Сценарій свята рідної мови "Ти наше диво калинове - кохана українська мово!"

«Ти наше диво калинове –

кохана українська мово!»

Мета: Виховувати любов до рідної мови, України, художнього слова,

формувати культуру мовлення; розкрити поняття «рідна мова»,

показати красу і багатство української мови; сприяти вихованню

поваги до української мови як до державної.

Обладнання: Виставка дитячих малюнків, художньої літератури (збірки

віршів українських поетів, збірки загадок, прислів’їв,

українських пісень). Зал прикрашений вишитими рушниками,

серветками, квітами, пучечками калини, портрет Т.Г.Шевченка,

а також плакатами з висловами про мову:

Без мови немає народу,

Як сонця без сяйва й тепла… ( С Шелунін)

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, присутність, мови, за багатство мови. (М.Рильський)

Кліп «Живи, українська мово…» (до залу заходять діти)

Вчитель: Сьогодні ми зібралися для того, щоб провести свято, присвячене українській рідній мові. Бо це свято до душі кожному з нас. Для кожного народу дорога йому рідна мова.

1 ведучий: « Рідна мова дорога людині, як саме життя» - говорить народна

мудрість. Адже без мови не може існувати народ та його культура.

2 ведучий: Рідне слово порівнюють з хлібом, мову називають солов’їною,

дивом калиновим.

1. Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

2. Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить серцем в душу з ранніх літ.

Це – мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

3. Мова кожного народу –

Неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду,

В тишу – трелі солов’я.

4. Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс, є ще і байрак.

5. Вимовляю кожне слово,

Кожне слово – наче спів.

Найдорожча рідна мова,

Мова предків і батьків.

1 ведучий: - Мово моя, поетична і ніжна! В тобі невичерпне джерело

багатства. Ти духовний скарб народу, у тобі його культура, душа, його щира і світла поезія.

2 ведучий: - Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами,

той сам всихає від спраги. Століттями мова народу була тією

повноводною річкою. Яку ми називаємо поезією.

7. Ну що б здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється, ожива

Як їх почує. ( Т.Шевченко)

8. Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що настане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (А.Малишко)

9. Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’їну. ( В.Сосюра)

10. Є в світі слів багато,

Але дорожчі всіх

Іменники: син, мати,

оселя, дім, поріг.

А ще слова «родина»

І «ненька-Україна».

Не забуваймо їх.

Пісня «Немає України без калини…»

1-й ведучий. А чи завжди люди вмiли розмовляти? Чи спiлкувалися вони між собою за допомогою мови?

2-й ведучий. Про це можна довiдатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле.

1-й ведучий. Жило на землi плем’я розумних людей. Вмiли вони полювати, готувати їжу на вогнищi. Свої повідомлення вони зображали у вигляді малюнків, знаків.

2-й ведучий. Так виникло перше письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.

Учитель. Зараз вам може бути смiшно, але одного разу до моїх рук потрапили рукописи грецького iсторика Геродота, який жив ще у V столiттi. Вiн писав, що скiфи направили персам «лист», який складався з малюнків жаби, мишi, птаха та п’яти справжнiх стрiл. Як на вашу думку, що б вiн мiг означати?

(Вiдповіді глядачiв).

Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, i лiтати, як птах, то ви будете засипанi нашими стрiлами, як тiльки ступите на нашу землю».

1-й учень.

Знайте всi, мої шановнi,

Не забудьте це, бува:

У людей є звуки мовнi,

Що складаються в слова.

2-й учень.

Звуки зiбранi у слово,

Ще в далеку давнину

Утворили рiдну мову,

Українську, чарiвну.

3-й учень.

А щоб ми все розумiли,

Щоб могли багато знать,

Знаки-букви нам створили,

Щоб писати i читать.

4-й учень.

Їх взяли, пошикували,

Щоб нiкого не згубить.

Та Абеткою назвали —

Ось її нам треба вчить!

1-й ведучий. Багато столiть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.

2-й ведучий. Наше слов’янське письмо — знайомі і звичайнi лiтери абетки — пройшло довжелезний шлях, поки дiйшло до нас.

1-й ведучий. На нашу землю ця азбука прийшла тисячу рокiв тому. Увесь час вона змiнювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогоднi й користуємося.

