Свято "Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову"

           Тема. Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову.

 

Мета. Пробудити бажання вчити рідну мову, розвивати спостережливість, вміння висловлювати свої думки, виховувати в учнів почуття любові до рідної землі, до рідної мови.

Ведучий. Добридень, шановна родино! Ні, я не помилилася, сказавши саме так, бо думаю, що сьогоднішня година спілкування – це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання «в сімї вольній, новій».

_ Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі – в Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, зачувши рідне слово.

                      Любіть Україну у сні й наяву,

                       Вишневу свою Україну.

                       Красу її вічно живу і нову,

                        І мову її солов’їну.

За давнім звичаєм гостей в Україні зустрічаєм хлібом-сіллю, дозвольте і на нашу годину спілкування запросити вас хлібом-сіллю.

                       Сійся, родися, жито-пшениця

                        І всяка пашниця.

                        Щоб був хліб на столі,

                        І щоб цвіли, як квіти,

                         Гарні українські діти.

Для кожного народу дорога його мова, а нам українцям, найближча до серця – українська. Вона нічим не гірша від італійської – така ж співуча, від російської – така ж багата…

1. Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак!

2. І така ж розкішна і гнучка, як мрія,

Земле Шевченкова,

Земле Франкова.

Ниво, засіяна щастям-добром,

Вічна твоя соловейкова мова,

Вічна розмова Дніпра із Дністром.

3. Її незміряно багату.

Дзвінку і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній, чудовий, -

Люблю, люблю вкраїнську мову!

4. Розцвітай же слово

І в родині, і в школі,

Й на заводі, і у полі.

Пречудесно, пречудово,-

Розцвітай же, слово!

5. Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова!

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова…

6. Як я була ще маленька,

Колисала мене ненька,

Колисочку гойдала

Й ніжну пісеньку співала.

                 (Звучать колискові пісні)

Любов до нашої Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, де ви народилися, до памяті про рідний поріг, до мудрої народної казки. Немає у світі людини, яка б не любила, або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них, а чи зможете відгадати деякі? Отже, розпочинаємо вікторину «З якої це казки?»

1. Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,

Я від баби втік, я від діда втік

Та й від тебе, зайчику, утечу!

2. Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й загубив дід…
3. … Я за три копи куплена, упівбока луплена, тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, тут тобі й смерть.
4. Няв-няв-няв! А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!»
5. Гуси, гуси, гусенята!

Візміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька їсти-пити,

Ще й хороше походити.

6. Вона тоді плиг на вовка та:

«Битий небиту везе!

Битий небиту везе!

Молодці! Добре знаєте українські народні казки.

Багатий український народ і на ігри зі співанками. Одна з них «Подоляночка». Давайте оберемо Подоляночку лічилкою.

                       Котилася торба з високого горба,

                        А в тій торбі хліб – паляниця.

                         З ким хочеш – з тим поділися.

                                  ( Гра – пісня «Подоляночка»)

На околиці села, як мовиться в казці,

Жив веселий дід Хома і баба Параска.

Біля хати у садку діти гомоніли.

Розважалися малі, а старі раділи.

Дід учив гончарювати, на сопілці грати,

Баба вчила вишивати і пісні співати.

Ой цікаві для малят ці часи дозвілля

Скоромовки і казки, загадки й прислів’я.

 

 

  Загадки

1. У нашої бабусі

сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється,

без водички миється. ( Кіт )

2. На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте.

Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє. (Соняшник)

3. Летів птах через дах, сів на воротях у червоних чоботях. (Лелека)
4. Живе у густому лісі

І ласує на горісі,

Як намисто оченята.

Хто це, спробуй відгадати. (Білка)

5. Зимою спить,

Літом бринить,

Понад садком літає,

Солодку росу збирає. (Бджола)

6. Гарне дерево, міцне,

Листя різьблене, рясне.

А на гілочках крилатих

Буде жолудів багато. (Дуб)

Ви, напевно, чули і знаєте багато українських народних пісень. Адже пісня – душа народу.

1. Народна пісня – голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущий,

Не вийде з моди сущого життя.

                               Пісня «Ой на горі жито»

Напевне наші матусі теж знають не одну українську. Тож давайте просимо їх заспівати, а ми послухаємо.

1. Пісню вкраїнську співає матуся.

Гарно співати і я в неї вчуся.

В пісні тій слава козацького роду,

Гордого й вільного мого народу.

В пісні  красується диво – калина,

Вірно чекає козака дівчина.

В ній зажурилась зелена верба…

Радість в ній, смуток, любов і журба,

Добре, що є така в мене матуся

В неї я пісень старовинних навчуся.

Наш народ дуже любить жарти. Так давайте і ми пожартуємо.

1. Упіймав дядько на яблуні хлопчину.

• Ти що там, шибенику, робиш?

запитав сердито.

• Та упало ваше яблуко, то я його вішав, -

не розгубився хлопець

2. Вчитель спитав учня: «Васю, слово мати якого роду?» Вася подумав, подумав і відповідає: «Як у сукні – то жіночого, а як у джинсах – чоловічого».
3. А тепер послухайте усмішку «Досадив».

Їхав раз дядько поганою конячкою, а вона й зупинилась. Так він сам запрягся, а її прив’язав до воза та й каже: «Не хотіла їхати, то йди пішки».

4. Давно це було. Питає учитель панського сина:

• Скільки буде два і два?
• Три, пане вчителю.
• Як – то три?
• Ну, три з половиною.
• Як я бачу , то ти цілком дурень.
• Ну, чотири.
• То чому ти відразу не сказав?
• А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись.

   Наша земля щедра і красиві. Росте і жито, і городина, цвітуть квіти, зріють плоди. Але особливою любовю користується у нас калина. «Без верби і калини нема України» - каже образне народне слово.

    Росте калина по тінистих лісах, на узліссі. Садять калину і біля хати, щоб весною білим цвітом милуватись, а зимою від застуди лікуватись. Ягоди калини люблять і люди, і птахи. На смак вона кисло-гіркувата, але дуже корисна: і лікує, і надає бадьорості.

1. У нашому лузі сталася новина:

Зацвіла білим цвітом червона калина.

Ой, калино, калинонько, листячко зелене.

Цвіте твоє біле личко для мене, для мене.

  Без калини не уявити пісенної народної творчості, не злічити пісень про цю рослину. Заспіваймо «Ой єсть в лісі калина».

    Великий український поет Тарас Шевченко дуже любив калину і оспівував її в своїх творах.

                        Тече вода з-під явора

Мова! А що таке мова? Народ говорить, що «слово до слова _ зложиться мова», а Тарас Шевченко ось як про неї пише:

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива сходинка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє довге життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування».

• А як гарно звучать нашою мовою вірші?

                    (Діти розказують вірші)

• А як гарно звучать нашою мовою байки?

                      (Байка «Кіт і баба»)

Чи переконали ми вас, що наша мова солов’їна, мелодійна, красива?

 

Багато гарних слів почули ми про нашу рідну українську мову. Хочемо, щоб полюбили ви її і ніколи не цуралися, де б ви не були, щоб зростали в ріднім краю з рідним словом.

Бо ніхто не має права забувати своєї мови рідної ніде, як ті пісні, які співала мати, і як своє дитинство золоте.

                                  (Вірш читає мама)

1. Як би тобі , доню…

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів,

Глянь, від того болю світ аж посірів.

І тріщить з розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради!

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-мяти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати!

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови.

 

1. Бог нам гарну мову дав,

Щоб ми не мовчали

І всі звуки, і слова

Легко вимовляли.

2. Мова – наш душевний код,

Даний нам від роду,

А без мови наш народ

Не був би народом.

3. Через відстані віків,

Як, сила могутня,

Мова наших прабатьків

Лине у майбутнє.

4. На уроках рідну мову

Добре будемо вивчати.

Розбирати кожне слово,

Щоб її нам краще знати.

5. Бо вона така чарівна,

Мелодійно так звучить,

Поміж мовами царівна,

Як без неї в світі жить?

6. Можем ми осиротіти,

Як не будем мови знать.

Українську мову, друзі,

Будем на відмінно знать.

Наш народ має здавна добру традицію: будь-яке добре діло починати з молитви, з благословення

1. Благослови нас, добрий Боже,

Благослови Пречиста Мати,

Хай ваша ласка вам поможе

Щасливо рік шкільний почати.

2. Благословіть нас, мамо, тату,

Охоту до навчання мати

І добрими дітьми зростати.

Україна переживає важкі часи. Важкі часи переживаємо і ми. Кожен з нас у важкі хвилини у думках звертається за допомогою до Господа Бога. Тому звернімось і ми і попросим у Нього «Господи, помилуй нас! Боже Україну збережи».

Ми були б дуже раді і щасливі, якби від сьогоднішньої зустрічі ви, діти, наші гості, залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.

1. Вивчай те, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Як степів красу малинову,

Як рідного неба блакить.

2. Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

А з цим словом бувайте здорові, нехай буде весело у вашій оселі, хай в вас родить жито, пшениця і всяка пашниця.

До побачення, дорогі гості! До нових зустрічей! Хай в вас і в нас все буде гаразд.

 

.