Сценарій заходу з циклу «Традиції українського народу» «ДИВО КАЛИНОВЕ»

Сценарій заходу

з циклу «Традиції українського народу»

«ДИВО КАЛИНОВЕ»

Підготувала: Тетяна Боднар

СЗШ №3 м. Трускавець

Сценарій заходу з циклу «Традиції українського народу»

ДИВО КАЛИНОВЕ

Сценарій вечора – розповідь з циклу «Традиції українського народу»

 Оформлення місця проведення вечора-розповіді: фрагмент з плетеним тином,череп'яними горщиками й глеками на ньому; з-поза тину висечіють мальви; видно вірьовку з розвішеними на ній вишитими рушниками; з перспективі – город з соняхами, а на причілковому місці побіля хатини палахкотить пишний кущ калини.                                                                                                                              У залі можуть знайти місце плакати з національною символікою та атрибутикою. Написи:                                                                                                                                            Люби, шануй, оберігай                                                                                                                               Усе, що зветься Україна!                                                                                                                                                                         /І.Січовик/                                                                                                                               Наша дума, наша пісня                                                                                                                               Не вмре, не загине!                                                                                                                                             Ось де, люди, наша слава,                                                                                                                 Слава Україна!                                                                                                                                                                                                     /Т.Шевченко/

 На заднику сцени плакати, з намальованими на них кетягами червоної калини, утворюють своєрідний вінок, до якого прикріплено сині та жовті стрічки.              Перед початком у запису звучать українські народні пісні про калину, кохання.

 Перша учасниця. Вельмишановне товариство! Ми робимо перші кроки до пізнання самих себе, історії свого народу. Починаємо повертатись обличчям до коріння свого народу, його витоків, традицій, про які ми забували, замовчували, не вважали їх головними в житті нашому. Нехтували навіть тим, що «без коріння нічого не росте, без коріння сохне все живе!».                                                        У запису звучить мелодія української народної пісні «Ой під калиною» (Зб.: Українське народне багатоголосся. - К.: Мистецтво. 1963. - с. 486).                            Друга учасниця. Всі ви, мабуть, впізнали цю мелодію популярної української народної пісня про калину. Так, так ... саме про неї ми і хочемо вам сьогодні розповісти.

 Перша учасниця. У багатьох народів є свої улюблені рослини- символи. У канадців клен...                                                                                                                                            Друга учасниця. У росіян берізка та горобина...                                                        Перша учасниця. А в українців верба та калина.                              Пам'ятайте, яж мовиться у народному прислів'ї? "Без верби та калини - нема України!" То ж, запрошуємо вас на розповідь:                                                                                    РАЗОМ: Диво калинове!                                                                                                                                            Учасниці виходять. Танцювальний колектив /жіноча група/ виконує "Привітальний танок" / з кетягами калини/. По виконанні танцю на сцену виходять учасниці першого епізоду.

Перший епізод

Перша учасниця. Далеко не кожна рослина зажила такої символічної образності, як калина. Її зображено на полотнах багатьох художників, оспівано у піснях. Про неї оповідають перекази, легенди, казки...                                                                      Друга учасниця. А скільки їх оповідає про походження диво - рослини! За однією із легенд було це так... Напали якось на Україну татари, все винищуючи на своєму шляху, а найкрасивіших дівчат та найспритніших хлопців забирали у полон. І от одного разу захотіли вони полонити першу красуню села. Але дівчина почала втікати. І вже була б утекла, та на свою біду, зачепилась за дерево червоним намистом. Намисто розірвалось і посипалось на землю. Забрали татари у полон дівчину... Там, у неволі, вона й загинула. А з червоних намистинок виросли прекрасні кущі з червоними ягідками, які люди почали називати калиною.                                                                                                                                                          На переходах від однієї легенди до іншої мелодія пісні посилюється.                            Перша учасниця. А ось ще одна, мабуть, найпоетичніша з ленед... Було це дуже і дуже давно на Київській землі. Хто тільки в ті часи не нападав на нашу землю. Усіх не перелічиш. Налетіли якось турки. І от розлетілася чутка довкола, що їхнього головного атамана поранено отруйною стрілою. А отрута та – смертельна. Тому, хто вилікує його, пообіцяли винагороду, яку тільки забажаєш.              Друга учасниця. З'їхалось з усього світу лікарів, знахарів, шептунів - видимо-невидимо. Але як рятувати – ніхто на знає.

Перша учасниця. Отоді й прийшла в табір, де стояли турки – дівчина. В убогій свитині, але така гарна... Коса дівоча аж до землі сягала.А з лиця, як кажуть, хоч воду пий.                                                                                                                                                          На сцену виходять учасники епізоду: Дівчина-калина та Повелитель.                            Друга учасниця. Зайшла, та не вклонилась перед повелителем, як всі інші, а гордо мовила.                                                                                                                                                           Дівчина-калина. Твоє життя в моїх руках! Ніхто тебе не врятує, крім мене!                                                                                                                                                                                                    Повелитель. А що ти хочеш за це, мандрівнице?                                                         Дівчина-калина. Перш вклонись мені до самої святої землі, а потім нехай вклоняться усі твої прихвостні.                                                                                                                 Перша учасниця. Аж зойк розійшовсь навкруги. Бо де це таке видано, щоб завойовнику таке сказати?! Та що поробиш? Упав грізний завойовник перед дівчиною, а з ним і вся його свита вклонилась.                                                                                                   Дівчина-калина. Життя я тобі поверну. Але і ти повинен відпустити усіх полонених. Їм орати, хліб сіяти, дітей ростити треба. Відпусти всіх, які тисячами у муках помирають. Та покинь землю мою з військом своїм. Та напиши кров'ю, що більш ніколи не прийдеш грабувати мій народ. Отоді я тебе вилікую.              Повелитель. Зроблю, як ти кажеш, мандрівнице! І людей відпущу, і на землю твою більш ніколи не прийду. Але і ти повинна за це дати мені свою грамоту, що підеш зі мною.                                                                                                                                             Друга учасниця. Тяжко, важко розставатись дівчині з рідною землею... та все ж...                                                                                                                                                                                       Дівчина-калина.Згодна!                                                                                                                Повелитель виходять.                                                                                                                                             Перша учасниця. Вилікувала дівчина завойовника і, за умовою, помандрувала з ним, аби врятувати рідну землю, в чужі краї. А на останок, від туги великої посадила кущ.                                                                                                                                             Дівчина-калина. Залишаю серце своє землі моїй любій ! Нехай ім'ям моїм – Калиною, називають цю рослину. І хай росте вона у наймальовничіших куточках, над частими струмочками, в тихих гаях... Коли цвісти почне найспівучіший птах соловейко оспівуватиме її красу. А восени спалахнуть на ній дивні кетяги ягід, ніби налитих кров'ю. І нехай плоди ці повертають людям здоров'я! А всередині кожної ягідки я залишаю серце своє!

Друга учасниця. З тих часів і живе а иамясерце дівчини, імення якої -                             РАЗОМ. КАЛИНА!

Другий епізод.

На сцену виходять три учасниці.                      Перша. Не було, здається, хати на Україні, біля якої не кущувала б калина.              Друга. Як тільки, бувало, забіліють квіти дівчата прикрашали ними коси...              Третя. А коли вже достигали ягоди, кетяги калини вішали попід стріхою. Особливо біля тих хат, де були дівчата на виданні. Усе село починало палахкотіти, ніби коралами.                                                                                                                                             Перша. Кажуть, що красу свою незрівнянну, цілющість і всілякі інші властивості рослина бере від рідної землі. А тому була дуже гарна традиція в українців, яка, на жаль, вже почала забуватись: біля щойно зведеної хати першою садити на причілковому місці сама калину символ надії, життя, родинного благополуччя й достатку.                                                                                                                 Друга. Жодна рослина не опоетизована так ніжно й трепетно у фольклорі, як калина. А скільки про неї є приказок, прислів'їв, афоризмів!                                                         Третя. "Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте!" Який глибокий зміст закладено у цих словах. Та усвідомлюється він з роками, коли у самих виростають діти.                                                                                                                                             Перша. Як дуб символ міцності та надійності, так і калина -символ любові, вірності...                                                                                                                                                           Друга. Може, саме від легенди бере свої витоки те, що долю рослини порівнювали з долею людською, найчастіше – з дівочою.                                                                       У запису звучить українська народна пісня "Червоная калинонька" /36.:Фольклора веселка. Українські народні пісні. - К.:Музична Україна, 1984.- С.119.                            На сцену виходить Дівчина-калина.                                                                       Третя. /звертаючись до Дівчини-калини/.                                                                        Калино-малино, чого в лузі стоїш? Чом не процвітаєш?                                                             Чи суші боїшся? Чи дощу бажаєш?

Дівчина-калина.                                                     Суші не боюся, дощу не бажаю.                                                                                                                 Стою та думаю, процвітати маю.                                                                                                                 Процвіту біленька - всі люди узнають.                                                                                                   Пристану червоною - зверху обламають.                                                                                                   Вітру не боюся, дощу же бажаю,                                                                                                                 Кого вірно люблю, ж тим і помираю...                                                                                     Перша. Бути схожою на калину, бути такою ж гарною, як вона, було найпотаємнішою дівочою мрією.                                                                                                                               Дівчина-калина.                                                                                                                                                                         Ой росла ж бо я, росла                                                                                                                                             В лузі при криниці.                                                                                                                                             В лузі при криниці,                                                                                                                                            При холодній водиці.                                                                                                                                             Там дівчина воду брала,                                                                                                                               Калиноньку підливала.                                                                                                                               Калиноньку підливала,                                                                                                                               Своєї неньки питала:                                                                                                                                             -Ой не моя, ненько,                                                                                                                                             Чи буду я така,                                                                                                                                                           Чи буду я така,                                                                                                                                                           Як калинонька цяя?                                                                                                                               Друга. Бо в піснях українського народу калина це перш за все символ вроди дівочої.                                                                                                                                                                                       Ой у лузі червона калина.                                                                                                                               То ж не калина молода дівчина.                                                                                                   Третя. Або: гнеться, гнеться калинонька, Десь там моядівчинонька.                             Перша. Існує повір'я, що калина дарує людині не тільки здоров'я, а й вроду. Може, саме звідси і народні порівняння:                                                                                                   Вибери собі дівку, як калинову квітку!                                                                                    Друга. Запишалася калина, наче красная дівчина.                                                                       Третя. У хустині дівчина, як у лузі калина.                                                                                     Перша. На городі біля млина, стоїть дівка, як калина!                                                         Друга. Калина-малина – молода дівчина....

Третій епізод.

Друга. А пам'ятаєте такі рядки Тараса Григоровича Шевченка про калину:                            Тече вода з-під явора                                                                                                                               Яром на долину.                                                                                                                                             Пишається над водою

   Червона калина.                                                   Пишається калинонька,                                                                                                                               Явір молодіє.                                                                                                                                                           А кругом їх верболози                                                                                                                                             Й лози зеленіють.                                                                                                                Третя. Або такі:                                                                                                                                                                         Защебече соловейко                                                                                                                                             В лузі на калині,-                                                                                                                                             Заспіває козаченько,                                                                                                                                             Ходя по долині,-                                                                                                                                                           Виспівує, поки вийде                                                                                                                                             Чорнобрива з хати-                                                                                                                                             А він її запитає:                                                                                                                                                           -Чи не била мати?                                                                                                                                             Стануть собі, обіймуться-                                                                                                                               Співа соловейко;                                                                                                                                                           Послухають, розійдуться,                                                                                                                               Обоє раденькі...                                                                                                                               Перша. А тепер трохи трагедійних нот, пов'язаних усе з тією калиною.                                          Не сон-трава на могилі                                                                                                                                             Вночі процвітає,                                                                                                                                                           То дівчина заручена                                                                                                                                             Калину саджає,                                                                                                                                                           І сльозами поливає,                                                                                                                                             І господа просить,                                                                                                                                             Щоб послав він дощі вночі                                                                                                                               І дрібнії роси.                                                                                                                                                           Щоб калина прийнялася,                                                                                                                               Розпустила віти.                                                                                                                                                           -Може, пташкою прилине                                                                                                                               Милий з того світа.                                                                                                                                             Зов'ю йому кубелечко,                                                                                                                                             І сама прилину,                                                                                                                                                           І будемо щебетати                                                                                                                                             З милим на калині.                                                                                                                                            Будем плакать, щебетати,                                                                                                                               Тихо розмовляти -.                                                                                                                                             І калина прийнялася,                                                                                                                                             Віта розпустила.                                                                                                                                                           І три літа на могилу                                                                                                                                             Дівчина ходила.                                                                                                                                                           На четверте... Не сон-трава                                                                                                                               Вночі процвітає,                                                                                                                                                           То дівчина з калиною                                                                                                                                             Плаче, розмовляє:                                                                                                                                             - Широкая, високая                                                                                                                                             Калино моя.                                                                                                                                                           Не водою до схід сонця                                                                                                                               Поливаная.                                                                                                                                                           Широкії ріки-сльози                                                                                                                                             Тебе полили.                                                                                                                                                           Їх славою лукавою                                                                                                                                             Люди понесли.                                                                                                                                                           Зневажають червоную                                                                                                                                             Калину мою.                                                                                                                                                           Повий мою головоньку.                                                                                                                               Росою умий                                                                                                                                                           І вітами широкими                                                                                                                                             Од сонця закрий-.                                                                                                                                             Вранці-рано на калині                                                                                                                                             Пташка щебетала;                                                                                                                                             Під калиною дівчина                                                                                                                                             Спала, не вставала:                                                                                                                                             Утомилось молодєє,                                                                                                                                             Навіки спочило...                                                                                                                                             Вставало сонце з-за могили,                                                                                                                               Раділи люде, встаючи                                                                                                                                             А мати й спати не лягала,                                                                                                                               Дочку вечерять дожидала                                                                                                                               І тяжко плакала ждучи.                                                                                                   Далі фольклорний ансамбль виконує українську народну пісню «Ой під калино». По її виконанні на сцену виходять учасники наступного епізоду.

Четвертий епізод.

Перша. А скільки прикмет пов'язано з калиною!                   Друга. Приміром, як калина зацвітає, старі люди подайкують: похолодніло, риба не ловиться, калина в цвіт вбирається, калина погуляти збирається. Калину, яке ще не достигла, не можна було ламати, бо говорили й застерігали, що ранні заморозки можуть розпочатись.                                                                       Третя. Використовували калину й в народній медицині. Бо, мабуть, у ній, більш ніж у будь-яжому даревці, поєднались красиве і корисне.                                                         Перша. А моя бабуся кажуть, що нема кращих ліків од простуди, як калиновий чай!                                                                                                                                                                         Друга. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові.                                                                       Третя. Соком з калини навіть очищали обличчя від різних виписів, а ще - аби рум'янилось!..                                                                                                                                                           Перша. Одним словом зміцнює, зупиняє кровотечу, заспокоює.                                           Друга. А як потрібна калина у багатьох обрядах! Особливо ж - у весільному!                                                                                                                                                                        На сцену входить Дівчина-калина. Вона свою розповідь супроводжує демонструванням атрибутів весільного обряду.                                                                                     За нею - «дружки».                                                                                                                               Дівчина-калина. Коли випікали коровай, обов'язково прикра- шали його вервечкою калини. Зв'язували молодятам червоною стрічкою ложки, "щоб завжди були в парі" і знову ж пучечок калини.                                                                                                   Третя. В суботу, при вбиранні у молодої гильця, співали:                                                                       РАЗОМ (співають)                                                                                                                                             Бором, бором бубни б'ють,                                                                                                                               У нашої Ганнусі різку кують.                                                                                                                 З якого дерева? - З ялини,                                                                                                                               З хрещатого барвінку, з калини.                                                                                     Третя. Червоні кетяги калини вплітали дівчата у вінки, які одягали на святі обжинок. Калиною й стрічками прикрашали перший сніп, спасову бороду.               Перша.Без калини не обходились на народинах і похоронах. За традицією, її саджали на могилах. Пам'ятаєте народну пісню про коза- ченька, котрий поїхав на чужину та й там загинув, "звелів собі посадити червону калину".                             Друга. Проводжаючи людину в останню путь, труну обвивали цвітом або ж катягами калини:                                                                                                                                                                                       Прийшли попи з корогвами.                                                                                                                               Задзвонили дзвони.                                                                                                                                            Як слід, по закону.

