02.03 5 кл. І. Нечуй-Левицький "Запорожці"

багатого поміщика

священника

актора

ремісника

новела

казка

оповідання

роман

характерником

рибалкою

лоцманом

отаманом

Запорозька Січ

царські палати

українська село

резиденція

Про його самопочуття

Про Україну

Дорогу додому

Про його матір

гетьмана

купця

пана

Карпа Летючого

великий човен

людина з важким характером

провідник суден

чарівник,чаклун

Що  діється на Україні?

Чи пам'ятають на Україні про гетьмана й козаків, чи згадують?

Як же там на світі живуть люде? Чи лучше їм, чи гірше? Чи й досі терплять од ляхів? Чи й досі там у вас є татари, москалі, жиди?

Чи маєш ти кохану?

назва одного з порогів   

ім’я отамана 

ім’я лоцмана

ім’я купця

цілеспрямованості         

винахідливості   

заздрісності

безвідповідальності

Десна

Дунай

Дністер 

Дніпро

Козак живе не тим, що є, а тим, що буде.

За рідний край і життя віддай.

Кінь та ніч – козакові товариші.

То не козак, що боїться собак.

сотником

десятником  

керманичем

полковником    

керувати байдаками 

виготовляти плоти

шити жупани 

стріляти з рушниці

Кандиба

Фітільов  

Левицький

Рудченко       

 підводне життя в річці Дніпро

 героїчне минуле України, зокрема вільнолюбство запорожців 

 рослинний світ на дні річки

 мрія про вільну Україну

 оповідач

  чарівник

 селянин

  сторож

експозиція

зав’язка

кульмінація     

розв’язка

на високого Палія, гарного Мазепу, сміливого Богдана Хмельницького.

на сивого кобзаря, якого зустрів Карпо в зеленому саду.

на самого Карпа: високого, чорнявого та кучерявого, гарного з лиця, гарного з стану, ще й до того сміливого.

на отаман Івана Музику.

Старій Буді

Старому Бикові  

Старій Вижві    

Старому Кодаку

Карпо Летючий;

І Нечуй-Левицький;.

Олександр Олесь.

Призначити отаманом;

віддати за нього свою доньку;

подарувати човен.

"Сину мій любий, сину мій милий! Я б тебе обняв, та боюсь задушити тебе від моєї великої сили, од щирого серця...";

"Гетьман відв'язав меч і застромив у камінь.Меч увігнався у скелю, як у віск, а з-під меча задзюрчала кров...";

"Настала чудова зоряна ніч і калина вмилася росою..."

Маруся стала калиною в Музиччиному садочку, в той час запорожці побачили, що коло хреста знов зазеленів кущ калини, зачервоніли ягоди, забіліли квітки.

Карпо заплакав, стоячи коло рідної оселі, і тієї ж ночі навіки помандрував за границю, аж за синій Дунай.

Карпо і Маруся одружилися і стали щасливо жити в с. Чаплі

Карпо повернувся в рідне село, де його чекала кохана Олеся