Атомна бомба

Президент Трумен прибув у Берлін того самого дня, що і я. Я зайшов до нього вранці після нашого прибуття і був вражений його веселістю. .. липня я і президент здійснили окремі поїздки по Берліну. Місто лежало в руїнах. Про наш візит, звичайно, нікому не повідомляли, і на вулицях були звичайні перехожі. Тільки на площі перед імперською канцелярією зібрався натовп. Коли я вийшов із машини і почав протовплюватися крізь юрбу, усі вітали мене, крім одного старого чоловіка, що несхвально почитав головою. Потім ми зайшли в саму будівлю і довго ходили по їх залах і коридорах. Росіяни, які нас супроводжували, повели нас у бомбосховище Гітлера. Я спустився вниз і оглянув кімнату, де він себе вбив, а коли піднявся вгору, показали де тіла спалили.

Кінець, який обрав Гітлер, був зручніший для нас, ніж той, якого я боявся. Протягом останніх місяців він міг перелетіли до Англії і здатися, кажучи "робіть зі мною, що хочете, але згляньтеся над моїм ошуканим народом." .. липня надійшла новина, яка сколихнула світ. Пополудні до мене заїхав Стімсона і поклав переді мною аркуш паперу, на якому було написано: "Діти успішно народилися." З його поведінки я збагнув, що сталося щось незвичайне. "Це означає, що експеримент у Мексиканській пустелі був вдалим. Атомна бомба – реальність." – сказав він.

Наступного дня прилетів літак із повним описом цієї події. Президент негайно запросив мене на нараду. З ним був Маршалл і Лігі. Досі ми уявляли наступ на Японію, як повітряне бомбардування і висадку армій. Тепер ця думка зникла. Можна покласти край війні одним чи двома вибухами. Крім того, в нас не буде потреби в росіянах. Британську згоду на застосування атомної бомби було дано .. липня, ще до її випробовування.

Наступного дня прилетів літак із повним описом цієї події. Президент негайно запросив мене на нараду. З ним був Маршалл і Лігі. Досі ми уявляли наступ на Японію, як повітряне бомбардування і висадку армій. Тепер ця думка зникла. Можна покласти край війні одним чи двома вибухами. Крім того, в нас не буде потреби в росіянах. Британську згоду на застосування атомної бомби було дано .. липня, ще до її випробовування.

Набагато складнішим питанням було те, як сказати про це Сталіну. Сталін пообіцяв почати війну з Японією і в травні почав перекидати війська на Далекий Схід. На нашу думку, в них вже не було потреби. Японії була на грані краху. Зрештою Трумен вирішив послати Японії ультиматум, який вимагав негайної безумовної капітуляції. Цей документ опублікували .. липня.

Японці відкинули умови ультиматуму. Тому США почало готуватися до кидання бомб. Ми домовилися дати їхнім мешканцям усі шанси на порятунок. Щоб мінімізувати втрати людських жертв, .. липня 11 японських міст застерегли листівками, що вони зазнаватимуть інтенсивного повітряного бомбардування. Наступного дня на 6 із них зробили нальоти. Ще 12 міст застерегли 31 липня, і 1 серпня бомбардували 4 міста. Останнє попередження зробили .. серпня. Тоді скидали багато листівок із попередженнями.

Бомби скинули 6 і 9 серпня. Наступного дня Японія згодилася на ультиматум, якщо це не зашкодить імператорові. Союзні флоти зайшли в Токійську затоку, і 2 вересня підписали капітуляцію. Росія голосила війну Японії .. серпня. Остання конференція залишила в мене почуття розчарування. У Ялті ми домовилися, що росіяни мають посунути свій західний кордон у Польщу до лінії Керзона. Але в липні 1945 в нас була нова проблема. Росіяни посунули кордон до Керзона. Це означало, що 3 або 4 млн поляків, які жили на схід, треба перебратися на захід. Призначений совєтами Польський уряд посунув кордон, але не до Східної Нейсе, а до Західної. І там жили багато німців. Чимало німецького зерна вирощували там, а поляки ті землі взяли собі. При тому тоді, ще треба було переселяти ті 8 млн німців.

