КЗ «Компаніївський ліцей»

Живанівська філія

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Підготувала:

                                                                          вчитель початкових класів

   Кісіль Світлана Миколаївна

 

 

 

 

 

 

    

 

   Мета:  дати відомості про книгу – історичну пам’ятку людства та історію її виникнення; популяризувати читання літератури, збагачувати знання учнів засобами залучення до книги; формувати щоденну потребу у читанні книги; сприяти духовному збагаченню особистості, підвищенню культурного рівня.

  

         Обладнання: Виставка пізнавальної літератури для молодших школярів, плакати з прислів’ями та висловами про книгу, малюнки із зображенням різноманітних старовинних книг, воскові дощечки зображення пам’ятника І. Федорову.

Хід уроку

І.  Психологічна настанова

Вчитель

       Усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день. Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними і слухняними. Завдання наші такі:

Девіз уроку

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно працювати.

 

Самоналаштування

Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте:

Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

Я особистість творча.

Я бажаю однокласникам успіхів на уроці.

ІІ. Актуалізація знань 

  Вчитель.  Дорогі діти! Сьогодні ми з вами поведемо розмову про книгу. Проєкт над яким ми працювали на протязі двох неділь підійшов до завершення, і сьогодні підіб’ємо підсумки.

         З активним розвитком науково-технічного прогресу ви повинні навчитись самостійно здобувати знання, знаходити додаткову інформацію. Тому важливо вміти користуватися книгою. Я хочу, щоб ви дивились на книгу іншими очима, щоб ви переконались, що читання книг – це велика духовна цінність. Розмова у нас буде цікавою, якщо ви будете активними співрозмовниками. Ви розширите свої знання про те:

- звідки з’явилась книга,

- для чого вона нам потрібна,

- які книги шанують у всьому світі.

   Сила книги безмежна. Без неї людина сліпа. Протягом усього життя ми звертаємося до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкриває таємниці природи, життя.

            Книга – мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. Нерідко книга, прочитана вами в дитинстві, залишається в пам’яті на все життя.

          "Хто багато читає, той багато знає" – так говорять у народі. І це правда. Книга вчить, як на світі жити.

Книжка відповідає на безліч запитань і сама вміє запитувати .

Учень. Колись давно, багато тисячоліть тому, у людей не було книжок. Але люди завжди були допитливі, мали жвавий розум. Вони протягом усього життя на Землі робили відкриття і хотіли поділитися ними з найближчими людьми. Тому свої знання, вміння і навички передавали з покоління в покоління.

 ІІІ. Звіт груп

                                Звіт групи «Дослідники»

Завдання:

-         Дослідити звідки до нас прийшла книга;

-         підготувати презентацію.

  Учень

         Багато-багато років тому не було ні чорнил, ні паперу, ні, тим більше, книг. Інформацію передавали від однієї людини до іншої. Але як же важко запам’ятати дуже різні й довгі історії. Тому люди придумали малювати картинки на камені, на стінах печер. Малюнки несли інформацію, яку можна виразити не одним словом, а цілим реченням. Але далеко тне все можна висловити за допомогою малюнків.   Тому люди намагалися виконувати малюнки простіше

 Учень

      Від малюнків утворилися ієрогліфи. Слово «ієрогліф» означає «священні знаки». Кожен ієрогліф означає слово або його частину. У наш час ієрогліфами пишуть народи Китаю та Японії.

Вчитель

       Свої знання, опис певних подій треба було якось зберегти, але ж як? От люди й почали робити перші зображення своєї думки в малюнках. Вони писали палички, щоб запам’ятати кількість прожитих днів на піску, на глині. Так, колись біля широкої ріки люди позначали дні. Та ось навесні розлилась велика повінь і затопила береги і те, що зобразили люди. Коли вода зійшла, то нічого не лишилося. Прийшли люди на берег, а їхні записи вода стерла. От і дістала широка ріка свою назву — Дністер, тому що записані ними дні — стер.

   Тому якось так треба було писати, щоб не стиралися ті записи. А люди винайшли кращий спосіб. Вони почали видряпувати свої записи на камінні, але ж якою складною була така робота! Та все ж такі зображення збереглися до сьогодні — це наскальні малюнки, які пережили багато тисячоліть і донесли інформацію тих далеких людей до наших днів.