2-й ведучий. Важко навiть сказати, скільки людей протягом столiть доклали зусиль, щоб сьогоднi ми з вами могли читати і писати. Та не завжди мова вiльно могла звучати і розвиватися в Україні.

(Інсценiзацiя «Дiвочі вечорниці»).

1-а дівчина. Дiвчата, а ходiмо на пагорб на вечорницi, я покажу вам, що купив менi батько.

2-а дівчина. Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав i книги такi гарнi купує. А я хоч i хочу, та немає за що вчитися.

3-а дівчина. Не сумуй. Не одна ти не вмiєш читати і писати. Та що вдiєш, що батьки нашi бiднi, ледь хлiба та кашi вистачає на зиму, та й пан погано грошi платить.

4-а дівчина. А в мене не то, що книг, чобiт на зиму немає. Буду сидіти в хатi, бо як же босiй по снiгу ходити.

5-а дівчина. Давайте краще заведемо нашої української, доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сiло.

(Звучить українська народна пісня «При долині кущ калини…»).

Наглядач. А што это вы здесь бездельничаете? Ану быстро работать, а то не защитаю день. Разорались своими холопскими песнями. Лучше бы наш благородный язык учили, панский.

1-й ведучий. Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ.

2-й ведучий. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову. Ось прогляньте кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови».

(Презентація)

1-й ведучий. 1720 рiк - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

2-й ведучий. 1775 рiк - зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях.

1-й ведучий. 1862 рiк — закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

2-й ведучий. 1876 рiк — указ росiйського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пiсень.

1-й ведучий. 1884 рiк — закрито всi українськi театри.

2-й ведучий. 1908 рiк - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкiддивою.

1-й ведучий. 1914 рiк — росiйський цар Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали.

2-й ведучий. 1938 рiк — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi українськiй.

1-й ведучий. 1983 рiк — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

2-й ведучий. 1989 рік - видано постанову, яка закрiплювала в Українi російську мову як офiцiйну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні...

1-й ведучий. А ми , українці , тільки у 1991 році здобули свою незалежність. Тепер у нас є своя держава, свої символи та своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови , принижували і забороняли , не хотіли слухати і чути її мелодику звучання , а сьогодні вона відроджується.

2-й ведучий. Батьківщина починається з батька і матері , з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я , по якому ви бігали, з села чи міста, з України , де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.

1-й ведучий. Але, на жаль, є й печаль та усвідомлений біль. Тому що ми, українці, змушені виборювати право розмовляти українською мовою зі зброєю в руках, тому що гинуть люди, тому що багато наших знайомих, рідних, наші батьки воюють на Сході. 2-й ведучий. Але давайте будемо вірити, що переможе добро і справедливість. А українська мова стане мовою єднання між Заходом і Сходом, Україною та Європою.

Кліп «Мова єднання» + таночок виконують дівчатка

Зневажати мову мамину - бiда,

Котра пустими зробить нашi душi.

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що коренi калини сушить.

Зневажати мову— зрадити себе,

А зрадникiв хто може поважати.

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

Слова летять у душу як лебідки

І пахнуть п’янко житом і росою ,

Калиною , цілющою травою,

Вербички юної, дівочою красою.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був, і є, і буде у віках.

1 ведучий: - Мово рідна! Хто цурається тебе, той не може бути по-

справжньому щасливий на рідній Землі. Наша мова жива і багата,

чиста і світла.

2 ведучий: Дзвенить собі срібним струмочком і заворожує добрі

серця, зачаровує своєю поетичністю, розказує про минуле і

сьогодення, дає надію на майбутнє!

Мова – краса спілкування.

Мова – як сонце ясне.

Мова _ то предків надбання.

Мова – багатство моє.

Мова – то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,

Мова – це наша світлиця,

Вона – як добірне зерно.

Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть.

Без мови немає країни,

Мову, як матір, любіть.

- А ось послухайте вірш про мову В.Семеновського «Шануймо рідну мову».

Що в світі є іще миліш,

До серця близьке, близьке?

То мова рідної землі,

То пісня материнська!

Важкі були її шляхи –

І терен, і каміння!

Вона пробилась крізь віки,

Як сонячне проміння.

В ній мудрість пройдених століть,

Краса мого народу,

Його священний родовід,

Що вистояв в негоду.

Немало є на світі мов,

А поміж ними – рідна!

В ній – радість, сльози і любов,

І дума заповітна.

