частини мови

Варити борщ, надути губи, дерти горло, грати першу скрипку.

 Пекти раків, дерти носа, продавати витрішки, точити ляси.

 Нічого не робити, глянути гидко, колоти очі, наламати дров.

 Навіки забути, кусати лікті, тримати першість, вибити з колії.

сполучник, іменник, прийменник, прикметник;

 іменник, прикметник, дієслово, займенник;

  іменник, дієслолво, займенник, вигук;

частка, числівник, займенник, сполучник

диво, юрта, життя, молодість, ніхто;

красен, красень, розмова, розповідь, воля;

 природа, квасоля, жаль, кедр, рівняння

  боротьба, негода, спів, тисяча, дивак

десятка, міф, перемога, радість

4

6

7

5

службова частина мови, що означає предмет

самостійна частина мови, що означає предмет

самостійна частина мови, що означає ознаку предмета

означає предметність і відповідає на питання хто? що?

означає число, кількість, порядок предметів під час підрахунку

вказує на предмети, ознаки і кількість, але не називає їх.

означає ознаку предмета й відповідає на питання який? кого?

означає предметність та її ознаку й число

де/котрий, ні/котрий, аби/який, ні/за/яких

де/з/чим, ні/що, аби/чий, ні/з/яким

невідь/що, хтозна/який, будь/який

ні/в/кого, будь/з/чим, казна/хто, ні/що

ні/чому, де/сь, де/хто, будь/який

називний відмінок множини

називний відмінок однини чоловічого роду

називний відмінок однини жіночого роду

називний відмінок однини середнього роду