§ 20. Лівобережна та Правобережна Україна у 60-70-х роках XVII ст. Петро Дорошенко. § 21. Правобережна Україна в останній чверті XVII ст.

Петро Дорошенко

Петро Іваненко

Петро Суховій

Петро Одинець

У січні 1667 р. Гетьманщиною та Річчю Посполитою

У січні 1667 р., Московським царством та Річчю Посполитою

У січні 1667 р. Гетьманщиною та Московським царством

Такого договору не існувало

Дем'ян Многогрішний, Глухівські статті

Павло Тетеря, Гадяцький договір

Іван Самойлович, Слободищенський трактат

Дем'ян Ігнатович, Глухівські статті

Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління, без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо

козацтво могло вільно обирати гетьмана, населення українських земель було звільнено від сплати податків до османської казни, а Православна церква зберігала підпорядкованість Константинопольському патріархату

декларативно підтверджували козацькі права і привілеї, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки

козацький реєстр збільшувався з 3 до 6 тисяч і мав бути складений протягом шести тижнів, вони мали збиратися для допомоги кварцяному війську в разі потреби; підвищувалася річна платня реєстровцям за службу до 60 тисяч злотих (крім додаткової плати старшині)

1677

1676

1678

1679

1680

це мирне переселення мешканців Правобережжя на Лівобережну Україну організоване гетьманом Іваном Брюховецьким у 1665–1668 роках

це насильне переселення мешканців Поділля на Лівобережжя організоване гетьманом Богданом Хмельницьким у 1648–1654 роках

це мирне переселення мешканців Півдня України на Поділля організоване гетьманом Петром Дорошенком у 1665-1676 роках

це насильне переселення мешканців Правобережжя на Лівобережну Україну організоване гетьманом Іваном Самойловичем у 1678–1679 роках

1681, між Османською імперією та Гетьманщиною

1681, між Османською імперією, Московським царством і Гетьманщиною

1681, між Османською імперією, Кримським ханством та Гетьманщиною

1681, між Османською імперією, Кримським ханством та Московським царством

Лівобережна Україна, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверщина ставали володіннями московського царя. Крім того, польська сторона відмовилася від зазіхань на Київ, за що отримала відшкодування. Брацлавщина та Південна Київщина стали нейтральною незаселеною зоною між двома державами. Польському королеві відходили Північна Київщина, Волинь і Галичина. Поділля залишалось під владою Османської імперії

поділ по Дніпру

Річ Посполита відмовлялась від усіх територіальних зазіхань

Московське царство відмовлялось від усіх територіальних зазіхань

володіння католицьких та греко-католицьких церковних інституцій

володіння церкви московського патріархату

володіння Константинополя

нічого не змінилось

Ні, твердження неправильне

Так, твердження правильне

король забороняв закладати будь-які козацькі поселення на території підконтрольних Речі Посполитій

Ян ІІІ Собеський не видавав універсалу у 1684 р.

король дозволив закладати козацькі поселення на південь від річки Рось. А у 1685 р. сейм прийняв ухвалу про поновлення на колишніх територіях українських полків козацьких прав та вольностей. Представникам козацького стану польська влада дозволила вільно займати землі та звільнила від податків переселенців Лівобережної України, Волині, Галичини і Молдавського князівства

зменшилась кількість населення яка заселяла територію Правобережної України

населення почало мігрувати до Московського царства

ще більше зменшилась кількість полків і сотень

відродилися Богуславський, Брацлавський, Корсунський та Білоцерківський полки і збільшилася кількість сотень

Семен Перев'язка

Семен Рубан

Семен Палій

Семен Чечуга