Сценарій випускного у 4 класі на тему: "Незабутній бал"

НЕЗАБУТНІЙ БАЛ

Мета заходу: створення святкової атмосфери.
Завдання заходу:
- створити комфортну ситуацію для творчого самовираження учнів, вияву їх активності;
- залучити всіх дітей до проведення свята, показати (по можливості) здібності кожної дитини;
- розвивати організаційні здібності у кожному;
- формувати шанобливе ставлення один до одного;
Підготовча робота:
1. Розучування з дітьми віршів, пісень, сценок до заходу.
2. Підготовка святкової презентації, фотографій
3. Святкове оформлення шкільної зали.
Реквізит: запрошення на свято, квіти незабудки, метелики, дві великі квітки (біла та синя), квіти вчителям, кошики з незабудками для батьків, календар, дзвіночок, хустки, повітряні кульки (фольговане сонце, фольговані промінчики-смайлики), портфоліо, презентація, мультимедійний супровід.

 

Голос за сценою

Ось він настав – останній день шкільний.

Чарівний травень – лиш погляньте навкруги –

Осипав стіни школи незабудками-квітками.

Бо це прощальний день…

І незабутній час.

Ми вже готові починати нашу казку…

Голос казкаря

- Десь там за обрієм є чарівна країна Небувалія, де ніхто ніколи не стане дорослим… Там живуть щасливі діти, чарівні русалки, індійці, пірати і справжнісінькі феї! А ви вірите у фей? Вони народжуються з першою посмішкою немовляти і оберігають дітей усе життя, даруючи їм свої таланти.

Тож рушаймо з нами туди! Направо – другий поворот і прямо, доки не настане світанок… А ви вірите у фей???

На сцені розташовані дві великі квітки – дзвоник і незабудка. Вони розкриваються і у них прокидаються дві феї – Дінь-Дінь і Незабудка (дві сестрички)

Дінь-Дінь:

• Доброго ранку, Незабудко!

Незабудка:

• Доброго ранку, Дінь-Дінь!

Дінь-Дінь:

• Який чудовий сьогодні буде день! Треба скоріше розпочинати нашу чарівницьку роботу! Незабудочко, нагадай-но мені, а що у нас за планом?

Незабудка (заглядає у свій календар):

• Та сьогодні ж випускний у наших дітей! Настав час нам навідатися до них, подивитися, якими вони стали...

Дзвіночок:

• …чи не розучилися посміхатися, чи відкрили свої таланти…

Незабудка:

• …чи вірять у фей?

Феї летять (покидають сцену). Виходять діти. Сідають на стільчики.

Вони неквапливі, трошки сумні.

Учень 1 (звертається до учениці 1):

• Ось тобі і випускний… Хто сказав що це свято? А де ж веселощі???

Учениця 1:

• Та й справді якось сумно це все… З класом рідним прощатися, з вчителькою першою… Такою теплою та щирою…

Учень 2:

• І не буде вже ніяких дитячих розваг…

Учениця 2:

• Бо ми ж станемо враз дорослими! А дорослі не граються з Барбі…

Учень 3:

• Не гасають коридорами, збиваючи з ніг старшокласників та вчителів…

Учень 4:

• Не бігають навипередки на фізкультурі…

Учень 5:

• Не стріляють з іграшкового автомата в однокласників…

Феї заходять до сцени і підслуховують дитячу розмову. Діти їх не бачать.

Учень 6:

• Не смикають дівчаток за бантики…

Учениця 3:

• Ой, стільки цікавого залишиться у дитинстві! Щось не хочеться мені дорослішати.

Учениця 4:

• Так, дорослою бути нудно!

Учениця 5:

• А от якби можна було залишитися у цьому дитинстві! Та це все магія… Хто ж у неї вірить?..

Феї виходять до дітей

Дінь-Дінь:

• Як це – ви вже не вірите у магію? Такі маленькі…

Незабудка (сумно):

• Погано ми з тобою, Дінь, наглядали за дітьми… Вони тепер у нас не вірять. І мабуть не знають, хто ми такі.

