Ч. Дікенс "Різдвяна пісня у прозі" (Строфа ІІ "Перший із трьох духів")

Хлопчик, що співав різдвяну пісню

Марлі

Дух Минулого Різдва

Нагадував дитину, бо це було останнє його Різдво, Різдво його дитинства

Нагадував дитину, бо найбільше люблять Різдво діти

Нагадував старого, бо від того Різдва вже минуло багато років

Нагадував старого, бо Різдво святкують вже багато років

Лише про фізичне доторкання

Про доторкання до почуттів Скруджа, які він давно вже не відчував своїм байдужим серцем

Не впізнав дорогу

Упізнав, але не міг згадати, що то за дорога

Упізнав не лише дорогу, а й кожні ворота, кожний стовп, кожне дерево

Він пізнавав кожного і кожного називав на ім'я

Безмірно тішився, дивлячисьна подорожніх

Його суворі очі заблищали, а серце забилося

Йому було втішно слухати, як ті селяни бажали одне одному веселого Різдва

Сумував за тими часами, коли він хлопчаком бігав тією дорогою

Скрудж у дитинстві

Марлей у дитинстві

Сусідський хлопчина

Байдуже, адже Скрудж не святкував Різдво і не хотів святкувати, коли його запрошували.

Ні, це зворушило серце Скруджа до сліз: він сів на лавку й заплакав

Йому стало шкода себе самого в дитинстві, покинутого на Різдво

Йому було приємно згадати своє минуле дитинство

Робінзон Крузо

Алі - Баба

Санта Клаус

Валентин

Його молодша сестричка Фанні

Подружка в його дитинстві

Його майбутня наречена

Щоб святкувати з ним Різдво у школі

Вона умовила тата, щоб дозволив йому приїхати на свято додому

Тато послав її з повозом по братика

Вона привезла подарунки для Скруджа

Жаль за святами, які він втратив своїми відмовами

Йому стало ніяково (соромно) за свої відмови

Бажання все владнати

Винесли меблі й перетворили крамницю на яскраво освітлений бальний зал

До Феззівіґа прийшли на свято всі, хто працювали в крамниці, і служниця, й булочник ...

Були танці, тоді фанти, тоді знову танці

Пригощалися смачними наїдками

Веселилися й танцювали абсолютно всі: і Феззівіґ із дружиною, й молодь

Танцювали до самого ранку

Коди годинник пробив одинадцяту, домашній бал закінчився

Скрудж поводився як божевільний. Всім своїм єством він був із танцюристами, з тим юнаком, у якому впізнав себе.

Він наче брав участь у всьому, що відбувалося, все пригадував, усьому радів і відчував неймовірне хвилювання.

Думав про Феззівіґа так, як думав у молодості: "Нехай він робить це ... за допомогою чогось настільки незначного й невагомого, що не можна ні обчислити, ні обмірити, – та все одно добро, яке він чинить, вартує цілого статку"

Думав про Феззівіґа: "Він же витратив сущу дрібницю – всього три-чотири фунти ... Чи заслуговує він таких похвал?"

Помер хтось із її рідних

Скрудж сказав їй, що хоче покинути

Вона сама вирішила покинути Скруджа

Вона його розлюбила

Він її розлюбив

Його почуття заступила жадоба наживати гроші

Купу дітей, кожна з яких поводилася мов 40 дітей вкупі

Молоду дівчину і матір родини, які сиділи за столом

Батька, який прийшов навантажений подарунками на Різдво

Радість дітей, які, побачивши батька, кинулися до нього, вішалися йому на шию, спинались на ноги й на плечі

Велику дитячу втіху від подарунків

Щиру розмову чоловіка із дружиною

Це сімейне щастя могло бути його щастям

Щоб купити подарунки всім дітям, треба витрати багато грошей

З колишньої нареченої вийшла гарна дружина й мати

Йому було боляче за втрачене

Його душа починає оживати

Він залишаєтьсятаким же жорстоким,яким бувдо подорожі

Рідні йому місця, знайомих йому людей

Себе самого в дитинстві, покинутого й самотнього, який у свято змушений був читати книжки й спілкуватися з уявними друзями

Сестричку Фанні, яка приїхала, щоб забрати його на Різдво додому

Батька, який не дбав про те, щоб він міг святкувати Різдво

Свого друга Діка й володаря крамниці Феззівіґа, який умів і працювати, й відпочивати

Колишню наречену, яка втратила надію на одруження й повернула йому обіцянку одружитися

Утрачене ним родинне щастя

Так, бо він відчуває радість, щастя, жаль, ніяковість, сумує за втраченим

Ні, Скрудж не хоче змінюватись,тому прагне повернутися назад