Астрід Ліндґрен, "Міо, мій Міо" (розділи "У трояндовому садку", "Міраміс")

шкільним товаришам;

своєму другу Бенкові;

тітці й дядькові, які його виховували;

продавчині, яка дала йому золоте яблуко.

там були білі лілеї й червоні троянди;

там були срібнолисті тополі;

там літали чудові білі пташки;

там кувала зозуля, і від її кування все на світі здавалося кращим.

Про батька-короля;

Про дядька Сікстена;

Про Юм-Юма;

Про хатину батька-короля;

Про хатину тітоньки Лундін;

Про хатину батьків Юм-Юма;

Про хатину опікунів Буссе.

Тече струмок;

Сміється в саду його син;

Розмовляють між собою квіти в чарівному саду;

Як садівник розповідає про свого сина.

Про коня Міраміса;

Про птаха Жалібника;

Про друга Бенка;

Про Юм-Юма.

За те, що зробив їм сопілки;

За те, що навчив грати давню мелодію;

За те, що вказав правильний шлях додому;

За те, що цікаво розповідав про ягнят.

Пройшовши по мосту Вранішньої Зорі;

У цьому міг допомогти тільки джин з пляшки;

Пройшовши таємничий ліс;

Пройшовши по зелених луках, де паслося безліч овець.

Він сказав, що скоро вечір і пора їхати додому;

Він сказав, що по мосту Вранішньої Зорі без дозволу короля їздити не можна;

Він назвав ім'я лицаря Като;

Він попередив про небезпеку, яка чекає кожного, хто ступить на міст.

Їли смачні налисники з цукром;

Чистили коня, пригощали його хлібом і цукром:

Будували курінь і грали на сопілках;

Бігали по саду і бавилися.

Води;

Хліба;

Плащі;

Пирогів.

Для трави й квіток;

Для зірок;

Для вітру й дерев;

Для ясного сонечка.

Вони поїхали в далеку країну і довго не поверталися;

Вони захворіли і померли, коли були ще маленькими;

Їх забрав лицар Като;

Їх забрали до себе далекі родичі.