“Я ж сором'язливий, боязкий чоловік. Ніколи я не міг почуватися по-справжньому дорослим, великим, як інші хлопці”.
“Якщо я маю взяти участь у цій справі, я почуватимусь відповідальним за долю цієї дівчини”.
“Ну як по правді, батечку, то ви мені наче припали до душі. Тож, якщо дівчина вам потрібна, я не так уже й наполягаю, щоб забрати її додому”.
“Різниця між леді й квіткаркою полягає не в тому, як вона поводиться, а як до неї ставляться”.
“Ні, пане: ви аж ніяк не зважаєте, що ви куди кладете, чи що кажете, коли нетерпеливитись. Мені це байдуже, я до цього звикла. Але ви ні в в якому разі не повинні лаятися в присутності дівчини”.
“Яке ви мали право заявляти на дівчину в поліцію, от ніби вона злодійка, чи загублена парасоля, чи ще там щось? Подумати тільки!”
“Ох, ви, жорстокий тиране! Я ж не можу розмовляти з вами: ви все обертаєте проти мене, хоч би що я сказала — все не так!”
“Літній джентльмен — симпатичний тип старого військового. Він у вечірньому костюмі й легкому пальтечку”.
“Молодик двадцяти літ у вечірньому костюмі, штани в нього мокрі вище кісточок”.
“В ранковому освітленні він виглядає міцним, жвавим, апетитним чоловіком літ сорока чи десь близько того”.
“Видно, що вона старається бути чепурною, як тільки може, але поруч із тими дочкою та матір'ю видається дуже брудною”.
“...добре вихована, спокійна, але на обличчі в неї написаний постійний клопіт через нестатки”.
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома