Андрій Малишко "Пісня про рушник"

діти

батько

мати

до високих гір

до широких рік

у поля край села

на зорі

рано вранці

по обіді

рушник вишиваний

хліб і сіль

чисту сорочку

росяниста доріжка

клени і гаї

гори і долини

незрадлива

радісна

сумовита

веселі

радісні

засмучені

наче долю

ніби оберіг

ніби символ надії

в тихім шелесті трав

у долині край води

біля двору , на калині

дитинство, розлука

виноград і калина

сонце і хмарки