Вона нас гріла в дні негод,

Як сонця теплі бризки…

Без мови рідної народ,

Як дерево без листя.

Вона рідня живій воді,

Наснага для здоров’я…

Де б не лягли у нас путі –

Шануймо рідну мову!

(Звучить пiсня «Рідна мова»).

1 ведучий. Але на превеликий жаль дехто й сьогодні не дуже хоче поважати i шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють суржиковою мовою.

2 ведучий: - Народившись в україномовній сім’ї, на вулиці розмовляють російською мовою. Ось послухайте, будь-ласка, гуморески.

НАШІ ХЛОПЦІ

Іде вуйко Хрещатиком -

Приїжджа людина.

Запитує у зустрічних:

- А котра година?

Перехожі пробiгають,

Позиркують скоса.

Той рукою вiдмахнеться,

Той відверне носа.

А тут раптом двоє негрів

Вийшли з гастроному.

Один глянув на годинник:

- Зараз чверть на сьому.

Вуйко низько поклонився.

- Дякую, шановнi!

Значить, є ще у столиці

Україномовні.

«Кухлик»

Дід приїхав із села, ходить по столиці,

Має гроші - не мина жодної крамниці.

Попрохав він: покажіть кухлик той, що скраю.

Продавщиця: - Што? Чево? Я не понімаю.

-Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

-Да какой же кухлик здесь,

Єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови.

- На Вкраїні живете й не знаєте мови…

Продавщиця теж була гостра та бідова.

- У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

• А ось ще послухайте українські гуморески.

Не ті дівчата

Докоряє дід онучці:

- Дивні нині діти.

Розучилися дівчата

Навіть червоніти.

А колись були дівчата

Дуже соромливі.

Скажеш слово - червоніли,

Як той мак на ниві.

А онучка аж руками

Вдарила об поли:

- Я, дідусю, уявляю,

Що ви їм мололи!

ЄДИНИЙ ВИХІД Павло Глазовий.

Ревізор перевіряє квитки у вагоні.

Під вікном сидить бабуся,

Спершись на долоні.

Задрімала, похиливши

Голову в куточок.

- Куди їдете, бабусю?

Покажіть квиточок.

Подивився, хмурить брови:

- Як ви це зуміли?

Ви, шановна громадянко,

Не в свій поїзд сіли.

- Ні, я їду, куди треба.

На Донбас, додому.

- У вас квиток в простий поїзд,

А ви у швидкому.

- Що ж, - відказує бабуся, -

Вже діватись ніде.

Піди скажи машиністу

Хай тихіше їде.

• А зараз подивіться інсценізацію, як хлопчики заблукали у суржиковому лісі.

(Інсценізація «Зачарований ліс»).

1 ведучий: - Надзвичайно цікаво вивчати рідну мову, вона така багата!

Українською мовою можна писати вірші не тільки ліричні і

патріотичні, але й такі, всі слова яких починаються з однієї букви,

стільки у неї є слів!

2 вед. : -Ось послухайте, будь-ласка, вірш, всі слова у якому починаються з букви «С».

Сад спочиває, спить спокійно,

Ставок старечий стуманів.

Стежина-стежка самостійно

Снує собі серед садів.

Світанок синій струменіє,

Сосна світлішою стає.

Серпанок світиться .Світліє,

Сон сновидіннячка снує.

Світ стрепенувся. Стільки спати?

Співають сотні солов їв!

Скоренько стало скрізь світати.

Стрижі стрілою – Сонце! Спів!

Сміється сонце, світить , сяє!

Стрічає сонечко сосна.

Сопілка, скрипочка співає,

Співає серденька струна!

1 ведучий: - Що й казати, багата наша мова! Є в ній і слова протилежні за

значенням – це слова-антоніми.

2 ведучий: - Бо у світі є дві протилежні сили: добро і зло, світло і пітьма.

Є сила притягання і сила відштовхування, любов і ненависть.

В нашій мові є слова

Зовсім протилежні.

І частенько так бува –

Ми від них залежні.

Нам, звичайно, пощастило

В нашій рідній мові,

Бо добро в нас є на зло

І не тільки в слові.

Як відійде темна ніч.

Встане день, як квітка!

Є товстий, неначе піч,

Є тонкий , як нитка!

То веселий , то сумний

Кожен з нас буває.