 

 Учень

     У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, загартовували у вогні. Такі книги були важкі і незручні у користуванні.

Вчитель

• Загостреними паличками люди видавлювали на сирій глині знаки, схожі на подовжені трикутники – клини. Тому такий лист називається клинописом.  
• Кожна така книга складалася з десятків або навіть сотень глиняних «сторінок», укладених у дерев’яний ящик.

   А щоб взяти в дорогу 2-3 такі книги потрібен був віз.

• Уже в цей час були створені бібліотеки. Під час розкопок була знайдена казково багата бібліотека ассірійського царя Ашшурбаніпала, що жив у ХІІ ст.. до н.е. Навіть пожежа не змогла знищити глиняні книги, вогонь їм не страшний. Він робить їх тільки міцнішими.   

 

Учень

• У стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус – болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Написану на папірусі книжку згортали  згортали в сувій (найдовший сувій має понад 40 метрів довжини)
• До 14 століття книги писали на пергаменті. Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.

  Вчитель

            Але ці книги були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят.

 На пергаменті писали пташиним пером, найчастіше гусячим, в урочистих випадках – лебединим. Писали особливим чорнилом, яке вбиралося у шкіру так глибоко, що його не можна було змити. Поки ними писали, вони були дуже блідими, а з часом чорніли.

              Писали на сухих стеблах папірусу. Писати було зручно, але такі книги швидко ламалися і розсипалися.

 

Учень

           У давній Індії матеріалом для перших книг служило пальмове листя, яке висушували, нарізували довгими вузькими смужками. Текст писали тушшю тонким пензликом. Давні індійці першими здогадалися збирати написані сторіночки в купку та прошнуровувати. Інший їхній винахід – палітурка: стопка прошнурованих сторінок з обох боків закривали обструганими дерев’яними дощечками, щоб книга краще зберігалася. Палітурки прикрашалися яскравими картинками-мініатюрами. Пальмове листя - матеріал неміцний, тому прадавні індійські книги не вціліли.

 

 Учень

      Справжній папір, що на ньому пишуть зараз люди, навчилися робити 2 тисячі років тому. Тоді книги писали вручну. Але це було дуже довго і важко – одну книжку переписували іноді кілька років.

      Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки. Тепер книга всюди поруч з нами. Вона - наш друг і порадник.

  Учитель

            Та й книжка була — писана, а не друкована, як зараз. Її писали вправні писці-умільці очеретяними паличками з роздвоєним кінчиком. Характерно, що першу велику букву писали червоною фарбою, а решту — чорною. Через дорожнечу книжка не могла прийти до всіх людей. Тому люди весь час думали, з якого матеріалу можна зробити дешевшу книжку, щоб вона стала доступною для всіх?  

         Та найбільшою подією був винахід паперу. Його винайшли у Китаї. Перше згадування про нього належить до 12 року нашої ери, а вже у 76 році папір застосовувався для виготовлення книжок. У 105 році нашої ери китаєць Цай Лунь навчився виготовляти папір з кори дуба, прядива (конопель) і ганчір’я.

           У тринадцятому столітті і в Європі навчилися виготовляти папір. З того часу почався розквіт книги. У 15 столітті запрацював перший друкарський верстат майстра Йогана  Ґутенберґа. З того часу все швидше і швидше почали з’являтися на світ книжки, їх ставало все більше, вони ставали ошатнішими й цікавішими.

      З’являлися нові друкарі, які вдосконалювали друкарську техніку, робили нові відкриття. Так, у Москві Іван Федоров і Петро Мстиславець у квітні 1563 року почали друкувати книгу «Апостол». Потім Іван Федоров переїхав до Львова і там друкував свої книжки. Серед них був перший буквар. Першодрукаря з вдячністю згадують люди за те, що він сіяв духовне насіння по світу і давав людям духовну поживу для розуму і серця. Тому на його могилі викарбувані слова: «Друкар книг, перед тим небачених». Ще більше про історію книги можна дізнатися в музеї книги у Києві, який розташований в Києво-Печерській лаврі.

 

-         Перегляд презентації: «Звідки до нас прийшла книга»

Звіт групи «Народознавці»

Завдання:

- дібрати прислів’я про книги , загадки та вислови.

 

Прислів'я про книгу  

 

Книга мала, та серцю люба.

*

Книги - ключ до знань.

*

Золото добувають із землі, а знання – з книжок.

*

З ручаїв – ріки, з книжок – знання.

*

Хліб наснажує тіло, книга – розум.

*

Книга – міст у світ знань.

*

Розум без книги, що птах без крил.

*

З книгою подружишся, розуму наберешся.

*

Книги читати - усе знати.

*

Книга для розуму, що теплий дощик для посіву.

*

Одна книга тисячі людей навчає.

*

Книга для дітей, що волога для полів.

*

Книга не пряник, а дітей до себе манить.

*

Книгу читають не очима, а розумом.

*

Книга корисна, коли її читають.

*

Без хліба легше прожити, а ніж без книги.

*

Книга – світ, книга-серцю привіт.

*

Дім без книги – день без сонця.

*

Хороша книга яскравіша за зірку.

*

Книгу читай, розуму набирай.

*

Знання – сонце, книга-вікно.

*

У домі без книги, як без вікон, темно.

Книга подібна воді – дорогу проб'є усюди.

*

Молодому книга – крила, старому – кийок.

*

Книгу прочитав – на крилах політав.

*

Письменному книжка в руки.

*

Грамоти вчиться – завтра знадобиться.

*

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

*

Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду.

*

Грамотний – видющий і на все тямущий.

*

Ученому – світ, а невченому – тьма.

*

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

*

Знайко біжить, а незнайко лежить.

*

Книга – твій друг, без неї, як без рук.

*

У Землі супутник – Місяць, у людини – книга.

*

Книга добру навчить, від дурного відверне.

*

Хороша книга – свято.

*

Весела книжка – твоя радість.

*

День без книги, що обід без хліба.

*

Книга – дзеркало життя.

*

З книгою жити – з добром дружити.

*

Кому книга - розвага, а кому - навчання.

*

 Загадки про книгу

1. Не дерево, а з листям,

    Не людина, а говорить.

2. Бачить – не бачить,

    Чути – не чує.

    Мовчки говорить,

    Дуже мудрує.

3. Ні думає, ні гадає, а других навчає.

4. Не сорочка, а зшита,

    Не кущ, а з листочками,

    Не чоловік, а говорить.

5. Дерево – не дерево, а листки має;

    Той буде мудрим, хто їх добре знає.

6. Дивишся – чистенька,

    Погладиш – гладенька,

    А читати станеш – спотикаєшся.

7. Снігові поля, чорні грачі,

    Хочеш розумним бути – бери та вчи.

8. Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається.

9. Не людина, а є вчителем людини.

10. Уст не маю, а про живих і мертвих красно розповідаю.

11. Без язика, а говорить;

      Без голови, а все розуміє;

      Без ніг, а скрізь буває.

12. Живе без тіла, говорить без язика.

13. Язика не має, а науки навчає.

14. Хто мовчки учить?

15. Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю.

16. Лежить, мовчить, а сто нерозумних навчить.

17. Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє.

18. По білому полю чорним маком сіяно.

19. Дуже я потрібна всім –

      І дорослим, і малим.

      Всіх я розуму учу,

      А сама завжди мовчу.

20. Поле письменник-агроном

      Засіяв буквами-зерном.

      Отож, читачу, поспішай

      Зібрати мудрий урожай!

21. Завжди можу стати у пригоді,

      Моїх вам порад не злічити.

      І кажуть про мене в народі:

      “Мовчить, а сто дурнів навчить”.

22. Паперовий кораблик щодня

      Перевозить у трюмах знання,

      Після плавання цей корабель

      Повертається в рідний портфель.

 

Вислови про книгу

1. Книги – морська глибина,

    Хто в них пірне аж до дна,

    Той, хоч і труду мав досить,

    Дивнії перли виносить.

                                             І. Франко

2. Дім, у якому немає книги, – неначе тіло без душі.

                                             Цицерон

3. Учітесь, читайте,

    І чужому научайтесь,

    І свого не цурайтесь.

                                             Т. Шевченко

4.  …Любіть книгу всією душею! Вона не лише ваш кращий друг, а й до кінця – вірний супутник.

                                              М. Шолохов

5. Усі хороші книжки схожі тим, що вони правдивіше за саме життя.