Посадили над козаком                      Явір та ялину,                                                                                                                               А в головах у дівчини                                                                                                                 Червону калину.              

Солістка без оголошення виконує пісню Б.Янівського на слова 1. Франка "Червона калина, чого в лузі гнешся". 36. Пісня на добро.- К. Музична Україна. 1989. - С.67/.

П'ятий епізод.

Перша. Про калину, її символіку можна розповідати і розповідати. Але де вона, ця калина, у нашому повсякденному житті?                                                                                     Друга. Ще порівняно недавно на наших лугах і узліссях можи було побачити суцільні калинові гаї. Мабуть, саме цим і пояснюється безліч населених пунктів в Україні з поетичною назвою: Калінівка, Калинове, Калиновий Гай. Назва залишилась, а самої калини не стало...                                                         Третя. Виростають високі паркани. Перегороджуються, заростають споришем навпростець і стежки до сусідів. Затихає колективна пісня й забувається слов'їний спів у калиновому гніздечку.....                                                                       Перша. Зачекайте, але ж кущ калини побіля материнської чи бабусіної домівки це не тільки окраса. У ньому глибинний зміст. Це наш символ. Наш духовний світ. Наша спадщина, яка опредметнює духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. Хіба ж не про це говорить народна поезія: калинових міст...                                                                                                                                                                         На сцену з глядацького залу піднімається учасник вечора.                                                         Учасник вечора. Вельмишановне товариство! У мене с пропозиція! На згадку про наш вечір відродимо добру традицію! Даймо доручення дівчаткам, учасникам і організаторам вечора, а до них, звісно ж, прилучимось і всі ми та й висадимо біля нашої школи калинову алею. Нехай росте на радість усім людям! /До всіх учасників/. Згода? Домовились?                                                                                                                 У запису звучить мелодія приспіву пісні "Ой у лузі червона калина" в обр. А.Авдієвського.                                                                                                                                                                         На сцену виходять всі учасники вечора.

Фінал.

Перша: Не дамо загинути, зів'янути, піти в небуття традиціям нашого народу!

Друга. Збережемо!

 Третя. Піднімемо!                        Четверта.                                                                                                                                                            Відродимо!                                                                                                                                                           Перша. Я хочу сказати, що калина це ще й символ боротьби за свою національну незалежність. А тому на завершения нашого вечора пропоную всім заспівати пісню про червону калину, яка стала символом відродження нашої України!                                                                                                                                                                                                                   Ой у лузі червона калина                                                                                                                               Похилилася.                                                                                                                                                           Чогось наша славна                                                                                                                                             Україно Зажурилася.                                                                                                                                             А ми тую червону калину піднімемо,                                                                                                   А ми нашу славну Україну.                                                                                                                               Гей, гей, розвеселимо! /співають/.

У сценарії використано твори В.Баранова, Д.Павличка, І. Січовика, В.Скуратівського, Т.Шевченка, Лесі Українки та ін., а також збірники усної народної творчості: прислів'я, приказки, легенди, казки, українські народні пісні та пісні українських композиторів.