АНТИУТОПІЯ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

художній прийом у літературі та мистецтві, що полягає в інакомовному відображенні узагальненого змісту через образи реального життя

жанр художньої літератури, що описує державний або світовий устрій, в якому при первісному прагненні до ідеального існування для всіх мешканців складаються негативні тенденції розвитку

абстрактна модель ідеальної соціальної системи, що відповідала уявленням письменника про гармонію людини і суспільства

відсутність чітко заданої форми й прагнення передати предмет в уривчастих, миттєво фіксуючих кожне враження штрихах

раціоналізм, відсутність ідеалізації героя, розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей

конфлікт особистості з державою, яка придушує її волю; головна проблема – духовна деградація людини в умовах насильства, пошуки духовного спротиву насильству

розвиток дії в закритому просторі; антитоталітарна спрямованість тексту; постановка проблеми «людинасуспільство»; відображення процесу формування незгодної із законами суспільства особистості, яка в кінцевому підсумку виражає протест проти обставин, що склалися; трагічна розв’язка, пов’язана з духовною або фізичною смертю головного героя; наявність фантастичного елемента; відображення згубних наслідків НТП

дійсність зображається безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів; основні категорії - драматична дія, драматичний конфлікт і драматизм

малосюжетні фантастичні оповіді міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов´язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів і явищ природи та ін.)

романи антиутопістів не мають нічого спільного

романи антиутопістів подібні

Вільям Голдінг

Жуль Верн

Анатоль Франс

Джордж Орвелл

Джонатан Свіфт

Джордж Орвелл

Герберт Уеллс

Олдос Гакслі

Вільям Голдінг