                                             Е. Хемінгуей

6. Людина з хорошою книгою в руках ніколи не є самотньою.

                                              Ф. Петрарка

7. Добре діло – збирати хороші книги, але найкраще – звертатися до них і читати їх.                              

                                                                                                              Ф. Петрарка

 

8. Книги мають особливу чарівність; книги дають нам насолоду: вони розмовляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас.

                                               Ф. Петрарка

9. Книга… залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, хто… не вміє дістати з мертвої букви живу думку.

                                               К. Ушинський

10. Книги, як і взагалі всі твори людського духу, не однакову мають долю.

                                                П. Тичина

11. По-справжньому освічений той, хто вміє читати між рядками.

                                                В. Сухомлинський

12. Книги – це наші друзі, які нас не зраджують, завжди залишаються з нами і не дорікають нам нашою старістю.

 

Звіт групи Театрали»

Завдання:

-         Дібрати вірші , оповідання про книги і задекламувати.

 

     Буває книгам лячно

Скільки книг у цій книгарні!

Книги різні,

Дуже гарні.

О краса, якби ти зміг

Прочитати, друже, їх!

Покупці стоять юрбою,

Шарудять по сторінках…

Мила книго, що з тобою?

Чом ти дивишся з журбою

І тріпочеш у руках?

Лячно книгам:

Хто їх купить?

Раптом купить,

Хто не любить?

Той у книжку, - от порода! –

Запихає бутерброда…

Той, - чи є бруднулі гірші? –

Залива чорнилом вірші…

Бідні ви, прозаїки,

Бідні ви, поети!

Невідомо у які

Попадеш лабети…

Недарма ж на продажі

Книги ледь зажурені:

Хоч би не потрапити

В руки мацапурині.

                            Тетяна Волгіна

 

Книжчина лікарня

Є у новому домі

Двері заповітні,

Ще не всім відомі,

Та до всіх привітні.

На привітних дверях

Заклика об’ява:

“ Друже - піонере,

Завітай ласкаво!

Тут відкрита вчора

Книжчина лікарня ”.

В кого книжка хвора

Вдома скніє марно?

Може, Горбоконик

Зістрибнув зі столу

І обгортку скинув,

Мов їздця, додолу?

Може, кицька Мурка

(Не її хазяйка!)

Здерла палітурку

З хлопчика Незнайка?

Тут сам головлікар

(Палітурник Ваня)

Дасть їм клею-ліків

І зашиє рани…

Заповітні двері

Всім уже відомі.

Дружать піонери

У новому домі.

В книжчиній лікарні,

У новім будинку,

Я щодня працюю

Хоч одну годинку!

                          Інна Кульська

 

        Тиждень книжки!

тиждень книжки!” – зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало

Як один читальний зал.

Всі читають урочисто –

І безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті й читачів.

У тролейбусах читають,

Щось мугикають під ніс.

Сторінки перегортають

Під ритмічний стук коліс.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

Їх ніяк не відірвати!

За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки.

                           Оксана Сенатович

 

 

 Оповідання про книгу

Похвала книгам

 Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі, і зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приємлемо серцем книжну науку.

 Велика користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі. В книгах – світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене – люблю, а хто дошукається мене – знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами. Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві святої Софії, яку сам збудував.

                                                                                            Повість минулих літ

Монолог книжки

 Я книжка. Подивіться, яка я гарна і цікава! Надіюсь, що ви полюбите мене. Адже я познайомлю вас із незвіданими світами, навчу розрізняти добро і зло. Тільки читайте мене вдумливо, не поспішаючи.

 Я пройшла нелегкий шлях, щоб потрапити у ваші руки. Спочатку була високим   деревом   і   росла   в  лісі. Лісоруби зрубали мене. З дерева робітники на фабриках зробили папір.

 Письменники написали оповідання і вірші.

 Художники намалювали малюнки до моїх сторінок.

 У друкарні мене друкували. А потім розвозили мене у книгарні, бібліотеки. Так я потрапила  до вашої школи.

 Багато людей працювало, щоб мене створити.

 Бережіть мене – я ваш друг.

Мудрі дорадники

 Був один чоловік. Що його спитають – він усе знає.

–        Як це ти все вмієш і все знаєш? – питали його люди.

–        Я з мудрими людьми раджуся, – відповідав чоловік.

