Йоганн Вольфганг Ґете народився 28 серпня 1749 р. в м. Франкфурті-на-Майні (Німеччина) у заможній родині.
Батько не приділяв велику увагу вихованню дітей.
Під керівництвом домашніх учителів майбутній поет опанував грецьку, французьку, англійську, італійську та латину.
У 20 років вступив до Лейпцизького університету, потім навчався в Страсбурзькому університеті, здобув юридичну освіту
Й. В. Ґете був обізнаний у багатьох галузях — філософії, астрономії, математиці тощо
Вершиною «штюрмерського» періоду творчості Й. В. Ґете став роман «Страждання юного Вертера» (1774, 1787), у якому переважає поетика сентименталізму.
У веймарський період Й. В. Ґете написав багато балад, ніби змагаючись зі своїм другом Ф. Шиллером, який теж розробляв цей жанр.
У 1796 р. Й. В. Ґете написав роман «Роки навчання Вільгельма Мейстера», де показано спробу людини вирватися зі свого середовища.
З юності й до кінця своїх днів письменник працював над автобіографією «Поезія та правда», де відтворено процес формування генія, його роздуми про природу, мистецтво та світ.
Одним з шедеврів лірики пізнього Й. В. Ґете стала «Трилогія пристрасті» (1823), центральний вірш якої — «Марієнбадська елегія» — присвячений останньому коханню поета, дев’ятнадцятирічній Ульріці фон Левецов.
Головним твором усього життя Й. В. Ґете стала трагедія «Фауст», до якої він повертався в різні періоди творчості.
Й. В. Ґете помер 22 березня 1832 р. й похований у м. Веймарі (Німеччина) поруч зі своїм другом Генріхом Гейне.
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома