

 

Практична робота Тема: Вкладені умови. Множинне розгалуження.

Мета:

•               Ознайомитися з конструкціями вкладених умов і множинного розгалуження в алгоритмах.

•               Навчитися використовувати умовні оператори для прийняття рішень залежно від кількох умов.

•               Розвивати логічне мислення та вміння аналізувати різні варіанти виконання програми.

Обладнання:

•               Комп’ютер з встановленим середовищем програмування (наприклад, Scratch, Python, або інше середовище, яке використовує вчитель).

•               Доступ до навчальних матеріалів з умовними конструкціями.

 

Завдання 1. Вкладені умови

1.                Написати програму, яка запитує у користувача два числа.

2.                Програма повинна порівняти числа і вивести: o "Перше число більше другого" o         "Друге число більше першого" o           "Числа рівні"

3.                Якщо числа рівні і більше 100, вивести додаткове

повідомлення: "Великі рівні числа"

Приклад роботи програми:

Введіть перше число: 120  

Введіть друге число: 120  

Результат: Числа рівні  

Великі рівні числа

 

Завдання 2. Множинне розгалуження

1.Створити програму, яка визначає оцінку за бальною системою:

o           90–100 → "Відмінно" o        75–89 → "Добре" o   60–74 → "Задовільно" o менше 60 → "Не задовільно"

                2.      Запросити у користувача бал і вивести відповідну оцінку.

Приклад роботи програми:

Введіть бал: 82  

Ваша оцінка: Добре

 

Завдання 3. Комбіноване використання

1.                Написати програму, яка запитує у користувача температуру повітря.

2.                Вивести повідомлення про стан погоди: o   Температура > 30 → "Спекотно" o        Температура від 20 до 30 → "Тепло" o Температура від 10 до 19 → "Прохолодно" o        Температура < 10 → "Холодно"

3.                Додатково, якщо температура < 0 → "Мороз"

 

 

Критерії оцінювання

Рівень	Критерії
Середній	Програма працює з одним прикладом, використовуються прості умови
Достатній	Програма правильно обробляє всі варіанти умов, використовуються вкладені умови
Високий	Програма обробляє всі можливі варіанти, використовуються вкладені умови та множинне розгалуження, є додаткові повідомлення

 

 

         

Тема 9. Тестування та налагодження програм. Синтаксичні та логічні помилки. Покрокове виконання програми.

 

Теоретичні відомості

 

1. Тестування програм

Тестування — це процес перевірки роботи програми для того, щоб переконатися, що вона виконує завдання правильно.

Мета тестування:

•                Виявити помилки в програмі;

•                Перевірити правильність виконання алгоритму;

•                Переконатися, що програма дає очікуваний результат для різних даних.

Види тестування:

1.                 Функціональне – перевірка того, чи виконує програма потрібні дії.

2.                 Тестування з граничними значеннями – перевірка програми на крайніх або особливих даних (наприклад, нуль, дуже велике число).

3.                 Покрокове тестування (трасування) – спостереження за тим, як виконуються окремі команди програми.

 

2. Налагодження програм

Налагодження — це процес пошуку та виправлення помилок у програмі.

Етапи налагодження:

1.                  Виявлення помилки;

2.                  Визначення її причини;

3.                  Виправлення помилки;

4.                  Перевірка, чи програма працює правильно після виправлення. Інструменти налагодження:

•               Вбудовані засоби середовища програмування (наприклад, запуск у режимі «Debug»);

•               Виведення проміжних результатів на екран;

•               Використання коментарів для тимчасового вимкнення частин коду.

 

3. Синтаксичні та логічні помилки

Синтаксична помилка – це помилка у записі програми, яка порушує правила мови програмування.

•               Приклад: пропущена дужка, двокрапка або неправильне написання команди.

•               Наслідок: програма не запускається, поки помилка не виправлена.

Логічна помилка – це помилка у самому алгоритмі, через яку програма працює неправильно, хоча синтаксис правильний.

•               Приклад: неправильний розрахунок формули або умови циклу.

•               Наслідок: програма запускається, але дає неправильний результат.

Порівняння:

Тип помилки	Коли проявляється	Результат роботи програми
Синтаксична	Під час запуску	Програма не стартує
Логічна	Під час виконання	Програма працює, але помилково

 

4. Покрокове виконання програми

Покрокове виконання (трасування) допомагає зрозуміти, як саме працює програма.

Принцип:

1.                Програма виконується по одному рядку за раз;

2.                Можна перевіряти значення змінних після кожної команди;

3.                Дозволяє виявити логічні помилки на конкретних етапах. Переваги покрокового виконання:

•                Дозволяє зрозуміти порядок дій програми;

•                Полегшує пошук помилок;

•                Допомагає вчитися правильно складати алгоритми.

Практична робота

Тема: Тестування та налагодження програм. Синтаксичні та логічні помилки. Покрокове виконання програми.

Мета:

•                Навчитися визначати та виправляти синтаксичні та логічні помилки у програмах.

•                Освоїти покрокове виконання програм (трасування) для перевірки правильності алгоритмів.

•                Розвивати уважність та аналітичне мислення під час налагодження коду. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або ноутбук

•                Середовище програмування (наприклад, Scratch, Python, або інше, яке використовується у класі)

•                Інтернет (для довідкових матеріалів)

 

Хід роботи:

1. Вступне завдання (підготовка)

1.                Відкрити середовище програмування.

2.                Створити новий проєкт.

3.                Ознайомитися з інтерфейсом налагодження: o     кнопки «Запуск», «Стоп», «Покрокове виконання» o        область для виведення повідомлень про помилки

 

2. Виконання завдання

Завдання 1. Виявлення синтаксичних помилок

                1.                 Використати готовий код із помилками (наприклад, у

Python): print("Вітаю на практичній роботі!

x = 5 y = 7 print("Сума чисел", x + y)

2.     Запустити програму.

3.     Прочитати повідомлення про помилку.

4.     Виправити синтаксичні помилки (наприклад, закрити лапки, додати відсутні символи).

5.     Запустити програму повторно і переконатися, що помилки зникли.

 

Завдання 2. Виявлення логічних помилок

                1.      Виконати код із логічною помилкою:

a = 10 b = 5 print("Різниця чисел a - b =", a + b)

2.                Проаналізувати, чому результат неправильний.

3.                Виправити логічну помилку (замінити + на -).

4.                Перевірити правильність результату.

 

Завдання 3. Покрокове виконання програми (трасування)

                1.      Вибрати просту програму для покрокового виконання:

n = 3 factorial = 1 for i in range(1, n+1):     factorial = factorial * i print("Факторіал числа", n, "=", factorial)

2.                Використати режим «Покрокове виконання».

3.                Відслідкувати значення змінних на кожному кроці циклу.

4.                Записати таблицю змінних:

Крок	i	factorial
1	1	1
2	2	2
3	3	6

5.                Пояснити, як зміни значень змінних вплинули на результат.

 

           

3. Підсумок роботи:

1.     Перевірте, чи всі синтаксичні та логічні помилки були виправлені.

2.     Опишіть, які труднощі виникли під час налагодження програми.

3.     Зробіть висновок:

Налагодження програми допомагає виявити помилки та зрозуміти, як працює алгоритм покроково. Це важливий етап програмування, який підвищує точність та надійність програм.

 

4.     Рівневі завдання (для самоконтролю)

Рівень	Завдання
Середній	Виправити         синтаксичні       помилки   у           запропонованій програмі.
Достатній	Виправити логічні помилки та перевірити правильність результату.
Високий	Виконати трасування складнішого циклу або умовної конструкції, скласти таблицю змінних.

 

 

         

Тема 10. Динамічна графіка (анімації).

 

Теоретичні відомості

 

1. Поняття динамічної графіки

Динамічна графіка — це графічні зображення, які можуть змінюватися з часом або рухатися на екрані. На відміну від статичних зображень, динамічна графіка створює ефект руху та взаємодії з користувачем. Приклади динамічної графіки:

•              Рухомі картинки (GIF-анімації)

•              Анімації в комп’ютерних іграх

•              Інтерактивні презентації та навчальні моделі

 

2. Основні поняття анімації

•               Кадр (frame) — окреме зображення, що є частиною анімації.

•               Швидкість анімації — кількість кадрів, що відображаються за секунду (FPS — frames per second).

•               Плавність руху — залежить від кількості кадрів і правильності зміни положення об’єкта.

Цікаво: Людське око сприймає як рух серію швидко змінюваних статичних зображень.

 

3. Методи створення анімації

1.                 Кадрова анімація – створення руху шляхом послідовного відтворення серії кадрів.

2.                 Комп’ютерна анімація (алгоритмічна) – рух об’єктів визначається програмним алгоритмом (наприклад, черепашача графіка в середовищі Scratch).

3.                 Інтерактивна анімація – рух об’єктів змінюється в залежності від дій користувача (натискання кнопок, рух мишки).

 

 

4.                 Програми та середовища для створення анімацій

•       Scratch — навчальне середовище для програмування анімацій та ігор.

•       Blender — потужна програма для тривимірної анімації.

•       Adobe Animate — для створення професійних 2D-анімацій та мультфільмів.

•       PowerPoint — для простих анімацій об’єктів у презентаціях.

 

5. Основні правила створення ефективної анімації

•               Не перевантажувати анімацію великою кількістю рухомих об’єктів.

•               Забезпечити плавність руху об’єктів.

•               Використовувати контраст та кольори для виділення важливих елементів.

•               Анімація повинна допомагати розумінню інформації, а не відволікати.

 

6. Використання анімації

•                Навчальні презентації та демонстрації

•                Мультфільми та ігри

•                Інтерактивні моделі в науці та техніці

•                Веб-дизайн і рекламу

 

Практична робота Тема: Динамічна графіка (анімації).

Мета: Навчитися створювати прості анімації за допомогою черепашачої графіки та управляти рухом об’єктів на екрані. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Комп’ютер з ОС Windows/Linux/MacOS

•                Середовище програмування Python (рекомендовано: IDLE, Thonny)

•                Модуль turtle (вбудований у Python)

 

 

Хід роботи:

Завдання 1. Рух об’єкта

1.           Відкрийте середовище програмування.

2.           Імпортуйте модуль turtle:

3.           import turtle

4.           Створіть черепаху та змусьте її рухатися вперед:

5.           t = turtle.Turtle()

6.           t.forward(100)  # рух вперед на 100 кроків

7.           Додайте обертання черепахи:

8.           t.right(90)

9.           t.forward(50)

10.      Запустіть програму та спостерігайте рух.

 

Завдання 2. Створення нескінченної анімації

1.           Використайте цикл for або while для повторюваного руху:

2.           import turtle

3.           t = turtle.Turtle() 4.for i in range(36):

5.                  t.forward(100)

6.                  t.right(170)

7.                  turtle.done()

8.                  Спробуйте змінювати кути та довжину кроку, спостерігайте, як змінюється форма анімації.

 

Завдання 3. Змінювання кольору та швидкості руху

1.           Додайте кольори до черепахи та фону:

2.           t.color("blue")

3.           turtle.bgcolor("lightyellow")

4.           t.speed(5)  # швидкість руху черепахи

5.           Створіть анімацію із кількома черепахами різного кольору.

 

Завдання 4. Виконання власного проекту

•               Створіть невелику анімацію, використовуючи не менше двох черепах і кольорові фігури.

•               Ваша анімація має рухатися плавно та циклічно повторюватися.

 

Критерії оцінювання:

 

Рівень	Опис
Середній	Черепаха рухається по екрану за командою вперед/назад, обертання здійснюється вручну.
Достатній	Створено анімацію з використанням циклів, змінено колір об’єктів та швидкість руху.
Високий	Виконано власний проект із двома і більше черепахами, різнокольоровими фігурами та плавним циклічним рухом.

 

 

Висновок до розділу

У цьому розділі учні ознайомилися з основами графічного програмування, навчилися створювати зображення та анімації, застосовувати алгоритмічні конструкції та аналізувати помилки у програмах.

           

РОЗДІЛ 6. МЕДІА-ДИЗАЙН.

Вступ до розділу

У сучасному світі мультимедійні технології є невід’ємною частиною навчання, розваг і професійної діяльності. Вони об’єднують текст, графіку, звук, анімацію та відео для створення інтерактивного цифрового           контенту.

Цей розділ допоможе учням зрозуміти основи мультимедіа, освоїти роботу з аудіо та відео, створювати власний відеоконтент, дотримуватися правил авторського права та правильно публікувати матеріали в інтернеті.

 

 

Тема 1. Поняття мультимедіа та його складові. Сфери застосування. Апаратна та програмна складова мультимедіа.

 

Теоретичні відомості

 

1. Поняття мультимедіа

Мультимедіа — це спосіб представлення інформації, який поєднує різні типи даних: текст, графіку, звук, відео та анімацію. Мультимедіа дозволяє отримувати інформацію більш наочно і цікаво, робить процес навчання, роботи чи розваг інтерактивним.

Основні властивості мультимедіа:

•                інтерактивність          —     можливість        впливати   на процес

відображення інформації;

•                комбінування різних типів даних;

•                наочність та доступність сприйняття;

•                використання комп’ютерних технологій для обробки інформації.

 

           

2.   Складові мультимедіа

Мультимедіа складається з кількох основних компонентів:

Компонент	Опис
Текст	Написана інформація, що пояснює або доповнює інші елементи.
Графіка	Статичні   зображення:      малюнки, фотографії, діаграми.
Анімація	Рухомі графічні об’єкти або ефекти, що створюють відчуття руху.
Звук	Музика, голосові коментарі, звукові ефекти.
Відео	Рухомі зображення, що передають події, процеси або явища.
Інтерактивні елементи	Кнопки, меню, гіперпосилання, тести, що дозволяють користувачу впливати на мультимедіа.

 

3.   Сфери застосування мультимедіа

Мультимедіа застосовується в різних сферах людської діяльності:

                1.     Освіта

o           інтерактивні підручники та навчальні програми; o електронні тести та тренажери; o         віртуальні лабораторії.

2.      Розваги o комп’ютерні ігри; o мультфільми та анімаційні фільми; o музичні та відео кліпи. 3. Бізнес та реклама

o         презентації та демонстрації продуктів; o     відео- та банерна реклама; o електронні каталоги. 4.     Медицина

o         візуалізація анатомічних процесів;

o         навчальні симуляції; o          інструкції для пацієнтів. 5.       Наука та техніка o         моделювання процесів; o    віртуальні експерименти; o            демонстрація наукових досліджень.

 

4. Апаратна та програмна складова мультимедіа

Для створення та відтворення мультимедіа необхідні спеціальні апаратні та програмні засоби.

Апаратна складова:

•                Персональний          комп’ютер,       планшет, смартфон — пристрої для обробки та відтворення мультимедіа.

•                Монітор або дисплей — для відображення графіки та відео.  Акустична система (колонки, навушники) — для відтворення звуку.

•                Графічні планшети та камери — для створення зображень та відео.

•                Мікрофон — для запису звуку. Програмна складова:

•                Графічні редактори (Paint, Photoshop, GIMP) — для створення та редагування зображень.

•                Відеоредактори (Adobe Premiere, DaVinci Resolve) — для обробки відео.

•                Аудіоредактори (Audacity, FL Studio) — для роботи зі звуком.

•                Програми         для   створення         презентацій (PowerPoint,

LibreOffice Impress, Canva).

•                Інтерактивні середовища (Unity, Scratch, Construct) — для створення ігор та анімацій.

 

           

Практична робота

Тема: Поняття мультимедіа та його складові. Сфери застосування. Апаратна та програмна складова мультимедіа.

Мета:

•                Ознайомитися з поняттям мультимедіа та його складовими;

•                Дослідити приклади мультимедійних засобів у різних

сферах;

•                Визначити апаратну та програмну складову мультимедіа. Обладнання та матеріали:

•                Комп’ютер або ноутбук;

•                Мультимедійні файли (текст, зображення, аудіо, відео,

анімації);

•                Програми для перегляду та редагування мультимедіа

(наприклад, VLC, Paint, Audacity, PowerPoint).

 

Хід роботи

Завдання 1. Вивчення понять

1.                  На     основі       підручника        або   Інтернет-ресурсів дайте визначення термінів:

o         Мультимедіа; o            Текстова складова; o           Графічна складова; o          Аудіо; o       Відео; o       Анімація.

2.      Складіть невелику таблицю, де зазначте, які види мультимедійних файлів використовуються у повсякденному житті (соціальні мережі, освіта, реклама тощо).

 

Завдання 2. Дослідження сфер застосування

1.                  Розподіліть приклади мультимедійних продуктів за сферами застосування:

o         Освіта (віртуальні лабораторії, інтерактивні підручники); o Мистецтво та культура (цифрові галереї, музичні кліпи); o Ігри та розваги (комп’ютерні ігри, VR/AR); o   Реклама та маркетинг (банери, промо-відео).

2.Оберіть по одному прикладу з кожної сфери та коротко опишіть, які мультимедійні складові в ньому присутні.

 

Завдання 3. Визначення апаратної та програмної складової

1.                  Складіть перелік апаратних засобів, які потрібні для роботи з мультимедіа:

o         Наприклад: монітор, динаміки, мікрофон, камера, графічний планшет.

2.Складіть перелік програмного забезпечення для роботи з мультимедіа:

o         Наприклад: редактори зображень, відеоредактори, аудіоредактори, презентаційні програми.

3.Визначте, яку апаратну та програмну складову використовуєте при перегляді відео або створенні презентації.

 

Завдання 4. Практична робота на комп’ютері

1.                  Створіть невелику мультимедійну презентацію (2–3 слайди) за обраною темою.

2.                  На слайдах використайте: o          Текст (заголовки та пояснення); o      Зображення або графіку; o         Аудіо або відео (короткий фрагмент); o         Анімаційні ефекти (за бажанням).

3.                  Збережіть презентацію та підготуйте коротке повідомлення про використані мультимедійні складові.

 

           

Критерії оцінювання:

 

Рівень	Критерії
Середній	Учень називає основні види мультимедіа та приклади їх застосування.
Достатній	Учень створює презентацію з мінімум трьома мультимедійними складовими, правильно вказує апаратні та програмні засоби.
Високий	Учень створює презентацію з усіма мультимедійними складовими, демонструє вміння поєднувати текст, графіку, аудіо, відео та анімацію, чітко пояснює сфери застосування мультимедіа.

 

 

         

Тема 2. Кодування аудіо та відео даних, формати аудіо-відео файлів. Медіаконтейнери. Кодеки.

 

Теоретичні відомості

 

1. Що таке кодування?

Кодування – це процес перетворення інформації (звуку, відео) у спеціальний формат, який зручний для зберігання на комп’ютері або передавання через мережу.

 Аудіо та відео дані займають дуже багато пам’яті у вихідному вигляді, тому їх обов’язково стискають за допомогою

кодування.

•               Основна мета кодування – зменшити розмір файлу без значної втрати якості.

Кодування аудіо

•               Аудіо складається з звукових хвиль, які перетворюються на цифровий сигнал.

•               При кодуванні аудіо застосовують різні методи стиснення: o             Без втрат (lossless) – зберігається вся якість звуку (наприклад, FLAC, ALAC).

                o             З втратами (lossy) – деякі дані втрачаються для зменшення

обсягу файлу (наприклад, MP3, AAC).

Кодування відео

•               Відео – це послідовність зображень (кадрів), що змінюються з певною частотою.

•               Відео файли займають ще більше місця, ніж аудіо, тому використовують спеціальні алгоритми стиснення:

o    Без втрат – рідко застосовується через великий розмір

файлу.

o    З втратами – найпоширеніший метод (наприклад, H.264, H.265, VP9).

                          Стиснення відео включає два основні підходи:

1.     Просторове стиснення – зменшення розмірів окремого кадру.

2.     Часове стиснення – збереження тільки змін між кадрами.

 

2. Формати аудіо та відео файлів

Аудіо формати

•               MP3 – популярний формат стиснення з втратами, зменшує розмір файлу без сильної втрати якості.

•               WAV – формат без стиснення, висока якість, великий об’єм.  FLAC – без втрат, компресує без шкоди для якості.

•               AAC – стиснення з втратами, краща якість за MP3 при тому ж розмірі файлу.

Відео формати

•               AVI – старий формат відео, може містити різні кодеки, великі розміри файлів.

•               MP4 – популярний формат, часто використовує кодек

H.264.

•               MKV – медіаконтейнер, підтримує багато аудіо- та відеодоріжок.

•               MOV – формат Apple, добре підходить для редагування відео.

 

3. Медіаконтейнери

Що таке медіаконтейнер

Медіаконтейнер – це файл, який об’єднує відео, аудіо, субтитри та інші дані в одному файлі.

•               Контейнер не змінює якість, а просто зберігає різні потоки медіа разом.

•               Приклади контейнерів: MP4, AVI, MKV, MOV.

Як працює контейнер

•               Відео з кодеком H.264 + аудіо з кодеком AAC → поміщають у контейнер MP4.

•               Контейнер дозволяє одночасно відтворювати звук і зображення без розбіжностей.

 

           

4. Кодеки

Що таке кодек

Кодек (скорочення від кодер-декодер) – програма або алгоритм для стиснення і розпакування медіа файлів.

•                Кодує (стискає) відео або аудіо при збереженні у файл.

•                Декодує (розпаковує) для відтворення на комп’ютері, смартфоні чи телевізорі.

Приклади кодеків

•                Аудіо: MP3, AAC, FLAC, Opus.

•                Відео: H.264 (AVC), H.265 (HEVC), VP8, VP9, AV1.

Важливе

•                Не всі кодеки підтримуються всіма пристроями.

•                Якість відео залежить від обраного кодека та налаштувань стиснення.

 

Практична робота

Тема: Кодування аудіо та відео даних. Формати файлів, медіаконтейнери та кодеки.

Мета:

•                Ознайомитися з принципами кодування аудіо та відео даних.

•                Вивчити популярні формати аудіо- та відеофайлів.

•                Дослідити поняття медіаконтейнера та кодеку.

•                Навчитися конвертувати мультимедійні файли між різними форматами. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або ноутбук.

•                Медіаплеєр (VLC, KMPlayer або інший).

•                Програма для конвертації аудіо/відео (наприклад, Format Factory, HandBrake, Audacity).

 

           

Хід роботи

1. Ознайомлення з термінами

•               Кодек (Codec) — програма або пристрій для кодування і декодування аудіо чи відео.

•               Медіаконтейнер (Container) — формат файлу, який містить аудіо, відео та інші дані (субтитри, метадані).

•               Формат файлу — тип файлу, що визначає спосіб збереження даних (наприклад, .mp3, .mp4, .avi).

2. Дослідження форматів файлів

•               Відкрити комп’ютер і знайти декілька аудіо- та відеофайлів різних форматів.

•               Визначити їхні розширення (наприклад, .mp3, .wav, .ogg для аудіо; .mp4, .avi, .mkv для відео).

•               Занотувати, які кодеки або контейнери вони використовують (можна перевірити у властивостях файлу або у медіаплеєрі).

3. Практична конвертація файлів  Відкрити програму для конвертації.

•                Вибрати аудіофайл формату .wav.

•                Конвертувати його у формат .mp3.

•                Вибрати відеофайл формату .avi.

•                Конвертувати його у формат .mp4 з кодеком H.264.

•                Перевірити якість файлів після конвертації (проіграти їх у медіаплеєрі).

4. Спостереження та аналіз

•                Порівняйте розмір оригінального та сконвертованого файлу.  Визначте, чи змінилася якість звуку чи зображення.

•                Обговоріть, який кодек і контейнер найбільш оптимальні для збереження якості при зменшенні розміру файлу.

 

 

           

Критерії оцінювання:

Середній рівень:

•                Визначити формати аудіо- та відеофайлів на комп’ютері.

•                Переглянути файл у медіаплеєрі.

Достатній рівень:

•                Конвертувати аудіо- та відеофайли у інший формат.

•                Записати спостереження про розмір та якість файлів.

Високий рівень:

•                Обрати оптимальний кодек та контейнер для збереження відео з високою якістю та мінімальним розміром.

•                Пояснити вибір і обґрунтувати його на основі експерименту.

 

 

         

Тема 3. Поняття про відеохостинг. Основні можливості:

пошук відео, збереження. Авторське право, види ліцензій на мультимедійний контент. Рівні доступу до опублікованого відео.

 

Теоретичні відомості

 

1.     Поняття відеохостингу

Відеохостинг — це спеціальний онлайн-сервіс або платформа, яка дозволяє користувачам завантажувати, зберігати, переглядати та ділитися відеофайлами.

                Приклади     популярних     відеохостингів:      YouTube,       Vimeo,

Dailymotion, TikTok.

Відеохостинг забезпечує доступ до відео з будь-якого пристрою з підключенням до Інтернету та спрощує обмін відеоконтентом між користувачами.

 

2.     Основні можливості відеохостингів 1. Пошук відео o За ключовими словами, тегами, категоріями або автором. o Можливість сортування за датою завантаження, популярністю або тривалістю.

2.      Збереження та організація відео o    Створення власних плейлистів і колекцій. o           Завантаження відео на свій обліковий запис.

o         Можливість завантаження відео на пристрій для офлайн-

перегляду (за умовами платформи). 3.       Взаємодія з контентом o Коментування та оцінювання відео. o            Поширення через посилання або соціальні мережі.

o         Підписка на канали авторів.

 

 

 

           

3. Авторське право та ліцензії на мультимедійний контент

Авторське право захищає відеоматеріали та інший медіаконтент від незаконного використання. Порушення авторських прав може призвести до блокування відео або юридичної відповідальності.

Види ліцензій:

1.                 Власна ліцензія автора – відео можна переглядати, але не копіювати або змінювати без дозволу.

2.                 Creative Commons (CC) – дозволяє поширювати, використовувати та іноді змінювати відео за певних умов:

o         CC BY – з обов’язковим зазначенням автора.

o         CC BY-SA – можна змінювати і поширювати, але нове відео

має мати таку ж ліцензію.

o         CC BY-NC – заборонене комерційне використання.

o         CC BY-ND – заборонене змінення відео, можна тільки

переглядати та поширювати.

 

4. Рівні доступу до опублікованого відео

1.                 Публічне відео – доступне всім користувачам.

2.                 Приватне відео – доступне тільки певним користувачам за запрошенням.

3.                 Непублічне (unlisted) відео – не відображається у пошуку платформи, доступне лише за посиланням.

Ці рівні дозволяють контролювати, хто може переглядати відео, забезпечуючи безпеку та конфіденційність контенту.

 

Практична робота

Тема: Поняття про відеохостинг. Основні можливості: пошук відео, збереження. Авторське право, види ліцензій на мультимедійний контент. Рівні доступу до опублікованого відео.

Мета:

•               Ознайомитися з поняттям відеохостингу та його основними можливостями.

•               Навчитися шукати, переглядати та зберігати відео.

•               Розрізняти види ліцензій на мультимедійний контент та дотримуватися авторських прав.

•               Вивчити рівні доступу до опублікованого відео.

Обладнання та програмне забезпечення:

•               Персональний комп’ютер або планшет з доступом до

Інтернету.

•               Веб-браузер (Google Chrome, Microsoft Edge, Mozilla Firefox тощо).

•               Активний акаунт на відеохостингу (YouTube, Vimeo, або інший доступний).

 

Хід роботи:

1. Поняття та пошук відео

1.                Відкрийте обраний відеохостинг.

2.                У полі пошуку введіть ключові слова, наприклад:

«Природничі експерименти», «Інформатика 7 клас».

3.                Перегляньте результати пошуку.

4.                Оберіть відео для перегляду.

2. Збереження відео

1.                 Перевірте, чи можна зберегти відео у закладки або до власного плейлиста.

2.                 Додайте обране відео до свого списку для подальшого перегляду.

3.                 Визначте, чи відео доступне для офлайн-перегляду (за допомогою функцій самого хостингу).

3. Авторське право та ліцензії

1.     Під відео знайдіть інформацію про авторські права та ліцензію.

2.     З’ясуйте, який тип ліцензії використовується: o Стандартна ліцензія (використання обмежене правилами

відеохостингу).

                o                       Creative Commons (можна використовувати з певними

умовами).