–        А хто ці мудрі люди? Ти ж нікуди не ходиш і до тебе ніхто не приходить, – казали люди.

–        Вони в мене в хаті, – сказав чоловік.

Одного разу люди прийшли до його хати, щоб побачити цих мудрих дорадників.

–        Де ж твої мудрі дорадники? – запитали.

–       А ось, – показав чоловік на шафу з книжками. – Книжки – мої мудрі дорадники.

–       Ці дорадники і в нас можуть бути й, ми теж можемо усе знати, – сказали люди.

                                                                                              За О.Моторним 

 

Вчитель

-         Діти ми з вами зараз побуваємо на віртуальній виставці: «Пам’ятники книгам» (Перегляд відео)

Звіт групи «Пісенна»

Завдання групи:

-         дібрати пісні про книги.

 

                      Пісенька Незнайка

Муз. Л. Дубравіна, сл. В. Суслова, укр. текст Т. Шерстюк

 

Хто придумав, що Незнайко

Не читає зовсім книг?

Це неправда, так і знайте:

Жить не можу я без них!

              Я читаю без зупинки

              П’єси, вірші та казки.

              Від картинки до картинки,

              Ну, а потім – навпаки.

Я про дідуся Мазая

Пам’ятаю назубок:

Він, заходячи в трамваї,

Забував купить квиток!

              Д’Артаньян ганяв ворону,

              Колобок спав у норі,

              І збирали шампіньйони

              Тридцять три богатирі!

Бармалей спіймав дельфіна,

Чорномор замерз в снігу,

А кирпатий Буратіно

Покохав Бабу Ягу!

              Я читаю без зупинки

              П’єси, вірші та казки,

              Від картинки до картинки,

              Ну, а потім – навпаки              

                     Пісенька про книжку

Хто з книгою щиро дружить,

Тому вона вірно служить

І в житті допомагає,

Уму-розуму навчає.

Приспів:

 Я ж тебе, я ж тебе обгортаю,

 Я ж тебе, я ж тебе доглядаю,

 Ти для мене – вірний друг,

 Бо відкрила світ навкруг.

Казка вкрила мої очі,

Щоб я спав гарно щоночі.

Підросту я, неодмінно

В школі матиму “відмінно”.

Ти, кохана книжко,

Учиш нас, навчаєш,

Про усякі дивні дива

Нам оповідаєш!

 Любо вчиш нас, книжко,

 Як у світі жити,

 Батька, неньку шанувати

 Рідний край любити.

Тож гукнімо, діти:

Нашій книжці – слава!..

В ній наука і розвага,

Втіха і забава!

 

Звіт групи «Лікарі»

-         Завдання групи:

-         рецепти лікування книг;

-         корисні поради як поводитися з книгою;

 

 

Рецепти лікування книг

Як продовжити життя книжки? 

 При читанні потрібно користуватися закладками. Їх можна виготовити самостійно із смужки акуратно відрізаного цупкого паперу. Розмалювати  закладку можна кульковими ручками або кольоровою тушшю. Але не слід застосовувати акварельні фарби та кольорові олівці, так як вони псують сторінки!

Що робити, коли книжка намокла?

 Швидко поставити її в сухому теплому місці, розкрити віялом і стежити, коли вона трохи підсохне. Потім покласти книгу під прес. Якщо склеїлися деякі сторінки, потрібно обережно кілька разів перегнути їх у різні боки. Дуже склеєні аркуші можна потримати над парою або скористатися тонким гребінцем.

Як позбутися плям?

 Сліди від олівця чи від пальців на забруднених сторінках обережно витерти м’якою гумкою.

 Чорнильні плями можна вивести лимонним соком (кислотою). Якщо  це не допомогло, то можна скористатися щавлевою кислотою, розбавленою будь-яким одеколоном у пропорції: 1 частина кислоти на 4 частини одеколону.

 Плями від надмірної вологи слід змочити 2-3% розчином формаліну для зниження плісняви. Саму пляму обезбарвити перекисом водню. Для цього під листок покласти аркуш щільного білого паперу, перекисом водню змочити пляму, через деякий час перекис вивести промокальним папером. Процес повторити до повного зникнення плями.

 Жирні плями слід виводити обов’язково на відкритому повітрі. До бензину додати товчену крейду або зубний порошок. Цю масу акуратно нанести на пляму, а коли вона висохне – обережно зчистити.

 Свіжу жирну пляму можна видалити за допомогою праски через прозорий  або промокальний  папір.

 Іржаві плями виводять лимонною або щавлевою кислотою.

Що робити, якщо листки книги зім’ялися?

 Під зім’яті листки і зверху на них треба покласти по одному чистому, не дуже щільному аркушу білого паперу і теплою (не гарячою!) праскою прогладити кожен листок.

Що робити, якщо краї сторінок книги обтріпалися?

 Обтріпані краї книги потрібно обклеїти папером схожого кольору. Для цього смужку прозорого паперу намазати клеєм, змащеною поверхнею покласти догори на скло так, щоб правий край допоміжного формату потрапляв на її середину. На обтріпаний край покласти дрібну  смужку паперу (клеєм донизу). Загнути смужку прозорого паперу по краю аркуша, що ремонтують  і наклеїти її загнуту частину на сторінку.

 

Корисні поради дорослим і дітям

Наказ книжки

       Щоб надовго зберегти мене, одягни на мене обкладинку або обгорни в папір.

       Не бери мене брудними руками.

       Не читай під час їжі!

       Коли перегортаєш сторінку, не слинь пальці, бо від цього псується папір і це не гігієнічно.

       Не перегинай мене!

       Бережи мене від води і сонячного проміння – вони для мене шкідливі.

       Під час читання не загортай кутики аркушів, а користуйся закладинкою.

       Якщо виконаєш мої накази, то ми ще довго будемо з тобою дружити!

Поради

1. Якщо хочеш поговорити з кимось – відкрий книжку.
2. Якщо ти занудьгував – візьми книжку.
3. Якщо хочеш одержати пораду – відшукай її у книзі.
4. Якщо прагнеш знайти друга – подружи з книжкою.
5. Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книги.
6. Якщо хочеш відчути безмежні властивості людського розуму – працюй з книжкою.

Вчитель

                                                    Це цікаво

     Найтовстіша у світі книга – англійський словник, що містить 8600 сторінок.

     Найбільшою книгою у світі  є видана у 1976 році  у Денвері, штат Колорадо, США, “Суперкнига”, розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага – 252кг 600г, яка налічує 300 сторінок.

     Однією з найменших книг є томик віршів Т.Г.Шевченка “Кобзар”, який створив     мікромайстер  Микола    Сядристий.      Книга   складається     із

12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці – портрет поета та зображення хати, де він народився.

     Найбільше видання у світі – це багатотомна збірка “Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років”. Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.

     Перлиною слов’янської поліграфії вважається  книжка “Байки” І.Крилова, видана в Санкт-Петербурзі  у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.

     Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110см.

     Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо.

     На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами – кам’яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.

     У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, загартовували у вогні. Такі книги були важкі і незручні у користуванні.

     У стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус – болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив на край другої. Краї приклеювали. Другий шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій має понад 40 метрів довжини).

     До ХІV століття  книги писали на пергаменті (за назвою м.Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.

     Писали на пергаменті чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру – світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.

     Усі рукописні книги переплітали. Палітурку виготовляли з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом та атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки  довше зберігалися. Зверху виготовляли срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.

     Припускають, що першим почав відливати металеві букви (з них складають слова, зі слів – рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині ХV століття.

     Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в ХІ столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.

     Перша друкована книга “Львівський апостол” в Україні з’явилася у 1574 році. Її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.

     Слов’янська писемність виникла у ІХ столітті. Було створено дві азбуки: “глаголицю” (“глагол” - писати) та “кирилицю” (на честь її автора Кирила).

     Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалась клин і спосіб письма називався клинопис. Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячі таких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.

     Бібліотеки Давнього Єгипту знаходились у храмах. Їх охороняли священники. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в рулон навколо палиці з наконечником і зберігали у скринях або на полицях.

     Найзнаменитіша була бібліотека в Олександрії. Вона виникла приблизно у 300 році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.

     Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив  систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Рима спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також самі збирали величезні колекції книг для себе. До четвертого століття в Римі існувало 28 публічних бібліотек.

-         Зачитування учнями фрагменту улюбленої книги.

 

ІV.  Підсумок проєкту.