Частка

виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні;

вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними;

надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм;

виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.

сурядні і підрядні;       

модальні, заперечні, формотворчі;   

похідні і непохідні;

прості, складні, складені.

дійсного способу дієслова;          

умовного способу дієслова;     

наказового способу дієслова.     

Авжеж, такий у нас ведеться звичай              

Я люблю ту пору, коли сунички цвітуть

Розквітли тюльпани, іриси — і все навколо повеселішало

Мова наша,  мова — літ минулих повість

Про себе не говори ні доброго, ні поганого

Хай добром усе кінчається

Як я люблю оці години праці

Мабуть, не вернутись ніколи додому...

частка  

прийменник

сполучник 

вигук

хоч би бровою моргнув; 

або пан або пропав;

задержати слово на язиці;

хто в луг, а хто в плуг.

Ні, саме, собі, тільки, -бо.

Уже, нехай, чи не, майже, ж

Навіть, справді, онде, як, хіба

Так, еге, егеж, атож, авжеж

стало не/переливки

не/здужати всіх завдань

не/покоїтися через погоду

не/дооцінювати друзів

говорити не/правду

неначебто добре місце

навряд чи буду

таки зумів

вже й у соцмережах

був десь там

он синіє море

Написав/би, немов/би, як/небудь, що/разу, надумав/таки.

Електроніка/ж, тільки/що, таки/прийшли, ну/й, навряд/чи.

Невже/сказав, казав/же, ось/так, начеб/то, хтозна/який.

Все/ж/таки, отакий/то, все/таки, стань/бо, аби/куди.

Поки/що, колись/то, як/от, саме/тому, дай/но.