То новенький, то старий

Одяг одягає.

Є широкий ремінець,

а вузенький краще!

Є трудяга-молодець,

Але є й ледащо!

А на «ні» є слово «так»!

Як сказав, так буде

Якщо в слові ти мастак,

З тебе вийдуть люди!

1 ведучий: - А скільки у мові є чарівних слів, від яких тепліє на серці, коли

почуєш їх, та коли промовляєш сам.

2 ведучий: - Зникає поганий настрій, пропадає образа, бо це живі слова, вони

чарують душу, живлять її радісними емоціями.

У нашій рідній мові

Чарівні є слова.

Слова ці всім відомі,

бо сила в них жива.

«Добридень», «До побачення» -

І усмішка сія!

Велике мають значення

Ось ці прості слова.

Від цих чарівних, добрих слів

Тепліше людям жити.

Якщо ти їх не говорив,

То треба говорити!

Це «Дякую» і «Добрий день»,

«Пробачте», «Йдіть здорові».

Вживайте, діти, їх щодень

У нашій рідній мові!

( Конкурс « Хто більше знає чарівних слів» )

Пісня «Наша мова»

1 ведучий: - Багато є у світі таємниць, і одна з найбільших – мова! Кожен день

дає нам вона урок пізнання.

2 ведучий: - А як гарно звучить українська мова в порівняннях. У них виражена мудрість народу.

(На сцену виходять дівчатка і хлопчики.)

1 дівчинка: - А мені моя бабуня казали, що в мові відбилась мудрість народу, бо

в ній є так багато порівнянь, що кількома вдалими порівняннями

можна дати будь-кому характеристику.

Хлопчик: - Ой, знаю я ті порівняння! У нас дома тільки ними й говорять, хочете

розкажу?... Роботяща, як мурашка! – це про маму. Робить, як мокре

горить! – це про мене. Ладна, як вивірка! - це про…

2 дівчинка: - Ну досить! А знаєте, як про красиву дівчину люди кажуть:

красива, як писанка; гарна, як лебідка; гарна, як у небі зіронька…

Хлопчик: - А про кого кажуть : як Дунька з бомбоскладу? Сказати? (Сміються)

3. дівчинка: - А я про ноги знаю: як великі, то як у польського злодія; як

тонкі, то як патички; якщо довгі, то як у журавля.

3. дівчинка: - І про зуби, як здорові, то кажуть: здорові, як часник, білі, як ріпа!

1 дівчинка:- І про очі знаю: га-арні, як волошки в житі; глибо-окі, як озера…

Хлопчик: - І вели-икі, як по 5 копійок – знаємо. А губи, як тонкі, то як

ниточка, а як товсті, то як вареники.

2 дівчинка: -А мій дідусь сам роботящий, а лінивих страх, як не любить, тому

лінивим дістається у хвіст і в гриву! Каже : зробив – на собаку

мале, а на кота велике, або, така хутка, як ведмідь за горобцями.

3 дівчинка: - Бо як узявся за роботу, так мусиш робити, а не лінуватись, бо що ж

то? В роботі «ох», а їсть за трьох! Мені тато завжди каже так:

«Маленьке діло краще за велике безділля! Та як узявся робити , то

байдики не бити!». А боягузів завжди висміює, каже: боїться, як заєць

тіні.

4 дівчинка: А моя бабуся язикатих не любить, та все про них - нащо нам

музики, коли в нас довгі язики? У короткого розуму язик довгий.

2 дівчинка: І словом не образь людину. Бабуня каже: «Слово не полова, а язик

не помело. Бо хоч слово не стріла, та глибоко ранить!» або « Слово -

не горобець, вилетить – не спіймаєш» .

1 дівчинка: А моя мама мене так завжди научає: шануй сама себе, то й люди

будуть шанувати! Та от з ким поведешся, того й наберешся.

1 ведучий: Віриться: мине час, і свято мови житиме щодня, щохвилини у спілкуванні людей, і в будні, і в свята.

2 ведучий: І всі ми разом, і кожний з нас, стежитимемо за чистотою рідної мови, оберігатимемо її від знищення.

- Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця.

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця!

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті.

Бо ж вона така багата,

Українська мова!

Неповторна і крилата,

і така чудова!

- І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками.

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово , -

Не буде народу…

Флешмоб «Перлина Україна»