Астрід Ліндгрен " МІО,МІЙ МІО"

Джанні Родарі

Астрід  Ліндгрен

Джек Лондон

Казкова повість (фентезі)

Історичний роман

Балада

 боротьба за життя мужньої, відважної, цілеспрямованої та рішучої людини.

краса, увічнена в шедеврах світового мистецтва, знайде свою стежку до людських сердець

віра в перемогу справедливості; розкриття безмежних фізичних і духовних можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших.

Життя Буссе в родині опікунів

Життя Муссе в бабусі

Життя Буссе з матір'ю

Тітка Лундін дає Буссе яблуко та лист . Джин перевозить Буссе до Країни Далекої.

Буссе стає у чергу – влада дозволила кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза». 

 Білл кидає свого хворого товариша. 

герой бореться за життя.

Буссе – Міо в Країні Далекій знаходить батька-короля; друзі та помічники Міо, відповідальність Міо за її долю жителів Країни Далекої

Восени 2061 вцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято – досить дивним, на наш погляд, способом: ламають і трощать все, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій став хлопчик Буссе.

Міо долає страх і приймає рішення боротися з лицарем Като.

Випробування героя на шляху до замку лицаря Като

Сутичка Міо з вовком.

Міо перед картиною

Перемога Като над Міо, перетворення дітей на тварин

Перемога Міо над Като, звільнення дітей

Перемога дітей над Като, звільнення Міо.

У творі декілька конфліктів: між Буссе і натовпом, між людиною і суспільством, між красою і вандалізмом.

Втілення зла – жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора) протиставлений сонячному світу добра

Образ колодязя ,що ввечері шепоче – «Це колодязь

забутих казок і пісень, таких, що їх колись давно розповідали

й співали на світі, а потім так само давно забули. Тільки цей

Колодязь, що шепоче ввечері, пам’ятає їх геть усі». Образ

колодязя є символом народної пам’яті, життєвої мудрості

фольклору і народних традицій. Почути його казки та пісні

може тільки дитина з чистим серцем. Поки є такий невичерпний

колодязь, народ з нього черпає силу протистояти злу.

Маленька сіра пташка у замку Като – душа лицаря Като,

яка звільнилася з кам’яного полону 

Картина Л. да Вінчі «Мона Ліза» – символ краси,

мистецтва і відродження духовності.

Усмішка Джоконди – символ краси, добра, загадкової

та життєдайної сили мистецтва.

Хлопчик — символ майбутнього, нового покоління.

Ранок – символ надії на краще.

 Життя в родині опікунів;

Погане ставлення тітки Едлі й дядька Сікстена до Буссе;

Самотність хлопчика;

Калле-Джигун, старий броварський кінь;

 Жорстокі діти з Упландської вулиці;

 Вечірній парк, де хлопчик грається порожніми

пляшками з-під пива;

 Хлопець, за висловом тітки Едлі, «миршавий,

блідий і хирлявий»;

Злі сили гноблять хлопчика.

Потрапив у Країну Далеку, знайшов тата-короля;

Дні його веселі та радісні;

Міраміс – кінь, що вміє літати;

 Добрі жителі казкового королівства і злий лицар Като;

Зачаровані птахи;

 Зелені луки, трояндовий сад, колодязь, що шепоче казки;

 Міо виріс і зміцнів, став рум’яний і здоровий, засмаг на сонці

й набрався сили;

Міо перемагає злі сили.

Незвичне народження героя - тато – король Країни Далекої,

мама померла, коли Mio народився;

Казковий герой покидає домівку й потрапляє до дивного

світу -14 жовтня о 6 год. вечора зник з дому і за допомогою

джина потрапляє до Країни Далекої;

Чудесні помічники героя - Юм-Юм, кінь Міраміс, Зброяр,

дуплисте дерево, земля, зачаровані птахи, озеро, скеля, брама;

Чарівні предмети - меч, що розтинає камінь, невидимий плащ,

хліб, що втишує голод, ложечка, що не залишалась порожня.