3.                Запишіть, що можна робити з відео в межах обраної ліцензії.

4.                Рівні доступу до відео

1.     Ознайомтеся з можливими рівнями доступу: o   Публічне – доступне всім користувачам. o        Не у списку – перегляд лише за прямим посиланням. o          Приватне – доступ лише обраним користувачам.

2.     Якщо маєте акаунт, створіть коротке відео та встановіть рівень доступу (необов’язково публікувати для всіх).

 

Завдання для виконання:

1.	Створіть таблицю:
Назва відео	Пошуковий запит	Ліцензія	Рівень   доступу	Можливість збереження

2.                 Виберіть 2 відео для збереження та поясніть, чому обрали саме їх.

3.                 Опишіть, які правила авторського права потрібно дотримуватися при використанні відео.

Критерії оцінювання:

Рівень	Ознаки досягнення
Середній	Учень знає, що таке відеохостинг та може знайти відео за ключовими словами.
Достатній	Учень може зберегти відео, визначити тип ліцензії та рівень доступу.
Високий	Учень аргументовано обирає відео для збереження, пояснює правила авторського права та ліцензії.

 

 

         

Тема 4. ППЗ мультимедіа: програвачі, редактори, програми аудіо та відео захоплення.

 

Теоретичні відомості

 

Мультимедіа — це комбінація різних типів інформації: тексту, звуку, зображень, анімації та відео. Для роботи з мультимедійними файлами використовуються спеціальні прикладні програмні засоби (ППЗ).

1. Програвачі мультимедіа

Програвач мультимедіа — це програма, яка дозволяє відтворювати аудіо- та відеофайли. Основні функції:

•                Відтворення аудіо та відео у різних форматах (MP3, WAV, MP4, AVI, MKV тощо).

•                Налаштування гучності, балансу звуку та якості відео.

•                Пауза, перемотування, створення плейлистів.

•                Деякі програвачі дозволяють додавати субтитри та ефекти. Приклади популярних програвачів:

•                VLC Media Player — підтримує більшість форматів аудіо та відео, відкритий код.

•                Windows Media Player — стандартний програвач Windows.

•                KMPlayer, PotPlayer, AIMP (для аудіо).

 

2. Редактори мультимедіа

Редактор мультимедіа — програма для створення та редагування аудіо, відео або графіки.

Основні функції:

•              Обрізання та склеювання аудіо/відео.

•              Застосування ефектів і фільтрів.

•              Накладення музики, тексту або зображень.

•              Конвертація файлів у різні формати. Види редакторів:

                1.     Аудіоредактори — дозволяють редагувати звук:

o          Audacity o Adobe Audition

                2.      Відеоредактори — працюють з відеофайлами:

o           Adobe Premiere Pro o Sony Vegas o        DaVinci Resolve

3.Графічні редактори — працюють із зображеннями та анімацією: o Adobe Photoshop o GIMP

                o           CorelDRAW

 

3. Програми захоплення аудіо та відео

Програми захоплення (запису) дозволяють фіксувати звук або зображення з різних джерел.

Основні функції:

•                Запис аудіо з мікрофона, системного звуку або інших пристроїв.

•                Запис відео з веб-камери або екрана комп’ютера.

•                Збереження записаних файлів у різних форматах.

•                Інколи надають прості можливості редагування записаного матеріалу. Приклади програм:

•                Аудіо: Audacity (запис з мікрофона), Sound Forge.     Відео: OBS Studio (захоплення екрана), Camtasia, Bandicam.

 

4. Висновок

ППЗ мультимедіа дозволяє працювати з різними видами інформації: слухати музику, дивитися фільми, створювати відео та звукозаписи, редагувати графіку. Знання таких програм необхідне для навчання, творчості та професійної діяльності в сучасному цифровому середовищі.

 

           

Практична робота

Тема: Мультимедіа: програвачі, редактори, програми аудіо та відео захоплення.

Мета:

•               Ознайомитися з основними програмами для роботи з мультимедіа (аудіо та відео).

•               Навчитися відтворювати, редагувати та захоплювати аудіо- та відеофайли.

•               Розвивати практичні навички роботи з мультимедійними файлами. Обладнання та програмне забезпечення:

•               Персональний комп’ютер або ноутбук.

•               Програвачі мультимедіа (VLC, Windows Media Player, KMPlayer або інші).

•               Аудіо та відеоредактори (Audacity, Shotcut, OpenShot, або інші).

•               Програми для захоплення аудіо/відео (OBS Studio, Camtasia, Bandicam або інші).

•               Мультимедійні файли для роботи (аудіо та відео).

 

Хід роботи:

                1.      Відтворення мультимедіа:

1.                  Відкрий обрану програму-програвач.

2.                  Завантаж аудіо- або відеофайл.

3.                  Відтворюй         файл,         використовуючи        кнопки «Старт», «Пауза», «Стоп», «Перемотка».

4.                  Спробуй змінити гучність та розмір відтворюваного вікна.

                2.      Редагування аудіо:

1.                  Відкрий аудіофайл у редакторі (наприклад, Audacity).

2.                  Виріж непотрібні фрагменти.

3.                  Застосуй прості ефекти (зміна гучності, додавання реверберації).

4.                  Збережи результат у новому файлі.

                3.     Редагування відео:

1.                  Відкрий відеофайл у відеоредакторі (Shotcut, OpenShot тощо).

2.                  Виріж зайві кадри та додай прості переходи між сценами.

3.                  Додай текстову підписку або титри.

4.                  Експортуй готове відео у форматі mp4.

                4.      Захоплення аудіо/відео:

1.                  Відкрий програму для запису (OBS Studio).

2.                  Встанови джерело захоплення (екран, вебкамера, мікрофон).

3.                  Виконай короткий запис (до 1 хвилини).

4.                  Збережи файл на комп’ютері та відтворіть результат.

 

Критерії оцінювання:

Рівень	Критерії
Середній	Відтворив файли в програвачі, зробив базове редагування аудіо чи відео
Достатній	Виконав всі етапи, застосував ефекти та зберіг результат
Високий	Виконав    завдання   самостійно,       креативно обробив медіафайли, продемонстрував знання всіх функцій програм

 

 

         

Тема 5. Власний цифровий відеобраз (культура комунікації, культура відеоконтенту, інфосимуляція, дипфейк).

 

Теоретичні відомості

 

1. Поняття цифрового відеобразу

Цифровий відеобраз — це ваше візуальне представлення у відеоформаті, яке відображає особистість, поведінку та комунікаційні навички в цифровому середовищі.

Відеоконтент може використовуватися для навчання, роботи, спілкування в соціальних мережах або особистого бренду. Приклади цифрового відеобразу:

•              Відеопости в соціальних мережах

•              Відеоуроки та презентації           Стрімінги та відеоблоги

 

2. Культура комунікації у відео

Культура комунікації — правила взаємодії з аудиторією у цифровому відео. Вона включає:

•                Ввічливе звернення та повага до співрозмовників

•                Чіткість та доступність мови

•                Уміння передавати емоції та настрій через жести, міміку, інтонацію

•                Дотримання авторських прав і правил поведінки онлайн

 

3. Культура відеоконтенту

Культура відеоконтенту визначає якість та етичність створеного відео:

•                Дотримання авторських прав на музику, зображення та відео

•                Використання правдивої та перевіреної інформації

•                Збереження приватності себе та інших осіб

•                Використання естетично приємних і зрозумілих візуальних та звукових ефектів

Запам’ятай: відео повинно навчати, інформувати або розважати, але не обманювати чи принижувати інших.

 

4. Інфосимуляція

Інфосимуляція — створення цифрових матеріалів, які виглядають як реальні, але частково або повністю є імітацією.

•               Приклади: комп’ютерні анімації, змонтовані відео, зміна фону або контексту

•               Використовується у навчанні, іграх, рекламі, але може вводити в оману

Ризики: інфосимуляція може дезінформувати або створювати хибне уявлення про події та людей.

 

5. Дипфейк

Дипфейк (Deepfake) — технологія, яка дозволяє замінювати обличчя чи голос у відео за допомогою штучного інтелекту.

•              Можливості: створення розважальних відео, дублювання акторів у кіно, навчальні демонстрації

•              Небезпеки:         шахрайство,      поширення        неправдивої

інформації, маніпуляції громадською думкою Як захиститися:

•              Перевіряти джерела відео

•              Користуватися програмами для виявлення дипфейків  Дотримуватися етики при створенні відеоконтенту

 

6. Висновок

Створення власного цифрового відеобразу потребує поєднання естетики, етики та технічних навичок.

Безпечний та культурний відеоконтент:

•                Повага до себе та інших

•                Використання достовірної інформації

•                Усвідомлення ризиків інфосимуляції та дипфейків

Це допомагає формувати позитивний цифровий слід та розвивати власний відеоімідж.

Практична робота

Тема: Власний цифровий відеобраз: культура комунікації та безпечний відеоконтент.

Мета:

•                Ознайомитися з поняттями цифрового відеобразу, інфосимуляції та дипфейку.

•                Розвивати навички створення та редагування власного відеоконтенту з дотриманням правил етичної комунікації.

•                Усвідомлювати важливість культури відеоконтенту та безпечного використання цифрових технологій. Обладнання та програмне забезпечення:

•                Персональний комп’ютер або планшет

•                Відеокамера або камера смартфона

•                Програми для редагування відео (наприклад: Clipchamp,

CapCut, OpenShot, Canva Video)

•                Доступ до інтернет-ресурсів для перевірки фактів

 

Хід роботи: 1. Теоретична підготовка o Ознайомитися з поняттями:

§     Цифровий відеобраз – ваше зображення та образ у відеоформаті в цифровому середовищі.

§     Культура комунікації – ввічливе, етичне та безпечне спілкування у цифрових медіа.

§     Культура відеоконтенту – дотримання авторських прав, точності інформації, поваги до глядачів.

§     Інфосимуляція – створення реалістичного, але штучного відеоконтенту.

§     Дипфейк – технологія заміни обличчя чи голосу у відео, що може бути небезпечною при поширенні неправдивої інформації.

                2.      Практична частина

Крок 1. Створення короткого відео (до 1 хвилини) o Виберіть тему власного відео (наприклад, презентація свого

хобі, корисна порада для друзів, вітальне повідомлення).

o         Зніміть відео власноруч або використайте наявні відеофрагменти.

Крок 2. Редагування відео o      Додайте титри, текстові коментарі або субтитри.

o         Використовуйте прості ефекти, але без надмірної дезінформації.

o         Перевірте, щоб у відео не було використано чужих авторських матеріалів без дозволу.

Крок 3. Аналіз та оцінка безпеки контенту o Переконайтеся, що ваше відео не містить:

§     образливих висловів, булінгу, ненависті;

§     персональних даних інших людей без їхньої згоди;

§     ознак інфосимуляції або дипфейку, які можуть бути шкідливими.

3.      Оформлення результатів o        Збережіть відео у цифровому портфоліо.

                o                      Напишіть короткий коментар (3–5 речень) про те, як ви

дотримувалися культури відеоконтенту та безпеки.

 

Критерії оцінювання:

Рівень	Характеристика результату
Середній	Відео створене, але містить помилки у титрах або порушує правила етики.
Достатній	Відео відредаговане з дотриманням культури контенту, титри та субтитри присутні.
Високий	Відео креативне, безпечне, демонструє правильну цифрову комунікацію, супроводжується коментарем щодо культури відеоконтенту.

 

 

         

Тема 6. Публікація відео в інтернеті. Види відеоподкастів. Моушн-дизайн. Зворотний зв’язок та цільова аудиторія.

 

Теоретичні відомості

 

1. Публікація відео в Інтернеті

Публікація відео в Інтернеті — це процес розміщення відеоматеріалів на онлайн-платформах, де їх можуть переглядати користувачі. Основні платформи для розміщення відео: YouTube, Vimeo, TikTok, Instagram Reels, Facebook, Telegram та інші.

Етапи публікації відео:

1.                 Підготовка відео: монтаж, обробка, додавання титрів, музики та ефектів.

2.                 Вибір платформи: врахування формату та аудиторії платформи.

3.                 Завантаження відео: додавання опису, тегів, обкладинки (thumbnail).

4.                 Налаштування доступу: відкритий доступ, обмежений або приватний перегляд.

5.                 Просування: використання хештегів, посилань у соціальних мережах, рекомендацій.

Переваги публікації відео в Інтернеті:

•              Широке охоплення аудиторії.

•              Можливість взаємодії з глядачами.    Збереження контенту для подальшого використання.

 

2. Види відеоподкастів

Відеоподкасти — це відео у форматі серійного контенту, що зазвичай мають регулярний графік виходу та тематичну спрямованість.

Основні види:

1.                 Інформаційні: новини, огляди, аналітика.

2.                 Освітні: лекції, майстер-класи, навчальні серії.

3.                 Розважальні: інтерв’ю, шоу, влоги, гумористичні програми.

4.                 Корпоративні: презентації компаній, внутрішні навчальні матеріали.

5.                 Тематичні серії: геймерські відео, огляди книг, науковопопулярні відео. Особливості відеоподкастів:

•                Регулярність випуску.

•                Чітка тематична спрямованість.

•                Можливість взаємодії з аудиторією через коментарі та опитування.

 

3. Моушн-дизайн

Моушн-дизайн (motion design) — це графіка в русі, яка використовується для анімації тексту, логотипів, інфографіки або повноцінних відеороликів.

Основні елементи моушн-дизайну:

•                Анімація тексту та графіки — підкреслює важливу інформацію.

•                Візуальні ефекти — створюють динамічність та залучають глядача.

•                Інфографіка — наочне відображення даних.

•                Логотипи та титри — брендинг та впізнаваність.

Переваги моушн-дизайну:

•                Збільшує увагу аудиторії.

•                Полегшує сприйняття складної інформації.       Підвищує професійний вигляд відеоконтенту.

 

4. Зворотний зв’язок та цільова аудиторія

Цільова аудиторія — це група людей, для яких створюється відео, з урахуванням їх віку, інтересів, професії та потреб.

Зворотний зв’язок — це реакція аудиторії на контент, що допомагає вдосконалювати відео:

•                Коментарі та лайки: оцінка якості матеріалу.

•                Поширення відео: показник цікавості та цінності контенту.  Опитування та анкети: збір детальної інформації про уподобання аудиторії.

•                Аналітика платформи: перегляди, час перегляду, демографія глядачів. Значення зворотного зв’язку:

•                Коригування тематики та формату відео.

•                Підвищення залученості глядачів.

•                Оптимізація стратегії публікації та просування контенту.

 

Практична робота

Тема: Публікація відео в інтернеті. Види відеоподкастів.

Моушн-дизайн. Зворотний зв’язок та цільова аудиторія.

Мета:

•                Навчитися публікувати відео в інтернеті на безпечних платформах.

•                Ознайомитися з видами відеоподкастів та особливостями їх створення.

•                Ознайомитися з базовими принципами моушн-дизайну.

•                Навчитися аналізувати зворотний зв’язок і визначати цільову аудиторію. Обладнання та ресурси:

•                Комп’ютер або планшет із доступом до інтернету.

•                Відеоредактор (наприклад, Clipchamp, Canva, CapCut).

•                Браузер для публікації відео (YouTube, Vimeo, TikTok,

Instagram).         Приклад відео або готовий відеофайл для редагування.

 

Хід роботи:

1. Ознайомлення з видами відеоподкастів:

•               Перегляньте приклади відеоподкастів (освітні, розважальні, інтерв’ю, огляди).

•               Запишіть у зошиті, який тип відеоподкасту вам найбільше цікавий і чому.

2. Підготовка відео для публікації:

•              Відкрийте відеоредактор та завантажте обране відео.

•              Додайте базові елементи моушн-дизайну:

o           Текстові підписи (назва відео, ключові слова). o Анімацію об’єктів або ефекти переходів. o            Логотип або водяний знак (за бажанням).

3. Публікація відео в інтернеті:

•                Виберіть безпечну платформу для публікації.

•                Додайте заголовок, опис і теги.

•                Визначте цільову аудиторію: для кого призначене відео (однокласники, учні молодших класів, широка аудиторія).

•                Опублікуйте відео у режимі «публічно» або «для обраних користувачів».

 

Критерії оцінювання:

Середній рівень:

•                Підготувати відео та додати простий текстовий підпис.

•                Опублікувати відео для обмеженої аудиторії.

Достатній рівень:

•                Додати анімаційні переходи та базові ефекти.

•                Визначити цільову аудиторію та скласти короткий аналіз зворотного зв’язку. Високий рівень:

•                Створити власний міні-подкаст тривалістю 1–2 хвилини.

•                Використати моушн-дизайн у кількох елементах відео.

 

 

Висновок до розділу

Медіа-дизайн поєднує творчість та технології. Учні ознайомилися з основами мультимедіа, навчилися працювати з аудіо та відео, дотримуватися правил авторського права та публікувати контент у інтернеті. Засвоєння цих навичок формує цифрову грамотність, критичне мислення та відповідальне ставлення до інформаційного простору.