Кожна з трьох делегацій приймала 2 інші. Першими влаштували таке прийняття США. Коли настала моя черга, я запропонував тост за "лідера опозиції", додавши "хоч ким він може бути". Еттлі дуже спантеличився. Обід, який дала совєтська делегація, теж був приємний, а чудовий концерт, в якому брали участь російські виконавці, продовжив його до такої пізньої години, що я заснув. Мені припало дати останній бенкет увечері .. липня.

Я посадив Трумена ... від себе, а Сталіна ... Було багато промов, і Сталін навіть не глянувши, чи всі офіціанти вийшли, запропонував провести нашу наступну зустріч у Токіо.

Потім сталося щось дуже дивне. Мій визначний гість підвівся з меню в руці і пішов навколо столу, збираючи підписи багатьох присутніх. Я ніколи не сподівався побачити його в ролі збирача автографів. Коли Сталін підійшов до мене, я на його прохання написав своє прізвище, ми глянули один на одного і розсміялися. Я казав, що росіяни п'ють на бенкетах невеликими келишками і потроху. Але тепер мені захотілося змусити Сталіна відійти від такої традиції. Тож я наповнив 1 келих ... для нього, а другий для себе.

Ми обидва одним духом спорожніли наші келихи. Потім Сталін сказав: "Якщо ви вважаєте за неможливе дати нам зміцнену позицію в Мармуровому морі, то чи не можемо ми мати базу в Александруполісі?" Я сказав: "Я завжди підтримуватиму росію в її вимозі свободи відкритого моря протягом усього року." Наступного дня, .. липня, наше пленарне засідання скінчилося і ми всі підвелися із-за круглого столу і стояли по двоє, по троє перш ніж розійтися, я побачив, як Трумен підійшов до Сталіна і вони розмовляли за участі своїх перекладачів. Я стояв, напевне, ярдів за .. від них і спостерігав ту розмову.

Я знав, що казатиме президент. Сталін здавалося зрадів. Нова бомба!

Коли ми чекали наших машин, я підійшов до Трумена. "Як усе минуло?" – запитав я. "Він не поставив жодного запитання." – відповів президент. Уранці .. липня конференція далі тривала. То було останнє засідання, в якому я брав участь. Я підняв питання про західний кордон Польщі. Сталін сказав, що набагато важливіше отримувати вугілля і метал з Руру, аніж харчі. Я зауважив, що їх треба було б обмінювати на харчові продукти зі сходу. Бо інакше як шахтарі видобуватимуть вугілля?

"Раніше вони імпортували харчі з-за кордону, тож можуть робити це знову." – прозвучала відповідь. "А як вони зможуть платити репарації?". "У Німеччині ще лишилося багато жиру." – похмуро відповів він. Я відмовлявся погоджуватися з тим, що Рур має голодувати, бо поляки захопили всі хліборобські землі на сході. Британії самій не вистачає вугілля. "Тоді використовуйте на шахтах німецьких військовополонених, саме це я й роблю, – порадив Сталін. – У Норвегії є ще ... німецьких військ, і ви зможете переправити їх звідти."

"Ми експортуємо наше вугілля, – зауважив я, – у Францію, Голландію і Бельгію. Чому поляки мають продавати вугілля у Швецію, тоді як Британія відмовляє собі в ньому задля визволення країн?" "Але ж це російське вугілля, – заперечив Сталін. Наше становище ще важче, ніж ваше. Ми втратили на війні понад .. млн чоловік, і нам відчайдушно бракує робочих рук." Я повторив: "Ми посилатимемо вугілля з Руру в Польщу або кудись-інде за умови, що отримаємо в обмін харчі для шахтарів, які видобувають його." Сталін сказав, що ця проблема вимагає вивчення. Я погодився.

Я з донькою Мов полетів на батьківщину пополудні .. липня. Дружина зустріла мене в Нортголті, і ми всі спокійно пообідали разом. Я сподівався, що народ захоче, щоб я працював і далі. Отже, сон. Проте удосвіта я прокинувся від нападу гострого, майже фізичного болю. Ми програли. Я був невдоволений, перевернувся і одразу заснув. Я не прокидався до .. години, а коли пішов у кімнату карт, почали надходити перші результати виборів. Опівдні стало ясно, що соціалісти отримають більшість голосів. За обідом дружина сказала: "Може, це приховане благословення." Я відповів: "Цієї миті воно, здається, заховалося дуже добре." Отже, о .. годині я поїхав до короля і подав заяву про відставку.