Учениця:

• Ой, та це ж феї! Наші чарівні феї!

Учень:

• Так, ми вас знаємо!

Дінь-Дінь:

• Ось бачиш, Незабудочко, не все ще втрачено! (далі звертається до дітей) Ми ваші феї. Я Дінь-Дінь, а це моя сестричка – Незабудка – ми народилися від вашої посмішки, коли ви вперше зайшли до свого класу, коли вперше побачили вчительку…

Незабудка:

• Коли вперше сіли за парту і склали рученята ось так (показує, як сидіти за партою), коли вперше розкрили Букварика, коли вперше підняли руку й вийшли до дошки…

Дінь-Дінь:

• І коли вперше почули мій голос, що лунав після вашого найпершого, найнезабутнішого  уроку! (у феї в руках маленький дзвоник і вона легенько у нього дзеленчить) Чуєте?

Незабудка:

- А сьогодні ми прийшли до вас на свято, щоб нагадати вам усе це, щоб дізнатися, якими ж ви стали за свої чотири роки цвітіння.

Дінь-Дінь:

• Очі синіють, сміються і плачуть,

Очі розлуку з дитинством вже бачать.

В час розставання ці очі – як квіти!

Вже розцвіли вони. Майже не діти.

Незабудка:

- Ці оченята – це зорі ясні,

Це незабудки, допитливі й чисті.

Очі дитячі – палкі і врочисті!

Дінь-Дінь:

• Дивляться в душу, й на світ цей чудовий.

Погляд сьогодні у вас – зовсім новий!

Незабудка:

• Трохи мрійливий…

Дінь-Дінь:

• Трохи журливий…

Незабудка:

• Тільки для нас особливий! Важливий!

Хай на обличчях цих юних, прекрасних

Очі цвітуть незабудками щастя!

Дінь-Дінь:

• А щоб вас трошки звеселить,

Сюрприз ми хочемо зробить!

Незабудка:

• До вас на свято завітали

Такі ж, як ви ось, дітлахи…

І по секрету розказали…

А краще – слухайте самі!

(Виходять 5 батьків, одягнені як діти. Балуються, граються м”ячем, іграшками, рогаткою, рюкзаком. У декого коліна у зеленці.)          ДІТИ НЕ ПОВИННІ ПРО ЦЕ ЗНАТИ!

Батьки по-черзі:

• Із дитинства всі ми родом,

Всі маленькими були.

Міряли калюжі бродом,

Всіх котів у двір несли.

• Все було! Коліна збиті,

І розірвані штанці,

Чужі вишні соковиті,

Прудка ящірка в руці.

• Не завжди хотілось в школу

Треба вдосвіта вставать!

Та не хочеться ніколи

Нам дитинство забувать!

• А тепер лиш подивіться

Діти роблять те, що й ми.

Тож не будемо свариться!

Хай побудуть ще дітьми!

• (до дітей) Пригорнемо вас до серця!

Швидко пролетить цей час.

Що дитинством дзвінко зветься,

Ми згадаємо не раз!

Батьки сідають у зал

Незабудка (звертається до дітей):

• Ось бачите, які у вас батьки?! Хоч і дорослі, та зовсім не нудні! А ще які розумні, успішні, талановиті, красиві, люблячі! То як,  ви досі хочете залишитися у дитинстві?

