"Частиною якого твору є даний фрагмент?" 9 клас

"Прудкі, мов ті думки, були у нього ноги... Дикий звір, мов серна лісових узгір, не знав вуздечки, ні стремен, в неволі був один лиш день."

"Але наш дім був тільки кімнатою для дитячих ігор. Тут я була дружиною-лялькою, як удома дитиною-лялькою. А діти, знову ж таки, були моїми ляльками. Мені подобалося, коли ти грався зі мною, а їм подобалося, коли я гралася з ними."

"Насолода відбивалась на обличчі його; деякі літери у нього були фаворитами, до яких, коли він добирався, то був сам не свій: і підсміювався, і підморгував, і допомагав губами, так що в обличчі його, здавалося, можна було прочитати кожну літеру, яку виводило його перо."

"Всі мої ровесники галасують і танцюють, мов несамовиті, або ж лупцюють одне одного. Я боюся своїх однолітків. Вони вбивають одне одного. Лише минулого року застрелено шість моїх ровесників."

"Протягом шести років я був лікарем на двох кораблях і трохи збільшив свої статки. На дозвіллі я читав твори сучасних і давніх авторів; а буваючи на березі, я приглядався до побуту та звичаїв людей і вивчав чужі мови, до яких мав хист."

"Обнімітесь, міліони, поцілуйтесь мов брати! Вічний Отче доброти, дай нам ласки й охорони!"

"Хлопчику любий, іди вже до нас! Дочки мої у танку у цей час, дочки мої тебе прийдуть стрічать, вітати, співати, тебе колихать!"

"О! я жартувати не люблю. Я їм усім нагнав страху. Та мене сама державна рада боїться! Та що справді? Я такий! Я не подивлюся ні на кого... я кажу всім: "я сам себе знаю". Я у дворець щодня їжджу. Мене завтра призначать фельдмарш..."

"Я був тоді злидар, бідний, як миша, хоч, правда мені ще й тепер дуже далеко до багатія. Але проти минулого, я тепер, можна сказати, заможна людина: маю власного коника і візок, дві корівчини, які, нівроку, дояться, та ще одну, що ось-ось стелиться."

"Створіння, що видає такі гнітючі і поглинаючі звуки, не має права бути хоч би й де - не має права на життя! Затям: ти людська істота, наділена душею і божественним даром ясного, виразного слова, в твоя рідна мова - це мова Шекспіра, Мільтона та Біблії, тож не курникай тут, неначе хвора голубиця!"

"Уявіть собі жовтувато-бліде, тьмяне обличчя, я назвав би його місячним ликом, бо вони скидалося на позолочене срібло, з якого зійшла позолота. Волосся у нього було зовсім гладеньке, завжди старанно зачесане, з сивиною, попелясто-сіре."

"І бачить він сон про пальму, що десь у південній землі сумує в німій самотні на спаленій сонцем землі."