Сценарій до Дня Сміху

День Сміху

Ведучий 1:
Перше квітня всі чекають,
Бо сміятись полюбляють.
Маєш добрі слух і зір,
Та нікому ти не вір.
Ведучий 2:
Зранку і до вечора
Вигадки лунають
І обличчя у дітей
Усмішками сяють.

Ведучий 1:   Вітаємо вас зі святом сміху та жартів!
Ведучий 2:   Привітайте нас оплесками.
Зал вітає потішників.
Ведучий 1:Нам без сміху просто життя немає. Сміх нам потрібен всюди і завжди.
Ведучий 2:    І щоб настрій підняти, кличемо вас у веселу дорогу… 
Разом.   Жарти й гумор - на допомогу!

Ведучий 1:Всі ми знаємо, що гумор допомагає висміювати вади і недоліки. Але, на жаль, люди реагують на гумор по-різному. Одним людям гумор допомагає побачити і викоренити свої недоліки. Іншим же не хочеться помічати свої недоліки. І тоді вони кажуть: «Не смішно!»
Ведучий 2:. Про таких людей кажуть, що вони не з того поля ягоди. Але не будемо зупинятися, продовжимо розмову про сміх. Нехай  сьогодні наш сміх «весь злітає» веселим жартом, тонким гумором. Сміятися не грішно над тим, що дійсно смішно!

 

Виконується весела сценка «Про Стецька»

Ведучий 1:Ну як, посміялися? (Глядачі відповідають.)
Ведучий 2:   А тепер ми позмагаємося у вмінні розсмішити
Ведучий 1:   Оголошується конкурс на кращого жартівника

Ведучий 2:   Підтримаємо їх оплесками!

(Жарти читають Юля, Інеса, Аня )

 

Пісня   «Ти казала в понеділок»  

Ведучий 1:
Перше квітня в Україні
Відзначають свято сміху.
Hу, потіха! От потіха!
Наче цілий білий світ
З’їв смішинки на обід!
Ведучий 2:
Перше квітня, перше квітня
Ха-ха-ха – брехня всесвітня.
Всіх вітаю я з цим днем,
Будь не дурнем, будь конем.
Ведучий 1:
Бажаю всім на втіху
Щасливим й неборакам,

Ведучий 2:
Щоб в радісний день сміху
Ніхто ніде не плакав!

 

Ведучі  запрошують до веселих конкурсів:
1. Біг в мішках.
2. Пов'язати хустки на повітряні кулі. Хто швидше? (Кулі висять на нитці.)
3. Нагодуй сусіда! Два учасники сідають один проти одного на стільці. Їм зав'язують очі, підв'язують нагрудники, аби не забруднитися. Дають в руки ложки і чашки з кашею, і по команді учасники конкурсу починають годувати один одного.
4.Стрибаючий художник. Учасники повинні намалювати усміхнену людину, але плакат, на якому вони будуть малювати, висить високо. Доводиться стрибати для кожного штриха.
5. Хто швидше вип'є молоко з пляшечки через соску.
 

Ведучий 1:   Але сміх і сльози дуже часто бувають поруч
Ведучий 2:  І про це наша пісня

Пісня  «Плакала»

 

Ведучий 1:    Але плакати довго не будемо

Ведучий 2:    І тому зараз – танцювальний майстер-клас   ( Скібі ду )
Ведучий 1: Дорогі друзі! Під час нашого свята ми бачили сліпучі усмішки, було чутно сміх: задерикуватий, заразливий, радісний.
Ведучий 2: Щоб легше було жити, долати дрібні труднощі – даруйте один одному щирі і добрі усмішки. І не тільки 1 квітня, але весь рік, хай гумору не буде кінця!
Ведучий 1: Вона нічого не коштує, але багато дає. Це усмішка.
Ведучий 2: Вона збагачує тих, хто її отримує і не збіднює при цьому того, хто її дарує.
Ведучий 1: Вона тримає мить, а в пам’яті залишається назавжди. Посміхайтесь!
Ведучий 2: Вона приносить щастя в дім, породжує атмосферу доброзичливості у ділових стосунках і служить паролем для друзів.
Ведучий 1: Усмішка – бальзам для втомлених, сонячний промінчик для тих, хто впав духом, вона – найкращі ліки від неприємностей.
Ведучий 2: А, проте, її не можна купити, не можна випросити, позичити, вкрасти.
Вона сама по собі ні на що не годиться, поки її не подарували. Усміхайтесь! Смійтеся на здоров’я!

Пісня   «Усмішка, неначе сонце»

 

 

 

Додаток

Про Стецька

 А кажуть люди, що я дурний! Тю… І який це я дурний? Я вже четвертий рочок у школу ходжу! А ще кажуть, що в мене не всі вдома! І правда, що не всі. Я ж зараз у школі, а вдома один батько! Якщо хочете знати, то я найкраще вчуся. Не вірите, га? Он, подивіться, одні перші номери! (демонструє розгорнутий щоденник з одиницею) Це не те, що в Уляни! Як не дев’ятий, то десятий, а то й самий останній – дванадцятий! А я - перший!

(Виходить Уляна)

- Що це ти про мене базікаєш? Ба, як запишався!

- А це кажу людям, що ти дівка хоч і файна, та до науки не гожа.

- Так це ж чому?

- А через те, що в твоєму щоденнику вчителі завжди останні місця пишуть. У хвості плетешся!

- У якому ще хвості? Що ти мелеш?

- А подивися! (показує щоденник, де велика червона одиниця) У мене завжди перші. Ага!..

- Ну і правда кажуть, що ти трохи того… Лоб великий, а ума….

- О! Бач! І ти на мій лоб задивилась! Бо й батько мого лоба не минає!

- А як це?

- Хе!.. Як та як… Ото якби тобі твій батько робив таке, як мій мені, то й ти розумнішою була б…

- То що ж він тобі робить?

- Ага, тобі скажи, то й ти захочеш.

-Ну, й не треба. (ображено відійшла)

- Гарна дівка… Пожалію вже. Так і буть. (смикає за рукав) Слухай!

- Ну-ну…

- Ото як мені наука в голову не лізе, то він мене лінійкою, та по лобі, та раз, та два!.. Та поміж вухами. Геть і лінійку, бувало, поб’є! Бач, (стукає по лобі)міцніший за мої штани!

- А до чого ж тут штани!

- От нетямуща ти, Уляно! А до того, що мій батько каже, що я ото тільки штани протирати в школу ходжу. І скільки то я їх протер за чотири роки?

- А ти полічи!

- І до біса цих пальців (рахує). Позаплутувалися…

- Ну що? Полічив?

- Мовчи, саме рахую!

- То й мовчу!

- І мовчи! Сім!

- А чого це сім?

- Бо казали батько, що в мене сім п’ятниць на тиждень, а на кожну п’ятницю він мені нові штани купляє.

- То це треба аж за чотири літа!

- Яких ще літа? Літом – канікули! Я літом, щоб ти знала, в штанах не ходжу, в а в шортах. А на ставку пузо грію взагалі - в плавках!

- Ну ти й правда, розум!...

- А ти думала… Хе!..

- От і думала, що ти дурний!

- Я дурний?!

- Ти дурний!

- Я дурний?

- Ти дурний…