Діти замислюються

Діти:

1. А що? Дорослим бути не так вже й погано…
2. Можна водити машину вправно.
3. Можна бути босом великим.
4. І макіяж красивий робити.
5. Можна купити квартиру і дачу.
6. Брендову сумку і туфлі на здачу!
7. У лотерею виграть мільйон!
8. Вкласти у банк – і стане трильйон!
9. Ходити в кіно, купувати попкорн.
10.  Співати, як зірка, танцювати хіп-хоп!
11.  Завести собаку, кота, хом’ячка…
12.  Папугу, пітона і навіть щура!
13.  Злітати у космос, зірки відкривать.
14.  Знімати кіно чи мульти малювать!
15.  Людей лікувати, життя рятувати!
16.  А можна смішити і розважати!
17.  Бути кмітливим, розумним, успішним.
18.  Мудрим, розважливим, дуже практичним.
19.  Можна навчати новому й цікавому.
20.  І розрулити будь-яку справу!
21.  Ми можемо все! Перед нами майбутнє!
22.  Красиве, квітуче й таке незабутнє! (разом)

Дінь-дінь:

• Отже, ви впевнені? Ніхто не хоче залишитися у дитинстві?

Діти відповідають, що ні.

Дінь-дінь:

• Ну що ж! Молодці! Ви зробили правильний вибір. Адже життя – це рух вперед!

Незабудка:

• А у мене для вас є подарунок! Кажуть, що дитинство не повернеш… Та це не так. Доки ви вірите у фей, у магію, у казку, ви завжди можете повернутися у найяскравіші моменти. У спогадах… У снах. Ось. Дивіться.

(На екрані фільм про дітей у вигляді смішних епізодів на уроках, прогулянках, з батьками тощо. Спеціально розіграні та відзняті сценки – наче реально так відбувалося – з різних уроків і т.п. БЕЗ УЧИТЕЛЬКИ В КАДРІ)

Дінь-Дінь:

• Ось такими ви були. А тепер зросли, розквітли, порозумнішали… Чогось навчилися, а щось на вас іще чекає.

Діти:

1. Ми спасибі хочемо сказати нашим феям дорогим,

Що навчили посміхатись й бути справжніми дітьми.

2. А тепер пора настала подивитись їм на нас.

Хочем дружно показати, який квітучий у нас клас!

3. Ми співати любимо.

Танцювати вміємо.

4. Хлопці в нас талановиті –

Ми це розуміємо!

5. Дівчата наші – незабудки весняні,

Красуні чарівні і незрівнянні!

6. Ми співучі, танцюючі, інформативні

І на уроках дуже активні!!!

7. Не вірите – то самі дивіться!

(Звучать «Частівки». Дівчата накидають великі хустки і танцюють із ними. Хлопчики одягають хусточки на голову і підтанцьовують разом з дівчатками.)

1. Приготуйте фотоплівки!

    Зараз дружньо весь наш клас

    Заспіває ще й частівки

     І для себе, і для вас!

2. Ми, звичайно, не найстарші,

Але вже й не малюки.

Знають всі: четверті класи –

Це також випускники.

3. З нами клопоту зазнали

І батьки, і вчителі

Поки букви ми вивчали

У нещаснім Букварі.

4. Та й навіщо нам потрібна

Математика оця?

Щоб так мучити щоденно

Бідних діток без кінця.

5. Язички вже покрутились

На англійській мові.

Ми своєї ще не знаєм,

А вчимо чужої.

6. Ой, провчились всі ці роки

Ми ну просто залюбки!

На уроках ми – сороки,

На перервах – ми зірки!

7. Слава Богу, що скінчили

Ми уже четвертий клас.

Хай скоштує того хліба

Ще хтось інший після нас!

Учень:

• Звичайно ж це все жарти! А насправді ми дуже серйозні, відповідальні. Все знаємо і вчимося тільки на «Відмінно»!

(Сценки)

Сценка 1.

Урок природознавства

• Тварини – наші друзі,

Та треба пам’ятати,

Що мацати руками,

Тим більше цілувати, їх небезпечно, діти,

Бо можна захворіти!

Є прикладів чимало…

• Учителька повчала.
• Катренко встав з-за парти

Й каже:

• Це не жарти! Сусідка наша, Алла,

Кота все цілувала…

•  Катренко просльозився –
• І кіт не витримав – сказився!

 

Сценка 2.

• У друзів запитав Артем:
• Знаннями, хлопці, поділіться! Не знаю, скільки літер «ен»

Писать в іменнику «рушниця»?

• Надовго не задумався Миколка:
• Мені здається, знаю я.

Пиши одне – якщо це одностволка, а як двостволка – тоді два.

 

Сценка 3.

• Молилась Катя Богу, просила допомоги:
• Ой, Боженьку, не підведи,

Молю, благаю, так зроби,

Щоб Наполеон із Данії

Потрапив до Іспанії!

У Біле море, щоб Дніпро

Впадав, молю, не в Чорне!

Бо на контрольній саме так

Я написала вчора…

 

Сценка 4.

• Юлько, будемо дружить?

Буду твій портфель носити,

І додому проводжати,

І від хлопців захищати!

• Добре, згода.
• То на здачу

Дай, перепишу задачу!

 

Учень:

• Ось так кмітливість і хитрість рятує світ!

Учениця:

• А ще – краса! Добро та ніжність…
• Якщо людина добре серце має,

Вона іде у світ й добро несе.

В її очах любов і ласка сяє.

Така людина квіткою цвіте. 

 

Діти виконують танок НЕЗАБУДОК під пісню «Квітка-душа» (RnB-версія)

Учениця:

• Прекрасні ми, розкішні, ніжні,

Барвисті, абсолютно різні,

Мов квіти в чарівнім саду,

Та знаєм точно, що ми діти

Всіх вас -  батьків і  вчителів.

Учень:

Ви теж для нас прекрасні квіти,

Тож ця посвята і хвала

Для вас, наставники ви наші.

Учитель, мамо, вся сім’я!     

Учениця:

Ви –  проліски сині, зустріли весну

І першими нас пробудили від сну

Дали нам  надію, уміння, знання

Ми любимо Вас – бо за Вами життя!!!

Звучить пісня «Незабудки»

(Сл. Раїси Орлової, муз. Олександра Єрмолова)

 Діти дарують квіти вчителям, батькам…

Незабудка:

Щоб жити, потрібні сонце,

Свобода і маленька квітка.

Дінь-Дінь:

Це слова найвідомішого казкаря усіх часів – Ганса Християна Андерсена. А йому можна вірити!

Незабудки:

Ось вони маленькі квіти –

Талановиті й щирі діти.

Такими їх природа народила,

А сонце в променях зростило!

Діти:

Сонечко, сонечко!
             Ми простягаємо до нього свої маленькі, тонкі рученята, бо самі ще зовсім маленькі... Ми мружимо очі і сміємось.
              Ми любимо тебе, любимо твої сонячні промінчики!
              Сонечко відповідає любов’ю і дарує нам на щічки веснянки... веснянки на все життя, на згадку про любов.

Заходить перша вчителька тримаючи у руках велике фольговане сонце і 20 промінців-смайликів

Т. І.:

Під проміннями моїми

Ви росли і розквітали.

Ось такими ви були.

Ось якими стали!

Гріло вас тепло моє,

Часом обпікало,

Тож ви сильними зросли,

З щирими серцями.

Хай тепло цих промінців

Буде завжди з вами,

Щоб щасливі ви були

Й доля вас вітала!

ДІТИ:

• Сонечко, любе наше, дякуємо тобі за все. Ми дарую тобі свою любов і просимо тебе наповнити нас своїм світлом, щоб ми могли жити, творити і світло дарувати... 
               Ми простягаємо назустріч долоні, підіймаємось до нього на його променях, ми обіймаємо Сонце і даруємо йому свою любов, ніжність, а воно, обдаровує нас світлом ...
               - Дякуємо! Дякуємо тобі за все!
  Т.І.:
• Я тримаю в долонях Сонце! Я дарую його тепло своїм дітям-квіточкам! Посміхніться, мої незабудки, - це ж просто. Промінчики Сонця - це Вам! Я бажаю вам яскравого сонячного настрою на все життя, даруйте свій настрій оточуючим, нехай біля вас буде побільше усміхнених та щасливих людей!        

Вчителька дарує дітям «промінчики».

Танок «промінчиків» (з жовтими фольгованими кульками-смайликами) під пісню «Сонячний промінчик»

Т. І.

Будьте завжди як маленькі сонечка-незабудки! Квітніть, творіть добро, любіть свою рідну землю, матінку-природу, і вона відповість вам любов’ю і щедрістю!

Не бійтеся дорослішати, адже ви отримали все, щоб стати успішними та щасливими!

І щоб зробити перший крок у доросле життя, ви повинні дати обіцянки дорослого!

Перший учень промовляє обіцянку, повертаючись до наступного і беручи його за руку, те саме повторює другий учень (обіцянка інша). Таким чином діти утворюють нерозривний ланцюг обіцянок. Останньою замикає ланцюг перша вчителька. Утворився вінок із квітів 

Приклади обіцянок:

• Обіцяю сумлінно вчитися!
• Обіцяю пишатися своїми знаннями!
• Обіцяю поважати батьків!
• Обіцяю бути щирим другом!
• Обіцяю любити свою Батьківщину!
• Обіцяю бути чесним та сміливим!
• Обіцяю вірити у себе!
• Обіцяю ніколи не здаватися!
• Обіцяю завжди допомагати усім, хто потребує допомоги!

Тощо.

Перша вчителька:

• Обіцяю ніколи вас не забувати!

Ланцюг створено. Усі разом водять хоровод під пісню «Не забудь»

Музика та слова: Ганни Чубач   

Сонце вікна цілувало,

Ми до школи поспішали,

А у школі, як у школі -

Час пливе завжди поволі.

Не забудь, не забудь,

Що на тебе в школі ждуть!

Не забудь, не забудь,

Що на тебе в школі ждуть!

 

Не багато і не мало

Нам уроків задавали,

Як закінчились уроки

Ми пустилися навтьоки.

Не забудь, не забудь,

Що на тебе вдома ждуть!

Не забудь, не забудь,

Що на тебе вдома ждуть!

 

А удома, як удома

Відпочинок - наша втома

І підемо ми гуляти,

Щоб хороший настрій мати.

Не забудь, не забудь,

Що на тебе друзі ждуть!

Не забудь, не забудь,

Що на тебе друзі ждуть!

 

Не багато і не мало

Ми на вулиці гуляли,

А як сонечко сідало

Нашу пісню заспівали:

Не забудь, не забудь,   |

Що на тебе всюди ждуть! |

Не забудь, не забудь,   |

Що на тебе всюди ждуть! | (2)

Виходять батьки (дарують квіти першій вчительці):

Нам так сказати щиро хочеться,

Що не забудем, пам’ятатимем,

І щирості зерня до зернятка.

В букет для вас в серцях вплітатимем.

Виходять Незабудка і Дінь-Дінь

Незабудка:

- Ну що ж… Наша робота виконана. Час нам повертатися у Небувалію… Туди, де залишається ваше дитинство.  Вірте у фей. І воно назавжди залишиться з вами.

Дінь-дінь:

• Останній подарунок від мене. Хай пролунає ваш той самий НАЙПЕРШИЙ дзвоник у молодшій школі і скажемо їй «Прощавай».

На екрані кадри с Першого дзвоника 1 вересня у 1 класі

Феї летять додому.

Пісня на мотив «Олимпийский мишка»

В коридорі залишилась тиша

І не чутно дзвінких голосів.

До побачення, перший учитель,

Не забудем тебе ми в житті.

 

Не сумуй, посміхнись на прощання,

Наше сонечко тепле, прощай,

Побажай, щоб збувались бажання,

Нових зустрічей нам побажай!

 

Приспів

Залишаємо вас,

Але будем пам’ятати,

Як учились дружить,

Збережемо назавжди цю мить!

(На залишок музики перша вчителька передає дітей новому класному керівникові і він разом із дітьми покидає залу)