ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ

(персонажі та їхня характеристика)

●     Цар Олександр (страждає від невзаємного кохання з Роксаною) «молодий, справедливий, чесний, його любить народ (Вавілон)»

●     Роксана (Робить вигляд що любить Олександра але в її серці лише капітан Птоломей) «З предивною красою, але характер в неї поганий, часто сперечається кричить виводить на конфлікт»

●     Аскет (служить богині, старий, довга сіда борода, добрий чесний, обожнює царя Олександра, як і весь Вавілон)

●     Богиня (дуже красива, загадкова, нагородила Аскета золотим горіхом)

●     Капітан Птоломей (він високий, красивий, в нього закохається кожна, але він не любить Роксану, йому байдуже він чілл гай)

●     Афелія (подруга Роксани,їй байдуже на Капітана Птоломея тому що вона закохана в іншого… вона гарна подруга але вона кохає царя Олександра)

(Також потрібні другорядні ролі (без слів)) Такі як

●     Лікарі (2-3 особи)

●     Слуга (1 особа)

Ролі із словами (3-хлопця, та 3-дівчинки)

Ролі без слів (4особи)

+Людина закадровий голос, який буде записаний на диктофон, буде читати слова автора (Івана Франка) (чоловічий голос бажано)

Акторська майстерність вимагається від всіх та знання віршів, в процесі можливе скорочення реплік та змінення тексту.

ДІЯ 1 Персонажі:

1.    Аскет

2.    Богиня

*закадрові слова*

Олександер Великий весь світ звоював І в Вавілоні мов бог раював.

А побожний Аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом він богині служив.

Наче сонце, що разом прогонює тьму,

Так богиня в опівніч явилась йому

Богиня:

О мій вірний слуго.Ти служив мені вік, тож скажи мені що ти би хотів.

Аскет:

Хоч яке це життя і трудне і сумне, дай щоб смерть оминула мене.

Богиня:

Хахах, тож ти хочеш дар найцінніший з усіх..

Тож на тобі цей золотистий горіх.

Одну ніч ти не спи, один день промовчи

І очистивши ум цей горіх розтопчи

Шкаралючку кинь в огонь

А зʼїсти ти зерно,

Дость тобі, вічно жити воно.

*богиня зникає*

*Аскет захоплений дивиться на золотий горіх*

Грає ніби сидить спочатку з горіхом думає, ніби проходить ніч, далі він розпалює вогонь «зробимо фейк вогонь з картону» ну і задумався. далі іде монолог Аскета с залом.

Аскет:

Цілий день я промовчав, і не спав і усю ніч,

І готовився я на великую річ,

Ось вогонь розпалив,

І закони господні приходять на ум, Щоб очистити ум, не схибити притьом.

Та ось сумніви в мене повстали страшні.

Вічно жить - молодим? ну по що це мені ?

Тут вічно жить де панує борба?

Це ж безумство хіба!

О богиня прости! Я згрішив бачу сам.

Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

У нас цар молодий, вірний наш цар.

Мільйонам він сонце, життя є нове.

Для добра мільйонів хай вічно живе!!! *біжить до царя олександра* на цьому закінчується дія 1

ДІЯ 2

Актори:

Роксана:

Цар Олександр

*закадрові слова автора*

(в цей час Роксана та Цар на сцені)

Олександер Великий весь світ звоював, Та дівчини рабом себе він почував.

Персіянки Роксани предивна краса В його серці горить, мов пожар, не згаса.

У обіймах його та красуня горда

Наче тає, на груди його припада;

(входить придворна слуга та раптово переливає чашку чая на Роксану вона бісится)

Та хвилина мине, і він чує, що ось

В її серці вороже ворушиться щось, І в очах, ще вогких від любві і жаги, Дикі іскри горять, наче злі вороги.

3 її уст вилітають бажання страшні —

Роксана- ВБИЙ ЦЮ СЛУГУ, вона взагалі нічого робити не може

*слова автора*

Їй опертись король не здоліє й на мить

Цар Олександр: Ні Роксану, не буду я її вбивати за те що вона чашку чая пролила на тебе, ти взагалі думай що кажеш.

Роксана: ТИ ВЗАГАЛІ МЕНЕ НЕ РОЗУМІЄШ!!!

(розлючена швидко уходить закуліси)

Цар Олександр: Ну пробач Роксану, ну хочеш я звільню ії з роботи?… (Цар олександр сумний іде молитися богині, встає на коліна і говорить)

Цар Олександр:

Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!

Або дай, щоб скінчилася мука моя,

Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?

Чого міняється так, стільки раз за хвилин? І чи в серці її я паную один?

*тут вбігає Аскет і Цар підскокує від здивування*

Аскет: Царю! Царю мій! Вічно живи царю мій! Нехай твої вороги згинуть! Ось тобі дар від твого слуги. Цей малий «але дієвий» золотистий горіх. Від богині цей дар! Моя гордість, Мій гріх…

Слова Автора:

І він все розповів, відки має сей плід, Що робить, щоб богині сповнить заповіт. (в цей час аскет робить вигляд ніби розповідає)

Аскет:

Міліонам ти сонце, добродій єси,— Будеш жить вічно юний, як плід сей з'їси!!!

Цар Олександр:

Вічно жить! Молодим! Справді, божеський дар!

Вічно жить! Молодим! А вона? А вона?

Постаріє, зів'яне, мов квітка марна!

Що без неї життя? Сонце? Небо? Сам рай? З нею жить! Або радше ти сам умирай!

*Біжить закуліси 2 дія закінчилась ура*

3 ДІЯ

Актори

Цар Олександр

Роксана

Регіна

Афелія

*Роксана виходить на сцену з лівого богу*

*цар вибігає з правого *

Цар Олександр:

Серце, ось тобі дар: вічно в юності жить!

Коли любиш мене, моє сонце ясне,

Дасть безсмертя обом нам зерно те дрібне.

А не любиш...— Кого хочещ люби!

Ось тобі цей горіх! Що захочеш — роби!

*віддає їй горіх, і іде зі сцени*

Роксана залишається одна і співає «цвіте терен»

На другому куплеті підходить Афелія і продовжує співати з нею. Закінчують на «нічки не доспала» Афелія: Що ти Роксана, красуне, якась ти сумна, про що думаєш ти? Чи про те щоб з Царем до безсмертя дійти ?

Роксана: Та не знаю… Вибач Афелія а як ти дізналась про безсмертя?

Афелія: Я була тут поруч і трішки підслухала. Але не думай про це, краще скажи мені чи хтось інший в твоєму серці горить?

Роксана: Якщо чесно то так, він такий, такий, просто мета моїх мрій, насолода очей… Над усіх мені милий генерал Птолемей.

Афелія: Птолемей?! Але ж він не любить тебе і холодний як лід!

Роксана: І без тебе знаю Афелія, але ж нічого не можу зробити з своїм серцем, розумієш, вічно жить молодій, і без нього? о ні! Краще він хай живе!

Афелія: Ну можливо допоможе цей плід тобі його серце здобудь, то тоді дасть безсмертя і тобі!

Роксана: Ти права! А як ні, то мені краще в світі не буть.

*всі пішли геть зі сцени бо це кінець 3 дії*

Дія 4

актори: Птоломей Роксана

*Птоломей виходить на сцену вибігає роксана*

Роксана: Птоломей, для вас в мене є дар безцінний, дар безсмертя, цей золотистий горіх. Живи генералу вічно!

Генерал: Це насправді щедрий дар, але чому ти не даш його царю Олександру, це було б доречніше, чи не думаеш ти так?

