Педагогіка партнерства в початковій школі

                                            “Якщо вчитель став другом дитини,

                          якщо ця дружба осяяна

                                 благородним захопленням,

                                                        поривом до чогось світлого, розумного,

                                                       у серці дитини ніколи не з’явиться зло”

                                                  Василь Сухомлинський.

Педагогіка партнерства у початковій школі

         Розвиток педагогіки партнерства – величезний ресурс сучасної школи. Одним з ключових компонентів Нової української школи є педагогіка партнерства. В її основі – орієнтація вчителів, батьків на особистісний розвиток учнів, на побудову освітньої траєкторії дитини. Особливо актуальним для педагогіки партнерства є гуманне ставлення педагога до дитини, яке має поєднуватися з повагою до її думок і бажань. 

           Уміла взаємодія вчителя з батьками дає гарні можливості для втілення цікавих  ідей, складних проєктів, подорожей, проведення інтерактивних  уроків та позакласних заходів, святкових вечорів та ранків. Та головне, на мою думку, це створює унікальні умови для формування у класі  родинної спільноти, яка дружньо тішиться успіхами дітей, вболіває за їх невдачі, навчається долати  суперечливі, навіть конфліктні ситуації.

Між учителем, учнями і батьками мають встановитися партнерські стосунки, тонка взаємодія на засадах співпраці і співтворчості.

Основні принципи цього підходу:

• повага до особистості;
• доброзичливість і позитивне ставлення;
• довіра у відносинах;
• діалог - взаємодія - взаємоповага;
• розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);
• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Зазвичай, виокремлюють, так званий «Трикутник партнерства: батьки, діти, учитель»

       В Україні педагогіка партнерства з’явилася разом із концепцією Нової української школи. Серед головних орієнтирів НУШ – фокус на дитині. Співпраця вчителів та батьків – важлива складова у досягненні цих цілей. Адже хто, як не батьки, краще знають характер та вподобання дитини. Саме сім’я має стати тим «провідником» між учнем та школою, допомогти вчителю знайти правильний підхід, встановити контакт та довірливі стосунки. Саме батьки взмозі допомогти у вирішенні конфлікту, якщо такий має місце бути. Для цього потрібно проводити регулярні індивідуальні бесіди, батьківські збори, різноманітні тренінги і навіть залучати батьків безпосередньо до навчального процесу. Тобто, проводити, так звані, батьківські уроки.

             Для вчителя важливо  навчитися тримати толерантну дистанцію між батьками, поважати і розуміти, що всі родини різні за переконаннями, методами та формами виховання, фінансовим становищем, сімейними традиціями, тому бути одного погляду на всі моменти, які виникають у шкільному житті, не може бути.  Не варто заводити проблемні ситуації у «глухий кут», завчасне попередження негативного перебігу подій, допоможе у цій ситуації. З власного досвіду співпраці з батьками уже багато років, помітила, що сучасні батьки 

(мова не йде про вік, швидше про зміну суспільства)  охоче беруть участь у житті класу.  Особисто для мене, це добра підтримка, а для дітей - велика радість.  Готуючи шкільні свята, намагаюся попередньо обговорити з батьками виступ, почути їх думку, пропозиції, висловити свої хвилювання  та ідеї. Спільна робота полягає не у підготовці святкового столу, придбанні подарунків до новорічних свят та  не  у виготовленні декорацій (хоча це важливо), батьки залучені  до самого свята, бо у сценарії обов’язково маю для них невеличку роль або неочікувану участь. Це дає свої результати  -  зближую, єднає. Бути спостерігачем для більшості  сучасних батьків нецікаво, нудно. Бути активним учасником освітнього процесу стає їх потребою, завдання вчителя мудро скористатися такою активністю.

 Педагогіка партнерства важлива і незамінна з огляду на те, що, по- перше, сприяє створенню атмосфери, в якій найкраще розкривається потенціал кожного учня, формується його ініціативність і креативність. А це - один із ключових активів сучасного світу. По-друге, партнерство задовольняє потребу в значимості і приналежності та зменшує рівень стресу, що, зрештою, допомагає інтелекту працювати ефективніше. По-третє, такий формат стосунків найкраще готує молодих людей до професійної діяльності і ролі активного громадянина у відкритому світі.

         Отже, для того, щоб освіта і навчання всім приносили задоволення, варто змінити правила гри і прийняти підхід партнерства замість традиційно авторитарного. Педагогіка партнерства визначає істинно демократичний спосіб співпраці педагога і дитини, який не відкидає різниці в їхньому життєвому досвіді, знаннях, але передбачає безумовну рівність у праві на повагу, довіру, доброзичливе ставлення і взаємну вимогливість.

Джерела:

1.  Катерина Глущенко. Що таке педагогіка партнерства: правила сучасного викладання. Інтернет ресурс: https://buki.com.ua/news/shcho-take-pedagogika-partnerstva/
2. Краще разом. Що таке педагогіка партнертсва і навіщо вона в НУШ. Інтернет ресурс: https://nus.org.ua/articles/pedagogika-partnerstva-shho-tse-take-ta-yak-zrozumity-chy-vona-ye-u-shkoli/
3. Журавко С. О. Педагогіка партнерства як один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. Інтернет ресурс: https://genezum.org/library/