13. Малі тіла Сонячної системи: астероїди, комети, метеори, метеорити, карликові планети (За підручником: М. П. Пришляк «Астрономія», 11 клас, 2019 р., с. 55–61)

Між орбітами Меркурія та Венери

 Між орбітами Марса та Юпітера

За орбітою Нептуна

У хмарі Оорта

Падіння кам'яного чи залізного тіла безпосередньо на поверхню Землі

Світловий спалах у верхніх шарах атмосфери від згоряння дрібної космічної порошини

Постійний вибух у ядрі комети під час наближення до Сонця

Відображення сонячного світла від поверхні астероїда

Чітко за напрямком її руху (назад по орбіті)

У напрямку руху планети Юпітер

У бік, протилежний від Сонця (під дією сонячного вітру та тиску світла)

Чітко в напрямку до Сонця під дією гравітації

Пояс астероїдів

Хмара Оорта

Кільце Сатурна

Простір між Землею та Місяцем

Церера

Ерида

Плутон

Веста

Вони обертаються навколо Сонця та мають достатню масу, щоб під дією власних сил гравітації набути кулястої (майже кулястої) форми

На відміну від класичних планет, вони НЕ розчистили околиці своєї орбіти від інших об'єктів порівнянної маси

Усі карликові планети розташовані виключно між Марсом та Юпітером

До відомих карликових планет належать Церера, Плутон, Ерида, Макемаке та Хаумеа

Карликові планети є природними супутниками інших великих планет-гігантів

 Ядро комети складається з суміші замерзлих газів (водяного льоду, метану, вуглекислого газу) та пилу («брудна сніжка»)

Наближаючись до Сонця, замерзлі речовини ядра випаровуються, утворюючи туманну оболонку (кому) та довгий хвіст

Комети мають виключно колові орбіти з постійною відстанню до Сонця

Метеорні потоки («зорепади») виникають тоді, коли Земля перетинає орбіту комети з залишками її пилового шлейфу

Хвіст комети завжди має більшу масу, ніж її ядро

Кам'яні (найпоширеніші)

Залізні (складаються переважно з заліза та нікелю)

Льодяні (складаються виключно з рідкої води)

Залізо-кам'яні (змішаний склад)

Вакуумні (полімерні)