|
Сценарій свята «Мій рушник – мій оберіг»
Мета: ознайомити дітей з рушником, як оберегом, з різними його функціями, символічним значенням, традиціями, звичаями, обрядами, пов’язаними з рушником; виховувати почуття любові до батьків, до українського народу, його минулого та бажання зробити майбутнє кращим.
(Звучить «Пісня про рушник»)
(Всі діти в українських вишиванках. На столі коровай на вишитому рушнику.)
Епіграф: "Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу,
Все, що зміг, народу".
На дошці:
1)"Хата без рушників, що родина без дітей".
2) " І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов".
Учитель:
Сьогодні ми проводимо свято Рушника. Для цього ми представили обереги наших родин.
Рушник –презентація
Хочу нагадати слова Василя Скуратівського: " Маючи такі обереги, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію й родовідну пам'ять..."
1 учень:
Висить рушник у хаті на кілочку
Калина червоніє на столі
А біля неї – житні колосочки
Мов пустотливі братики малі.
2 учень:
У нас сьогодні в школі свято!
Милують очі диво-рушники
Дитячий спів лунатиме у залі
Як добре, що є звичаї такі.
3 учень:
Я вишитий рушник тримаю,
на нім, історія моя.
Мій рідний ти, Черкаський краю,
благословенная Земля.
4 учень:
Рушник розстелимо в дорогу,
Усім хто з дому вируша.
Щоб ви, забули про тривогу,
в дорозі Бог вас вберіга.
5 учень:
Рушник розстелим на порозі,
хто в край Черкаський завіта.
Щоб ще приїхать були в змозі,
Черкаський край, на вас чека.
6 учень:
Рушник розстелим, як дві долі,
як лебедині два крила.
На нім наш хліб, що виріс в полі,
на нім Земля, твоя й моя...
7 учень
Гостей годиться хлібом - сіллю зустрічати
Привітним гожим словом вшанувати
Прийміть же хліб на мальовничім рушникові
Про цей рушник сьогодні йтиме мова.
Учитель: Рушник... Як багато означає це слово! Український рушник! На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжує людину все життя від народження і до смерті.
8 учень: Погляньте на рушники. Який колір переважає на узорах?
- Найчастіше - чорний і червоний. У кожного кольору своя історія.
- Червоний колір - це колір калини, щастя, ясного сонечка.
-А чорний колір - це колір землі нашої родючої, а інколи і смутку.
Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати". Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла : "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.
Пісня «Два кольори»
Учитель:
Рушник на стіні... Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно склав народ такі прислів'я: "Хата без рушників, що родина - без дітей", "Рушник на кілочку - хата у віночку".
Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами.
Учитель:
- Діти, а які бувають рушники?
- Рушники необхідні були:
• На обрядах: на родинах, на хрестинах, на весіллі, на похоронах;
• Рушники були звичаєві: коли закладали нову хату, коли зводили стіни й сволок;
• Рушник мав назву: уповивач, кілковий, обрус, завивач, рушник долі.
Учитель:
- І про ці рушники я вам зараз розкажу, діти.
- По всій Україні поширений звичай накривати рушником або хустиною хліб на столі.
- Рушником накривали діжу після випікання хліба і ставили під образом на покуті.
- Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою чи яблуками, коли несуть святити в церкву.
- Використовують рушник і в обряді під час будівництва хати. У деяких районах України сволок піднімали на рушниках, а потім ці рушники дарували майстрам. Коли стіни вже зведені, вгорі в кутку вішали образ, а на ньому - рушник.
- Не обходились без рушника і в хліборобських обрядах. В перший день огляду озимини йшли в поле гуртом: попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб – сіль, мати несла різне частування, накрите рушником. На зеленому полі стелили рушник а на нього клали їжу, пригощались. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив.
- Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом – сіллю на рушнику, а ті вдягали на нього обжинковий вінок.
1 дівчинка: (Це рушничок долі). Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.
2 дівчинка: ( Це рушник-завивач). До породіллі приходили з рушниками, у які загортали хліб та солодощі, щоб життя новонародженого було солодким. Розв'язували рушник і промовляли:
Радуйся, земле, радій, родино
Радуйся з нами, нова дитино,
В тебе доволі і ласки, і дива,
Хай не цурається доля щаслива.
3 дівчинка: (Це рушничок уповивач). Цей рушник готувала мати до народження дитини. Вибілювала його, прала багато разів, щоб він був м'яким. Коли вповивали дитину, промовляли:
Вповиваю тебе сину
В рушничок біленький
Щоб виростав ти великий
Був все здоровенький.
4 дівчинка: (Це рушник-утирач). Підростала дитина, а мамині руки вишивали їй рушник-утирач. На ньому квіти, дерево з пташками і слова "Доброго ранку" або "Доброго здоров'я".
Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Подавала мати рушник і промовляла: "Утирайся, мій синочок, в рушничок біленький, та будь же з ним щодниноньки, добрий, веселенький".
5 дівчинка: Це рушник- обрус. А у свята застеляла мама білим обрусом стіл і клала на нього пахучу паляницю. І світлиця ставала від того ще осяйнішою і веселішою.
Учитель:
Слово "Рушничок" і "Мати" завжди йдуть разом. Я зараз я вам, діти, розповім легенду про те, як мати рушничком стала.
...Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: "Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи". Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: "Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх". Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила: "Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров'я береже".
Померла мати, а її слова і пам'ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками.
Пісня: "Рушники - рушники".
9 учень:
Хай сторона моя багата,
Красива квітами й людьми,
Найкраща в світі рідна хата
Під ясеновими крильми.
10 учень:
У ній тепло і очі мами,
І доброта її руки,
А над смутними образами
Горять барвисті рушники.
12 учень:
Тут батьків труд і труд матусі,
Поліття чесне та рясне,
А хліб домашній на обрусі,
Неначе сонце весняне.
Вчитель:
Розповіли ми сьогодні багато. Але неможливо збагнути до кінця душу народу, її багатство.
А на прощання хочеться сказати:
Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату –
То обереги від біди.
Шануйте ті, що дала мати,
Готуйте дітям з чистої роси.
Щоб легко їм в житті здолати
Похмурі та скрутні часи.
.
|