Роксана: Можливо ви і праві, але його я не кохаю так як вас. *соромʼязливо зникає зі сцени* cutie patootie

Генерал:

Хм цікава жінка, але ж не цікава мені,

Сумно бо її любить Цар Олександр

А вона —його ні, Вона любить мене а я, А шо я?

Я не знаю. мені всеодно… А на безсмертя тем паче.

Ай візьму взагалі, і віддам його першому кого зустріну.

*Афелія підходить* .

Генерал: Чуєш, Афелія, на тобі горіх золотий, там про безсмертя щось, ну короче роксана мені його дала, на роби шо кочеш. Афелія: Ну добре дякую Генерал: Та нема за що.

(Кінець 4 дії, ура!)

5 Дія

Актори:

Роксана

Цар Олександр

Афелія

Роксана:

Ох і що ж я накоїла, цар мене вбʼє за це якщо дізнається, він сто відсотків дізнається, о ні, треба щось робити, негайно, так так, можливо якщо я його вбʼю то буду царицею, вийду за генерала і він стане царем, тоді я буду з ним! геніально!

*роксана бере келих і наливає вино, бере з карману отруту, оглядається і наливає це в вино, бере інший келих і наливає вино собі.*

в цей час закадрові слова автора:

А як ніч надійшла, вона тихо пішла, Олександру в вино трути-зілля влила.

«після цього, вона кличе царя Олександра і пропонує випити вино.»

Роксана:

Царю, коханий!

*виходить цар*

Роксана: Чи не бажаєш випити вино зі мною?

Цар: Ну добре, а який привід?

Роксана: Ха-ха, а хіба нам потрібен якийсь привід.

*протягує йому вино*

Цар: Ведеш себе дивно. То що ж ти вирішила робити з горіхом?

Роксана: Поки нічого. *встає зі столу*

король в цей час кричить

Цар: ТИ ЩО, МЕНЕ ОТРУЇЛА, АХ ТИ ЗМІЯ.

Занедужав король, важко стогне, кричить, А Роксана при нім не ридає, мовчить.

Головами хитають старі лікарі, І тривога, як ніч, залягла у дворі. По всім краю йде вість, наче змора та сон, І сумує весь край, і рида Вавілон. Ось у строях, білилах, рум'янах ціла, В Олександрів покій богиня ввійшла.

Богиня: зцілю я тебе, цар. і ворогів твоїх вбʼю

Цар: Не треба! життя — то борня! А любов — то брехня! жить у борні! Биться в сітях брехні!

День за днем! День за днем! Ні, ох, ні!

Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.

Міліони людей можу вбить, погубить, Та чи змушу кого мене вірно любить?

Богиня: Ти послухай мене з початку, ти ще знайдеш своє кохання, я богиня велика але і таку змію пропустила, Роксана приворожила тебе з самого початку щоб від справжнього кохання тебе відвести.

Цар: Тож зроби що небуть.

Богиня: Все вже зроблено.

Цар: А де вона ?! Ти її вбила?

Богиня: хаха, ні ні, ось вона, дивись.

*показує змію*

Цар: Але богиня, то скажи мені, хто моя, справжня, любов?

Богиня: А ти не шукай відповіді, і ти обовʼязково побачиш.

*зникає*

Цар: Алеж, алеж як я зрозумію, богиню? ви куди ?

*до царя вбігає, Афелія*

Афелія:

Вічно живи, царю мій, на потіху для всіх! Ось від мене тобі чудодійний горіх!

Се богині є дар. Як з'їси те зерно,

Вічно жить тобі дасть вічно юним воно

Цар: Це я вже знаю, воно мені вже не треба.

Афелія: Я чула про Роксану, мені дуже шкода що так вийшло з вами я навіть і не могла подумати що вона на таке здатна.

Цар: Це так я теж… але іноді ти помиляєшся в людях і не бачиш хто вони насправді є. Або не помічаєш що твоя доля може сидіти поруч з тобою.

Кінець.