Бароко. Класицизм.

дивний, химерний

загадковий, мудрий

 приємний, вишуканий

 вигадливий, взірцевий

відродження

бароко

класицизм

просвітництво

XV-XVI ст.  

XV- XVII ст.

XII-XIII ст.

кінець XVI — середина XVIII ст.

кінець XVIII-XIX ст.

Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Мігель де Сервантес, Вільям Шекспір

Гомер, Есхіл, Софокл, Горацій, Овідій, Вергілій

Луїс де Гонгора, Педро Кальдерон, Торквато Тассо, Джамбатіста Маріно, Джон Мільтон, Джон Донн

Лі Бо, Ду Фу, Рудакі, Омар Хайям, Гафіз

Жан Расін, П’єр Корнель, Жан Лафонтен, Мольєр, Джонатан Світ

симетричність форм та статичність

простота, доступність і зрозумілість форм

динамізм образів, містичність, символіка, контрастність, метафоричність

звільнення культури від впливу церкви

 Поділ персонажів на позитивних і негативних

правило трьох єдностей

трагічне сприйняття життя

усвідомлення недосяжності ідеалу

Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає

наслідування досягнень романтизму

людина і Доля, драматизм людського життя.

відображення напруження почуттів

світовідчуття людини доби бароко

зображення людини вільної у своїй уяві

єдність дії;

єдність характерів;

єдність місця;

Єдність часу

у Парижі

У Лондоні

У Римі

У Москві

стати шляхтичем;

одружитися з маркізою Доріменою;

видати доньку заміж за простого хлопця;

поїхати у подорож.

Клеонта;

Люсіль;

пана Журдена;

графа Доранта

пана Журдена і маркізи Дорімени;

Доранта та Дорімени

Доранта та Люсіль

Клеонта та Ніколь